Рішення

від 01.04.2015 по справі 910/3011/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015Справа №910/3011/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг», м.Київ, ЄДРПОУ 32855427

до відповідача 1: Державної казначейської служби України, м.Київ, ЄДРПОУ 37567646

відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, м.Кіровоград, ЄДРПОУ 37918230

відповідача 3: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кіровоград, ЄДРПОУ 13747462

відповідача 4: Кіровоградської обласної ради, м.Кіровоград, ЄДРПОУ 22223982

за участю прокуратури Кіровоградської області

про стягнення 796 702 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Михайлова Л.О. - дир., Перетятько В.Є. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: Замковий О.В. - по дов.

від відповідача 4: Білий І.В. -по дов.

прокурор: Жовтун Н.Б. - по посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням заяви без номеру та дати, що надійшла до господарського суду 13.03.2015р.) про:

- стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кіровоград через Головне управління Державної казначейської служби України з Державного бюджету України грошових коштів в сумі 152 701,55 грн.;

- стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кіровоград через Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області з місцевого бюджету Кіровоградської обласної ради грошових коштів сумі 644 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що з огляду на розірвання у судовому порядку договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - школи на 1176 учнівських місць із загально-шкільними приміщеннями (ІІ черга) по вул.Калініна, 38, грошові кошти, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» в якості оплати за вказаним договором, підлягають поверненню покупцю.

В судовому засіданні 01.04.2015р. позивачем підтримані позовні вимоги до відповідачів 1, 2, 3, 4.

Відповідач 1 у відзиві №5-12/663-3596 від 27.02.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що Державна казначейська служба України повертає грошові кошти з Державного бюджету України лише на підставі відповідних документів органів, за якими чинним законодавством закріплено контроль за сприянням (стягненням) платежів, або на підставі судових рішень.

У судове засідання 01.04.2015р. відповідач 1 не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Проте, Державна казначейська служба України була належним чином повідомлена про час та місце розгляду спору з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103033000948.

Відповідач 2 у відзиві без номеру та дати, що надійшов до господарського суду 02.03.2015р., проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» заперечив з огляду на відсутність підстав для повернення грошових коштів заявнику.

Під час розгляду спору у судовому засіданні 01.04.2015р. вказаний учасник судового процесу також не з'явився, представника не направив, однак, був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням №0103033292450.

Ухвалою від 18.03.2015р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області та Кіровоградську обласну раду залучено до участі у розгляді справи в якості відповідачів 3 та 4.

Відповідач 3 у поясненнях №41-45 від 03.03.2015р. та у судовому засіданні 01.04.2015р. наголосив на необґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» з огляду на те, що станом на теперішній час об'єкт, який був предметом договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу, повторно продано не було, а отже вимоги заявника є передчасними.

Відповідач 4 у поясненнях без номеру та дати, що надійшли до господарського суду 04.03.2015р., також заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що договором від 16.07.2004р. погоджено, що грошові кошти у разі розірвання правочину повертаються з коштів, отриманих від повторного продажу об'єкта.

Прокурор у поясненнях №05/2-4-70 від 30.03.2015р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» визнав необґрунтованими, посилаючись на приписи ст.653 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких сторони не мають права вимагати повернення виконаного за договором у разі його дострокового розірвання.

З приводу неявки відповідачів 1 та 2 в судове засідання 01.04.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 18.03.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

До того ж, суд зауважує, що відповідачами 1 та 2 вже було висловлено свою правову позицію з приводу позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг».

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач так і не з'явився у судові засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст.1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент укладання договору від 16.07.2004р.) приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відчуження об'єктів незавершеного будівництва, що є в комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону і здійснюється органами місцевого самоврядування (ч.2 ст.1 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва»).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України)

Як свідчать матеріали справи, рішенням №246 від 17.12.2003р. дванадцятої сесії двадцять четвертого скликання Кіровоградської обласної ради «Про майнові питання підприємств і установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області» було затверджено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, що підлягають приватизації, в який включено об'єкт - незавершена будівництвом середня школа по вул.Калініна, 38 (дитячий-юнацький центр), визначено спосіб приватизації - аукціон із зобов'язанням добудови. Умовами зазначеного рішення Кіровоградська обласна рада делегувала Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Кіровоградській області повноваження щодо приватизації включених до переліку об'єктів шляхом продажу на конкурентних засадах.

16.07.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (продавець) і Відкритим акціонерним товариством «Аерохолдінг» (правонаступником якого відповідно до п.1.1 статуту є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг) (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, відповідно до п.1.1 якого продавець продав покупцеві об'єкт приватизації незавершене будівництво школи на 1176 учнівських місць із загальношкільними приміщеннями (II черга), що розташована по вул.Калініна, 38 в м.Кіровограді, а покупець зобов'язався прийняти зазначений об'єкт незавершеного будівництва і сплатити ціну відповідно до умов, визначених в договорі.

Означений договір 16.07.2004р. посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського округу Водяницькою А.В. за реєстровим № 4360.

Сторонами узгоджено, що ціна продажу шляхом викупу становить 796 702 грн. (п.1.4 договору від 16.07.2004р. в редакції договору від 11.08.2004р. про внесення змін та доповнень до договору купівлі продажу).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу позивачем було сплачено грошові кошти в сумі 796 702 грн.

При цьому, судом встановлено, що за даними Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області грошові кошти було розподілено між Державним бюджетом України та місцевим бюджетом Кіровоградської обласної ради, зокрема, до Державного бюджету внесено 152 701,55 грн., сплачених на підставі платіжних доручень №466 від 17.08.2004р. на суму 132 784 грн., №468 від 17.08.2004р. на суму 10954,68 грн. та №527 від 14.09.2004р. на суму 8962,87 грн., а до бюджету Кіровоградської обласної ради сплачено 644 000,45 грн. за платіжними дорученнями №947 від 17.08.2004р. на суму 354 201,15 грн. та №526 від 14.09.2004р. на суму 289 799,30 грн.

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є, зокрема, встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва (в редакції станом на 08.01.2004); у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, рішенням від 07.10.2013р. господарського суду Кіровоградської області по справі №912/777/13 відмовлено в задоволенні позову прокурора м.Кіровограда в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - школи на 1176 учнівських місць із загально-шкільними приміщеннями (ІІ черга), розташованої в м.Кіровограді по вул.Калініна, буд.38.

Постановою від 19.12.2013р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення від 07.10.2013р. господарського суду Кіровоградської області скасовано, позов прокурора задоволено, розірвано договір від 16.07.2004р. купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» за реєстраційним номером 4360, у зв`язку з невиконанням умов договору.

Постановою від 19.02.2014р. Вищого господарського суду України постанову від 19.12.2013р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду було залишено без змін.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, постанова 19.12.2013р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду, яка залишена без змін постановою від 19.02.2014р. Вищого господарського суду України, має преюдиціальне значення, а встановлені у вказаному судовому акті факти повторного доведення не потребують.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За приписами ст.188 Цивільного кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно із ч.3 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що договір від 16.07.2004р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - школи на 1176 учнівських місць із загально-шкільними приміщеннями (ІІ черга) вул.Калініна, 38, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг», є розірваним з 19.12.2013р.

У відповідності до ч.9 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.10 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Наведений порядок затверджено Постановою №32 від 18.01.2011р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів».

Пунктом 1 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів визначено, що об'єкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу, для здійснення управління цим об'єктом згідно із законодавством до моменту відчуження його в результаті повторного продажу.

За умовами п.11.4 договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва у разі розірвання правочину у зв'язку з його невиконанням в судовому порядку, об'єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з розірванням у судовому порядку договору від 16.07.2004р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» було повернуто об'єкт незавершеного будівництва - школу на 1176 учнівських місць із загально-шкільними приміщеннями (ІІ черга) по вул.Калініна, 38, про що складено акт б/н від 14.11.2014р.

Загальні наслідки розірвання договору визначено у ст.653 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку нормами чинного законодавства та умовами договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва було визначено наслідки розірвання правочину, відмінні від тих, що наведені у ст.653 Цивільного кодексу України.

За приписами п.4 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, який затверджено Постановою №32 від 18.01.2011р. Кабінету Міністрів України, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об'єкта у зв'язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку, провадиться згідно із законодавством.

За умовами п.11.4 договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва у разі розірвання договору у зв'язку з невиконанням його умов або визнання їх недійсними у судовому порядку, об'єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність. У цьому випадку повернення покупцю коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів, отриманих від повторного продажу цього об'єкта у порядку, встановленому Фондом державного майна України.

При цьому, господарський суд наголошує, що за своєю правовою природою та сферою регулювання правовідносин сторін п.11.4 договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва може почати діяти лише у випадку дострокового розірвання правочину.

Отже, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що умовами спірного правочину було визначено особливий порядок повернення коштів покупцю, у разі його розірвання у судовому порядку, зокрема, контрагентами було погоджено, що грошові кошти у даному випадку повертаються покупцю з коштів, отриманих від повторного продажу цього об'єкта, у порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Одночасно, господарський суд зазначає, що дійсно з розірванням договору правовідносини сторін припиняються, проте, у відповідності до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору, а отже у разі визначення контрагентами при укладанні правочину порядку регулювання відносин сторін у разі його розірвання, такий порядок є обов'язковим як для продавця, так і для покупця та відповідає принципу свободи договору.

Тобто, сторонами під час укладення договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва на основі вільного волевиявлення було погоджено умови щодо правових наслідків розірвання правочину, що повністю відповідає приписам ст.653 Цивільного кодексу України. При цьому, такі наслідки були визначені спільною волею сторін, а не самостійно відповідачем 3, на що вказують підписи та печатки обох контрагентів.

Наведеними вище висновками фактично спростовуються твердження позивача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин умов вказаного правочину щодо повернення грошових коштів, сплачених за об'єкт приватизації, з коштів, отриманих від повторного продажу майна.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку у зв'язку з розірванням договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва повернення грошових коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» за об'єкт приватизації, може бути здійснено виключно з коштів, отриманих від повторного продажу цього об'єкта, як це сторонами узгоджено у п.11.4 договору від 16.07.2004р.

Наразі, господарський суд зауважує, що наведеними вище висновками суду стосовно наявності у покупця у разі розірвання договору обов'язку повернути грошові кошти, сплачені за об'єкт приватизації, спростовуються твердження прокурора щодо відсутності у сторін за розірваним правочином права вимагати виконаного за правочином.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.193 Господарського кодексу України зазначено суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було встановлено судом вище, у зв'язку з розірванням договору від 16.07.2004р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва повернення грошових коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» за об'єкт приватизації, може бути здійснено з коштів, отриманих від повторного продажу цього об'єкта.

За приписами ч.9 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» повторний продаж такого об'єкта проводиться протягом одного року після повернення його у державну власність.

Судом було встановлено, що об'єкт приватизації було повернуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» відповідачу, що підтверджується актом від 14.11.2014р.

Тобто, саме з моменту повернення школи на 1176 учнівських місць із загально-шкільними приміщеннями (ІІ черга) по вул.Калініна, 38 у м.Кіровограді у власника майна виникла можливість повторного продажу об'єкту приватизації, який повинен бути проведений протягом одного року.

Проте, наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази здійснення органом приватизації повторного продажу наведеного вище об'єкту незавершеного будівництва.

У судовому засіданні 04.03.2015р. представником Кіровоградської обласної ради наголошено, що перепродажу предмету договору від 16.07.2004р. на теперішній час не здійснено.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повторного продажу об'єкту приватизації за спірним правочином, з огляду на те, що фактично строк проведення перепродажу на момент вирішення справи по суті не сплив, господарський суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» про повернення грошових коштів, сплачених в якості оплати за об'єкт приватизації, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо посилань заявника на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, системний аналіз наведеної норми права свідчить про те, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка осіб або інша подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічну позицію наведено у постанові від 02.10.2013р. Верховного Суду України по справі №6-88цс13.

Одночасно, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень 1 ст.1212 Цивільного кодексу України, у тому числі, й щодо зобов'язання повернути майно (постанова від 24.09.2014р. Верховного Суду України по справі №6-122цс14 та Інформаційний лист №01-06/1666/14 від 27.10.2014 Вищого господарського суду України).

У даному випадку грошові кошти, які було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг», було внесено саме на виконання умов договору, а не у позадоговірних зобов'язаннях.

Судом прийнято до уваги, що у зв'язку з розірванням договору від 16.07.2004р. фактично правова підстава для утримання відповідачами грошових коштів відпала, проте, господарський суд повторно наголошує, що у спірних правовідносинах контрагентами чітко погоджено порядок повернення коштів у разі розірвання договору, який у даному випадку відповідачами порушено не було. А отже, повернення заявником плати за об'єкт приватизації повинно здійснюватись у відповідності до погодженого сторонами порядку.

Наведене фактично виключає можливість застосування у даному випадку до правовідносин сторін приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, приймаючи до уваги все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг» про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кіровоград через Головне управління Державної казначейської служби України з Державного бюджету Укрїни грошових коштів в сумі 152 701,55 грн. та стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кіровоград через Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області з місцевого бюджету Кіровоградськох обласної ради грошових коштів сумі 644 000 грн. є передчасними та задоволенню не підлягають.

Судовий збір згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохолдінг», м.Київ про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кіровоград через Головне управління Державної казначейської служби України з Державного бюджету Укрїни грошових коштів в сумі 152 701,55 грн.; стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кіровоград через Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області з місцевого бюджету Кіровоградськох обласної ради грошових коштів сумі 644 000 грн.

У судовому засіданні 01.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06.04.2015р.

Суддя Любченко М.О.