Рішення

від 19.03.2015 по справі 908/62/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/4/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015 Справа № 908/62/15-г

за позовом: Приватного підприємства "Вест Імпекс" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 357Б)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71701, АДРЕСА_1)

про стягнення 16 294 грн. 21 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Федоров М.Д., довіреність б/н від 23.02.2015 року

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається справа № 908/62/15-г за позовом Приватного підприємства "Вест Імпекс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 16 294 грн. 21 коп. заборгованості, з яких: 13 579 грн. 44 коп. - сума передоплати, 406 грн. 27 коп. - 3% річних, 2 308 грн. 50 коп. - інфляційних втрат.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 11, 205, 218, 509, 525, 526, 625, 639, 642, 693 Цивільного кодексу України та ст. 174, 179, 181, 193, 222 Господарського кодексу України і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару за договором купівлі-продажу № 1-Я від 25.10.2010 р. та не повернення передоплати після вимоги про повернення попередньо сплачених грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.01.2015 р., справу № 908/62/15-г призначено до розгляду на 03.02.2015 р. на 14 год. 30 хвил., про що сторони були повідомлені належним чином.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Позивач про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача повідомив суд про пізнє отримання матеріалів по цій справі, та неможливість підготувати заперечення у строк. Відповідач просив суд відкласти розгляд справи.

Враховуючи неявку представників сторін, клопотання відповідача та необхідність витребування від сторін пояснень та документів, суд відклав розгляд справи до 26.02.2015 р. до 16 год. 00 хвил.

25.02.2015 року до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою відповідача.

26.02.2015 року у судовому засіданні суд оголосив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заявив клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів у зв'язку з необхідністю надання суду витребуваних документів.

Суд задовольнив клопотання представника позивача та продовжив строк розгляду справи на 15 днів.

Суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. ст. 69, 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 19.03.2015 на 15 год.00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

18.03.2015 р. від позивача у справі надійшов лист, на виконання ухвали суду від 26.02.2015 р., до якого позивач додав належним чином завірені копії претензії від 30.09.2013 р. та договору № 1-Я купівлі-продажу від 25.10.2010 р., які були залучені до матеріалів справи.

19.03.2015 р. електронною поштою від відповідача у справі надійшли заперечення на позов, в яких ФОП ОСОБА_1 просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з урахуванням пропуску позивачем строку позовної давності для стягнення спірної суми.

В судовому засіданні 19.03.2015 р. представник позивача повністю підтримав позов та заперечив проти доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності, вказавши на переривання строку позовної давності.

Відповідач або його представник в судове засідання 19.03.2015 р. не з'явились, про причини неявки відповідач суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду цієї справи, про що свідчать його заперечення на позов.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 р. між Приватним підприємством «Вест Імпекс» (покупцем, позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавцем, відповідачем у справі) було укладено договір №1-Я купівлі-продажу (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію - паливні брикети з лузги соняшника (надалі - товар), відповідно до товаросупроводжувальних документів та договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачання товару здійснюється партіями в загальному обсязі 400 тон в місяць. Тижневий обсяг поставок становить 110 тон.

Згідно з п.2.3. договору продавець зобов'язується відвантажити товар протягом 7 (семи) днів з дати надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Пунктом 4.2. договору сторони встановили: форма оплати - передоплата.

Пунктом 9.8 договору передбачено автоматичну пролонгацію договору на наступний рік.

На виконання умов договору протягом листопада 2010 - березня 2011 року позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за товар на загальну суму 199 298 грн. 00 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №42 від 02.11.2010р. на суму 40920,00 грн., №15 від 09.12.2010р. на суму 20000,00 грн., №70 від 30.12.2010р. на суму 4000,00 грн., №3 від 20.01.2011р. на суму 35728,00 грн., №7 від 26.01.2011р. на суму 30000,00 грн., №5 від 11.02.2011р. на суму 7000,00 грн., №21 від 22.02.2011р. на суму 25000,00 грн., №42 від 17.03.2011р. на суму 25000,00 грн., №46 від 31.03.2011р. на суму 11650,00 грн.

В свою чергу, відповідачем в порушення умов договору було передано лише частину товару на загальну суму 185 718 грн. 56 коп., а саме: 11.11.2010р. було передано товар на суму 13640,00 грн. згідно накладної №ПП-0000007, 13.11.2010р. на суму 13640,00 грн. згідно накладної №ПП-0000008, 15.11.2010р. на суму 13640,00 грн. згідно накладної №ПП-0000009, 10.12.2010р. на суму 13640,00 грн. згідно накладної №ПП-000032, 14.12.2010р. на суму 13640,00 грн. згідно накладної №ПП-000038, 20.01.2011р. на суму 17864,00 грн. згідно накладної №ПП-0000003, 09.02.2011р. на суму 17864,00 грн. згідно накладної №Я-00000004, 21.02.2011р. на суму 18950,80 грн. згідно накладної №Я-00000005, 24.02.2011р. на суму 18950,80 грн. згідно накладної №РН-0000006, 25.02.2011р. на суму 18950,80 грн. згідно накладної №РН-0000007, 22.05.2012р. на суму 17043,00 грн. згідно накладної №РН-0000023, 04.03.2013р. на суму 7895,16 грн. згідно накладної №РН-0000013.

Листом від 20.01.2012 р. відповідач повідомив про неможливість повного виконання зобов'язань за договором з незалежних від нього причин, та про відновлення діяльності та можливості відвантажити товар або за бажанням позивача повернути кошти.

З метою врегулювання існуючої ситуації в досудовому порядку та зважаючи на той факт, що у зв'язку із значною затримкою термінів поставки та пов'язаними з нею зобов'язаннями перед третіми особами, така поставка втратила для позивача інтерес, останній 14.10.2013 р. направив на адресу відповідача претензію від 30.09.2013 р. із вимогою повернути у семиденний строк передоплату у розмірі 13 579 грн. 44 коп., на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України. Претензія із актом звірки була отримана відповідачем 21.10.2013 р., що підтверджується поштовим повідомленням, копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи неповернення відповідачем позивачу суми передоплати, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 16 294 грн. 21 коп. заборгованості, з яких: 13 579 грн. 44 коп. - сума передоплати, 406 грн. 27 коп. - 3% річних, 2 308 грн. 50 коп. - інфляційні втрати було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, правовідносини сторін було врегульовано договором № 1-Я купівлі-продажу від 25.10.2010 р., яким передбачено здійснення позивачем передоплати, відповідачем - поставки товару в семиденний строк з дати надходження коштів на його банківський рахунок.

Як свідчать матеріали справи, в даному випадку позивач виконав своє зобов'язання - перерахував відповідачу в якості передоплати за товар грошові кошти, що не суперечило ані домовленостям сторін, ані чинному законодавству.

Документального підтвердження виконання відповідачем зобов'язання щодо передачі позивачу товару у встановлений строк та в повному обсязі суду не надано. Докази поставки відповідачем позивачу товару на суму 13 579 грн. 44 коп. (суму здійсненої позивачем передоплати) відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензію із вимогою повернути у семиденний строк передоплату у розмірі 13 579 грн. 44 коп., на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, відповідач отримав 21.10.2013 р., що підтверджується поштовим повідомленням, копія якого міститься в матеріалах справи.

Однак, вказана сума передоплати у встановлений у претензії та передбачений законом строк, відповідачем позивачу повернута не була.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати в розмірі 13 579 грн. 44 коп. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та правомірно заявленими до стягнення.

Доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності судом до уваги не приймаються, оскільки в даному випадку строк позовної давності позивачем не пропущений. Листом від 20.01.2012 р. відповідач визнавав свій обов'язок з поставки товару або повернення передплати. Слід також зауважити, що предметом позовної заяви та судового розгляду є саме стягнення суми попередньої оплати (а також 3% річних і інфляційних, нарахованих на цю суму), тобто простроченого грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, яке виникло у відповідача після пред'явлення позивачем претензії про повернення передоплати, відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України та спливу семиденного строку після отримання відповідачем цієї претензії.

Підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 406 грн. 27 коп. 3% річних та 2 308 грн. 50 коп. інфляційних втрат

Так, в обґрунтування позовних вимог в цій частині, позивач посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 29.10.2013 р. (21.10.2013 р. - дата отримання відповідачем вимоги про повернення грошових коштів, + 7 днів) по 27.10.2014 р. в сумі 406 грн. 27 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 308 грн. 50 коп. за період з 29.10.2013 р. (21.10.2013 р. - дата отримання відповідачем вимоги про повернення грошових коштів, + 7 днів) по 09.10.2014 р.

Враховуючи, що в даному випадку у відповідача перед позивачем виникло порушення саме грошового зобов'язання з повернення суми передоплати з 29.10.2013 р., тобто після закінчення семиденного строку з дня отримання відповідачем вимоги позивача щодо повернення суми попередньої оплати, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 406 грн. 27 коп. 3% річних за період з 29.10.2013 р. по 27.10.2014 р.

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат також підлягають задоволенню в заявленій до стягнення сумі 2 308 грн. 50 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 13 579 грн. 44 коп. суми передоплати, 406 грн. 27 коп. - 3% річних, 2 308 грн. 50 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом в сумі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, з усіх рахунків, встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення у цій справі) на користь Приватного підприємства "Вест Імпекс" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 357 Б, код ЄДРПОУ 36500753, п/р № 26002310024101 у філії АБ «Південний» у м. Львів, МФО 385532) 13 579 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 44 коп. суми передоплати, 406 (чотириста шість) грн. 27 коп. 3% річних, 2 308 (дві тисячі триста вісім) грн. 50 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано " 08" квітня 2015 р.

Суддя О.І. Немченко