Постанова

від 26.05.2015 по справі 826/2839/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2839/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фармавет-3» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.02.2015 № 0000312201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2015 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу № 65 від 19.01.2015, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фармавет-3» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 та по господарським взаємовідносинам із ПП «Свентовіт» (код ЄДРПОУ 38857655) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 28.01.2015 № 28/26-57-22-01-10/37922529, у якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 252862,00 грн. за серпень 2014 року, за вересень 2014 року - 47616,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2015 № 0000312201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375 597, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - 300 478, 00 грн., за штрафними санкціями - 75 119, 50 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем та контрагентами, оскільки податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим має бути скасоване.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 12.09.2014 між позивачем (замовник) та ПП «Свентовіт» (виконавець) укладено договір № 12-09/2014 про надання інформаційно-консультативних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов даного договору послуги, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

Пунктом 1.2. цього договору визначено, що детальна інформація щодо послуг міститься у додатках до договору або замовленнях.

Згідно додатку № 1 до договору виконавець зобов'язується надати повний спектр послуг протягом вересня 2014 року, а саме: консультування з питань комерційної діяльності й керування; консультування з питань оподаткування, бухгалтерського обліку та аудиту; консультування в сфері права.

Матеріали справи містять копії актів приймання наданих послуг від 30.09.2014 на загальну суму 285 698, 00 грн. (консультування з питань комерційної діяльності й керування; консультування з питань оподаткування, бухгалтерського обліку та аудиту; консультування в сфері права); від 23.09.2014 № 166 на суму 71 424,50 грн. (послуги з обслуговування комп'ютерної та орг. техніки); від 23.09.2014 № 167 на суму 71 424,50 грн. (консультування з питань інформатизації); від 24.09.2014 № 178 на суму 71 424,50 грн. (послуги з обслуговування комп'ютерної та орг. техніки); від 24.09.2014 № 179 на суму 71 424,50 грн. (консультування з питань інформатизації).

Також, ПП «Свентовіт» виписано податкові накладні від 24.09.2014 № 179, № 178, від 23.09.2014 № 166, № 167.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 26.09.2014 № 117.

Аналогічний за змістом договір № 14/08-2014 від 14.08.2014 укладений між позивачем (замовник) та ПП «Фленкер-Ф», за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов даного договору послуги, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплати їх.

Пунктом 1.2. зазначеного договору визначено, що детальна інформація щодо послуг міститься у додатках до договору або замовленнях.

Згідно додатку № 1 до договору виконавець зобов'язується надати повний спектр послуг протягом серпня 2014 року, а саме: консультування з питань комерційної діяльності й керування на загальну суму 785 325,00 грн.

Акти приймання наданих послуг від 29.08.2014 № 8-08/14 на суму 99 325,00 грн., № 7-08/14 від 28.08.2014 на суму 98 000,00 грн., № 6-0/14 від 27.08.2014 на суму 98 000,00 грн., № 5-08/14 від 26.08.2014 на суму 98 000,00 грн., № 4-08/14 від 22.08.2014 на суму 98 000,00 грн., № 3-08/14 від 20.08.2014 на суму 98 000,00 грн., № 2-08/14 від 18.08.2014 на суму 98000,00 грн., № 1-08/14 від 14.08.2014 на суму 98000,00 грн. містяться в матеріалах справи.

Також, ПП «Фленкер-Ф» виписано податкову накладну від 14.08.2014 № 181 на суму 785325,00 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 14.08.2014 № 57.

Також, між позивачем (покупець) та ПП «Фленкер-Ф» (постачальник) укладено договір поставки № 25/08-2014 від 25.08.2014, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець, зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару вказуються ур-фактурах та передбачаються у накладних документах на кожну окрему партію товару (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору поставка товару здійснюється постачальником без розвантаження товару за адресою: місто Київ, вул. Радищева, 12/16.

Згідно видаткової накладної від 29.08.2014 № 7 позивачем придбано ветеринарний препарат «Фармакотил 20%» 100мл. на загальну суму 731849,50 грн.

Відповідна товарно-транспортна накладна від 29.08.2014 № Р7 міститься в матеріалах справи.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 04.09.2014 № 89 на суму 105320,00 грн., від 10.09.2014 № 92 на суму 100000,00 грн., від 25.09.2014 № 115 на суму 526 529,50 грн.

Також, ПП «Фленкер-Ф» виписано податкову накладну від 29.08.2014№ 321 на суму 731849,50 грн.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає позивачу право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Свентовіт» та ПП «Фленкер-Ф».

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та контрагентами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а тому доводи відповідача про їх нікчемність є безпідставними, що не було враховано судом першої інстанції.

Посилання відповідача та мотиви суду першої інстанції про порушення контрагентами позивача податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань, що свідчить про нездійснення ними господарської діяльності з позивачем є безпідставними з огляду на наступне.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» зазначено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що з наданих позивачем первинних документів не вбачається можливості встановити подальшу реалізацію підприємством товарів (послуг), оскільки відповідно до оборотно-сальдової відомості придбаний товар був реалізований позивачем на адресу ТОВ «ТД «Світ-Агро» та ТОВ «Медикавет».

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на відсутність необхідних реквізитів оформлення податкових накладних та актів надання послуг, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено суму податку на додану вартість, а договори, укладені між позивачем та ПП «Свентовіт» і ПП «Фленкер-Ф» не є нікчемними, як протиправно вважає відповідач, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.02.2015 № 0000312201 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2015 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фармавет-3» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.02.2015 № 0000312201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.