Постанова

від 18.09.2018 по справі 826/2822/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №826/2822/15

касаційне провадження №К/9901/5795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецматеріали Майстер на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 (головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №826/2822/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецматеріали Майстер до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпостачобладнання 1 про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецматеріали Майстер звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпостачобладнання 1 про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2014 №147526552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2015 позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.10.2014 №147526552208.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 09.06.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2015 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецматеріали Майстер звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просило постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 у справі №826/2822/15 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо підтвердження реального здійснення операцій з контрагентом.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у зв'язку з надходженням постанови прокурора прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області молодшого радника юстиції Ю.Ю. Куташі від 16.07.2014 у рамках кримінального провадження від 22.05.2014 №12014040800001153 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364-1 Кримінального кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Спецматеріали Майстер з питань дотримання вимог податкового законодавства і своєчасності, достовірності, правильності, повноти та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських операцій в період з 01.01.2013 по 31.08.2014 по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпостачобладнання 1 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 248274,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 09.10.2014 №934/26-55-22-08/35572832 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2014 №147526552208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на 248274,00грн. за основним платежем та на 62069,00грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджується належними первинними документами, а висновки акту ґрунтуються на припущеннях.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правочин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпостачобладнання 1 не були спрямовані на настання правових наслідків.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпостачобладнання 1 не мали реального характеру з огляду на те, що у контрагента відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Згідно протоколу допиту директора Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпостачобладнання 1 громадянина ОСОБА_2 останній зареєстрував підприємство за винагороду, фактично фінансово-господарської діяльності не здійснював, а лише підписував статутні документи не вникаючи в їх суть, документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, довіреностей не видавав.

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими державною податковою інспекцією фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Спецматеріали Майстер , є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спецматеріали Майстер без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецматеріали Майстер залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 у справі №826/2822/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

І.А. Гончарова

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду