Постанова

від 07.04.2015 по справі 826/847/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2015 року № 826/847/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «НЕОС БАНК» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «НЕОС БАНК» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0000402202 від 13.08.2014 року та №0000382202 від 13.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на спірні податкові повідомлення рішення є протиправними, прийняті на підставі хибних висновків податкового органу, за відсутності у діях позивача порушення приписів податкового законодавства.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначав, що спірні податкові повідомлення рішення є правомірними, оскільки прийняті з підстав допущення позивачем порушень податкового законодавства.

26.02.2015р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «НЕОС БАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013рр., за результатами якої складено акт від 22.07.2014р. № 3409 /26-58-22-02-18/19358784.

Перевіркою встановлено, наступні порушення:

- «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.139.1.ст.139 ,п.140.1.2 п.140.1 ст.140, п.п.153.2.6 п.153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 2 - 4 кв.2011 року на суму 3837857,0 грн., за 2013 рік на суму 18638665,0 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 ріку сумі 354483 грн.;

- п.201.4, п.201.6 ст. 201, П. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ на 889980,0 грн.

На підставі висновків акту, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення: - від 13.08.2014 №00004022202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, всього у розмірі 18 638 665 грн.; - від 13.08.2014 №0000382202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій, всього у розмірі 531 725 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ «Ікос Фінанс» та ПАТ «Банк Кіпру» (правонаступником якого є позивач) уклали договір факторингу від 30.12.2011 № 8, відповідно до якого Банк продає (переуступає) права вимоги за кредитним договором від 16.01.2006 № 002-6/2006.

Разом з тим, перевіркою підтверджено, що проведення операції факторингу (відступлення прав вимоги) ПАТ «Банк Кіпру» відбулось зі значним дисконтом (знижкою від номіналу боргу) пов'язаній особі ТОВ «Ікос Фінанс» (код 37552797) та відображення у податковому обліку витрат, що не могли перевищувати доходи.

При цьому, позивач не заперечував, що ТОВ «Ікос Фінанс» є пов'язаною особою в розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції вказаної норми, чинній на момент виникнення відносин, про що свідчить відповідь банківської установи від 06.06.2014р. на письмовий запит від №10330/10/26-58-22-02-11 від 02.06.2014р.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у податковому обліку за 4 кв. 2011 року витрати за зазначеними операціями були відображені 4 розмірі заборгованості, що відступається, за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення, а саме 31 529 690, 47 грн. В свою чергу, доходи були відображені в сумі, яка фактично була отримана ПАТ «Банк Кіпру» за відступлені права вимоги (28 000 000,00 грн.). Враховуючи вищевикладене, за наслідками вищевказаних правовідносин, у ПАТ «Банк Кіпру» утворилося від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 3 529 690,47 грн.

Згідно із пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти, зокрема, володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку.

Положення п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України визначають склад витрат податкового обліку в операціях з продажу (відступлення) права вимоги. Для операцій з відступлення вимог за фінансовими кредитами витрати становить сума заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення. Отже, предметом регулювання п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу є визначення категорій витрат, які враховуються для операцій з відступлення права вимоги на противагу загальним нормам статей 138-139 Податкового кодексу України.

Абзац другий підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України визначає обмеження розміру витрат за операціями з пов'язаними особами. Цей розмір не повинен перевищувати доходів від такого продажу.

Отже, предметом регулювання абзацу другого підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України є обмеження розміру витрат за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам безвідносно до категорій (різновидів) таких витрат.

Виходячи із правового аналізу наведених вище норм податкового законодавства, суд приходить до висновку проте, що на операцію з відступлення права вимоги ПАТ «Банк Кіпру» на користь ТОВ «Ікос Фінанс» поширюються обмеження у врахуванні витрат, передбачені абзацом другим підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України. Тому витрати, понесені в зв'язку з відступленням права вимоги пов'язаній особі, не можуть перевищувати доходів, отриманих продавцем на компенсацію вартості проданої вимоги.

Відповідно, склад витрат ПАТ «Банк Кіпру» за операцією з відступлення вимог за кредитами пов'язаній особі визначається на підставі даних про заборгованість за відповідними кредитами, сформовану на дату відступлення, проте розмір цих витрат не повинен перевищувати розміру доходів, отриманих від відступлення цієї заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, фактичні обставини справи свідчать, що позивачем порушено підпункт 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення в податковому обліку витрат в 4 кв. 2011 року на суму 3 529 690 грн.

Поряд з цим, фактичні обставини справи свідчать, що у перевіряємому періоді, ПАТ «Банк Кіпру» укладено договір від 18.07.2011р. № БК 01-07/2011 з ТОВ «Софт Ревю Лаб» (код ЄДРПОУ 30264109) на розроблення програмного комплексу «Одностороння міграція даних з АБС SR Bank 4 b CAB EQUATION» на загальну суму 616334,09 грн.

Так, позивачем було придбано ліцензії на Програмний продукт Oracle Database Enterprise Edition CPU lic та Технічну підтримку Oracle Database Enterprise Edition CPU lsc 1Y Supp згідно видаткової накладної № РН- 0000015 від 29.12.2011р. виписаної ТОВ «Група компаній «Інтен» (код ЄДРПОУ 37432517).

Матеріали свідчать, що 01.11.2012п. позивачем укладено договір №pr.agr_17 від 15.03.2012р. з ТОВ «Інжинірингова компанія Прості Рішення» (код ЄДРПОУ 37402519) на розробку Програмного комплексу BankAssist.

Суд звертає увагу на те, що згідно п.п.14.1.120 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Як встановлено п.п.14.1.3 .14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Водночас згідно п.144.1 ст.144 амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Відповідно п.п.140.1.2 п.140.1 ст.140 Податкового Кодексу України до складу витрат відносяться: витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрату з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Згідно п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України не відносяться до витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, в межах судового розгляду справи підтверджений факт порушення позивачем п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.140.1.2 п.140.1 ст.140 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено витрати в частині понесених витрат на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Також судом встановлено, що ПАТ «Банк Кіпру» було укладено договір від 07.11.2012р. № 35/7/11 з ТОВ «ЖЕК «Житлоексплуатація», ТОВ «Будівельна фірма» «Новотехбуд» на підключення електрообладнання ГРЩ будівлі та технічне обслуговування ТП-6310 за адресою: м. Київ, вул. Ернста 8-а).

Сума понесених витрат по утриманню основних засобів, що не використовуються у господарській діяльності банківської установи: 4 кв.2012р. - 31639,0 грн. (акт здачі - прийняття робіт № ОУ-0000253), Меморіальний ордер від 30.11.1012р. № 5974820 на суму 31639,0 грн.

Так, в ході судового розгляду справи підтверджено, що позивачем до складу інших витрат віднесено витрати по утриманню основних засобів, що не приймають участі у господарській діяльності банківської установи, що свідчить про порушення п.п.138.10.2 п.133.10 ст.138 Податкового Кодексу України.

В позовній заяві ПАТ «НЕОС БАНК» зазначає, що вартість зазначених приміщень обліковуються на рахунку 3408 - необоротні активи утримувані для продажу, та посилається на пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ вказуючи, що він правомірно включив витрати на підключення електрообладнання де складу витрат звітного періоду.

Проте, ані на час проведення перевірки, ані на час вирішення даної справи вказане приміщення не приймає участі у господарській діяльності банківської установи.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що між ПАТ «Банк Кіпру» код за ЄДРПОУ та ТОВ «Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ» укладались договори про надання юридичних послуг.

Згідно актів виконаних робіт позивач відніс до складу витрат: за 2012рік - 64958,66 грн.; за 2013рік - 17525117 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем в ході перевірки отримані: - акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «ЕЛ СІ ЕФ»; - акт «Про неможливість : проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Альянс Сістемс» за період червень 2012 р., липень 2012 р., листопад 2012 р., ТОВ «ДНС Траст» за період серпень 2012 р., ПП «Інтер Бізнес-Форум» за період березень 2013 р., квітень 2013 р., травень 2013р.» від 19.07.2013 р. №81/3-22-07-35138532; - акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «ЕЛ СІ ЕФ» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Інтер Бізнес-Форум» за період червень 2013 р.» від 22.08.2013 р. №201/3-22-07-35138532; - акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юридична група «ЕЛ СІ ЕФ» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.01.2014 року» від 21.02.2014р. №124/3-22-07-35138532.

В аспекті викладеного, суд зазначає, що згідно з п.44.1 ст.44 Податковою кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язані» з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку проте, що позивачем у перевіряємому періоді завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 2 - 4 кв.2011 року на суму 3837857,0 грн., за 2013 рік на суму 18638665,0 грн. та занижено податок на прибуток за 2012 ріку сумі 354483 грн.; занижено суму ПДВ на 889980,0 грн., а отже податкові повідомлення - рішення №00004022202, №0000382202 від 13.08.2014р. є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач доказів в обґрунтування протиправності спірних рішень, суду не надав.

Натомість відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність спірних податкових - рішень.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя І.А. Качур