Ухвала

від 30.06.2015 по справі 826/847/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/847/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О ., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «НЕОС БАНК» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «НЕОС БАНК» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ДФС у м. Києві, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0000402202 від 13.08.2014 року та №0000382202 від 13.08.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та визнано судом першої інстанції, перевіркою встановлено, порушення: пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.139.1.ст.139 ,п.140.1.2 п.140.1 ст.140, п.п.153.2.6 п.153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 2 - 4 кв.2011 року на суму 3837857,0 грн., за 2013 рік на суму 18638665,0 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 ріку сумі 354483 грн.; п.201.4, п.201.6 ст. 201, П. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ на 889980,0 грн.

На підставі висновків акту, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення: - від 13.08.2014 №00004022202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, всього у розмірі 18 638 665 грн.; - від 13.08.2014 №0000382202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій, всього у розмірі 531 725 грн.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Положення п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України визначають склад витрат податкового обліку в операціях з продажу (відступлення) права вимоги. Для операцій з відступлення вимог за фінансовими кредитами витрати становить сума заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення. Отже, предметом регулювання п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу є визначення категорій витрат, які враховуються для операцій з відступлення права вимоги на противагу загальним нормам статей 138-139 Податкового кодексу України.

Абзац другий підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України визначає обмеження розміру витрат за операціями з пов'язаними особами. Цей розмір не повинен перевищувати доходів від такого продажу.

Так, предметом регулювання абзацу другого підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України є обмеження розміру витрат за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам безвідносно до категорій (різновидів) таких витрат.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що на операцію з відступлення права вимоги ПАТ «Банк Кіпру» на користь ТОВ «Ікос Фінанс» поширюються обмеження у врахуванні витрат, передбачені абзацом другим підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України. Тому витрати, понесені в зв'язку з відступленням права вимоги пов'язаній особі, не можуть перевищувати доходів, отриманих продавцем на компенсацію вартості проданої вимоги.

Відповідно, склад витрат ПАТ «Банк Кіпру» за операцією з відступлення вимог за кредитами пов'язаній особі визначається на підставі даних про заборгованість за відповідними кредитами, сформовану на дату відступлення, проте розмір цих витрат не повинен перевищувати розміру доходів, отриманих від відступлення цієї заборгованості.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що позивачем порушено підпункт 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення в податковому обліку витрат в 4 кв. 2011 року на суму 3 529 690 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді, ПАТ «Банк Кіпру» укладено договір від 18.07.2011р. № БК 01-07/2011 з ТОВ «Софт Ревю Лаб» (код ЄДРПОУ 30264109) на розроблення програмного комплексу «Одностороння міграція даних з АБС SR Bank 4 b CAB EQUATION» на загальну суму 616334,09 грн.

Так, позивачем було придбано ліцензії на Програмний продукт Oracle Database Enterprise Edition CPU lic та Технічну підтримку Oracle Database Enterprise Edition CPU lsc 1Y Supp згідно видаткової накладної № РН- 0000015 від 29.12.2011р. виписаної ТОВ «Група компаній «Інтен» (код ЄДРПОУ 37432517).

Матеріали свідчать, що 01.11.2012п. позивачем укладено договір №pr.agr_17 від 15.03.2012р. з ТОВ «Інжинірингова компанія Прості Рішення» (код ЄДРПОУ 37402519) на розробку Програмного комплексу BankAssist.

Згідно п.п.14.1.120 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Як встановлено п.п.14.1.3 .14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно п.144.1 ст.144 амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Відповідно п.п.140.1.2 п.140.1 ст.140 Податкового Кодексу України до складу витрат відносяться: витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрату з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Згідно п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України не відносяться до витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що позивачем п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.140.1.2 п.140.1 ст.140 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено витрати в частині понесених витрат на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк Кіпру» було укладено договір від 07.11.2012р. № 35/7/11 з ТОВ «ЖЕК «Житлоексплуатація», ТОВ «Будівельна фірма» «Новотехбуд» на підключення електрообладнання ГРЩ будівлі та технічне обслуговування ТП-6310 за адресою: м. Київ, вул. Ернста 8-а).

Сума понесених витрат по утриманню основних засобів, що не використовуються у господарській діяльності банківської установи: 4 кв.2012р. - 31639,0 грн. (акт здачі - прийняття робіт № ОУ-0000253), Меморіальний ордер від 30.11.1012р. № 5974820 на суму 31639,0 грн.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу інших витрат віднесено витрати по утриманню основних засобів, що не приймають участі у господарській діяльності банківської установи, що свідчить про порушення п.п.138.10.2 п.133.10 ст.138 Податкового Кодексу України.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що між ПАТ «Банк Кіпру» код за ЄДРПОУ та ТОВ «Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ» укладались договори про надання юридичних послуг.

Згідно актів виконаних робіт позивач відніс до складу витрат: за 2012рік - 64958,66 грн.; за 2013рік - 17525117 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з п.44.1 ст.44 Податковою кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язані» з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов позивача є безпідставним, податкові повідомлення - рішення №00004022202, №0000382202 від 13.08.2014р. - є правомірними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «НЕОС БАНК» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 03.07.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.