Постанова

від 03.04.2015 по справі 813/686/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2015 року м. Львів № 813/686/15

10 год. 47 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Стефак Т.В.; Лода Л.С.;

відповідача: представник Антонюк І.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (далі - ВАТ «НПК-Галичина») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000294101/15099 від 17.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначають, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки №439/28-06/41-10/00152388 від 02.10.2014 року, у якому відповідач зазначив про відсутність реально вчинених господарських операції з ТОВ «Праус», ТОВ «Таліс Плюс» та ТОВ «Спец-Контакт». На підставі таких тверджень податковий орган прийшов до висновку про завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 43540,37 грн., в тому числі: за квітень 2013 року на суму 2224 грн., за квітень 2014 року на суму 9081,80 грн., за червень 2014 року на суму 32234,57 грн.

Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ВАТ «НПК-Галичина». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №439/28-06/41-10/00152388 від 02.10.2014 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ВАТ «НПК-Галичина» код ЄДРПОУ 00152388, з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «Скайбер» (ЄДРПОУ 36162367) за квітень 2014 року, ТОВ «Праус» (ЄДРПОУ 37276126) за квітень 2014 року, ТОВ «Таліс Плюс» (ЄДРПОУ 38361594) за червень 2014 року, ТОВ «Спец-Контакт» (ЄДРПОУ 32019384) за квітень 2013 року, ТОВ НВП «Контакт-Україна» (ЄДРПОУ 33414494) за серпень 2011 року.

В процесі даної перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операції з ТОВ «Праус», ТОВ «Таліс Плюс» та ТОВ «Спец-Контакт»; встановлено відсутність сертифікатів, технічних паспортів на поставлені ТМЦ, прийняття їх за кількістю та якістю; до перевірки ВАТ «НПК-Галичина» не надало первинних документів, які б підтверджували отримання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Таліс Плюс» та ТОВ «Праус», а також не надано документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, його транспортування, прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

У підсумку відповідач зазначив, що ВАТ «НПК-Галичина» завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 43540,37 грн., в тому числі: за квітень 2013 року на суму 2224 грн., за квітень 2014 року на суму 9081,80 грн., за червень 2014 року на суму 32234,57 грн.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, і на думку відповідача підстав для його скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, і встановив наступні фактичні обставини справи.

ВАТ «НПК-Галичина» зареєстроване як юридична особа 25.04.1994 року Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради, що підтверджується копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №485292. Видами діяльності підприємства є: виробництво продуктів нафтоперероблення; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним; виробництво електроенергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

У період з 10.09.2014 року по 25.09.2014 року СДПІ з ОВП у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «НПК-Галичина» код ЄДРПОУ 00152388, з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «Скайбер» (ЄДРПОУ 36162367) за квітень 2014 року, ТОВ «Праус» (ЄДРПОУ 37276126) за квітень 2014 року, ТОВ «Таліс Плюс» (ЄДРПОУ 38361594) за червень 2014 року, ТОВ «Спец-Контакт» (ЄДРПОУ 32019384) за квітень 2013 року, ТОВ НВП «Контакт-Україна» (ЄДРПОУ 33414494) за серпень 2011 року, за наслідками якої складено акт №439/28-06/41-10/00152388 від 02.10.2014 року (далі - акт перевірки від 02.10.2014 року).

У висновках акта перевірки від 02.10.2014 року відповідач зазначив про порушення ВАТ «НПК-Галичина» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого ВАТ «НПК-Галичина» завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 43540,37 грн., в тому числі: за квітень 2013 року на суму 2224 грн., за квітень 2014 року на суму 9081,80 грн., за червень 2014 року на суму 32234,57 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 року №0000294101/15099, яким ВАТ «НПК-Галичина» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 43540,37 грн., в тому числі за квітень 2013 року в сумі 2224,00 грн., за квітень 2014 року в сумі 9081,80 грн., за червень 2014 року в сумі 32234,57 грн.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2014 року №0000294101/15099, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Спец-Контакт».

ТОВ «Спец-Контакт» (Постачальник) та ВАТ «НПК-Галичина» (Покупець) уклали договір поставки від 04.04.2013 року №29-010, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в Специфікаціях до договору, а Покупець зобов'язується прийняти зазначити товар й оплатити його в порядку й на умовах, передбачених договором. Специфікації до даного договору становлять його невід'ємну частину.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань, оплати придбаних товарів позивач долучив: додаток №1 до договору поставки від 04.04.2013 року (специфікація); видаткову накладну №119 від 15.04.2013 року, податкову накладну №119 від 15.04.2013 р., платіжне доручення №778 від 07.05.2013 року.

Податкова накладна по контрагенту ТОВ «Спец-Контакт» відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2013 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Спец-Контакт» відображено в податковій звітності ВАТ «НПК-Галичина», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за квітень 2013 року.

Придбані у контрагента товарно-матеріальні цінності (спецодяг), використані позивачем у господарській діяльності для забезпечення працівників підприємства відповідно до законодавства України про охорону праці, що підтверджується картками складського обліку матеріалів, відомостями видачі спецодягу, особистими картками обліку спецодягу, спецвзуття і запобіжних приспосіблень (т. 1, а.с 240-247; т.2, а.с. 1-199).

Крім цього, позивачем до матеріалів справи долучено: норми безоплатної видачі спецодягу, спецвзуття і інших засобів індивідуального захисту працівникам ВАТ «НПК-Галичина» (т.1, а.с 217-237); копію листа ДП «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 23.08.2011 року №10937/08-17 (т.1, а.с.238); копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 30.06.2010 р. №05.03.02-04/44657 (т.1, а.с.239).

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи по господарській операції з ТОВ «Спец-Контакт» містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарської операції.

Факт реального придбання товарно-матеріальних цінностей по вищевказаному контрагенту підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарської операції, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Отже, реальність господарської операції ВАТ «НПК-Галичина» з ТОВ «Спец-Контакт» по придбанню товарно-матеріальних цінностей підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються лише на даних «Системи автоматизованого співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» та висновків №109, №110 від 11.07.2013 року щодо наявності ознак фіктивності у проведенні фінансово-господарських операцій контрагента ТОВ «Спец-Контакт».

Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує доводи, що придбані товарно-матеріальні цінності були використані у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

За таких обставин, суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту та податку на додану вартість щодо контрагента ТОВ «Спец-Контакт».

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента ТОВ «Спец-Контакт», прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Щодо відсутності товарно-транспортних документів по господарській операції з контрагентом ТОВ «Спец-Контакт», то необхідно вказати наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом, що засвідчує отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Також варто зазначити, що як вбачається із умов зазначеного вище договору поставки №29-010 від 04.04.2013 року між ВАТ «НПК-Галичина» та його контрагентом ТОВ «Спец-Контакт», постачання товару здійснюється Постачальником. (п. 3.2, п. 3.3 Договору).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що саме ТОВ «Спец-Контакт» здійснювало поставку товарів ВАТ «НПК-Галичина».

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарської операції з вказаним контрагентом, є безпідставними, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0000294101/15099 від 17.10.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2224,00 грн. не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Щодо господарських операцій ВАТ «НПК-Галичина» із ТОВ «Праус» та ТОВ «Таліс Плюс», суд зазначає, що вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Праус».

ВАТ «НПК-Галичина» (Покупець) та ТОВ «Праус» (Постачальник) уклали договір поставки нафтопродуктів від №01/50 від 01.04.2014 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються Сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник зобов'язується: передати Покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього Договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору; забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються, згідно з показниками діючих ДСТУ та технічних умов; під час передачі нафтопродуктів Постачальник за вимогою Покупця надає копії Сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам та державним стандартам, діючим на території України. Товар поставляється Покупцю партіями в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW-резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів. Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість передбаченого товару.

Згідно умов Додаткової угоди №140430000000134 від 01.04.2014 року до Договору №01/50 від 01.04.2014 року, Постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW-(Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 30.04.2014 року бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу D, код товару згідно УКТЗЕД 2710124502, в кількості 3,493 т., по ціні 13000,00грн. за 1 тонну, на суму 54490,80 грн., в тому числі ПДВ 9081,80грн.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач долучив: акт приймання-передачі нафтопродуктів №140430000000134 від 30.04.2014 року; платіжне доручення №1210 від 11.07.2014 р.; податкову накладну №133 від 30.04.2014 р.

Податкова накладна по контрагенту ТОВ «Праус» відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Праус» відображено в податковій звітності ВАТ «НПК-Галичина», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за квітень 2014 року.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено у:

- журналі проводок за квітень 2014 року (т.1, а.с.106);

- картці рахунку: 28.1 за 2 квартал 2014 року (т.1, а.с.107);

- оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 02.3.1 за квітень 2014 року (т.2, а.с.1);

- оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 28.1 за квітень 2014 року (т.2, а.с.2-3).

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Таліс Плюс».

ВАТ «НПК-Галичина» (Покупець) та ТОВ «Таліс Плюс» (Постачальник) уклали договір поставки нафтопродуктів від №01/06-8П від 01.06.2014 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються Сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник зобов'язується: передати Покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього Договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору; забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються, згідно з показниками діючих ДСТУ та технічних умов; під час передачі нафтопродуктів Постачальник за вимогою Покупця надає копії Сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам та державним стандартам, діючим на території України. Товар поставляється Покупцю партіями в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW-резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів. Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість передбаченого товару.

Згідно умов Додаткової угоди №140630000000041 від 01.04.2014 року до Договору №01/06-8П від 01.06.2014 року, Постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW-(Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 30.06.2014 року: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С, код товару згідно УКТЗЕД 2710124192, в кількості 3,479 т., по ціні 15650,00грн. за 1 тонну, на суму 54 446,35 грн.; бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу О, код товару згідно УКТЗЕД 2710124502, в кількості 3,513 т., по ціні 15750,00 грн. за 1 тонну, на суму 55329,75 грн.; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II, код товару згідно УКТЗЕД 2710194710, в кількості 3,879 т., по ціні 13250,00 грн. за 1 тонну, на суму 51396,75 грн. Всього на суму 193407,42 грн., в тому числі ПДВ 32234,57 грн.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач долучив: акт приймання-передачі нафтопродуктів №140630000000041 від 30.06.2014 року; платіжне доручення №1758 від 12.09.2014 р.; податкову накладну №44 від 30.06.2014 р.

Податкова накладна по контрагенту ТОВ «Таліс Плюс» відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Таліс Плюс» відображено в податковій звітності ВАТ «НПК-Галичина», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за червень 2014 року.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено у:

- картці рахунку: 28.1 за 01.06.2014 р. - 30.08.2014 р. (т.1, а.с.157);

- картці рахунку: 28.1 за 01.06.2014 р. - 30.09.2014 р. (т.1, а.с.164);

- оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 28.1 за червень 2014 року (т.2, а.с.4-5);

- оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 02.3.1 за червень 2014 року (т.2, а.с.6).

На підтвердження використання придбаних товарів за вказаними вище договорами у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи:

- накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т.1, а.с. 108-112, 158-163, 165-171, 173-176);

- витяг з балансового обліку основних засобів ВАТ «НПК-Галичина» про наявні транспортні засоби станом на 01.02.2015 р. (т.1, а.с. 177-179);

- акти про використання матеріалів (т.1, а.с. 180-181, 184, 187-188, 190-191, 194, 196-197, 200, 202, 204-206, 208, 210-211, 213-215);

- замовлення (т.1, а.с. 182);

- розрахунки по матеріалах (т.1, а.с. 183);

- розрахунки витрат бензину (т.1, а.с. 186, 192-193, 195, 207, 209);

- звіти про використання бензину (т.1, а.с. 189, 198-199, 201, 203, 212).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що акти перевірки ДПІ у Бабушкіному районі м. Дніпропетровська від 22.07.2014 року №750/04-62-22-3/38361594 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таліс Плюс» (код ЄДРПОУ 38361594) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року» та ДПІ у Бабушкіному районі м. Дніпропетровська від 11.06.2014 року №627/223/37276126 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус» (код ЄДРПОУ 37276126) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року» не можуть слугувати єдиною підставою для правової оцінки правовідносин з питань формування податкового кредиту, проте при дослідженні господарських операцій із контрагентами позивача ТОВ «Праус» та ТОВ «Таліс Плюс», суд враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем долучено лист ТОВ «Праус» №205/02-М від 01.04.2014 року (т.1, а.с.77) та лист ТОВ «Таліс Плюс» №16/06-ТП від 01.06.2014 року (т.1, а.чс.61), якими контрагенти повідомили ВАТ «НПК-Галичина», що продукти, які придбані згідно вказаних договорів поставки знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт» (який користується резервуарами ВАТ «НПК-Галичина» на підставі договору №3/95 від 29.12.2011 року) і можуть бути отримані в будь-який час на протязі дії вказаних договорів.

Проте, суд зазначає, що надані на підтвердження зберігання придбаного палива договір позивача із ПАТ «Дніпронафтопродукт» від 29.12.2011 р., протоколи узгодження ціни (т.1, а.с.100, 144) та акти прийому-передачі нафтопродуктів від 30.04.2014 р. та 30.06.2014 р. (т.1, а.с. 101-103, 145-147) не мають інформації щодо прийняття на зберігання товару, придбаного у ТОВ «Праус» та ТОВ «Таліс Плюс», а отже не є належними доказами зберігання та обліку на складі позивача товару від останніх.

Так, ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки врегульовані відповідними Правилами ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 року №545 (далі - Правила №545). Згідно з пунктом 3 цих Правил ведення обліку, зберігання, реалізацію, а також приймання, транспортування, відпуск, проведення обліково-розрахункових операцій з дизельним паливом з різним вмістом масової частки сірки суб'єкти господарювання здійснюють відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, та інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини із зазначених питань, з дотриманням вимог цих Правил.

Бухгалтерський облік наявності та руху дизельного палива ведеться суб'єктом господарювання в розрізі операцій, пов'язаних з придбанням, зберіганням та реалізацією окремих партій товару за кожним видом дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки. Зберігання і транспортування дизельного палива здійснюється в окремих ємкостях залежно від вмісту масової частки сірки.

Вид дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки визначається на підставі паспорта якості, виданого випробувальною лабораторією підприємства - виробника дизельного палива на кожну партію відвантаженої готової продукції, або паспорта якості дизельного палива, що ввозиться на митну територію України, який може бути виданий іншою акредитованою лабораторією на кожну партію відвантаженої готової продукції. Відомості, що містяться у паспорті якості, підтверджуються сертифікатом відповідності, виданим в установленому порядку уповноваженим органом із сертифікації, визначеним відповідно до законодавства.

Як вбачається із матеріалі справи, позивачем долучено паспорти якості дизельного палива (т.1, а.с. 97, 99, 114, 116, 118, 121, 123, 125, 127, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143), проте в судовому засіданні не надано, до матеріалів справи не долучено сертифікати відповідності, видані в установленому порядку уповноваженим органом із сертифікації.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Згідно з п.4.2 розділу 4 Інструкції №281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму. Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Відповідно до вимог підп.4.2.4 п.4.2 розділу 4 Інструкції №281/171/578/155 прямим (ваговим) методом вимірюють масу нафти і нафтопродуктів у тарі та транспортних засобах шляхом зважування на вагах (залізничних та автомобільних цистерн) для статичного зважування середнього класу точності за ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования» з кількістю повірочних поділок не менше ніж 3000.

Приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю згідно з підп.5.1.1 п.5.1 розділу 5 Інструкції №281/171/578/155 здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Забороняється здійснювати одночасно приймання та відпуск нафти і нафтопродукту з одного і того самого резервуара у випадках, коли за результатами вимірювань у резервуарах проводяться їх приймання та відпуск (підп.5.1.2 п.5.1 розділу 5 Інструкції №281/171/578/155).

Відпуск нафти і нафтопродуктів згідно з п.7.2 розділу 7 Інструкції №281/171/578/155 здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом врегульовано п.5.2 розділу 5 Інструкції №281/171/578/155.

Комісійне приймання нафти або нафтопродукту за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства-вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами.

Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП підписується особами, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи актів про приймання нафти і нафтопродуктів які поступили в залізничних цистернах за формою N 5-НП від 01.04.2014 р. №4, від 01.06.2014 р. №2, від 01.06.2014 р. №3, від 01.06.2014 р. №4, такі не містять підписів осіб, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів та затвердження керівництвом підприємства.

Уся кількість нафти або нафтопродуктів, що надійшла на підприємство в залізничних цистернах, зазначається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N6-НП (додаток 2), сторінки якого шнуруються, нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства. Записи в журналі робляться на підставі відвантажувальних документів і актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N5-НП.

Представнику, уповноваженому взяти участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, видається довіреність за підписом уповноваженої особи підприємства, скріплену гербовою печаткою підприємства. Довіреність надається голові комісії і після приймання нафти або нафтопродуктів зберігається разом з актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N5-НП на підприємстві, де зберігаються нафтопродукти.

Проте, позивачем не надано, до матеріалів справи не долучено журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N6-НП та довіреності на представників.

Відтак, дотримання вищевказаних вимог законодавства щодо порядку обліку дизельного палива позивачем не доведено.

Суд критично ставиться до покликань відповідача, що договорами поставки нафтопродуктів не передбачено приймання нафтопродуктів залізницею, а відтак вимоги Інструкції №281/171/578/155 в частині складання актів за формою N5-НП та видачі довіреностей для участі представника ВАТ «НПК-Галичина» у прийманні нафтопродуктів, що перебувають у резервуарах нафтобаз не застосовуються, оскільки п. 6.1 договору №01/06-8П від 01.06.2014 р. та п. 6.1. договору №01/50 від 01.04.2014 р. чітко визначено, що Покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю згідно Інструкції 281/171/578/155.

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом врегульовано п.5.4 розділу 5 Інструкції №281/171/578/155. Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі -ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Позивачем не надано, до матеріалів справи не долучено доказів перевірки якості та кількості придбаного товару згідно долучених товаро-транспортних накладних за формою №1-ТТН (т.1, а.с. 105, 153-155), а, отже не доведено наявності змін майнового стану у зв'язку з вищезазначеними правочинами.

Згідно з вимогами п 6.1 розділу 6 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Згідно з положеннями пункту 7.5 Інструкції №281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок ТОВ «Праус» та ТОВ «Таліс Плюс»заборонено. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Позивачем не надано належним чином оформлених транспортних документів, які підтверджують перевезення ТМЦ від контрагентів ТОВ «Праус» та ТОВ «Таліс Плюс».

Крім цього, суд зазначає, що долучені до матеріалів справи накладні на перевезення нафтопродуктів (т.1, а.с. 96, 98, 113, 115, 117, 119, 120, 122, 124, 126, 128-130, 132, 134, 136, 138, 140, 142) підтверджують перевезення нафтопродуктів від ТОВ «Торговий Дім - Укртатнафта» (м. Кременчук, Полтавська область) до ВАТ «НПК-Галичина», проте, не містять даних, щодо контрагентів позивача - ТОВ «Праус» та ТОВ «Таліс Плюс».

Відтак, висновки відповідача про відсутність у позивача доказів переміщення придбаного у відповідного контрагента палива, доказів перевірки його кількості, виду та якості знайшли своє підтвердження у судових засіданнях.

Оскільки вид товару є особливо небезпечним вантажем, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року №1644-III перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. Статтею 8 цього Закону передбачено обов'язок перевізника небезпечних вантажів здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів; а статтею 7 - обов'язок відправника небезпечних вантажів здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів, надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку та інше.

Проте вищевказаних документів позивачем не долучено до матеріалів справи та не надано в судовому засіданні.

Під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер на підставі п.14.1 Інструкції №281/171/578/155 здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства згідноз вимогами п.14.3 розділу 14 Інструкції №281/171/578/155 здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня (п.14.4 вищевказаного розділу Інструкції №281/171/578/155).

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту. Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу. Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

Згідно з п.14.9 розділу 14 Інструкції №281/171/578/155 усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані: дата складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси.

На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту.

Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами.

Нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС відповідно до п.13.2 розділу 13 Інструкції №281/171/578/155 підлягають інвентаризації. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання. Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; виявлення нестандартних нафтопродуктів; перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

Даних про проведену інвентаризацію та зняття залишків палива, що перебуває на обліку в складі ВАТ «НПК-Галичина», суду не надано.

Бухгалтерський облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах нафтопродуктозабезпечення врегульовано розділом 15 вищезазначеної Інструкції. Так, бухгалтерська служба підприємства на підставі перевірених первинних документів, наданих матеріально відповідальними особами, складає місячні накопичувальні відомості окремо з приймання та відпуску нафти та/або нафтопродуктів із зазначенням найменування документа, номера і дати його складання та маси нафти та/або нафтопродуктів за кожним власником і в розрізі кожного резервуара. Результати накопичувальної відомості з урахуванням підсумків інвентаризації заносяться до оборотно-сальдової відомості, яка ведеться в розрізі кожного власника та кожного резервуара за кількісно-сумовими показниками із зазначенням сальдо та оборотів за місяць. Для підприємств, укомплектованих резервуарами для зберігання світлих нафтопродуктів місткістю виключно до 100 м3, такий облік ведеться лише за власником. Результати накопичувальних відомостей з надходження та втрат нафти та нафтопродуктів заносяться до оборотної відомості кількісно сумарного обліку.

Згідно з п.15.6 розділу 15 Інструкції №281/171/578/155 залишки нафти і нафтопродуктів за бухгалтерським обліком щомісяця звіряються з даними складського обліку за марками і видами.

Форми акту приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти), журналу реєстрації результатів вимірювань СВКН, журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах, відвантажувальної відомості, зведеного акту приймання-здавання нафтопродуктів, акт інвентаризації, акту вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах, порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів (нафти), акту інвентаризації нафтопродуктів (нафти), які належать підприємству і перебувають на відповідальному зберіганні, товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) затверджені Інструкцією та не надані позивачем як для податкової перевірки, так і суду. Отже належні докази зміни майнового стану, руху товару на складі позивача відсутні.

Порядок контролювання якості під час приймання, зберігання і відпуску нафти та/або нафтопродуктів врегульовано розділом 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121 (далі - Інструкція №271/121).

Так, перед поданням транспортних засобів під зливання товарний оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний проконтролювати справність і чистоту технологічного обладнання, якість підготовки (зачищення) резервуарів, призначених для приймання нафти або нафтопродуктів. Приймання нафтопродукту на однойменний залишок у резервуарі, що не відповідає вимогам нормативних документів, заборонено. Приймання дизельного палива різних марок і видів (за масовою часткою сірки) проводиться в окремі резервуари. У разі приймання дизельного палива на залишок дизельного палива іншої марки та/або виду (за масовою часткою сірки) проводяться лабораторні випробування проби суміші дизельних палив. За результатами випробувань приймається рішення стосовно необхідності проведення перерахування залишку або прийнятого дизельного палива в іншу марку або вид дизельного палива, про що складається акт, у якому вказується причина перерахування.

Указана господарська операція повинна бути відображена в бухгалтерському і складському обліку суб'єкта господарювання у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

З прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний: порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

У разі виявлення будь-яких порушень під час огляду транспортних засобів і тари, що надійшли, та перевірки супровідних документів і якості доставлених нафти та/або нафтопродуктів товарний оператор або інша відповідальна особа зобов'язаний повідомити про це негайно керівника підприємства або вповноважену ним особу. За відсутності паспорта якості допускається приймання нафти та/або нафтопродукту лише до окремих зачищених резервуарів або на залишок однойменного нафтопродукту після встановлення відповідності його якості вимогам нормативних документів на підставі результатів лабораторних випробувань.

Перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та п.4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою №3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Позивачем вищевказаних доказів до матеріалів справи не долучено, в судовому засіданні не представлено.

Відтак, оцінюючи пояснення сторін, письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ВАТ «НПК-Галичина» та його контрагентами ТОВ «Праус» та ТОВ «Таліс Плюс», а долучені до матеріалів справи документи не містять обов'язкових реквізитів, визначених для первинних документів вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат без підтвердження відповідними первинними документами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000294101/15099 від 17.10.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 9081,80 грн., за червень 2014 року на суму 32234,57 грн. вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000294101/15099 від 17.10.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2224,00 грн., а в решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000294101/15099 від 17.10.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2224,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (вул. Бориславська, 82, м. Дрогобич, Львівська область, 82103, код ЄДРПОУ 00152388) решту суми судового збору в розмірі 1551 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 12 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2015 року.

Суддя Клименко О.М.