Постанова

від 31.03.2015 по справі 915/1944/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа № 915/1944/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Морщагіної Н.С.

суддів Лисенко В.А., Савицький Я.Ф.

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. Петровського»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015

по справі № 915/1944/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. Петровського»

про: стягнення 38188,49грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер» (позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. Петровського» (відповідач), про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № SPG-028/14 від 25.06.2014 в сумі 38188,49грн., у тому числі, 24247,90грн. – основний борг, 1481,71грн. – пеня, 12458,88грн. - штраф.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер» задоволені частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. Петровського» на користь Приватного акціонерного товариства «СПГ-Партнер» стягнуто 21580,00грн. основного боргу, 1331,46грн. пені, 12458,88грн. штрафу, 1696,55грн. судового збору, 5000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю матеріалами справи заборгованості відповідача з оплати отриманого товару на загальну суму 21580,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. Петровського» не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 у справі №915/1944/14 в частині стягнення штрафу в сумі 12458,88грн. та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишити без змін.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що потягло за собою прийняття незаконного судового акту. Зокрема, скаржник з посиланням на норми ст. 231 ГК України зазначає, що штраф є додатковим видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання, яке має місце у даних правовідносинах. Розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Сторони, не зважаючи на належне повідомлення судом про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою підприємства поштового зв'язку про вручення поштових відправлень, наданим законом правом на участь представника в засіданні суду не скористався. Зважаючи на встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 25.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер» (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. Петровського» (Покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №SPG-028/14, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю сінов'язальний шпагат TEWE 750 - 1200 кг, надалі за текстом - товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, кількість, комплектність та асортимент товару, зазначено у специфікації (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору ціни на товар, що підлягає поставці за даним договором, установлюються в євро, а платежі здійснюються в гривні згідно чинного законодавства України по курсу Міжбанківського валютного ринку 16,5 грн. за 1 Євро (курс станом на банківський день, попередній 24.06.2014р.). Загальна сума договору складає гривневий еквівалент 3360,00 (три тисячі триста шістдесят євро 00 центів), та включає вартість товару, видатки по його упаковці, маркуванню, передпродажній підготовці, всі митні платежі та обов'язкові збори, страхування товару до моменту передачі. У зв'язку з нестабільністю курсу, сторони домовились про наступне: якщо у день, що передує дню здійснення платежів згідно розділу 3 договору, курс продажу Євро на УМВБ зміниться порівняно з курсом продажу Євро на УМВБ, який існував на день підписання цього договору та зафіксований в п.2.1 договору, то сума у гривнях, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язань за цим договором, визначається шляхом множення зазначеного в п.2.1 до цього договору грошового еквіваленту вартості товарів в іноземній валюті, на курс продажу Євро на УМВБ на день, який передує дню фактичного здійснення платежу Покупцем. Сторони домовилися, що курс Євро для здійснення платежів визначається відповідно до інформації розміщеної на інтернет-порталі «Минфин» за адресою www.minfin.com.ua.

25.06.2014 сторонами до договору підписана Специфікація №1 (Додаток №1 до договору купівлі-продажу №SPG-028/14 від 25.06.2014), відповідно до якої сторони узгодили назву товару (шпагат TEWE 750), кількість товару (1200 кг), ціну за 1 кг товару (2,8 Євро) та загальну вартість товару (3360 Євро).

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору для здійснення поставки товару Покупець сплачує 50% суми договору, у розмірі 1680 Євро (одна тисяча шістсот вісімдесят євро 00 центів). Другий платіж, що становить 50% суми договору, у розмірі 1680 Євро (одна тисяча шістсот вісімдесят євро 00 центів) Покупець сплачує протягом десяти календарних днів з початку постачання товару.

Розділом 4 договору визначені строки та умови передачі товару, за якими, зокрема, поставка товару здійснюється після оплати згідно п. 3.1 даного договору. Товар поставляється на склад Покупця (п. 4.1).

Як було встановлено місцевим господарським судом позивачем на ім'я ТОВ «ім. КЛ. Петровського» виставлено рахунок на оплату №117 від 30.07.2014 на суму 41580,00 грн. (товар - шпагат TEWE 750 BLUE LONG, кількість - 900 кг).

На оплату вказаного рахунку 31.07.2014 відповідач перерахував позивачу 20000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку позивача.

04.08.2014 на виконання умов договору позивачем передано відповідачу визначений у специфікації № 1 до договору товар - шпагат TEWE 750 BLUE LONG у кількості 900 кг на суму 41580 грн. (сума з ПДВ), що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №79 від 04.08.2014р. на суму 41580 грн.

Як зазначає позивач та встановлено місцевим господарським судом, відповідач в порушення умов договору остаточного розрахунку за переданий товар не здійснив.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих на неї сум штрафних санкцій, місцевий господарський суд зазначив про необгурнтованість обрахування позивачем суми основного боргу із посиланням на п.2.3 договору (зміна курсу продажу Євро на УМВБ на день фактичного здійснення платежу відповідачем), з огляду на передачу позивачем відповідачу придбаного товару за підписаною сторонами та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №79 від 04.08.2014 на суму 41580 грн., виставлення позивачем рахунку на оплату товару на вказану суму, облік вказаної суми при визначенні кінцевого сальдо на користь позивача при звірці взаєморозрахунків сторін.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних висновків місцевого господарського суду з огляду на таке:

Відповідно до 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про національний банк України", гривні (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичним та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що сторони у договорі погодили істотні умови договору, в тому числі ціну договору та строки оплати.

Можливість коригування розміру платежів між позивачем та відповідачем залежно від курсу гривні до євро передбачена договором купівлі-продажу № SPG-028/14 (зокрема, п.2.3. договору).

Отже, закріплена в договорі купівлі-продажу можливість коригування вартості товару, шляхом перерахування вартості платежу, встановленого в євровому еквіваленті у гривню згідно з курсом продажу Євро на УМВБ на день, який передує дню фактичного здійснення платежу, є складовою частиною ціни на товар та не суперечить чинному законодавству.

Аналіз положень договору свідчить, що валютою платежу за договором є гривня, а курсом євро по відношенню до гривні визначено розмір платежів.

Отже, подібне визначення сторонами валюти платежу і розміру оплати за спірним договором та проведення розрахунків в гривні не суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема встановленим законом принципам свободи договору та ст.524 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 26.12.2011 справа №16/23пд/2011; від 04.07.2011 справа №12/149; від 16.05.2011 справа №32/242-32/243-32/244-32/245, а також у Оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013.

Судом також встановлено, що на момент подання позову відповідач свій обов'язок щодо оплати товару в повному обсязі не виконав.

Згідно представленої позивачем довідки про курс валют (а.с. 12) станом на 21.11.2014 на 10.30го. курс продажу Євро на Міжбанківському валютному ринку України становив 18354грн. за 1 Євро.

Таким чином, розмір невиконаного відповідачем грошового зобов'язання з урахуванням п. 2.3 договору становить 24247,90грн.

Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 ЦК України Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за поставлений товар відповідно до умов Договору.

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, продавцем зобов'язання з поставки товару виконані належним чином у повному обсягу - наявна видаткова накладна у світлі норм ст. ст. 664, 666 ЦК України, п. 4.1 договору належною мірою підтверджує не тільки факт передачі товару, але й свідчить і про наявність відповідної товаросупровідної документації.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Отже, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання в сумі 24247,90грн. з оплати отриманого товару - будь-яких доказів протилежно або припинення відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 ГПК України до матеріалів справи не надано. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ЦК України, а сам Покупець вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

В свою чергу, за змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218 ГК України, наслідком порушення Відповідачем грошового зобов'язання є необхідність сплати Позивачеві як кредиторові заборгованості з нарахованими, зокрема, на неї штрафом і пенею, умови щодо застосування яких встановлено у п. п. 6.3, 6.4. договору.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, колегія суддів відхиляє його як необґрунтований, оскільки, по-перше, за базу нарахування позивачем визначено суму боргу в Євро, у той час як встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти чинним законодавством не передбачено (постанова ВГСУ від 27.04.2011 у справі № 34/617), по-друге, при здійсненні розрахунку позивач визначає гривневий еквівалент боргу станом на 21.11.2014, не враховуючи при цьому вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та коливання курсу Євро впродовж зазначеного періоду розрахунку з 25.08.2014 по 21.11.2014.

Відповідно до здійсненого судовою колегією розрахунку, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1425,62грн. При здійсненні розрахунку судовою колегією враховано заборгованість відповідача з урахуванням курсу Євро до гривні за інформацією, розміщеною на інтернет-порталі Мінфін (www.minfin.com.ua (п. 2.4 договору), на кожну дату прострочення платежу.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок штрафу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на представлені господарському суду докази, а також положення ст.ст. 44, 49 ГПК України, судова колегія також погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині розподілення судових витрат – витрат на оплату послуг адвоката.

Таким чином, рішення господарського суду Миколаївської області відповідно до ст. 104 ГПК України підлягає зміні, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер» частковому задоволенню: основний борг – в сумі 24247,90грн., пеня – в сумі 1425,62грн., штраф в сумі 12458,88грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На можливість договірного врегулювання порядку застосування штрафних санкцій до боржника звертається увага й в п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Відповідно до положень п.п. 6.3, 6.4 договору сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення платежу Покупцем більш ніж на 10 днів, йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу більше 14 календарних днів Покупець повинен сплатити Продавцю штраф у розмірі 20% від суми договору.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Апеляційна інстанція враховує той факт, що з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та заявником не доведено оспорювання та визнання недійсним у встановленому порядку п.п. 6.3, 6.4 договору, на яких власне і ґрунтуються позовні вимоги у даній справі.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 р. № 42/252, від 09.04.2012 р. № 20/246-08.

За наведених обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. Петровського» підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. КЛ. Петровського» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.11.2014 у справі № 915/1944/14 – змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ім. КЛ. Петровського” (57440, Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Кімівка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 34559826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СПГ-Партнер” (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 37, код ЄДРПОУ 38019458) 24247,90 грн. боргу, 1425,62грн. пені, 12458,88грн. штрафу, 1824,32 грн. судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.»

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.04.2015.

Головуючий суддя Н.С. Морщагіна

суддя В.А. Лисенко

суддя Я.Ф. Савицький