Ухвала

від 30.07.2015 по справі 813/686/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Справа № 876/4670/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» та Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2015 року Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (далі - ВАТ «НПК Галичина») звернулось в суд із зазначеним адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) № 0000294101/15099 від 17.10.2014 р., яким товариству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 43 540,37 грн.

Позов мотивований тим, що контролюючим органом не було надано належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій ВАТ «НПК Галичина», а також доказам, які пов'язані із його господарською діяльністю при прийнятті оскаржуваного ППР, оскільки долучені до матеріалів справи документи повністю спростовують його висновки про порушення податкового законодавства щодо завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ, а тому прийняте на основі таких висновків ППР є протиправним і підлягає скасуванню.

Заперечення відповідача полягали в тому, що в процесі перевірки ВАТ «НПК Галичина» встановлено відсутність реально вчинених господарських операції з його контрагентами ТзОВ «Праус», ТзОВ «Таліс Плюс» та ТзОВ «Спец-Контакт», встановлено відсутність сертифікатів, технічних паспортів на поставлені товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), прийняття їх за кількістю та якістю, до перевірки товариство не надало первинних документів, які б підтверджували отримання ТМЦ у ТзОВ «Таліс Плюс» та ТзОВ «Праус», а також не надано документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, його транспортування, прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про завищення ВАТ «НПК-Галичина» від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. адміністративний позов було задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував ППР СДПІ з ОВП у м. Львові № 0000294101/15099 від 17.10.2014 р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в сумі 2224,00 грн., а в решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржили сторони.

ВАТ «НПК Галичина» апеляційну скаргу мотивує тим, що наявними у справі доказами спростовуються доводи відповідача про те, що товар не був отриманий. Крім того, апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на ті обставини, з якими суд першої інстанції погодився. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову, якою повністю задовольнити позов ВАТ «НПК Галичина».

Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на недоліки договору поставки. Крім того вказує на те, що згідно даних системи автоматизованого співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» встановлено розбіжність за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань по ВАТ «НПК Галичина» та ТОВ «Спец-Контакт». Тому просить постанову Львівського окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх відсутності не подали. Відповідач подавав клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з його зайнятістю в інших судових процесах. Проте, відповідно до ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що ВАТ «НПК-Галичина» зареєстроване як юридична особа 25.04.1994 р. Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради, що підтверджується копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №485292. Видами діяльності підприємства є : виробництво продуктів нафто перероблення, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним; виробництво електроенергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

У період з 10.09.2014 р. по 25.09.2014 р. СДПІ з ОВП у м. Львові була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «НПК-Галичина» (код ЄДРПОУ - 00152388), з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТзОВ «Скайбер» (ЄДРПОУ - 36162367) за квітень 2014 року, ТзОВ «Праус» (ЄДРПОУ - 37276126) за квітень 2014 року, ТзОВ «Таліс Плюс» (ЄДРПОУ - 38361594) за червень 2014 року, ТзОВ «Спец-Контакт» (ЄДРПОУ - 32019384) за квітень 2013 року, ТзОВ НВП «Контакт-Україна» (ЄДРПОУ - 33414494) за серпень 2011 року, за наслідками якої складено акт № 439/28-06/41-10/00152388 від 02.10.2014 р. (далі - акт перевірки від 02.10.2014 р.).

У висновках акта перевірки від 02.10.2014 р. контролюючий орган зазначив про порушення ВАТ «НПК-Галичина» п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), внаслідок чого ВАТ «НПК-Галичина» завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 43 540,37 грн., в тому числі : за квітень 2013 року на суму 2 224 грн., за квітень 2014 року на суму 9 081,80 грн. та за червень 2014 року на суму 32 234,57 грн.

