cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" квітня 2015 р.Справа № 922/1324/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт" (м. Харків) до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Харків) про стягнення 372 787,32 грн. за участю представників сторін:
позивача - Семенов В.О. (довіреність від 03.03.2015 р.);
відповідача - Журавель О.В. (довіреність №2-283 від 31ю12ю2014 р.).
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю послуг №1211000486, укладеним між сторонами 16.11.2012 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 372 787,32 грн., з яких 289 720,33 грн. - сума боргу за договором; 28 585,93 грн. - сума пені; 6 541,16 грн. - 3% річних; 47 939,90 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором про закупівлю послуг №1211000486 від 16.11.2012 р. щодо своєчасної оплати за надані послуги. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30 березня 2015 р. о 10:40 год.
30.03.2015 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав надання послуг позивачем на загальну суму 247143,84 грн., але зазначив, що оскільки у зв'язку з відсутністю належного фінансування ПАТ "Укртрансгаз" у 2013-2014 роках та відсутністю відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання відповідачем умов договору, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості послуг у строки, встановлені договором, зобов'язання не є простроченим, що відповідно, виключає можливість застосування санкцій за начебто несвоєчасне виконання відповідачем умов договору. Крім того, представник відповідача просив відмовити ТОВ "Євро-Комфорт" в нарахуванні штрафних санкцій у зв'язку з порушенням спеціальної позовної давності в один рік, посилаючись на ч. 1 п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні 30 березня 2015 р. було оголошено перерву до 02 квітня 2015 р. о 12:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2015 підтримав позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.04.2015 визнав надання послуг позивачем відповідачу на загальну суму 247143,84 грн., заперечив проти позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій, просив застосувати строк позовної давності за актами надання послуг № 51 від 01.06.2013року та № 108 від 09.08.2013.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт" (виконавець) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківстрансгаз" було укладено договір про закупівлю послуг № 1211000486.
З матеріалів справи вбачається, що згідно листа відповідача "Щодо реорганізації компанії" №644/20 від 07.02.2013р., Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" є правонаступником Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії Нафтогаз України" та має відокремлений підрозділ юридичної особи - філію Управління магістральних газопроводів "Харківстрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", що знаходиться за адресою: 61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А.
Відповідно до умов договору про закупівлю послуг № 1211000486 від 16.11.2012 позивач прийняв на себе зобов'язання надати послуги з монтажу та технічного обслуговування холодильних та вентиляційних установок (технічне обслуговування кондиціонерів та холодильних камер), а відповідач - прийняти та оплатити надані позивачем послуги. Згідно пунктів 5.6. та 5.8. договору передача наданих послуг оформлюється шляхом підписання позивачем та відповідачем актів наданих послуг.
Відповідно до п. 5.1 договору, строк надання послуг до 01.07.2013 р.
Згідно п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з дати укладення договору і діє до 31.12.2013 р.
Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
На виконання передбачених договором зобов'язань позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги відповідно до актів надання послуг: №51 від 01.06.2013р. на загальну суму 80 038,70 грн. (з урахуванням ПДВ); №61 від 07.06.2013р. на загальну суму 7 461,39 грн. (з урахуванням ПДВ); №63 від 10.06.2013р. на загальну суму 16 391,61 грн. (з урахуванням ПДВ); №66 від 13.06.2013р. на загальну суму 6 134,51 грн. (з урахуванням ПДВ); №67 від 17.06.2013р. на загальну суму 12 805,96 грн. (з урахуванням ПДВ); №108 від 09.08.2013р. на загальну суму 40 835,02 грн. (з урахуванням ПДВ); №123 від 12.09.2013р. на загальну суму 49 397,30 грн. (з урахуванням ПДВ); №124 від 13.09.2013р. на загальну суму 34 293,19 грн. (з урахуванням ПДВ); №125 від 16.09.2013р. на загальну суму 4 085,56 грн. (з урахуванням ПДВ); №126 від 16.09.2013р. на загальну суму 4 641,00 грн. (з урахуванням ПДВ); №127 від 17.09.2013р. на загальну суму 47 574,46 грн. (з урахуванням ПДВ); №128 від 18.09.2013р. на загальну суму 33 723,35 грн. (з урахуванням ПДВ); №129 від 19.09.2013р. на загальну суму 16 161,21 грн. (з урахуванням ПДВ); №130 від 20.09.2013р. на загальну суму 16 432,75 грн. (з урахуванням ПДВ); загалом на суму: 369 976,02 грн.
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. розрахунки за надані послуги мають здійснюватися відповідачем шляхом перерахування коштів на рахунок позивача протягом 180 календарних днів з моменту підписання відповідного акту наданих послуг.
Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, надав послуги на загальну суму 369 976,02 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору про закупівлю послуг №1211000486 від 16.11.2012 р., лише частково здійснив виконання передбачених договором зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг, перерахувавши кошти згідно наступних платіжних доручень: від 06.11.2003 на суму 4641,00 грн.; від 11.03.2014р. на суму 4 085,56 грн.; від 16.04.2014р. на суму 6 134,51 грн.; від 16.04.2014р. на суму 7 461,39 грн.; від 29.04.2014р. на суму 6 000,00 грн.; 30.04.2014р. на суму. 10 161,21 грн.; 06.05.2014р. 5 000,00 грн.; 07.05.2014р. на суму 5000,00 грн.; 12.05.2014р. на суму 6 391,61 грн.; 13.05.2014р. на суму 5 000,00 грн.; 14.05.2014р. на суму 7 805,95 грн.; 28.05.2014р. на суму 5 000,00 грн.; 30.05.2014р. на суму 7 574,46 грн.; загалом на суму: 80 255,69 грн.
Враховуючи наведене станом на момент подачі позову сума заборгованості відповідача за договором складає 289 720,33 грн.
Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Суд зазначає, що відсутність грошових коштів не позбавляє обов'язку по сплаті за надані послуги.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за надані послуги по договору про закупівлю послуг №1211000486 від 16.11.2012 р. в розмірі 289 720,33 грн. правомірна, обґрунтована, така, тому підлягає задоволенню.
Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 28585,93 грн. суд зазначає наступне.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів.
Згідно ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.5. Договору у випадку порушення строку оплати вартості послуг Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України)
За вимогами ч.2 ст.258 ЦК при стягненні неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено у відзиві на позов клопотання про застосування строку позовної давності.
Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність, а саме для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, суд прийшов до висновку, що пеня у розмірі 6588,86 грн. підлягає задоволенню як правомірна, в іншій частині її нарахування слід відмовити в зв'язку із спливом спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6541,16 грн. та інфляційних втрат в розмірі 47939,90 грн., суд зазначає таке.
Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 6541,16 грн.
Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 47939,90 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 47939,90 грн.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 7015,80 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт" (61121, м. Харків, вул. Блюхера, 56, кв. 57, ідентифікаційний код юридичної особи 34471202) заборгованість за договором про закупівлю послуг №1211000486 від 16.11.2012р. у розмірі 289720,33 грн., пеню у розмірі 6588,86 грн., інфляційні нарахування у розмірі 47 939,90 грн., три процента річних у розмірі 6 541,16 грн. та судовий збір у розмірі 7015,80 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.04.2015 р.
Суддя Г.І. Сальнікова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2015 |
Оприлюднено | 15.04.2015 |
Номер документу | 43504372 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Сальнікова Г.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні