Постанова

від 07.04.2015 по справі 826/654/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2015 року № 826/654/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн - Принт Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн - Принт Україна» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по внесення до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 18.08.2014р. №776/26-55-22-08/36589758 будь-яких відомостей без проведення перевірки платника податків;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2014р. №124326552208 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, 14010100 у сумі 130 836 (сто тридцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 00 коп. (за основним платежем 104 669 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 26 167 грн. 00 коп.) повністю;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2014р. №124426552208 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, код 11021000 у сумі 120 369 (сто двадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. (за основним платежем) повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що доводи відповідача про порушення позивачем приписів законодавства, які викладені у акті перевірки №776/26-55-22-08/36589758 є необґрунтованими, позаяк посадова особа відповідача не була допущена до проведення перевірки, що підтверджується відповідними доказами, наявними у матеріалах справи. З огляду на викладене, податкові повідомлення - рішення, які прийнятті без дослідження первинної документації позивача та за умов не допущення державного податкового інспектора до перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначав, що перевірка була проведена правомірно, в порядку пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку з неподанням позивачем відповіді на обов'язковий запит контролюючого органу від 31.12.2013р. №29129/10/26-55-22-08-10, а оскільки в ході перевірки були виявлені порушення податкового законодавства, в порядку закону прийняті спірні податкові повідомлення - рішення.

03.03.2015р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Як вбачається з поданих до суду документів, на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2404 від 13.08.2014р. та згідно направлення №1693/26-55-22-08 від 14.08.2014р., головним державним ревізором - інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, інспектором податкової та митної справи І рангу Паладієм А.М. були вчинені дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дизайн-Принт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТК «Акцепт» та ТОВ «Іст Сейл Маркет» за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., за наслідком яких складено акт перевірки від 18.08.2014р. №776/26-55-22-08/36589758 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлені наступні порушення:

- ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 120 369 грн., у тому числі по періодах: - за ІІ-ПІ квартали 2011р. на суму 21898 грн.; - за ІІ-ІV квартали 2011р. на суму 120369 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 104 669 грн., у тому числі по періодах: - за вересень 2011 року на суму 13016 грн.;- за листопад 2011 року на суму 34363 грн.; - за грудень 2011 року на суму 19011 грн. - за січень 2012 року на суму 38279 грн.

Поряд з цим, відповідачем зафіксовано факт непідтвердженості фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ТК «Акцепт» та ТОВ «Іст Сейл Маркет» та відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток по операціям з придбання товарів (робіт, послуг).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 04 вересня 2014р. №124326552208, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на податок на додану вартість, у сумі 130 836 (сто тридцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 00 коп. (за основним платежем 104 669 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 26 167 грн. 00 коп.);

- від 04 вересня 2014р. №124426552208, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на податок на прибуток у сумі 120 369 (сто двадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. (за основним платежем).

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень - рішень №№124326552208, 124426552208 від 04 вересня 2014р., звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В статті 75 ПК України визначені види перевірок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як встановлено пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Разом з тим, приписами ст. 81 ПКУ визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, як встановлено положеннями ст. 81 ПК України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В межах розгляду справи підтверджено, що позивачем не допущено головного державного ревізором - інспектора відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, інспектора податкової та митної справи І рангу Паладія А.М. до проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача (згідно повідомлення вих. №04п-15/08-14 від 15.08.2014р.), яке мотивоване відсутністю правових підстав для проведення позапланової перевірки, визначених п. 78.1.1 ПКУ.

При цьому, незважаючи на факт недопущення перевіряючого до перевірки, відповідачем оформлено акт перевірки, яка як свідчать обставини справи по суті не проводилась.

Як вбачається з наказу від 13.08.2014р. №2404 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», підставою для її проведення слугував пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме факт неподанням позивачем відповіді на обов'язковий запит контролюючого органу від 31.12.2013р. №29129/10/26-55-22-08-10.

Разом з тим, суд приймає до уваги той факт, що відповідачем до матеріалів судової справи не надано копії запиту Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.12.2013р. №29129/10/26-55-22-08-10 щодо надання ТОВ «Дизайн - Принт Україна» пояснень по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТК «Акцепт» та ТОВ «Іст Сейл Маркет», ненадання відповіді на який слугувало підставою для проведення перевірки. Також відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів як направлення запиту від 31.12.2013р. №29129/10/26-55-22-08-10 на адресу позивача, так і вручення/отримання такого документа повноважним представником позивача.

Водночас, суд вважає недоцільним посилання відповідача як у акті перевірки, так і у письмових запереченнях проти позову, на неподання позивачем документів на підтвердження господарських правовідносин з ТОВ «ТК «Акцепт» та ТОВ «Іст Сейл Маркет» за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., позаяк перевірка проводилась з підстав саме «неподання пояснень на запит від 31.12.2013р. №29129/10/26-55-22-08-10».

Поряд з цим, зі змісту акту перевірки, слідує, що доводи відповідача про порушення ТОВ «Дизайн - Принт Україна» приписів законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. при здійсненні господарських правовідносин з ТОВ «ТК «Акцепт» та ТОВ «Іст Сейл Маркет», ґрунтуються на висновках інших податкових органів, відображених в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання, зокрема: - акті №01/22-4/37813837 від 03.03.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Акцепт» (код за ЄДРПОУ 37813837) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.09.2011р. по 31.01.2012р.; - акті №1006/22-8/37813842 від 25.04.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Сейл Маркет» (код за ЄДРПОУ 37813842) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» (код за ЄДРПОУ 37826317) за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р.; - акті №4470/22-8/37813842 від 22.10.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Сейл Маркет» (код за ЄДРПОУ 37813842) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» (код за ЄДРПОУ 37826317) за період з 01.12.2011р. по 31.01.2012р.; - акті №223/22-8/37813842 від 21.01.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Сейл Маркет» (код за ЄДРПОУ 37813842) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Атікбуд» (код за ЄДРПОУ 36424945) за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р.

Також відповідачем при проведенні перевірки позивача було використано: - податкові декларації з ПДВ, додаток 5 в частині формування податкового кредиту та податкові декларації з податку па прибуток підприємств за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., поданих ТОВ «Дизайн-Принт Україна» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; - інформація, що міститься в базах даних АІС «Податковий блок», Пошукова - довідкова система ЦБД ДПС України тощо.

На підставі вищенаведених документів та відомостей, відповідачем встановлено нереальність господарських операцій позивача і його контрагентів - ТОВ «ТК «Акцепт» та ТОВ «Іст Сейл Маркет».

Суд не погоджується з висновками відповідача про нереальний характер укладених позивачем з його контрагентами правочинів, з огляду про наступне.

Як свідчать фактичні обставини справи, ТОВ «Дизайн - Принт Україна» 01.09.2011р. уклало з ТОВ «ТК «Акцепт» Договір №03/09-11/3 про виготовлення друкованої продукції (надалі також - Договір №03/09-11/3), згідно якого Замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН-ПРИНТ УКРАЇНА») доручає, а Виконавець (ТОВ «ТК «Акцепт») зобов'язується виготовити друковану продукцію (далі - Продукція) у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємними додатками, та передати її Замовнику у власність. Сторони погодили можливість використання будь-якої сировини Замовника, зокрема, паперу Замовника та будь-яких інших поліграфічних матеріалів для виконання замовлення.

Пунктом 2.1. Договору №03/09-11/3 вартість та ціна Продукції викладається в додаткових угодах до даного Договору.

Пунктом 2.3 Договору №03/09-11/3 визначено, що за умови відсутності додаткових угод, невід'ємною частиною договору є рахунки-фактури та накладні.

Згідно п. 3.1. Договору №03/09-11/3 умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та/або рахунками-фактурами.

Також, між сторонами укладено Додаткову угоду №1 договору до про виготовлення друкованої продукції №03/09-11/3, згідно якої сторони домовились, що поставка Продукції (товарно-матеріальних цінностей) по договору на виготовлення друкованої продукції №03/09-11/3 від 01 вересня 2011 року здійснюється центрально-кільцевими перевозками, в строки (згідно графіку), погодженими сторонами додатково.

Виконавець може здійснювати відпуск Продукції (товарно-матеріальних цінностей) Замовнику без довіреності. При цьому матеріально відповідальна особа, яка буде приймати такі цінності, буде посвідчувати на супроводжувальних документах (накладної, акті, ордері тощо) свій підпис про отримання цінностей печаткою Замовника.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань з ТОВ «ТК «Акцепт» позивачем до суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: - рахунку - фактур №СФ-0000142 від 07.09.2011р. на суму 31754,01грн., №СФ-0000172 від 08.09.2011р. на суму 38824,10 грн., №СФ-0000597 від 28.11.2011р. на суму 85114, 00грн., №СФ-0000571 від 27.12.2011р. на суму 48000,00 грн., №СФ-0000603 від 28.11.2011р. на суму 98820, 00грн.; актів здачі - приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000142 від 07.09.2011р., №ОУ-0000172 від 08.09.2011р., №ОУ- 0000597 від 28.11.2011р., №ОУ-0000571 від 27.12.2011р., №ОУ-0000603 від 28.12.2011р.; податкових накладних №142 від 07.09.2011р. на суму 31751, 01 грн., №172 на суму 38824, 10грн., №597 від 28.11.2011р., №571 від 27.12.2011р., №603 від 28.12.2011р.

Поряд з цим, фактичні обставини справи свідчать, що у перевіряємому періоді, позивач також мав господарські правовідносини з ТОВ «Іст Сейл Маркет».

Так, 01.09.2011р. позивачем укладено з ТОВ «Іст Сейл Маркет» Договір №03/09-11 про виготовлення друкованої продукції (надалі також - Договір №03/09-11) згідно якого Замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН-ПРИНТ УКРАЇНА») доручає, а Виконавець (ТОВ «Іст Сейл Маркет») зобов'язується виготовити друковану продукцію (далі -Продукція) у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємними додатками, та передати її Замовнику у власність. Сторони погодили можливість використання будь-якої сировини Замовника, зокрема, паперу Замовника та будь-яких інших поліграфічних матеріалів для виконання замовлення.

Пунктом 2.1. Договору №03/09-11 вартість та ціна Продукції викладається в додаткових угодах до даного Договору.

Пунктом 2.3 Договору №03/09-11 визначено, що за умови відсутності додаткових угод, невід'ємною частиною договору є рахунки-фактури та накладні.

Згідно п. 3.1. Договору №03/09-11 умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та/або рахунками-фактурами.

Також, між сторонами укладено Додаткову угоду №1 договору до про виготовлення друкованої продукції №№03/09-11 згідно якої сторони домовились, що поставка Продукції (товарно-матеріальних цінностей) по договору на виготовлення друкованої продукції №03/09-11 від « 01» вересня 2011 року здійснюється центрально-кільцевими перевозками, в строки (згідно графіку), погодженими сторонами додатково.

Виконавець може здійснювати відпуск Продукції (товарно-матеріальних цінностей) Замовнику без довіреності. При цьому матеріально відповідальна особа, яка буде приймати такі цінності, буде посвідчувати на супроводжувальних документах (накладної, акті, ордері тощо) свій підпис про отримання цінностей печаткою Замовника.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Іст Сейл Маркет» позивачем до суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: - рахунку - фактур №СФ-0000209 від 09.09.2011р. на суму 43671,00грн., №СФ-0000070 від 01.11.2011р. на суму 84906, 00грн., №СФ-0000124 від 06.12.2011р. на суму 49800,00грн., №СФ-0000368 від 16.12.2011р. на суму 51820,00грн., №СФ-0000606 від 28.12.2011р. на суму 95300,00грн.; актів здачі - приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000209 від 09.09.2011р., №ОУ-0000070 від 01.11.2011р., №ОУ-0000124 від 06.12.2011р., №ОУ- 0000368 від 16.12.2011р., №ОУ-0000606 від 28.12.2011р.; податкових накладних №209 від 09.09.2011р. на суму 43671,00грн., №70 від 01.11.2011р., №124 від 06.12.2011р. на суму 49800,00грн., №368 від 16.12.2011р. на суму 51820,00грн., №606 від 28.12.2011р. на суму 95300,00грн.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як встановлено статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, суд звертає увагу на те, що особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не прийнято до уваги принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Статтею 201.4 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимогами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 цього кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо віднесені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Як встановлено п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

В аспекті наведеного, суд звертає увагу на те, що наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже судом зазначалось, до суду на підтвердження реальності вчинених господарських операцій, позивачем надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які на переконання суду містять обов'язкові вимоги, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд критично ставиться до висновків відповідача про нереальний характер господарських правовідносин, що ґрунтуються виключно на актах інших контролюючих органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача з їхніми контрагентами, з огляду про наступне.

Так, у розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер .

Виходячи з положень ПКУ покупець як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Так, в межах судового розгляду справи підтверджено, що в період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. ТОВ «ТК Акцепт» та ТОВ «Іст Сейл Маркет» було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровано платником податку на додану вартість (відповідні витяги з ЄДРПОУ долучені до матеріалів судової справи),

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку позивачем при обчисленні об'єкту оподаткування правомірно віднесено витрати по взаємовідносинам з ТОВ «ТК Акцепт» та ТОВ «Іст Сейл Маркет», що свідчить про відсутність факту заниження позивачем податку на прибуток у сумі 120 369грн., що свідчить про протиправність податкового повідомлення - рішення №124426552208 та як наслідок наявність правових підстав для його скасування у судовому порядку.

Також за наслідком розгляду справи, виходячи з наведених фактичних обставин справи та системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 104 669грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ «ТК Акцепт» та ТОВ «Іст Сейл Маркет», що свідчить про протиправність податкового повідомлення - рішення №124326552208 та наявність правових підстав для його скасування.

Поряд з цим, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача по внесенню до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 18.08.2014р. №776/26-55-22-08/36589758 будь-яких відомостей без проведення перевірки платника податків, задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів перевірки актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки не створюють будь-яких правових наслідків. Проведення перевірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Оскільки дії з проведення документальної позапланової виїзної перевірки та зі складення акту за наслідком її проведення, відображення у ньому відповідних висновків посадової особи контролюючого органу щодо порушень того чи іншого нормативно - правового акту, не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, та враховуючи, що податковий орган має законодавчо визначене право на проведення таких перевірок, то дії щодо проведення вказаної перевірки, оформлення її результатів, у тому числі і відображення у акті перевірки суджень посадової особи контролюючого органу щодо порушень платником податків приписів закону, не можуть вважатись протиправними.

Зокрема, суд наголошує на тому, що акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Разом з тим, висновки, викладені в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки, є лише відображенням фактичних висновків податкових інспекторів-ревізорів щодо відповідності діяльності відповідного платника податків вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2014р. №124326552208 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, 14010100 у сумі 130 836 (сто тридцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 00 коп. (за основним платежем 104 669 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 26 167 грн. 00 коп.) повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2014р. №124426552208 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, код 11021000 у сумі 120 369 (сто двадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. (за основним платежем) повністю.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур