Постанова

від 08.04.2015 по справі 826/2822/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2015 року 13:05 № 826/2822/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецматеріали Майстер» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпостачобладнання 1» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2014 року № 147526552208,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецматеріали Майстер» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2014 року № 147526552208, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 248 274 грн. за основним платежем та на 62 069 грн. за штрафними санкціями.

Позивач по суті зазначає, що висновки ДПІ в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються оцінці обставин взаємовідносин позивача з третьою особою (контрагентом), зокрема, на тому, що контрагент позивача не знаходиться за місцезнаходженням, на момент звірки з контрагентом були відсутні первинні документи, у контрагента відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій.

Крім того, ДПІ посилається на наявність протоколу допиту директора підприємства - контрагента, з якого вбачається, що він не підписував документи по фінансово-господарській діяльності контрагента.

Однак, як зазначає позивач, основним видом його діяльності є будівництво, а саме: позивач здійснює виконання спеціалізованих будівельних робіт, маючи для цього ліцензію.

На виконання договору з контрагентом, останній поставляв позивачу товари: миючі засоби, перетворювачі іржі, спеціальні протипожежні фарби, ґрунтовку, вогнегасну піну, клей. Операції фактично проведені та документально оформлені, виписано податкові накладні. Транспортування підтверджується ТТН. Розрахунки між сторонами угоди проведені. Надалі придбаний товар був використаний позивачем при виконанні вогнегасних робіт, підвищення стійкості конструкцій. При цьому, позивачем у третьої особи орендувалося певне обладнання, необхідне для виконання робіт на користь інших осіб - замовників робіт.

Враховуючи те, що операції фактично виконані, позивач вважає безпідставними висновки ДПІ щодо нездійснення операцій з позивачем та вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод. З огляду на наведене, позивач просить скасувати оскаржуване рішення.

У свою чергу ДПІ вважає, що висновки акту перевірки, а відтак і оскаржуване рішення, є законними та обґрунтованими. Таким чином, не вбачає підстав для задоволення позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак, у письмових поясненнях третьої особи зазначено про розгляд справи за її відсутності. Третьою особою в особі директора надано пояснення та первинні документи, з урахуванням яких контрагент позивача підтверджує фактичне здійснення спірних операцій. З огляду на наведене третя особа підтримала позов.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши думку представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецматеріали Майстер» (код з ЄДР 35572832) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Укрпостачобладнання 1» (код з ЄДР 38112805) за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 09.10.2014 р. № 934/26-55-22-08/35572832 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що перевірка призначена та проведена в рамках постанови прокуратури від 16.07.2014 р., яка у свою чергу прийнята в рамках кримінального провадження за № 12014040800001153 від 22.05.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Згідно з Актом перевірки позивач зареєстрований платником ПДВ, орендує офісне приміщення, складське приміщення 28,27 м.кв., до основного виду діяльності належать спеціалізовані будівельні роботи. Кількість працюючих - 7 осіб.

Під час перевірки встановлено, що між позивачем (покупець) та третьою особою (постачальник) укладено договір № 260 від 01.07.2013 р.

ДПІ зазначає, що до перевірки надано заявки на придбання товару , підписані від імені підприємства - покупця, а також рахунки-фактури , перелік яких за період 01.07.2013 р. - 05.07.2013 р. та наведені в них відомості зазначені на стор. 9 - 7 Акту перевірки (т. 1, а.с. 28-29). Всього обумовлено постави продукції (миючі засоби, перетворювачі іржі, спеціальні протипожежні фарби, ґрунтовку, вогнегасну піну, клей) на суму 318390,36 грн. з ПДВ 53065,06 грн. Вага продукції по окремим позиціям: 400 кг., 600 кг., 1500 кг., 54,5 кг., 50 кг. та т.п.).

При цьому ДПІ зазначається, що до перевірки надано ТТН від 05.07.2013 р. з транспортуванням продукції з м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2Б (адреса контрагента ), пункт розвантаження м. Київ, Червонопрапорна, 34 (склад позивача ). Перевізник ФОП ОСОБА_1, вантаж перевозився автомобілем ДАФ НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2, водій ОСОБА_2 Вартість вантажу 318 390,35 грн., що відповідає вартості згідно заявок та рахунків-фактур.

Товар прийнятий начальником дільниці позивача за актом від 05.07.2013 р.

В Акті перевірки також зазначається, що сторонами договору оформлено видаткові та податкові накладні, перелік яких зазначений на стор. 7 Акту перевірки, дати, суми яких, а також номенклатура поставки співпадають із заявками на придбання продукції.

Додатково зазначається в Акті перевірки про оформлення сторонами заявки на придбання продукції від 24.07.2013 р. на суму 745 908 грн. з ПДВ 124318 грн. Номенклатура поставки - фарба, ендодерм в кількості 19000 кг., 1000 кг., 3000 кг. оформлено видаткову накладну від 24.07.2013 р. До перевірки надано ТТН від 24.07.2013 на транспортування фарби 19 000 кг. за вищевказаним маршрутом тим самим перевізником. Крім того, до перевірки надано ТТН від 29.07.2013 р. щодо перевезення продукції «ендодерм» 1000 кг. та 3 000 кг. за тим самим маршрутом. Продукція прийнята, як зазначає ДПІ, начальником дільниці позивача за актами та накладними від 24.07.2013 р. та від 29.07.2013 р. до перевірки надана видаткова та податкові накладні від 24.07.2013 р.

Зазначено на стор. 8 Акту перевірки про проведення розрахунків. Обліковується кредиторська заборгованість по контрагенту 100 000 грн.

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки (стор. 9) між вказаними особами укладено договір № ОО-150 від 01.07.2013 р., відповідно до якого третя особа (орендодавець) передав, а позивач (орендар) прийняв для користування при виконанні вогнезахисних робіт: дизельний ножичний підйомник Н185XL - 4 штуки, апарат для розпилення MARK V Proconntet 249905 - 3 штуки. Обладнання прийнято для виконання робіт на об'єкту «Житлова та господарська забудова з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1,1-а, 1-в обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови на вилицях Теремківській та Жулянській і межею у Голосіївському районі м. Києва. Вартість оренди обладнання складає 379 750 грн. за місяць ц т.ч. ПДВ 63291,67 грн.

Зазначено, що до перевірки надано акт від 01.07.2013 р. передачі обладнання в оренду, а також акти від 31.07.2013 р. щодо надання послуг з оренди. До перевірки надано податкову накладну від 31.07.2013 р. Відповідно до акту № 2 від 31.07.2013 р. обладнання повернуто з оренди. Зазначено в Акті перевірки про проведення розрахунків.

Крім того, між вказаними сторонами укладено договір № ОО-151 від 01.07.2013 р. про прийняття позивачем в оренду: дизельний ножичний підйомник Н185XL - 1 штука, апарат для розпилення MARK V Proconntet 249905 - 3 штуки. Термін оренди - 31 день. Розмір орендної плати 124 000 грн. за місяць. До перевірки надано акт від 01.07.2013 р. передачі обладнання в оренду, а також акт від 31.07.2013 р. про надання послуг з оренди на суму 124 000 грн. з ПДВ. Оформлено податкову накладну від 31.07.2013 р. Крім того, між сторонами складено акт повернення обладнання з оренди орендодавцю (третій особі). Розрахунок проведено 29.10.2013 р.

Між тим, відносно контрагента зазначається про наявність акту від 15.10.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому зазначено про відсутність контрагента за своєю адресою. Тобто, враховуючи дату акту, відомості зазначено у період, в якому не здійснювалось оформлення спірних операцій. Зазначено про анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента з 15.10.2013 р., тобто поза межами періоду спірних операцій. зазначається в рамках вказаного акту про отримання 26.09.2013 р. висновку про відпрацювання ризикового платника податків, згідно з яким підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

Зазначаючи про складання акту про неможливість звірки , між тим ДПІ зазначає, що на момент складання акту звірки не надано будь-яких первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, які б підтверджували факти придбання, транспортування, зберігання, якості придбаних товарів (робіт, послуг).

Таким чином, як зазначається відносно контрагента, проведеною звіркою (фактично складено акт про неможливість проведення звірки) документально не підтверджено жодним первинним документом фінансово-господарські відносини третьої особи з контрагентами постачальниками. Зазначено також про відсутність у контрагента умов для здійснення діяльності. Крім того, зазначається про наявність протоколу допиту директора підприємства - контрагента від 05.07.2014 р., згідно якого вказана особа пояснила, що був зареєстрований директором підприємства - контрагента позивача. Директором став за винагороду, діяльністю контрагента фактично керувала інша особа. Документи він підписував, але в їх суть не вникав, довіреності на ім'я інших осіб не виписував.

З урахуванням наведеного на стор. 14 акту перевірки зазначається, що перевіркою щодо відображення у складі витрат сум придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників: ТОВ «Укрпостачобладнання 1», встановлено завищення валових витрат на 1 306 706 грн. за 2013 рік.

Виходячи з того, що операції з контрагентом не мали реального характеру, відсутній об'єкт оподаткування податком на прибуток, у зв'язку з чим за висновком ДПІ позивачем порушено п. 138.2., 139.1.9., ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 248 274 грн. за 2013 рік.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Так, щодо поставки продукції ДПІ в Акті перевірки по суті підтверджує та визнає факт поставки продукції, її транспортування, наявність первинних документів, податкових накладних, проведення розрахунків. Фактичне виконання цих операцій підтверджується і наявними у справі первинними документами, податковими накладними, платіжними документами, ТТН, які мають всі необхідні відомості.

При цьому під час розгляду справи ДПІ не спростовано факт використання прийнятого позивачем в оренду обладнання та його використання у господарській діяльності.

Позивачем в контексті використання обладнання та продукції надано ліцензію та матеріали за відносинами із замовниками робіт, зокрема, зведена відомість витрачених матеріалів, придбаних у контрагента за липень 2013 р., відомості щодо чого не спростовано ДПІ під час розгляду справи.

Слід зазначити, що відповідно до наявних матеріалів справи, у контрагента у 2013 році працювало три особи та під час розгляду справи ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено недостатності такої кількості контрагентів для організації виконання спірних операцій та не доведено кількості працюючих, які повинні були бути у контрагента для цілей виконання спірних операцій, але в період виконання спірних операцій були відсутні. Під час розгляду справи з боку ДПІ також не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні. При цьому, суд враховує, що операції з поставки фактично мали характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує великої кількості працівників для їх організації, організації поставок продукції.

Сукупність вищенаведених та досліджених судом під час розгляду справи первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Слід додати, що ДПІ посилається на акт про неможливість звірки по контрагенту, який складений поза межами періоду оформлення спірних операцій, а відтак вказаний акт не може вважатися підтвердженням відсутності контрагента за його місцезнаходженням у період оформлення спірних операцій та не є доказом на спростування фактичного виконання спірних операцій.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Слід додати, що згідно з постановою слідчого від 13.02.2015 р., в рамках якого складено вищезгаданий протокол допиту, закрито кримінальне провадження за № 12014040800001153 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, ст. 364-1 КК України. ДПІ не надано відомостей щодо наявності інших кримінальних проваджень відносно діяльності контрагента. Сам по собі протокол допиту колишнього керівника, за наявності сукупності первинних та інших документів, які підтверджують фактичне виконання спірних операцій, не може бути достатньою підставою для висновку про нездійснення спірних операцій. При цьому, відсутні висновки експертизи про підробку підписів на первинних документах.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2014 року № 147526552208, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецматеріали Майстер» (код з ЄДР 35572832; адреса: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, оф. 43) 1 827,00 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого 20.02.2015 р. згідно платіжного доручення № 4.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін