Постанова

від 03.04.2015 по справі 809/633/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2015 р. Справа № 809/633/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника відповідача Григоріва В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж"

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-310-11 від 14 січня 2015 року,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Галнафтогазмонтаж" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просило суд визнати неправомірною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про сплату боргу (недоїмки) № Ю-310-11 від 14 січня 2015 року.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що контролюючий орган, виставивши позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 22238,48 грн., фактично притягає підприємство до подвійної відповідальності, оскільки на виконанні державної виконавчої служби вже знаходиться вимога під тим самим номером про стягнення з позивача 5701,13 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Представник Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - ДПІ в м.Івано-Франківську) в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову та просив в його задоволенні відмовити. Зокрема, пояснив суду про те, що позивач є платником єдиного внеску. Заборгованість позивача, виставлена до сплати у вимозі № Ю-310-11 від 14 січня 2015 року, складається зі сум єдиного внеску, які позивач самостійно задекларував у щомісячних звітах, поданих до контролюючого органу. Право відповідача на виставлення платнику вимоги про сплату недоїмки на підставі даних його особових рахунків, передбачено частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI. Також відповідач, посилаючись на положення пункту 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09.09.2013 року, заперечив доводи позивача про притягнення його до подвійної відповідальності, оскільки контролюючий орган подає до державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу, після завершення процедури її узгодження, лише на суму зростання боргу, а в разі сплати платником заборгованості - надсилає до органу державної виконавчої служби повідомлення про сплату боргу.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

14.01.2015 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області виставлено Приватному підприємству "Галнафтогазмонтаж" вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-310-11 на загальну суму 22238,48 грн., яка складається з недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2014 року.

Вказану вимогу № Ю-310-11 від 14.01.2015 року було надіслано відповідачу рекомендованим листом, отримано останнім 02.02.2015 року, що підтверджується копією конверту та визнається позивачем в позовній заяві.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконуваніоботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач є платником єдиного внеску, що й ним не заперечується в позовній заяві.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Абзацом 1 частини 8 вищевказаної статті Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таким чином, позивач на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, зобов'язаний був щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Нормою частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

В даному випадку такий механізм реалізації норми статті 25 Закону № 2464-VI передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1622/24154 (надалі - Інструкція).

Зі змісту абзацу 1 пункту 6.3 Інструкції вбачається, що орган доходів і зборів зобов'язаний надіслати платнику вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо він має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Згідно абзацу 4 цього ж пункту Інструкції, вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Абзацом 1 пункту 6.4 Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). При цьому, як передбачено абзацом 4 пункту 6.4 Інструкції, вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру, абзацами 5 та 6 цього Пункту Інструкції передбачено, що вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язок з ведення діловодства та архівного зберігання документів, для надіслання (вручення) її платнику. При цьому корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з поданий відповідачем витягів з особових рахунків позивача за період з 31.12.2012 року по 28.02.2015 року, у позивача станом на 31.12.2014 року була наявна заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальну суму 22238,48 грн.

Таким чином, у відповідача, враховуючи наявність у позивача станом на 31.12.2014 року недоїмки зі сплати єдиного внеску за попередній звітний період, були правові підстави для формування та виставлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі поданих останнім звітів про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платника.

Позивачем не подано суду відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України жодних доказів в спростування факту відсутності у нього вказаної заборгованості, хоча суд тричі відкладав розгляд справи в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача для забезпечення його права на судовий захист.

Також, враховуючи вищевикладені обставини та норми, є безпідставними посилання позивача на те, що відповідач разом з вимогою про сплату недоїмки зобов'язаний був надіслати позивачу розрахунок суми боргу.

Щодо доводів позивача про те, що контролюючий орган, виставивши вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 22238,48 грн., фактично подвійно стягує з платника заборгованість з єдиного внеску, оскільки на виконанні державної виконавчої служби вже знаходяться вимоги під тим самим номером від 28.01.2014 року та від 07.02.2014 року про стягнення з позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 5701,13 грн. та 13213,49 грн. відповідно, то вони, на думку суду, є безпідставними з огляду на таке.

Як зазначено судом вище, згідно передбаченої в абзаці 4 пункту 6.4 Інструкції норми, вимога про сплату формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Таким чином, враховуючи наявність станом на 31.12.2014 року недоїмки в позивача зі сплати єдиного внеску, відповідач зобов'язаний був зформувати платнику нову вимогу під тим самим порядковим номером на всю суму заборгованості та направити її позивачу для узгодження та оскарження.

Окрім цього, суд вказує на те, що згідно пункту 6.9 Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу. Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України, то орган доходів і зборів подає до відповідного підрозділу повідомлення про сплату боргу за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.

Враховуючи вищевикладені положення Інструкції, після проходження процедури узгодження та оскарження вимоги № Ю-310-11 від 14.11.2015 року, відповідач вправі надіслати до органів Державної казначейської служби України вимогу про сплату недоїмки тільки на суму зростання боргу, а в разі якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасить суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби, то відповідач зобов'язаний буде подати до відповідного підрозділу цієї служби повідомлення про сплату боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено суду відповідно до частини 1 статті 11, частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України факту порушення його прав та законних інтересів прийняттям відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-310-11 від 14.01.2015 року. В той же час відповідач згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України довід суду правомірність своєї вимоги.

З огляду на викладене, в задоволенні позову Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" належить відмовити.

Окрім цього, керуючись нормою частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України щодо розподілу судових витрат між сторонами в разі відмови в задоволення позову до суб'єкта владних повноважень, нормою частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» щодо особливостей сплати та стягнення судового збору за наслідками подання та розгляду адміністративного позову майнового характеру, враховуючи подану позивачем квитанцію ПАБ "Полтава Банк" № 2Р263 від 26.02.2015 року про сплату судового збору в сумі 182,70 грн., не подання відповідачем доказів понесення судових витрат, суд дійшов висновку достягнути з Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" в дохід Державного бюджету України 1644,30 грн. судового збору (з розрахунку: 1827 грн. (100% ставки судового збору) - 182,7 грн. (10% від ставки судового збору, сплаченого позивачем).

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" (ідентифікаційний код 32604960, державна реєстрація місцезнаходження: 76000, місто Івано-Франківськ, вулиця Короля Данила 16б, квартира 10) в дохід Державного бюджету України 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 08.04.2015 року.