Постанова

від 06.04.2015 по справі 925/2331/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа№ 925/2331/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Горлач О.Г.

від відповідача: Порохнюк Л.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Патріот В»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.02.2015р.

у справі №925/2331/14 (суддя Потапенко В.В.)

за позовом Дочірнього підприємства «Київське пуско-налагоджувальне управління №427»

до Приватного підприємства «Патріот В»

про стягнення 6 220,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємства «Київське пуско-налагоджувальне управління №427» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Патріот В» про стягнення з останнього 72 345,02 грн., з яких 4 918,20 грн. основного боргу, 1 064,30 грн. інфляційних витрат, 237,96 грн. 3% річних, 66 124,56 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №ЧК-01 від 01.12.2012р.

До прийняття рішення по суті позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, за якою він просив суд стягнути з відповідача на його користь 6 220,46 грн., з яких: 4 918,20 грн. основного боргу, 1 064,30 грн. інфляційних витрат, 237,96 грн. 3% річних.

Дана заява про зменшення розміру позовних вимог була прийнята господарський судом до розгляду згідно ухвали від 02.02.2015р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.02.105р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Приватного підприємства «Патріот В» на корись Дочірнього підприємства «Київське пуско-налагоджувальне управління №427» 4 918,20 грн. основного боргу, 1 064,30 грн. інфляційних витрат, 237,96 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Патріот -В» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/2331/14 від 02.02.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що не відповідає дійсності обставина стосовно того, що він користувався орендованим приміщенням до 30.06.2013р. При цьому апелянт посилається на лист про розірвання Договору оренди з 01.04.2013р.

Позивач - Дочірнє підприємство «Київське пуско-налагоджувальне управління №427», не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не направив до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Патріот В» та призначено її до розгляду на 06.04.2015р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

01 грудня 2012р. Дочірнім підприємством «Київське пуско-налагоджувальне управління №427», яке є управителем майна на підставі Договору управління майном від 08.08.2012р., як орендодавцем, та Приватним підприємством «Патріот В», як орендарем, був укладений Договір оренди №ЧК-01 нежитлового приміщення, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди - нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 46,84 кв.м., розташоване за адресою: вул. Хоменка, 7, м. Черкаси.

Згідно з п. 1.2. та п. 1.3. Договору оренди вказані в п. 1.1. приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання під розміщення офісу. Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, виданому бюро технічної інвентаризації.

Згідно з п. 1.4. Договору оренди термін дії Договору оренди з 01.12.2012р. по 30.11.2013р.

В статті 2 Договору оренди сторони визначили умови щодо передачі та повернення майна.

Так, в цій статті Договору оренди, зокрема, зазначено, що вказане в п. 1.1. цього Договору нерухоме майно повинно бути передане від орендодавця орендарю протягом 7 днів з дня підписання Договору за Актом приймання-передачі (Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору оренди. Невід'ємним додатком до Акту приймання-передачі є Дефектний акт (Дефектний акт до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення, Додаток №2 до Договору). Після закінчення терміну дії Договору оренди чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний у 7-денний строк повернути орендодавцю нерухоме майно за Актом приймання-передачі, звіреним з Актом приймання-передачі на момент укладення Договору оренди. Передача або повернення об'єкту оренди вважається здійсненою в день підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі.

У відповідності до п. 3.1. та п. 3.2. Договору оренди орендна плата визначається за згодою сторін. За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить 1 639,40 грн. на місяць з урахуванням податку на додану вартість, та є базовою ставкою орендної плати.

Відповідно до п. 3.3. Договору оренди до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, послуги зв'язку та телекомунікацій, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються окремо поза даним Договором.

В пункті 3.4. Договору оренди вказано, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату в готівковій або безготівковій формі щомісячно до 05 числа поточного місяця незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Згідно з пунктами 3.5. - 3.7. Договору оренди оплата орендної плати проводиться без попереднього надання рахунків у паперовій формі від орендодавця орендарю. За бажанням орендаря щомісячні рахунки можуть бути надіслані виключно в електронному вигляді на електронну пошту орендаря. Розмір орендної плати змінюється з урахуванням індексу інфляції, але не може бути нижчим за базову ставку, визначену в п. 3.2., та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням індексу інфляції та інших доплат проводяться один раз на рік у грудні місяці або в останній місяць дії Договору оренди.

01.12.2012р. сторонами був підписаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору оренди, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за оренду майна за Договором оренди №ЧК-01 нежитлового приміщення від 01.12.2012р. за період з квітень-червень 2013р. в сумі 4 918,20 грн.

Так, як встановлено вище, відповідачеві було передано майно в оренду згідно Договору оренди №ЧК-01 нежитлового приміщення від 01.12.2012р. та Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.12.2012р.

Судовою колегією також встановлено, що листом від 31.01.2013р. №№ відповідач просив тимчасово з 01.02.2013р. по 01.04.2013р. призупинити дію Договору оренди.

Прохання відповідача щодо тимчасового призупинення дії Договору позивачем було задоволено.

Таким чином, в лютому 2013р. та березні 2013р. дія Договору оренди була призупинена та орендна плата не нараховувалась.

10.06.2013р. відповідач на адресу позивача направив листа №006, за яким просив призупинити дію Договору.

За листом відповідача від 10.06.2013р. Договір оренди достроково розірвано з 30.06.2013р.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем був переданий об'єкт оренди позивачеві, як то передбачено умовами Договору оренди, а саме по акту приймання-передачі.

Умовами Договору оренди визначено, що відповідач має сплачувати плату за оренду майна щомісячно до 05 числа поточного місяця.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, перерахувавши позивачеві суму коштів у розмірі 3 278,80 грн. платіжним дорученням №1363 від 28.02.2013р., у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість на суму4 918,20 грн. за період квітень-червень 2013р.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості за Договором оренди.

Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума основного боргу за Договором оренди в розмірі 4 918,20 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з нього суму 3% річних у розмірі 237,96 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 1 064,30 грн.

У відповідності до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 237,96 грн., а сума інфляційних витрат складає 1 064,30 грн.

Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідачем не надано.

Перевіривши розрахунки позивача суми 3% річних та інфляційних витрат, судова колегія апеляційного господарського суду відзначає, що вони є правильними та суми їх правомірно присуджені судом першої інстанції до стягнення з відповідача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 02.02.2015р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Патріот В» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.02.2015р. у справі №925/2331/14 залишити без змін.

3. Справу №925/2331/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко