Постанова

від 08.04.2015 по справі 826/2839/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2015 року № 826/2839/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармавет-3" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фармавет-3») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09 лютого 2015 року № 0000312201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/2839/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10 березня 2015 року.

У судовому засіданні 10 березня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу № 65 від 19 січня 2015 року, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року та по господарським взаємовідносинам із ПП «Свентовіт» (код ЄДРПОУ 38857655) за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 28 січня 2015 року № 28/26-57-22-01-10/37922529.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 252862,00 грн. за серпень 2014 року, за вересень 2014 року - 47616,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09 лютого 2015 року № 0000312201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375597,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 300478,00 грн., за штрафними санкціями - 75119,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ПП «Свентовіт», ТОВ «Фленкер-Ф».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 28 січня 2015 року № 28/26-57-22-01-10/37922529.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ПП «Свентовіт», ПП «Фленкер-Ф» обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 12 вересня 2014 року між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Свентовіт» (Виконавець) укладено Договір № 12-09/2014 про надання інформаційно-консультативних послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов даного Договору, послуги а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплати їх.

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що детальна інформація щодо послуг міститься у додатках до Договору або замовленнях.

Згідно додатку № 1 до Договору Виконавець зобов'язується надати повний спектр послуг протягом вересня 2014 року, а саме: консультування з питань комерційної діяльності й керування; консультування з питань оподаткування, бухгалтерського обліку та аудиту; консультування в сфері права.

Матеріали справи місять копії акті приймання наданих послуг від 30 вересня 2014 року на загальну суму 285698,00 грн. (консультування з питань комерційної діяльності й керування; консультування з питань оподаткування, бухгалтерського обліку та аудиту; консультування в сфері права); від 23 вересня 2014 року № 166 на суму 71424,50 грн. (послуги з обслуговування комп'ютерної та орг. техніки); від 23 вересня 2014 року № 167 на суму 71424,50 грн. (консультування з питань інформатизації); від 24 вересня 2014 року № 178 на суму 71424,50 грн. (послуги з обслуговування комп'ютерної та орг. техніки); від 24 вересня 2014 року № 179 на суму 71424,50 грн. (консультування з питань інформатизації).

В свою чергу, Приватним підприємством «Свентовіт» виписано податкові накладні від 24 вересня 2014 року № 179, № 178, від 23 вересня 2014 року № 166, № 167.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 26 вересня 2014 року № 117.

Аналогічні за змістом Договір № 14/08-2014 від 14 серпня 2014 року укладений між позивачем (Замовник) та Приватним підприємство «Фленкер-Ф», за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов даного Договору, послуги а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплати їх.

Пунктом 1.2. зазначеного Договору визначено, що детальна інформація щодо послуг міститься у додатках до Договору або замовленнях.

Згідно додатку № 1 до Договору Виконавець зобов'язується надати повний спектр послуг протягом серпня 2014 року, а саме: консультування з питань комерційної діяльності й керування на загальну суму 785325,00 грн.

Акти приймання наданих послуг від 29 серпня 2014 року № 8-08/14 на суму 99325,00 грн., № 7-08/14 від 28 серпня 2014 року на суму 98000,00 грн., № 6-0/14 від 27 серпня 2014 року на суму 98000,00 грн., № 5-08/14 від 26 серпня 2014 року на суму 98000,00 грн., № 4-08/14 від 22 серпня 2014 року на суму 98000,00 грн., № 3-08/14 від 20 серпня 2014 року на суму 98000,00 грн., № 2-08/14 від 18 серпня 2014 року на суму 98000,00 грн., № 1-08/14 від 14 серпня 2014 року на суму 98000,00 грн. містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, Приватним підприємством «Свентовіт» виписано податкову накладну від 14 серпня 2014 року № 181 на суму 785325,00 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 14 серпня 2014 року № 57.

Також, між позивачем (Покупець) та ПП «Фленкер-Ф» (Постачальник) укладено Договір поставки № 25/08-2014 від 25 серпня 2014 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець, зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю Товару вказуються у Рахунках-фактурах та передбачаються у накладних документах на кожну окрему партію Товару (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору поставка товару здійснюється Постачальником без розвантаження товару за адресою: місто Київ, вул. Радищева, 12/16.

Пунктом 3.6 Договору зазначено, що у момент поставки па кожну партію Товару Постачальник падає Покупцю наступні документи: товарна/видаткова накладна; податкова накладна; оригінал рахунку-фактури; копія сертифікату якості чи інший документ для товару даного виду.

Згідно видаткової накладної від 29 серпня 2014 року № 7 позивачем придбано ветеринарний препарат «Фармакотил 20%» 100мл. на загальну суму 731849,50 грн.

Відповідна товарно-транспортна накладні від 29 серпня 2014 року № Р7 міститься в матеріалах справи.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 04 вересня 2014 року № 89 на суму 105320,00 грн., від 10 вересня 2014 року № 92 на суму 100000,00 грн., від 25 вересня 2014 року № 115 на суму 526 529,50 грн.

В свою чергу, Приватним підприємством «Свентовіт» виписано податкову накладну від 29 серпня2014 року № 321 на суму 731849,50 грн.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2014 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Свентовіт», ПП «Фленкер-Ф», у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

В обґрунтування реальності вищезазначених операцій, позивач зазначає, що перелік наданих послуг підтверджується податковим та видатковими накладними, платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, а також актами виконаних робіт. Поставку товару на адресу Позивача підтверджують податкові та видаткові накладні виписані контрагентом, платіжні доручення з відмітками банку про їх виконання.

Разом з тим, на думку суду, позивачем не надано ані до перевірки ані до суду документів на підтвердження реальності господарських операцій та факту придбання послуг та товарів з метою та в цілях господарської діяльності.

Слід звернути увагу, що згідно актів про надані послуги, ПП «Свентовіт» та ПП «Фленкер-Ф» надавали послуги з консультування з питань комерційної діяльності й керування; консультування з питань оподаткування, бухгалтерського обліку та аудиту; консультування в сфері права.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінченого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

Позивачем не надано будь-яку інформацію про форму та зміст послуг, які придбано позивачем у ПП «Свентовіт» та ПП «Фленкер-Ф».

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином послуги з консультування використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг містять лише загальну назву послуг, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо договору поставки, укладеного між позивачем та ПП «Фленкер-Ф», суд зазначає наступне.

Пунктом 3.6 Договору зазначено, що у момент поставки па кожну партію Товару Постачальник падає Покупцю наступні документи: товарна/видаткова накладна; податкова накладна; оригінал рахунку-фактури; копія сертифікату якості чи інший документ для товару даного виду.

Судом встановлено, що згідно зазначеного договору позивачем придбано ветеринарний препарат «Фармакотил 20%» 100мл. на загальну суму 731849,50 грн.

Проте, будь-які копії сертифікатів якості та/або інших супровідних документів на зазначений товар-препарат не надано.

Жодних доказів на підтвердження мети придбання товарів, подальшої реалізації товарів також не надано суду.

Судом враховано, що згідно ліцензії серії АЕ № 575186, ТОВ «Фармавет-3» здійснює діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі ветеринарними медикаментами.

Проте, навіть враховуючи придбання зазначеного товару, не можливо встановити спосіб використання у власній господарській діяльності, оскільки не надано доказів подальшої реалізації придбаного товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року витребувано у позивача дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства; письмові пояснення щодо укладених договорів між позивачем із контрагентами-постачальниками (продавцями) із детальним зазначенням первинних документів, складених у результаті взаємовідносин, та мети придбання товарів (послуг); інші документи, що підтверджують взаємовідносини з підприємствами-контрагентами.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Проте, витребуваних судом доказів позивачем не надано.

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1827,00 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 3045,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» (код ЄДРПОУ 37922529) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 3045 (три тисячі сорок п'ять гривень).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник