Ухвала

від 22.09.2015 по справі 2а-176/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 876/4542/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Датекс СВ» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

05 січня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Датекс СВ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) за № НОМЕР_1 від 18.08.2011 року.

Постановою від 30 березня 2015 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ПП ,,ОСОБА_3В» та ПП ,,О.Л.М. ЕлектроВ» .

Відповідач також вважає, що суд не вжив належних заходів щодо дослідження цих господарських операцій, а саме: не витребував у позивача та не дослідив первинні документи, які б підтверджували факт здійснення цих операцій.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 23.05.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова надіслала ТзОВ ,,Датекс СВ» запит за №17779/10/23-4 про надання пояснень та підтверджуючих документів, що підтверджують взаєморозрахунки з ПП ,,ОСОБА_3В» та ПП ,,О.Л.М. ЕлектроВ» .

Оскільки позивач не надав жодної відповіді на надісланий йому запит, ДПІ у Залізничному районі м. Львова на підставі наказу за № 909 від 10.08.2011 року провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ ,,Датекс СВ» щодо підтвердження господарських відносин із ПП ,,ОСОБА_3В» , ПП ,,О.Л.М. ЕлектроВ» згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, про що складено акт від 10.08.2011 року №2086/23-4/36153038.

На основі висновків акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова 18.08.2011 pоку прийняла податкове повідомлення-рішення №0000752304, яким збільшила ТзОВ ,,Датекс СВ» грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 504697,50 грн., в тому числі 403758 грн. основного платежу та 100939,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення приписів п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартістьВ» допустив заниження податку на додану вартість на загальну суму 403758,00 грн. по взаємовідносинах з ПП ,,ОСОБА_3 дорігВ» та ПП ,,О.Л.М. ЕлектроВ» .

До таких висновків контролюючий орган дійшов, зокрема, на підставі аналізу податкових звітів з ПДВ (декларацій з додатками №5 ,,Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентівВ» (розділ ,,податковий кредитВ» ). Перевіркою встановлено, що податковий кредит підприємством сформовано на загальну суму 1026747 грн., в тому числі: від ПП ,,ОСОБА_3 дорігВ» : за квітень 2010 року в сумі 30630,86 грн., за травень 2010 року в сумі 105100,01 грн., за червень 2010 року в сумі 178716,51 грн., за липень 2010 року в сумі 6518,50 грн., за серпень 2010 року в сумі 16124,17 грн.; від ,,O.Л.M. ЕлектроВ» за вересень 2010 року в сумі 66667,11 грн..

При цьому відповідач врахував акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 06.04.2011 року №575/23-2/34259967 невиїзної документальної перевірки ПП ,,ОСОБА_3 дорігВ» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та акт ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 30.03.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП ,,О.Л.М. ЕлектроВ» №127/232/34605290.

Зазначеними актами встановлений факт неможливості здійснення операцій між позивачем та ПП ,,ОСОБА_3 дорігВ» та ПП ,,О.Л.М. ЕлектроВ» , оскільки у них відсутні необхідні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно даних інформаційної системи щодо відображення податкового зобов'язання (далі - ПЗ) та податкового кредиту (далі - ПК) в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення цим підприємством податкових зобов'язань в сумі 66666,76 грн. за вересень 2010 року по відносинах з позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позапланова невиїзна перевірка призначена та проведена протиправно, наслідком чого є відсутність правових наслідків за результатами проведення такої.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та процесуального права і є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції встановив, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону України ,,Про податок на додану вартістьВ» базуються виключно на даних інформаційної системи та даних актів невиїзних документальних перевірок.

Таким чином, жодні первинні документи щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами під час невиїзних перевірок позивача та його контрагентів не досліджувались.

Згідно з приписами пункту 4.15 Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року № 266 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Оскільки на підставі інформації з бази даних ДПС контролюючий орган не дослідив первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача та його контрагентів для підтвердження господарських операцій, щодо яких є сумніви у їх реальному здійсненні, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на таку інформацію та на акти невиїзних перевірок контрагентів позивача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою від 10.12.2014 року у справі № 876/5803/13 Львівський апеляційний адміністративний суд визнав протиправним наказ начальника державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 10.08.2011 року № 909 ,,Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ ,,Датекс СВ» . Також суд визнав протиправними дії державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби щодо призначення, оформлення умов допуску до проведення та проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ ,,Датекс СВ» , результати якої оформлено актом перевірки від 10.08.2011 року № 2086/23-4/36153038.

При цьому апеляційний суд, зокрема, дійшов висновку про порушення відповідачем вимог п. 79.2. ст. 79 ПК України щодо не надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, чим позбавлено позивача можливості надати необхідні пояснення та документи.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що отриманий позивачем запит, що направлявся відповідачем на підставі пп. 78.1.4 ст. 78 ПК України містив відображені позивачем у податковій звітності дані без зазначення жодних розбіжностей, тобто не містив будь-якої інформації, що вказувала б на порушення ТзОВ ,,Датекс СВ» вимог закону, а отже не відповідав приписам абзаців першого та другого п. 73.3 ст. 73 ПК України, що в свою чергу звільняло платника податків від обов'язку надавати відповідь на нього.

За таких обставин, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки воно прийняте на підставі висновків податкового органу, які базуються виключно на припущеннях та на актах невиїзних перевірок, під час яких не досліджувались жодні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, наказ на проведення невиїзної документальної перевірки позивача та дії щодо проведення такої перевірки визнані протиправними судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд першої інстанції також аргументовано врахував правові позиції Верховного Суду України, висвітлені в постанові від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14, згідно яких лише дотримання норм Податкового кодексу України може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів розцінює доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не вжиття належних заходів для витребування у позивача та дослідження первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, як намагання приховати свою бездіяльність та неналежне виконання своїх безпосередніх посадових обов'язків.

В силу приписів ч.2 ст. 72 КАС України саме на податковий орган покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дій чи бездітності.

Податковий кодекс прямо передбачає право контролюючого органу на проведення виїзної документальної позапланової перевірки у випадку не надання суб'єктом господарювання первинних документів, під час проведення якої відповідач зобов'язаний був дослідити первинні документи по взаємовідносинах позивача з ПП ,,ОСОБА_3 дорігВ» та ПП ,,О.Л.М. ЕлектроВ» .

Однак, податковий орган обмежився невиїзною документальною перевіркою, яку призначив та провів з порушенням вимог ПК України.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 2а-176/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_4

Ухвала в повному обсязі складена 28 вересня 2015 року.