Постанова

від 30.03.2015 по справі 2а-176/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року № 2а-176/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представника позивача Канарьової Н.В.,

представника відповідача Боднар Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Датекс С» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000752304 від 18.08.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки відповідача, в основу якого взяті акти податкових органів за результатами звірки його контрагентів. Зазначає, що акт за результатом перевірки не містить посилань на факти начебто допущених порушень, які б впливали на заниження податкових зобов'язаннь чи податкового кредиту. Стверджує, що рішенням суду, котре має преюдиційне значення у даній справі, не встановлено жодних відхилень в розрізі контрагентів позивача. Більше того, зазначеним рішенням дії відповідача по призначенню, проведенню перевірки, висновки якої слугували прийняттю оскаржуваного рішення, визнано протиправними та скасовано наказ про призначення перевірки. Зазначає, що судовим рішенням також встановлено факт невідповідності запиту про надання первинних документів, що скеровувався позивачу перед проведенням перевірки, вимогам ПК України, відтак витребувані податковим органом документи позивач вправі був не надавати. Позивач вважає, що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що порушення податкового законодавства міг допустити його контрагент. З наведених підстав просить оскаржене рішення визнати протиправним та скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, покликаючись на мотиви позовної заяви. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та надала письмові заперечення на позов, в котрих зазначає, що проведенню перевірки передувало надіслання позивачу запиту про надання пояснень та підтверджуючих документів по взаємовідносинах з його контрагентами, однак такий запит позивачем було проігноровано та відповідно не надано жодних витребуваних документів. У зв'язку з ненаданням запитуваних документів щодо господарської діяльності позивача, було проведено перевірку на підставі додатку №5 до декларації з ПДВ, за аналізом котрої в розрізі контрагентів відповідач дійшов висновку про заниження ПДВ. Також зазначає, що контрагенти позивача згідно актів перевірок неспроможні здійснювати господарську діяльність за браком у них матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, тощо, що є необхідними для ведення такої діяльності. Наголошує, що діяльність контрагентів позивача спрямована на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкових кредитів. З наведених причин, не вбачає можливості у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова надіслано ТзОВ «Датекс С» запит від 23.05.2011 року №17779/10/23-4 про надання пояснень та підтверджуючих документів, що підтверджують взаєморозрахунки з ПП «Сервіс Доріг» та ПП «О.Л.М. Електро».

Оскільки від позивача не отримано жодної відповіді на надісланий йому запит ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Датекс С» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Сервіс Доріг», ПП «О.Л.М. Електро» згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, про що складено акт від 10.08.2011 року №2086/23-4/36153038.

Перевіркою відповідач встановив порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 403758 грн. по взаємовідносинах з ПП «Сервіс доріг», ПП «О.Л.М. Електро».

Як вбачається з акту перевірки, аналізом податкових звітів з ПДВ (декларацій з додатками №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (розділ «податковий кредит») у зазначених періодах ДПІ у Залізничному районі м. Львова встановлено, що податковий кредит підприємством сформовано на загальну суму 1026747 грн, в тому числі: від ПП «Сервіс доріг»: квітень 2010 року в сумі 30630,86 грн., за травень 2010 року в сумі 105100,01 грн, за червень 2010 року 178716,51 грн, за липень 2010 року в сумі 6518,50 грн, за серпень 2010 року в сумі 16124,17 грн., від «O.Л.M. Електро» за вересень 2010 року в сумі 66667,11 грн.

Підгрунтям висновків податкового органу були також акти перевірок контрагентів позивача, а саме акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 06.04.2011 року №575/23-2/34259967 невиїзної документальної перевірки ПП «Сервіс доріг» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та акт ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 30.03.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «О.Л.М. Електро» №127/232/34605290.

Як вбачається з даних актів, то суть таких полягає у неможливості здійснення операцій між позивачем та ПП «Сервіс доріг», ПП «О.Л.М. Електро», в яких відсутні необхідні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності. В основу висновків покладено матеріали перевірки цих підприємств, аналіз податкової звітності. Так, зокрема по контрагенту ПП «О.Л.М.Електро» з посиланням на дані інформаційної системи щодо відображення податкового зобов'язання (далі - ПЗ) та податкового кредиту (далі - ПК) в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення цим підприємством податкових зобов'язань в сумі 66666,76 грн за вересень 2010 року по відносинах з позивачем. Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що фактично жодних господарських операцій ці суб'єкти виконати не могли в силу низки об'єктивних на те причин, а укладені з ними правочини не мали на меті настання правових наслідків.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова 18.08.2011 pоку прийнято податкове повідомлення-рішення №0000752304, котрим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 504697,50 грн, в тому числі: за основним платежем 403758 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 100939,50 грн.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Пунктом 1.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В акті перевірки від 10.08.2011 року №2086/23-4/36153038 податковий орган встановив порушення позивачем податкового законодавства з підстав покликання на обставини, які стосуються фінансово-господарської та внутрішньої діяльності ПП «Сервіс доріг», ПП «О.Л.М. Електро», які висвітлені у акті ДПІ у Франківському районі м. Львова від 06.04.2011 року №575/23-2/34259967 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Сервіс доріг» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та акті ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 30.03.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «О.Л.М. Електро» №127/232/34605290.

Що стосується посилання податкового органу на акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 06.04.2011 року №575/23-2/34259967 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Сервіс доріг» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, то такий акт взагалі не містить відомостей про господарські відносини ПП «Сервіс доріг» з позивачем.

Також судом в ході судового процесу було з'ясовано, що податковою інформацією по контрагенту ПП «О.Л.М. Електро» є акт перевірки від 30.03.2011 року № 127/232/34605290, за змістом якого ДПІ Пустомитівського району з посиланням на дані інформаційної системи щодо відображення податкового зобов'язання (далі - ПЗ) та податкового кредиту (далі - ПК) в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення цим підприємством податкових зобов'язань в сумі 66666,76 грн. за вересень 2010 року.

Проте, ці дані не відповідають даним відповідача, оскільки дані тієї ж інформаційної системи в розрізі контрагентів на рівні ДПА України говорять про заниження податкових зобов'язань ПП «О.Л.М. Електро» на суму 66667,11 грн. на підставі акту перевірки від 22.03.2011 року № 00006/2350/34605290. Таким чином, жодних розбіжностей суд не виявив та акт перевірки контрагента - ПП «О.Л.М. Електро» таку розбіжність не підтверджує.

Окрім цього, судом відхиляються покликання відповідача на розбіжності у програмному продукті "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", оскільки саме по собі посилання на існування таких розбіжностей не може слугувати належними і допустимим доказом по справі. Інших доказів, які б підтверджували існування таких розбіжностей та підстав їх виникнення відповідачем надано не було.

Слід зазначити, що система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року № 266 (який втратив чинність на підставі наказу № 165 від 14.06.2013 року та був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пп. 2.10.3 п. 2.10 цього Порядку співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до п. 2.14 цього Порядку інформація податкової звітності з податку на додану вартість надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.15 Порядку, якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Зазначене узгоджується з позицією ВАСУ (Ухвала ВАСУ від 16.09.2013 року № К/800/3806/13).

Відтак, предметом перевірки позивача були лише дані поданих позивачем декларацій та його контрагентів, актів перевірок контрагентів позивача та дані інформаційних систем податкових органів, однак жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності, договорів, актів, рахунків, податкових накладних тощо, які б мали бути предметом перевірки на вимогу п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, податковим органом не досліджувалося.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року № 876/5803/13 у справі за позовом ТзОВ «Датекс С» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування наказу, позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано протиправним наказ начальника державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 10.08.2011 року № 909 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Датекс С» та визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби щодо призначення, оформлення умов допуску до проведення та проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Датекс С», результати якої оформлено актом перевірки від 10.08.2011 року № 2086/23-4/36153038.

Так, апеляційний суд, зокрема, дійшов висновку про порушення відповідачем вимог п. 79.2. ст. 79 ПК України щодо не надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, чим позбавлено позивача можливості надати необхідні пояснення та документи.

Також апеляційна інстанція дійшла висновку, що отриманий позивачем запит, що направлявся відповідачем на підставі пп. 78.1.4 ст. 78 ПК України містив відображені позивачем у податковій звітності дані без зазначення жодних розбіжностей, тобто не містив будь-якої інформації, що вказувала б на порушення ТзОВ «Датекс С» вимог закону, а отже не відповідав приписам абзаців першого та другого п. 73.3 ст. 73 ПК України, що в свою чергу звільняло платника податків від обов'язку надавати відповідь на нього.

Відповідно ст. 70 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, оскільки судовим рішенням встановлено неправомірність дій відповідача щодо призначення, оформлення умов допуску до проведення та проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, зокрема діями відповідача позбавлено можливості позивача надати необхідні пояснення та документи для перевірки, а й більше того, невідповідність запиту відповідача нормам ПК виключила обов'язок позивача надавати необхідні документи для перевірки, зважаючи, що преюдиційним рішенням не підтверджено розбіжностей позивача по ПДВ в розрізі контрагентів, а відтак зважаючи на зазначені вище допущені відповідачем процедурні порушення призвели, на переконання суду, до необґрунтованого та необ'єктивного висновку відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ, що приводить суд до висновку про визнання протиправним та скасування прийнятого за наслідками такої перевірки рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ.

Разом з цим суд враховує вимоги ст. 244-2 КАС України у відповідності до положень якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом України в справі від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14 було висвітлено таку юридичну позицію:

"…аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних у приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої".

Отже, визнання документальної позапланової невиїзної перевірки незаконною є наслідком відсутності правових наслідків за результатами проведення такої.

Слід також зазначити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків.

Суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача.

Відтак, позивач за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Варто зазначити п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно приписів якого, обставинами за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії».

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 94 КАС України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова №0000752304 від 18.08.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» (79040, м. Львів, вул. Патона, 7-А, код ЄДРПОУ 36153038) судові витрати в розмірі 32,19 грн (тридцять дві грн. 19 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.