Постанова

від 06.04.2015 по справі 825/800/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2015 року Чернігів Справа № 825/800/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

представника позивача Гармаша П.М.,

представника відповідача Голован О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського районного центру зайнятості до Квартирно - експлуотаційного відділу м. Чернігів про стягнення допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся Чернігівський районний центр зайнятості (далі-позивач, Чернігівській РЦЗ) до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернігова (далі-відповідач, КЕВ м. Чернігів), в якому просить суд стягнути незаконно виплачене матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 5156,42 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем було виявлено порушення відповідачем вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", згідно якого із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Представник позивача в судовому засіданні позові вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання надав суду письмові заперечення та додатково пояснив суду, що ОСОБА_3 не повідомила КЕВ м. Чернігів про отримання нею матеріальної допомоги, тому вважає, що сума виплаченого забезпечення повинна бути стягнута з ОСОБА_3, а не відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, надавши оцінку письмовим доказам, які містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 була зареєстрована у Чернігівському районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу та відповідно до наказів Чернігівського РЦЗ від 05.12.2013 № НТ 131205 їй надано статус безробітної та від 09.12.2013 № НТ131209 призначено допомогу по безробіттю (а.с.12).

Відповідно до довідки Чернігівського районного центру зайнятості від 10.02.2015 № 164, гр. ОСОБА_3 за період з 02.12.2013 по 31.03.2014 було сплачено допомогу по безробіттю в сумі 5156,42 грн. (а.с.13).

Наказом Чернігівського РЦЗ від 31.03.2014 № НТ140331 припинено реєстрацію ОСОБА_3 як безробітної у зв'язку з поновленням останньої на роботі підставі рішення суду.

10.02.2015 Чернігівським РЦЗ видано наказ № 14 "Про повернення коштів КЕВ м. Чернігів" (а.с.17) та останньому запропоновано добровільно сплатити через установу банку на розрахунковий рахунок Чернігівського РЦЗ суму коштів виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_3 за час перебування її на обліку як безробітної на суму 5156,42 грн., але вказана сума відповідачем не перерахована.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", визначено поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, яким є система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи.

Відповідно до п.8 статті 1 Закону, страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин, відповідно до п.9 статті 1 цього Закону, є припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).

Умови, підстави та тривалість виплати допомоги по безробіттю, а також підстави припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості встановлено ст.ст. 22-31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття встановлені розділом VII Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до положень ст.ст. 34-35 вищевказаного Закону, в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд в свою чергу наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому слід зазначити, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Сторонами не заперечується факт поновлення на роботі ОСОБА_3 на підставі рішення суду.

Пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних") передбачено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата та номер наказу. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Частиною четвертою статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Таким чином, обов'язок відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді на підставі рішення суду покладається на роботодавця. В даному випадку, роботодавцем звільненого та поновленого на підставі судового рішення ОСОБА_3 є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 не повідомила відповідача про отримання допомоги по безробіттю, а отже згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" умисно не виконала своїх обов'язків, і тому, стягнення сум, виплачених в якості допомоги по безробіттю має бути з ОСОБА_3, а не відповідача, оскільки відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Таким чином, утримання пов'язано з фактом поновлення незаконно звільненого працівника, а не з повідомленням чи не повідомленням ОСОБА_3 про отримання нею допомоги по безробіттю, роботодавця.

Враховуючи обставини справи та те, що обов'язок відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю не виконаний відповідачем добровільно, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Чернігівського районного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з Квартирно - експлуотаційного відділу м. Чернігів (код ЄДРПОУ 08351733) на користь Чернігівського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 21402240) незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 5156 (п'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 42 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис О.В. Заяць

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Заяць