Постанова

від 26.03.2015 по справі 808/8326/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року (об 11 год. 00 хв.) Справа № 808/8326/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представника позивача Власова Р.В.,

представника відповідача Аксаріна Р.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Оксана»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Приватне підприємство «Оксана» (далі - ПП «Оксана», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 №0000112213/9140.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказує, що усі висновки контролюючого органу ґрунтуються на не прямих доказах, а на обставинах, які лише можуть свідчити про неможливість господарських операцій та обумовлюються певними діями контрагентами - постачальниками позивача. Разом з цим, податкове законодавство України не містить норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень законодавства з боку його контрагентів, так само і не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Зазначає, що під час перевірки відповідачу були надані усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій, а також і товарно-транспортні накладні, які засвідчували переміщення товарів від постачальників до позивача. Вважає, що позивачем правомірно та у відповідності до норм Податкового кодексу України віднесені до складу податкового кредиту суми податку, сплачені при придбанні товарів і послуг у контрагентів, а тому спірне рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 23.02.2015 №б/н. Зокрема, зазначає, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення позивачем Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 року, який сформовано від контрагентів постачальників ТОВ «Максимум», ТОВ «Стіл-інвест», ТОВ Юніком Сервіс». Пояснює, що відповідачем отримано акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 20.06.2014 №1327/04-65-22-03/37373808 про документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Юніком Сервіс», згідно якого встановлено, що підприємством до перевірки не надано документи, що підтверджують зберігання товару на складі, довіреностей на отримання товару, договорів, сертифікатів якості на товар, сертифікатів для певного виду товару, ТТН, документів, які підтверджують розрахунки між підприємствами. Крім того, вказує що відповідачем було отримано від відповідних податкових інспекцій акти про неможливість проведення зустрічної звірки щодо ТОВ «Максимум», ТОВ «Стіл-інвест», якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання з контрагентами - покупцями за березень 2014 року та документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за березень 2014 року. Зазначає, що від оперативного управління ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було отримано рапорт, яким було повідомлено, що ст. о/у ВОСА ПДВ ОУ було здійснено виїзд на податкову адресу ПП «Оксана» та встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться, про що складена довідка №2826/7/08-26-07-04 від 14.06.2014. Крім того, відсутня будь-яка інформація про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності позивача. Ураховуючи, що не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу походження товару, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, що може свідчити про намір платника податку одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, вважає, що висновки, викладені у акті перевірки є обґрунтованими, а тому спірне рішення є правомірним та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПП «Оксана» (ідентифікаційний код 22137521) є юридичною особою, яка зареєстрована 23.12.1994 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осібта фізичних осіб - підприємців та Довідкою АА №811850 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У період з 15.09.2014 по 15.09.2014 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Оксана» з питання достовірності визначення показників, відображених в декларації з ПДВ за березень 2014 року, за результатами якої складений відповідний акт від 15.09.2014 №106/08-29-22-1308/22137521 (далі - Акт).

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп. 14.1.36, 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1, п. 44.3, п.44.6 ст.44, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, підприємством завищено податковий кредит за березень 2014 року на загальну суму 48 691,00 грн., який сформований від контрагентів постачальників ТОВ «Максимум» - на суму 27 306,00 грн., ТОВ «Стіл-інвест» - на суму 15 215,00 грн., ТОВ Юніком Сервіс» - на суму 6 170,00 грн., що призвело до:

- завищення податкового кредиту на загальну суму 48 691,00 грн.;

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 48 691,00 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 48 691,00 грн.

На підставі висновків Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 №0000112213/9140, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 60 863,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 48 691,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 12 172,75 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Із змісту Акта вбачається, що фактично податкові зобов'язання донараховані ПП «Оксана» на підставі висновків про вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Максимум», ТОВ «Стіл-інвест», ТОВ Юніком Сервіс».

Щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами судом встановлено наступне.

Позивач мав фінансові правовідносини з ТОВ «Максимум» по наданню послуг по пошиттю текстильних виробів із давальницької сировини, наданої ПП «Оксана». Факт передачі в товару від ТОВ «Максимум» позивачу підтверджується наявними актами здачі - приймання робіт (надання послуг) від 03.03.2014 №63 (послуги по пошиттю куртки ватяної комбінованої 60 шт., куртки «Льотчик» 129 шт., рукавиць бр/бр 4 180 шт., костюму охоронця зимового 46 шт.), від 11.03.2014 №46 (послуги по пошиттю костюму робочого з підсилювачем СОП 128 шт., білизни натільної трикотажної напівшерстяної 941 шт., рукавиць бр/бр 4 168 шт., від 17.03.2014 №47 (послуги по пошиттю костюм «ВИКОНРОБ» 56 шт., костюму робочого з підсилювачем СОП 147 шт., костюму ІТП (пк+к) 29230 14 шт. 14 шт., костюму робочого комбінованого 15 шт., костюму ІПТ (пк+к)»Фахівець» 48 шт.), від 20.03.2014 №48 (послуги по пошиттю костюму робочого 120 шт., костюму захисного від нетоксичного пилу 56 шт., краг парусинових №3 1 040 шт., халат жіночий «Фахівець» 36 шт.). Факт придбання позивачем товарів підтверджується також відповідними податковими накладними від 03.03.2014, від 11.03.2014, від 17.03.2014, від 20.03.2014 на загальну суму 163 837,14 грн., у тому числі ПДВ 27 306,19 грн., складеними ТОВ «Максимум». Факт транспортування товару і відповідно його доставки від продавця до покупця підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними. Транспортування вищевказаного товару здійснювалось за рахунок ПП «Оксана» через перевізника ТОВ «Віссон плюс» на підставі договору №1225 від 02.12.2013 автомобілем Mersedes-benz Vito AP2320AT.

Позивач мав фінансові правовідносини з ТОВ «Стіл-інвест» по наданню послуг по пошиттю текстильних виробів. Факт передачі в товару від ТОВ «Стіл-інвест» позивачу підтверджується наявними актами здачі - приймання робіт (надання послуг) від 07.03.2014 №0307/04 (послуги по пошиттю костюму х/б ОП ДСТУ 12.4.045-87 150 шт., куртки ватяної ДСТУ-29335-92 розмір с 44-46 зріст 1-2 по 64-66 зріст 7-8 29 шт.), від 24.03.2014 №0324/02 (послуги по пошиттю халат жіночий 116 шт., напівкомбінезон утеплений 58 шт., костюм медичний жіночий з кантом на ґудзиках 26 шт., онучей суконних 2 786 шт., жилета утепленого 58 шт., жилету суконного 150 шт., білизни натільної трикотажної шерстяної 120 шт.). Факт придбання позивачем товарів підтверджується також відповідними податковими накладними від 07.03.2014, від 24.03.2014 на загальну суму 91 291,26 грн., у тому числі ПДВ 15 215,21 грн., складеними ТОВ «Стіл-інвест». Факт транспортування товарів і відповідно їх доставки від продавця до покупця підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними. Транспортування вищевказаного товару здійснювалось за рахунок ПП «Оксана» через перевізника ТОВ «Віссон плюс» на підставі договору №1225 від 02.12.2013 автомобілем марки КАМАЗ АР6527ВК.

Позивач мав фінансові правовідносини з ТОВ Юніком Сервіс» по придбанню товару (логотип 6?6, логотип 15?15, логотип 5?4). Отримання вказаного Товару було здійснено за виданою продавцем видатковою накладною від 03.03.2014 №125 на суму 37 020,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6 170,00 грн. Факт придбання позивачем товарів підтверджується також відповідною податковою накладною від 03.03.2014, складеною ТОВ Юніком Сервіс». Факт транспортування товару і відповідно його доставки від продавця до покупця підтверджено відповідною товарно-транспортною накладною. Транспортування вищевказаного товару здійснювалось за рахунок ПП «Оксана» через перевізника ТОВ «Віссон плюс» на підставі договору №1225 від 02.12.2013 автомобілем Mersedes-benz Vito AP2320AT.

Крім того, на підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду договори оренди, укладені ТОВ «Віссон плюс», щодо одержання в тимчасове платне користування автомобілів, а саме вантажного самоскида, марки КАМАЗ АР6527ВК (договір від 28.11.2013), вантажного фургона марки Mersedes-benz Vito AP2320AT (договір від 06.11.2013).

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність за визначенням, наведеним у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних..

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, а відповідно і правомірність декларування суми податкового кредиту.

Щодо не визнання контролюючим органом товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, суд наголошує, що у будь-якому випадку визначальним критерієм для підтвердження платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товару (послуг), що використовуються таким платником податку у своїй господарській діяльності.

Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Отже, згідно з отриманими від контрагентів податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Складені контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення.

Щодо посилання представника відповідача на акт від 07.05.2014 №1197/22/05 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стіл-інвест», у якому, зокрема, зазначено, що підприємством виписано декілька податкових накладних на користь контрагентів в один день в сумі 10 000,00 грн., відображено в податковій звітності та які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зауважує, що вказаний акт не містить посилань що саме надані позивачу податкові накладні не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

При цьому, стосовно господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ «Максимум», ТОВ «Стіл-інвест», ТОВ Юніком Сервіс» та посилання представника відповідача на акти щодо перевірки контрагентів позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності суб'єктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, ПП «Оксана» не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Твердження відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було. Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентами відповідачем суду не надано.

Матеріалами справи встановлено, що на час здійснення господарських операцій вказані контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, що підтверджується також вищевказаними актами перевірки зазначених контрагентів.

Разом з цим, суд зауважує, що незнаходження за юридичною адресою не може бути визнано достатньою підставою для позбавлення платника податку право на декларування податкового кредиту, за умови що таким платником податку у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства, задекларовано суму податкового кредиту, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафної санкції є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000112213/9140 від 29.10.2014, прийняте Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Приватного підприємства «Оксана» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 грн., (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак