Ухвала

від 11.02.2009 по справі 22-а-1498/09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського,

46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

11 лютого 2009 р.

м. Харків

Колегія

суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Водолажської

Н.С.

Суддів: Мінаєвої О.М. ,  Мінаєвої О.М. ,  Водолажської Н.С.

при

секретарі судового засідання  -

Житєньовій Н. М.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в

Великобагачанському районі Полтавської області на постанову Полтавського

окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 р. по справі № 2-а-8289/08

за позовом   ОСОБА_1

до                           Головного управління

Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду

України у Великобагачанському районі Полтавської області

про                     стягнення

недоплаченої допомоги дитині війни

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до

Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного

управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила

зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену допомогу дитині війни в сумі

2733,30 грн. за 2006 -2007 рр.

Ухвалою Полтавського окружного

адміністративного суду від 27 серпня 2008 р. до участі у справі було залучено в

якості другого відповідача Управління Пенсійного фонду України у

Великобагачанському районі Полтавської області.

Постановою Полтавського окружного

адміністративного суду Полтавського окружного адміністративного суду від 30

вересня 2008 р. по справі № 2-а-8289/08 позовні вимоги задоволено частково,

визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у

Великобагачанському районі Полтавської області, зобов'язано Управління

Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області

здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за

віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні

виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в іншій частині

позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Управління Пенсійного

фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області, не погодився з

постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з

постановою суду мотивує тим, що судом при прийнятті рішення не було враховано,

що протягом 2007 року на виконання вимог Рішення Конституційного суду України

від 09.07.2007 року за №6-рп\2007 та ст.6 Закону України „Про соціальний захист

дітей війни”, не було прийнято жодного нормативного акту. Таким чином, на думку

відповідача, на законодавчому рівні залишилось невизначеним питання щодо

органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії

особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні

здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно

застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідач зазначив, що,

задовольняючи позов, суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних

правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування”,  оскільки розмір

мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим

Законом.

Від Головного управління Пенсійного

фонду України Полтавської області надійшла заява про розгляд апеляційної скарги

за відсутності представника в судовому засіданні. Позивач заперечень на позовну

заяву не надав, від ноьо надійшла заява про розгляд скарги за його відсутністю.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі

Полтавської області в судове засідання не з'явився,  про час та місце розгляду апеляційної скарги

був повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України

неприбуття  у  судове засідання сторін або  інших 

осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату,

час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає  судовому 

розгляду справи.               

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої

інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції,

переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у

відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга

не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено

та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є дитиною війни та

відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право

на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в

розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не здійснює позивачу зазначені

виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на

невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для

розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей

війни.

Приймаючи рішення про часткове

задоволення позову, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду

України від 09.07.2007 року за №6-рп\2007, яким визнано неконституційним

положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо

зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни”. Таким чином, суд дійшов висновку, що з моменту ухвалення рішення

Конституційним судом України  відповідач,

Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської

області, повинен був діяти у відповідності з діючою нормою ст.6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни” та здійснювати позивачеві доплату до пенсії

у розмірі, встановленому зазначеною нормою Закону. При цьому суд зазначив, що

при розмірі мінімальної пенсії за віком, яка підлягає застосуванню при

розрахунку 30% доплати до пенсії дітям війни, відповідач повинен виходити з

розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Колегія суддів погоджується з

такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне

грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість

пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення

державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за

рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону

України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було

зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України

від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів

України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень

статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23,

29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону

України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні

гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є

неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет

на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду

України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції

при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок

дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення

Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України,

остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції

України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про їх неконституційність.

На підставі наведеного, суд першої

інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, Управління Пенсійного

фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області, з 09 липня 2007

року повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену

ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка набула чинності із

зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України

рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про

Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала

застосуванню. Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм

матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання

щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України „Про соціальний

захист дітей війни”, не приймаються колегією суддів, оскільки відповідно до

статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і

громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією

України. Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України

звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і

громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів

неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює

спірні правовідносини.

Щодо доводів апеляційної скарги про

необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне. Судом

обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у

розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір

мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28

Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого

нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший

розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія

суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення

ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за

віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно

для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки

наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за

віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної

гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати

до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни”.

Крім того, колегія суддів, вважає

безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення

виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть

посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань,

які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Також, колегія суддів вважає

безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невизначеності на законодавчому

рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат

підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у

відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої

повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в

установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України

„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення

та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду

України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд першої інстанції

дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати

до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист

дітей війни” покладено на Управління Пенсійного фонду України у

Великобагачанському районі Полтавської області, за місцем проживання

позивача.  

Враховуючи вищевикладене, колегія

суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного

адміністративного суду від 30 вересня 2008 р. по справі № 2-а-8289/08 суд

дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно

застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та

процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків

суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1

ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

колегія суддів, - 

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу Управління

Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області

залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного

адміністративного від 30 вересня 2008 р. по справі № 2-а-8289/08 залишити без

змін.

           Ухвала набирає законної сили з

моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом

місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги

безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Водолажська Н.С.

Судді

Мінаєва О.М.    Мінаєва О.М.    Водолажська Н.С. 

Повний

текст ухвали виготовлений  16.02.2009 р.