Постанова

від 22.06.2015 по справі 922/1324/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа № 922/1324/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В. , суддя Фоміна В.О.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 03.03.2015р.),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №2-283 від 31.12.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2471 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.04.15р. у справі № 922/1324/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт", м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м.Харків,

про стягнення 372 787,32 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2015р. (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт" (61121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 34471202) заборгованість за договором про закупівлю послуг №1211000486 від 16.11.2012р. у розмірі 289720,33 грн., пеню у розмірі 6588,86 грн., інфляційні нарахування у розмірі 47 939,90 грн., три процента річних у розмірі 6541,16 грн. та судовий збір у розмірі 7015,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 289720,33 грн., пені у розмірі 6588,86 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 47 939,90 грн., три процента річних у розмірі 6541,16 грн. та судового збору у розмірі 7015,80 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Скарга обґрунтована тим, що відповідач з незалежних від нього причин міг проводити розрахунки за договором виключно в межах витрат, передбачених погодженими та затвердженими НАК «Нафтогаз України» фінансовими планами відповідача на 2013-2015 роки. Як зазначає відповідач, за своїм змістом зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг за договором не є простроченим. Однак, вказані доводи відповідача не були прийняті судом першої інстанції до уваги.

02.06.2015р. до суду від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди (вх. №8572), в якій у зв'язку з погашенням заборгованості за договором про закупівлю послуг у розмірі 289720,33 грн., а також у зв'язку з тим, що позивач не має вимог до відповідача стосовно сплати пені у розмірі 6588,86 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 47939,90 грн., 3% річних у розмірі 6541,16 грн., судового збору у розмірі 7015,80 грн., просив суд затвердити мирову угоду між ТОВ "Євро-Комфорт" та ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз".

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2015р. не заперечував проти задоволення заяви відповідача.

Колегія суддів, розглянувши заяву відповідача про затвердження мирової угоди, прийшла до висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду не те, що апеляційна інстанція не застосовує положення Господарського процесуального кодексу України щодо затвердження господарським судом мирової угоди. Тобто, заява про затвердження мирової угоди задовольняється тільки судом першої інстанції. Наведене викладено і в п. 8 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 В«Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» .

У судовому засіданні оголошено перерву до 22.06.2015р.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №9672 від 22.06.2015р.) проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В березні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" заборгованості у розмірі 372 787,32 грн., з яких 289 720,33 грн. сума боргу за договором; 28 585,93 грн. сума пені; 6 541,16 грн. 3% річних; 47939,90 грн. інфляційні нарахування, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю послуг №1211000486, укладеним між сторонами 16.11.2012 року.

Позов обґрунтовано тим, що 16.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт", виконавцем, та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківстрансгаз", замовником, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", укладено договір про закупівлю послуг № НОМЕР_1, згідно з яким виконавець зобов'язався надати послуги з монтажу, технічного обслуговування промислових холодильних та вентиляційних установок (технічне обслуговування кондиціонерів та холодильних камер), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п.5.6. договору передача замовнику виконавцем наданих послуг здійснюється за актом наданих послуг, який складається на кожне ЛВУМГ або ВУПЗГ окремо.

Відповідно до п.5.8. договору замовник, у разі відсутності зауважень щодо наданих виконавцем послуг, протягом 10 днів зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт наданих послуг, або повернути його з письмовими зауваженнями.

Відповідно до п. 5.1. договору строк надання послуг до 01.07.2013 р.

Відповідно до п.10.1. договору цей договір набирає чинності з дати укладення договору і діє до 31.12.2013р.

На виконання передбачених договором зобов'язань позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги відповідно до актів надання послуг: №51 від 01.06.2013р. на загальну суму 80 038,70 грн. (з урахуванням ПДВ); №61 від 07.06.2013р. на загальну суму 7 461,39 грн. (з урахуванням ПДВ); №63 від 10.06.2013р. на загальну суму 16 391,61 грн. (з урахуванням ПДВ); №66 від 13.06.2013р. на загальну суму 6 134,51 грн. (з урахуванням ПДВ); №67 від 17.06.2013р. на загальну суму 12 805,96 грн. (з урахуванням ПДВ); №108 від 09.08.2013р. на загальну суму 40 835,02 грн. (з урахуванням ПДВ); №123 від 12.09.2013р. на загальну суму 49 397,30 грн. (з урахуванням ПДВ); №124 від 13.09.2013р. на загальну суму 34 293,19 грн. (з урахуванням ПДВ); №125 від 16.09.2013р. на загальну суму 4 085,56 грн. (з урахуванням ПДВ); №126 від 16.09.2013р. на загальну суму 4 641,00 грн. (з урахуванням ПДВ); №127 від 17.09.2013р. на загальну суму 47 574,46 грн. (з урахуванням ПДВ); №128 від 18.09.2013р. на загальну суму 33 723,35 грн. (з урахуванням ПДВ); №129 від 19.09.2013р. на загальну суму 16 161,21 грн. (з урахуванням ПДВ); №130 від 20.09.2013р. на загальну суму 16 432,75 грн. (з урахуванням ПДВ); загалом на суму: 369 976,02 грн.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в реквізитах договору.

Відповідно до п.4.2. договору форма розрахунку - поетапно за фактом надання послуг протягом 180 календарних днів після підписання акту наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надав послуги на загальну суму 369976,02 грн., проте відповідач в порушення умов договору розрахувався лише частково на загальну суму 80255,69 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 06.11.2003р. на суму 4641,00 грн.; від 11.03.2014р. на суму 4 085,56 грн.; від 16.04.2014р. на суму 6 134,51 грн.; від 16.04.2014р. на суму 7 461,39 грн.; від 29.04.2014р. на суму 6 000,00 грн.; від 30.04.2014р. на суму 10 161,21 грн.; від 06.05.2014р. на суму 5 000,00 грн.; від 07.05.2014р. на суму 5000,00 грн.; від 12.05.2014р. на суму 6 391,61 грн.; від 13.05.2014р. на суму 5 000,00 грн.; від 14.05.2014р. на суму 7 805,95 грн.; від 28.05.2014р. на суму 5 000,00 грн.; від 30.05.2014р. на суму 7 574,46 грн.

Як зазначає позивач станом на момент подачі позову сума заборгованості відповідача за договором складає 289 720,33 грн., що і стало причиною звернення позивача з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №12340 від 30.03.2015р.) проти позовної заяви заперечував та зазначив, що в порушення умов договору послуги на загальну суму 247 143,84 грн. були надані позивачем невчасно, що підтверджується актами № 108 від 09.08.2013р., №123 від 12.09.2013р., №124 від 13.09.2013р., №125 від 16.09.2013р., №126 від 16.09.2013р., №127 від 17.09.2013р., №128 від 18.09.2013р., №129 від 19.09.2013р., №130 від 20.09.2013р. На момент виконання зобов'язань за договором, реальне фінансування видатків на 2013 рік, з незалежних від товариства причин, є неповним та недостатнім. Таким чином, зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за договором були змінені, внаслідок незалежних від нього причин, що полягали у недостатності грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану ПАТ «Укртрансгаз» на 2013 рік, в тому числі грошових зобов'язань за договором № НОМЕР_1 від 16.11.2012р. Тому, у зв'язку з відсутністю належного фінансування ПАТ «Укртрансгаз» у 2013-2014 роках та відсутністю відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання відповідачем умов договору, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості послуг у строки, встановлені договором, змінилося. Отже, за своїм змістом вказане зобов'язання не є простроченим, що відповідно, виключає можливість застосування санкцій за начебто несвоєчасне виконання відповідачем умов договору.

Крім того, як зазначив відповідач, недотримання строків оплати вартості наданих послуг за договором є наслідком недотримання позивачем строків їх надання, визначених умовами договору, що свідчить про відсутність будь-якої вини відповідача та виключає можливість застосування санкцій за начебто несвоєчасне виконання відповідачем умов договору. Тому, позовні вимоги ТОВ «Євро-Комфорт» не підлягають задоволенню в силу їх безпідставності та необґрунтованості.

02.04.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання замовника по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 289720,33 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.5. договору у випадку прострочення терміну оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За вимогами ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України при стягненні неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність, а саме для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просив суд стягнути 58585,93 грн. пені.

Відповідачем до суду першої інстанції надано контррозрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого розмір пені склав 6588,86 грн.

Колегія суддів, перевіривши надані розрахунки вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено пеню у розмірі 6588,86 грн. та відмовлено в решті пені у зв'язку із спливом позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6541,16 грн. та інфляційних втрат в розмірі 47939,90 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.3.1. Постанови Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Позивач, звертаючись до суду з позовом просив суд стягнути 6541,16 грн. 3% річних та 47939,90 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення 6541,16 грн. 3% річних та 47939,90 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою та правомірна задоволена судом першої інстанції.

Щодо посилання апелянта на те, що відповідач з незалежних від нього причин міг проводити розрахунки за договором виключно в межах витрат, передбачених погодженими та затвердженими НАК «Нафтогаз України» фінансовими планами відповідача на 2013-2015 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини між сторонами у справі врегульовані в межах укладеного договору про закупівлю послуг №1211000486 від 16.11.2012р., яким не передбачено залежність виконання своїх обов'язків від передбачених погодженими та затвердженими НАК «Нафтогаз України» фінансовими планами відповідача на 2013-2015 роки.

Крім того, відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За таких обставин, дані посилання апелянта є необґрунтованими.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 02.04.15 у справі № 922/1324/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.04.15 у справі № 922/1324/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.06.2015р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Фоміна В. О.