На основі таких висновків було прийнято ППР від 17.10.2014 р. № 0000294101/15099, яким ВАТ «НПК-Галичина» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на загальну суму 43 540,37 грн., в тому числі за квітень 2013 року в сумі 2 224,00 грн., за квітень 2014 року в сумі 9 081,80 грн. та за червень 2014 року в сумі 32 234,57 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги товариства, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарської операції ВАТ «НПК-Галичина» з ТОВ «Спец-Контакт» по придбанню ТМЦ підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів, а щодо господарських операцій із ТОВ «Праус» та «Таліс Плюс», суд погодився з доводами позивача, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть слугувати єдиною підставою для правової оцінки правовідносин з питань формування податкового кредиту, проте вказав, що позивачем не доведено дотримання вимог законодавства щодо порядку обліку палива, не надано та не долучено до матеріалів справи доказів перевірки якості та кількості придбаного товару згідно долучених товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), а тому не доведено наявності змін майнового стану. Крім того, позивачем не було надано документів, які передбачені Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з : а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 цього Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Як вірно встановив суд першої інстанції, між ТзОВ «Спец-Контакт» (Постачальник) та ВАТ «НПК-Галичина» (Покупець) було укладено договір поставки №29-010 від 04.04.2013 р., за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в Специфікаціях до договору, а Покупець зобов'язувався прийняти зазначений товар й оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором. Специфікації до даного договору становлять його невід'ємну частину.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань, оплати придбаних товарів ВАТ «НПК Галичина» долучило додаток № 1 до договору поставки від 04.04.2013 р. (специфікація), видаткову накладну № 119 від 15.04.2013 р., податкову накладну № 119 від 15.04.2013 р., яка була відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2013 року та платіжне доручення № 778 від 07.05.2013 р.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Спец-Контакт» відображено в податковій звітності ВАТ «НПК-Галичина», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за квітень 2013 року.

Придбані у контрагента ТМЦ (спецодяг), використані позивачем у господарській діяльності для забезпечення працівників підприємства відповідно до законодавства України про охорону праці, що підтверджується картками складського обліку матеріалів, відомостями видачі спецодягу, особистими картками обліку спецодягу, спецвзуття і запобіжних приспосіблень.

Крім цього, в матеріалах справи містяться норми безоплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту працівників ВАТ «НПК-Галичина», копія листа ДП «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 10937/08-17 від 23.08.2011 р. та копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/44657 від 30.06.2010 р.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч.ч.1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що надані позивачем первинні документи по господарській операції з ТзОВ «Спец-Контакт» містять всі необхідні реквізити, передбачені наведеною вище нормою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарської операції.

Доводи відповідача щодо порушення ВАТ «НПК Галичина» податкового законодавства по суті ґрунтуються лише на даних «Системи автоматизованого співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» та висновків № 109, № 110 від 11.07.2013 р. щодо наявності ознак фіктивності у проведенні фінансово-господарських операцій контрагента ТзОВ «Спец-Контакт».

При цьому, суд першої інстанції надав перевагу письмовим доказам (первинним документам) та врахував, що придбані ТМЦ були використані у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

ПК України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, зокрема наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, наявність якої та господарської операції може впливати на формування податкового кредиту.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

У справі «Булвес» АД проти Болгарії (п.71 рішення, датованого 22.01.2009 р.) Європейський суд з прав людини висловив позицію, яка в принципі узгоджується з доктриною належної обачності й обережності : платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, скоєні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента ТзОВ «Спец-Контакт», прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди відповідачем не було надано. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Слід також зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р., ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, ТТН не є документом, що засвідчує отримання будь-яким підприємством ТМЦ (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постачання товару здійснювалось Постачальником, що вбачається з п. 3.2, п. 3.3 зазначеного вище договору поставки № 29-010 від 04.04.2013 р.. укладеного між ВАТ «НПК-Галичина» та його контрагентом ТзОВ «Спец-Контакт».

Вважаючи безпідставними аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарської операції з ТзОВ «Спец-Контракт», суд першої інстанції прийшов до висновку, що прийняте на основі таких висновків оскаржуване ППР в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2224,00 грн. не відповідає критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «НПК-Галичина» (Покупець) та ТзОВ «Праус» (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/50 від 01.04.2014 р., за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначалися Сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник зобов'язувався передати Покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього Договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору, забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються згідно з показниками діючих ДСТУ та технічних умов, під час передачі нафтопродуктів Постачальник за вимогою Покупця мав надати копії Сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Якість товару, що поставляється, мала відповідати технічним умовам та державним стандартам, діючим на території України. Товар поставляється Покупцю партіями в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах : EXW-резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів. Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість передбаченого товару.

Згідно умов Додаткової угоди № 140430000000134 від 01.04.2014 р. до Договору № 01/50 від 01.04.2014 р., Постачальник зобов'язувався поставити на умовах ЕХW-(Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 30.04.2014 р. бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу D, код товару згідно УКТЗЕД НОМЕР_1, в кількості 3,493 тон, по ціні 13 000,00грн. за 1 тонну, на суму 54 490,80 грн., в тому числі ПДВ 9 081,80грн.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач долучив акт приймання-передачі нафтопродуктів № 140430000000134 від 30.04.2014 р., платіжне доручення № 1210 від 11.07.2014 р. та податкову накладну № 133 від 30.04.2014 р., яка відображена по контрагенту ТзОВ «Праус» у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Праус» відображено в податковій звітності ВАТ «НПК-Галичина», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за квітень 2014 року.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено у : журналі проводок за квітень 2014 року; картці рахунку : 28.1 за 2 квартал 2014 року; оборотно-сальдовій відомості по рахунку : 02.3.1 за квітень 2014 року та оборотно-сальдовій відомості по рахунку : 28.1 за квітень 2014 року.

Також з матеріалів справи видно, що між ВАТ «НПК-Галичина» (Покупець) та ТзОВ «Таліс Плюс» (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/06-8П від 01.06.2014 р., за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначалися Сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник зобов'язувався : передати Покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього Договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору, забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються, згідно з показниками діючих ДСТУ та технічних умов, під час передачі нафтопродуктів Постачальник за вимогою Покупця мав надати копії Сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам та державним стандартам, діючим на території України. Товар поставляється Покупцю партіями в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах : EXW-резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів. Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість передбаченого товару.

За умовами Додаткової угоди № 140630000000041 від 01.04.2014 р. до Договору №01/06-8П від 01.06.2014 р., Постачальник зобов'язувався поставити на умовах ЕХW-(Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 30.06.2014 р. : бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С, код товару згідно УКТЗЕД НОМЕР_2, в кількості 3,479 тон, по ціні 15 650,00грн. за 1 тонну, на суму 54 446,35 грн., бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу О, код товару згідно УКТЗЕД НОМЕР_1, в кількості 3,513 тон, по ціні 15 750,00 грн. за 1 тонну, на суму 55 329,75 грн. та паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II, код товару згідно УКТЗЕД НОМЕР_3, в кількості 3,879 тон, по ціні 13 250,00 грн. за 1 тонну, на суму 51 396,75 грн. Всього на суму 193 407,42 грн., в тому числі ПДВ 32 234,57 грн.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач долучив акт приймання-передачі нафтопродуктів № 140630000000041 від 30.06.2014 р., платіжне доручення № 1758 від 12.09.2014 р. та податкову накладну № 44 від 30.06.2014 р., яка відображена по контрагенту ТзОВ «Таліс Плюс» у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Таліс Плюс» відображено в податковій звітності ВАТ «НПК-Галичина», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за червень 2014 року.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено у : картці рахунку : 28.1 за 01.06.2014 р. - 30.08.2014 р.; картці рахунку : 28.1 за 01.06.2014 р. - 30.09.2014 р.; оборотно-сальдовій відомості по рахунку : 28.1 за червень 2014 року та оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 02.3.1 за червень 2014 року.

На підтвердження використання придбаних товарів за вказаними вище договорами у господарській діяльності, позивач долучив накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; витяг з балансового обліку основних засобів ВАТ «НПК-Галичина» про наявні транспортні засоби станом на 01.02.2015 р.; акти про використання матеріалів; замовлення; розрахунки по матеріалах; розрахунки витрат бензину та звіти про використання бензину, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що акти перевірки ДПІ у Бабушкіному районі м. Дніпропетровська № 750/04-62-22-3/38361594 від 22.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Таліс Плюс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року» та ДПІ у Бабушкіному районі м. Дніпропетровська № 627/223/37276126 від 11.06.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Праус» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року» не можуть слугувати єдиною підставою для правової оцінки правовідносин з питань формування податкового кредиту, проте зазначив, що вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а з'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Згідно ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем долучено лист ТзОВ «Праус» № 205/02-М від 01.04.2014 р. та лист ТзОВ «Таліс Плюс» № 16/06-ТП від 01.06.2014 р., якими контрагенти повідомили ВАТ «НПК-Галичина», що продукти, які придбані згідно вказаних договорів поставки знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», яке користується резервуарами ВАТ «НПК-Галичина» на підставі договору № 3/95 від 29.12.2011 р. і можуть бути отримані в будь-який час на протязі дії вказаних договорів. Дані листи знаходяться в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції.

З цього приводу суд першої інстанції зазначив, що надані на підтвердження зберігання придбаного палива договір позивача із ПАТ «Дніпронафтопродукт» від 29.12.2011 р., протоколи узгодження ціни та акти прийому-передачі нафтопродуктів від 30.04.2014 р. та 30.06.2014 р. не мають інформації щодо прийняття на зберігання товару, придбаного у ТзОВ «Праус» та ТзОВ «Таліс Плюс», а отже не є належними доказами зберігання та обліку на складі позивача товару від останніх.

З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.3 Правил ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 21.03.2007 р. (далі - Правила №545), ведення обліку, зберігання, реалізацію, а також приймання, транспортування, відпуск, проведення обліково-розрахункових операцій з дизельним паливом з різним вмістом масової частки сірки суб'єкти господарювання здійснюють відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 р. та інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини із зазначених питань, з дотриманням вимог цих Правил.

Бухгалтерський облік наявності та руху дизельного палива ведеться суб'єктом господарювання в розрізі операцій, пов'язаних з придбанням, зберіганням та реалізацією окремих партій товару за кожним видом дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки. Зберігання і транспортування дизельного палива здійснюється в окремих ємкостях залежно від вмісту масової частки сірки.

Вид дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки визначається на підставі паспорта якості, виданого випробувальною лабораторією підприємства - виробника дизельного палива на кожну партію відвантаженої готової продукції, або паспорта якості дизельного палива, що ввозиться на митну територію України, який може бути виданий іншою акредитованою лабораторією на кожну партію відвантаженої готової продукції. Відомості, що містяться у паспорті якості, підтверджуються сертифікатом відповідності, виданим в установленому порядку уповноваженим органом із сертифікації, визначеним відповідно до законодавства.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем долучено паспорти якості дизельного палива, проте не надано сертифікати відповідності, видані в установленому порядку уповноваженим органом із сертифікації.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. (далі - Інструкція № 281/171/578/155).

Пунктом 4.2 розділу 4 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму. Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Відповідно до вимог п.п.4.2.4 п.4.2 розділу 4 Інструкції № 281/171/578/155, прямим (ваговим) методом вимірюють масу нафти і нафтопродуктів у тарі та транспортних засобах шляхом зважування на вагах (залізничних та автомобільних цистерн) для статичного зважування середнього класу точності за ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования» (в оригіналі) з кількістю повірочних поділок не менше ніж 3000.

Приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю згідно з п.п.5.1.1 п.5.1 розділу 5 Інструкції № 281/171/578/155, здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що забороняється здійснювати одночасно приймання та відпуск нафти і нафтопродукту з одного і того самого резервуара у випадках, коли за результатами вимірювань у резервуарах проводяться їх приймання та відпуск.

Відпуск нафти і нафтопродуктів згідно з п.7.2 розділу 7 вказаної Інструкції здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом врегульовано п.5.2 розділу 5 Інструкції № 281/171/578/155.

Комісійне приймання нафти або нафтопродукту за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства-вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами.

Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП підписується особами, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів.

Як вірно встановив суд першої інстанції, акти про приймання нафти і нафтопродуктів, які поступили в залізничних цистернах за формою № 5-НП № 4 від 01.04.2014 р., № 2 від 01.06.2014 р., № 3 від 01.06.2014 р., № 4 від 01.06.2014 р., такі не містять підписів осіб, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів та затвердження керівництвом підприємства.

Уся кількість нафти або нафтопродуктів, що надійшла на підприємство в залізничних цистернах, зазначається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП (додаток 2), сторінки якого шнуруються, нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства. Записи в журналі робляться на підставі відвантажувальних документів і актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП.

Представнику, уповноваженому взяти участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, видається довіреність за підписом уповноваженої особи підприємства, скріплену гербовою печаткою підприємства. Довіреність надається голові комісії і після приймання нафти або нафтопродуктів зберігається разом з актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП на підприємстві, де зберігаються нафтопродукти.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано, до матеріалів справи не долучено журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП та довіреності на представників, а прийшов до висновку, що позивачем не доведено дотримання вищевказаних вимог законодавства щодо порядку обліку дизельного палива.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає вірними, до яких суд прийшов з дотриманням норм матеріального права.

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом врегульовано п.5.4 розділу 5 Інструкції № 281/171/578/155. Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Проте, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано і до матеріалів справи не долучено доказів перевірки якості та кількості придбаного товару згідно долучених ТТН за формою № 1-ТТН, у зв'язку з чим прийшов до висновку про недоведеність наявності змін майнового стану у зв'язку з вищезазначеними правочинами.

Згідно з п.6.1 розділу 6 Інструкції № 281/171/578/155, на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Згідно з положеннями п.7.5 Інструкції №281/171/578/155, нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких : перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. Залишається.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок ТзОВ «Праус» та ТзОВ «Таліс Плюс» заборонено. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Отже, позивачем не було надано належним чином оформлених транспортних документів, які підтверджують перевезення ТМЦ від контрагентів ТзОВ «Праус» та ТзОВ «Таліс Плюс», а долучені до матеріалів справи накладні на перевезення нафтопродуктів підтверджують перевезення нафтопродуктів від ТзОВ «Торговий Дім - Укртатнафта» (м. Кременчук, Полтавська область) до ВАТ «НПК-Галичина».

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача доказів переміщення придбаного у відповідного контрагента палива, доказів перевірки його кількості, виду та якості.

Також слід зазначити, що в порушення вимог ст.20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», якою передбачено, що перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту, ст.8 цього Закону, якою передбачено обов'язок перевізника небезпечних вантажів здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів та ст.7 цього ж Закону, якою на відправника небезпечних вантажів покладено обов'язок здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів, надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку та інше, позивачем не було долучено до матеріалів справи та не надано в судовому засіданні вказаних документів.

Під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер на підставі п.14.1 Інструкції № 281/171/578/155 здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів, збереження їх кількості і якості, відображення їх руху за бухгалтерським обліком, своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства згідно з вимогами п.14.3 розділу 14 Інструкції № 281/171/578/155 здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Згідно п.14.4 розділу 14 Інструкції №281/171/578/155, матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП з урахуванням п.14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту. Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи : під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН, під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу. Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

Згідно з п.14.9 розділу 14 Інструкції № 281/171/578/155, усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані : дата складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси.

На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту.

Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами.

Нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС відповідно до п.13.2 розділу 13 Інструкції № 281/171/578/155 підлягають інвентаризації. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання. Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Основною метою інвентаризації є виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС, зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку, виявлення нестандартних нафтопродуктів, перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем не було надано даних про проведену інвентаризацію та зняття залишків палива, що перебуває на обліку в складі ВАТ «НПК-Галичина».

Бухгалтерський облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах нафтопродуктозабезпечення врегульовано розділом 15 вищезазначеної Інструкції.

Так, бухгалтерська служба підприємства на підставі перевірених первинних документів, наданих матеріально відповідальними особами, складає місячні накопичувальні відомості окремо з приймання та відпуску нафти та/або нафтопродуктів із зазначенням найменування документа, номера і дати його складання та маси нафти та/або нафтопродуктів за кожним власником і в розрізі кожного резервуара. Результати накопичувальної відомості з урахуванням підсумків інвентаризації заносяться до оборотно-сальдової відомості, яка ведеться в розрізі кожного власника та кожного резервуара за кількісно-сумовими показниками із зазначенням сальдо та оборотів за місяць. Для підприємств, укомплектованих резервуарами для зберігання світлих нафтопродуктів місткістю виключно до 100 м3, такий облік ведеться лише за власником. Результати накопичувальних відомостей з надходження та втрат нафти та нафтопродуктів заносяться до оборотної відомості кількісно сумарного обліку.

Згідно з п.15.6 розділу 15 Інструкції № 281/171/578/155, залишки нафти і нафтопродуктів за бухгалтерським обліком щомісяця звіряються з даними складського обліку за марками і видами.

Форми акту приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти), журналу реєстрації результатів вимірювань СВКН, журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах, відвантажувальної відомості, зведеного акту приймання-здавання нафтопродуктів, акт інвентаризації, акту вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах, порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів (нафти), акту інвентаризації нафтопродуктів (нафти), які належать підприємству і перебувають на відповідальному зберіганні, товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) затверджені Інструкцією та не надані позивачем як для податкової перевірки, так і суду.

Порядок контролювання якості під час приймання, зберігання і відпуску нафти та/або нафтопродуктів врегульовано розділом 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007 р. (далі - Інструкція № 271/121).

Так, перед поданням транспортних засобів під зливання товарний оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний проконтролювати справність і чистоту технологічного обладнання, якість підготовки (зачищення) резервуарів, призначених для приймання нафти або нафтопродуктів. Приймання нафтопродукту на однойменний залишок у резервуарі, що не відповідає вимогам нормативних документів, заборонено. Приймання дизельного палива різних марок і видів (за масовою часткою сірки) проводиться в окремі резервуари. У разі приймання дизельного палива на залишок дизельного палива іншої марки та/або виду (за масовою часткою сірки) проводяться лабораторні випробування проби суміші дизельних палив. За результатами випробувань приймається рішення стосовно необхідності проведення перерахування залишку або прийнятого дизельного палива в іншу марку або вид дизельного палива, про що складається акт, у якому вказується причина перерахування.

Указана господарська операція повинна бути відображена в бухгалтерському і складському обліку суб'єкта господарювання у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

З прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний : порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

У разі виявлення будь-яких порушень під час огляду транспортних засобів і тари, що надійшли, та перевірки супровідних документів і якості доставлених нафти та/або нафтопродуктів товарний оператор або інша відповідальна особа зобов'язаний повідомити про це негайно керівника підприємства або вповноважену ним особу. За відсутності паспорта якості допускається приймання нафти та/або нафтопродукту лише до окремих зачищених резервуарів або на залишок однойменного нафтопродукту після встановлення відповідності його якості вимогам нормативних документів на підставі результатів лабораторних випробувань.

Перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно : відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та п.4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою №3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем вищевказаних доказів до матеріалів справи не було долучено та не було представлено в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 71 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні усі наявні докази в їх сукупності, прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не було підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з його контрагентами ТзОВ «Праус» та ТзОВ «Таліс Плюс», а долучені до матеріалів справи документи не містять обов'язкових реквізитів, визначених для первинних документів вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат без підтвердження відповідними первинними документами.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, як і не були спростовані вони в ході апеляційного розгляду, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» та Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року по справі № 813/686/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В. Кухтей

Судді : В.П. Сапіга

ОСОБА_1