Ухвала

від 07.04.2015 по справі 2а-398/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р. Справа № 54809/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ровіт" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області до Приватного підприємства "Ровіт" про стягнення податкового боргу в сумі 15986,01 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

Державна податкова інспекція в Косівському районі Івано-Франківської області 06 лютого 2012 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Ровіт" про стягнення податкового боргу в сумі 15986,01 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16, пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України не погашено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 15986,01 грн.

Оскаржуваною постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Ровіт", с. Вербовець, Косівський район, Івано-Франківська область, 78605 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 15986,01 грн. за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач невірно з'ясував суму податкового боргу -15986,01грн, тобто не враховано сплачену відповідачем одну тисячу податкового боргу згідно платіжних поручень за №№ 89 від 22.12.2011 року - 800 гривень та № 90 від 28.11.2011 року -200 гривень. Відповідачу судом 1-ої інстанції була надіслана лише копія позовної заяви, та ухвала про відкриття провадження без додатків до позовної заяви, які стверджують позовні вимоги. В зв'язку з цим на підставі письмової вимоги відповідача від 17.02.2012 року позивачем 22.02.2012 року було надано копії розрахунку податкової заборгованості та корінця податкової заборгованості станом на 21.11.2011 року без врахування суми погашеної заборгованості 1000 гривень 22.12.2011 року та 28.12.2011 року . Про безпідставність заявленої суми пред'явленого позову та стягнення її з відповідача в користь позивача згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року свідчать долучені копії платіжних поручень за №№ 89 та 90 від 22 та 28 листопада 2011 року, які при цьому долучаються.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією, зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 21.11.2011 року, які міститься в матеріалах справи та розрахунком суми заборгованості. Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15986,01 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 15.09.2006 року відповідача зареєстровано Косівською районною державною адміністрацією як юридичну особу та взято на облік як платника податку ДПІ в Косівському районі. В липні 2011 року відповідач являвся платником податку на додану вартість, що вбачається з рішення позивача від 04.07.2011 року за № 4.

Статтею 16.1.4. Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідач узгодив зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за липень 2011 рік, подавши податкову декларацію по податку на додану вартість за липень 2011 р. на загальну суму 15986,01 грн.

Стаття 57.1 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте, всупереч вимогам Закону, відповідачем самостійно задекларовану ним суму сплачено не було.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено з матеріалів справи позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу податкової вимоги за № 93 від 01.09.2011 р. на суму 15986,01 грн. Вказану вимогу відповідач отримав.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією, зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 21.11.2011 року, які міститься в матеріалах справи та розрахунком суми заборгованості.

Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15986,01 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ровіт" - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року у справі № 2а-398/12/0970 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар