Рішення

від 03.04.2015 по справі 922/1027/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2015Справа №922/1027/15 Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомХарківського відділення благодійного фонду «Блакитна магістраль» доПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» простягнення 691943 грн. 48 коп. Представники сторін:

від позивача: Підлісна О.В. - директор;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Харківського відділення благодійного фонду «Блакитна магістраль» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення 691943 грн. 48 коп., з яких 628241 грн. 51 коп. основного боргу, 4647 грн. 27 коп. 3% річних та 59054 грн. 70 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 не повернув у встановлені договором строки грошові кошти у розмірі 610000 грн. 00 коп. (вклад) та нараховані проценти у розмірі 18241 грн. 51 коп. за період з 01.10.2014 по 28.11.2014. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4647 грн. 27 коп. за період з 01.12.2014 по 28.02.2015 та інфляційні втрати у розмірі 59054 грн. 70 коп. за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015 порушено провадження у справі № 922/1027/15; розгляд справи призначено на 23.03.2015.

У судовому засіданні 23.03.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно. Таким чином, вимога позивача про стягнення грошових коштів є вимогою кредитора банку, задоволення якої повинно здійснюватися відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не доведено наявності на його рахунку № 26002040201800 грошових коштів у розмірі 628241 грн. 51 коп. (610000 грн. 00 коп. банківського вкладу та 18241 грн. 51 коп. процентів) та зауважив, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат в силу положень п.п. 1, 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є вимогою кредитора банку, задоволення якої не здійснюється.

У судовому засіданні 23.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.04.2015.

У судовому засіданні 03.04.2015 представник позивач надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.04.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 03.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (банк) та Харківським відділенням благодійного фонду «Блакитна магістраль» (вкладник) укладено Договір банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662, відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику рахунок № 26157032000040, а вкладник вносить на рахунок грошові кошти у сумі 560000 грн. 00 коп. (вклад), на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.4 Положення про Харківське відділення благодійного фонду «Блакитна магістраль», воно є структурним підрозділом Всеукраїнської організації Благодійного Фонду «Блакитна магістраль» та є юридичною особою з моменту його державної реєстрації у місцевих органах України.

Відповідно до п. 1.2 Договору, внесення вкладником грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі виписки про рух коштів.

Згідно з п. 1.3 Договору, вклад залучається на строк з моменту зарахування коштів на рахунок по 28.11.2014.

Вкладник має право здійснювати додаткове внесення коштів на рахунок. Банк має право встановлювати обмеження щодо додаткового внесення коштів на рахунок в сумах, які визначаються внутрішніми нормативними документами банку (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору, в останній день строку, на який був залучений вклад, банк перераховує суму вкладу та суму нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, визначений в п. 2.2 цього Договору. В разі дострокового повернення вкладу на умовах цього Договору, останнім днем строку, на який був залучений вклад, що повертається достроково, буде вважатись день фактичного повернення відповідної суми вкладу.

Згідно з п. 2.8 Договору, у випадку дострокового розірвання цього Договору за ініціативою вкладника та відкликання суми вкладу, банк здійснює перерахунок процентів, нарахованих за фактичний термін розміщення вкладу з дня, наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, який передує його поверненню вкладнику або списанню з рахунку, за процентною ставкою 1 % річних.

Відповідно до п. 2.9 Договору, у разі, якщо день закінчення строку цього Договору припадає на вихідний, неробочий або святковий день, сума вкладу та нарахованих процентів сплачується у перший робочий день після закінчення строку дії цього Договору. При цьому проценти за вказані дні не нараховуються.

Банк зобов'язаний нарахувати та сплатити вкладнику проценти за вкладом згідно з умовами, визначеними цим Договором (п. 3.2.1 Договору).

Згідно з п. 6.5 Договору, він набирає чинності з дати внесення вкладником коштів на рахунок за умови їх внесення протягом 5 робочих днів з дня підписання Договору сторонами та скріплення відбитками їх печаток.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами банківського вкладу.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до частини 4 статті 1060 Цивільного кодексу України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.4 Постанови правління Національного банку України «Про затвердження положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» від 03.12.2003 № 516, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Відповідно до п. 3.3 Постанови правління Національного банку України «Про затвердження положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» від 03.12.2003 № 516, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як встановлено судом, 22.11.2013 позивач вніс на рахунок № 26157032000040, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» на підставі Договору банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013, грошові кошти (вклад) у розмірі 560000 грн. 00 коп., а 09.12.2013 - грошові кошти (вклад) у розмірі 50000 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки по особовим рахункам з 22.11.2013 по 09.12.2013.

Судом встановлено, що 25.09.2014 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 28 від 24.09.2014, в якому просив розірвати Договір банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 за власною ініціативою та перерахувати кошти у розмірі 610000 грн. 00 коп. на рахунок позивача, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк».

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, він діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань; дія цього Договору може бути достроково припинена лише за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Листом вих. № 05-2424711 від 14.10.2014 відповідач відмовив позивачу у дострокову розірванню Договору банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 з посиланням на п. 5.2 Договору.

28.11.2014 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 38 від 28.11.2014, в якому просив повернути вклад у розмірі 610000 грн. 00 коп. у зв'язку з закінченням строку вкладу.

Втім, відповідач не виконав свій обов'язок з повернення вкладу у розмірі 610000 грн. 00 коп. у визначені Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 строки (по 28.11.2014) та порядку (шляхом перерахування на поточний рахунок № 26002040201800, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк», МФО 351005), що також підтверджується довідкою, наданою Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», вих. № 57-3-62/136 від 17.03.2015 про ненадходження коштів у період з 28.11.2014 по 16.03.2015 від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рахунок позивача № 26002040201800, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк».

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо ненадання позивачем доказів наявності на рахунку № 26157032000040 грошових коштів, які позивач просить суд стягнути з відповідача, оскільки згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем доведено суду належними та допустимими доказами (банківська виписка) факт внесення грошових коштів (вкладу) на рахунок № 26157032000040, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» на підставі Договору банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013, тоді як тягар доведення відсутності грошових коштів (вкладу) на вказаному рахунку у зв'язку з вірогідним їх списанням чи виплатою позивачу покладений на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту відсутності грошових коштів у розмірі 610000 грн. 00 коп. на рахунку позивача № 26157032000040, відкритому в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» на підставі Договору банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт існування обов'язку Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо повернення грошових коштів у розмірі 610000 грн. 00 коп. (сума вкладу) Харківському відділенню благодійного фонду «Блакитна магістраль» за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення вкладу у розмірі 610000 грн. 00 коп. за вказаним договором позивачу.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 18241 грн. 51 коп. процентів, нарахованих відповідно до положень п.п. 2.1, 2.3 Договору, за період з 01.10.2014 по 28.11.2014.

Відповідно до п. 2.1 Договору, процентна ставка за вкладом становить 18,5 процентів річних.

Нарахування процентів на вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році (28-29-30-31/365-366). При розрахунку процентів враховується фактичний залишок коштів на рахунку станом на кінець кожного календарного дня періоду, за який здійснюється нарахування процентів. Проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження коштів на рахунок, до дня, який передує їх поверненню вкладникові або списанню з рахунку з інших підстав. Сплата нарахованих процентів здійснюється щомісячно в перший робочий день кожного календарного місяця, що слідує за розрахунковим, а також в день закриття рахунку, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок вкладника № 26002040201800, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк», МФО 351005 (п. 2.3 Договору).

Нарахування та сплата процентів здійснюється у валюті вкладу (п. 2.4 Договору).

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що відповідач належним чином виконував свої обов'язки з нарахування та сплаті процентів за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 за період з 22.11.2013 по 30.09.2014. Однак, починаючи з 01.10.2014 відповідач не здійснював перерахування процентів, у зв'язку з чим за період з 01.10.2014 по 28.11.2014 сума процентів, нарахованих на суму вкладу 610000 грн. 00 коп., становить 18241 грн. 51 коп.

Згідно з частиною 1 статті 1061 Цивільного кодексу України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до частин 5, 6 статті 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 за період з 01.10.2014 по 28.11.2014, суд дійшов висновку в його обґрунтованості.

Таким чином, факт існування обов'язку Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо перерахування (поверненню) грошових коштів у розмірі 18241 грн. 51 коп. (проценти за період з 01.10.2014 по 28.11.2014) Харківському відділенню благодійного фонду «Блакитна магістраль» за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, зокрема, відповідачем не надано суду доказів перерахування (повернення) грошових коштів у розмірі 18241 грн. 51 коп. за вказаним договором позивачу.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4647 грн. 27 коп. за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року (як зазначено у розрахунку до позовної заяви).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період нарахування з грудня 2014 року по лютий 2015 року (тобто, з 01.12.2014 по 28.02.2015), суд дійшов висновку, що він відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 3% річних у розмірі 4647 грн. 27 коп. є обґрунтованими.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо безпідставного нарахування позивачем 3% річних з огляду на запровадження тимчасової адміністрації у банку (відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), оскільки позивач здійснює нарахування 3% річних до дати запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», а саме з 01.12.2014 по 28.02.2015, тоді як тимчасова адміністрація у відповідача запроваджена з 03.03.2015.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 59054 грн. 70 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем невірно визначено індекс інфляції за лютий 2015 року.

Однак, зважаючи на те, що розрахунок інфляційних втрат позивача не перевищує розрахунок інфляційних втрат, зроблений судом (628241,51 * 1,118 (добуток показників індексів інфляції за грудень 2014 року - лютий 2015 року) - 628241,51 = 74132,50 грн.), враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог без клопотання позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківського відділення благодійного фонду «Блакитна магістраль» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 59054 грн. 70 коп. є обґрунтованими.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо безпідставного нарахування позивачем інфляційних втрат з огляду на запровадження тимчасової адміністрації у банку (відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), оскільки позивач здійснює нарахування інфляційних втрат до дати запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», а саме з 01.12.2014 по 28.02.2015, тоді як тимчасова адміністрація у відповідача запроваджена з 03.03.2015.

Однак, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк».

Тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Отже, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Проте, у п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Отже, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, вказаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляну на те, що своє зобов'язання щодо повернення позивачу вкладу у розмірі 610000 грн. 00 коп. та нарахованих процентів у розмірі 18241 грн. 51 коп. за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 відповідач повинен був здійснити до 28.11.2014 (включно), суд дійшов висновку про порушення Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» умов Договору банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013.

Однак, з огляду на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» у відповідача запроваджено процедуру тимчасової адміністрації з 03.03.2015 по 02.06.2015, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 не підлягають задоволенню в силу імперативних приписів п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, беручи до уваги, що на позивача не поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та враховуючи, що вимоги позивача про повернення вкладу за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 є саме вимогами кредитора банку, суд відмовляє в позові Харківського відділення благодійного фонду «Блакитна магістраль» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення 691943 грн. 48 коп.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильний дій відповідача, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», який своєчасно не виконав своїх зобов'язань за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2000040/237/1662 від 22.11.2013 щодо повернення банківського вкладу у розмірі 610000 грн. 00 коп. та процентів у розмірі 18241 грн. 51 коп. (строк виконання яких настав 29.11.2014 - до введення тимчасової адміністрації), суд покладає судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) на користь Харківського відділення благодійного фонду «Блакитна магістраль» (61080, Харківська обл., м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 310 А; ідентифікаційний код: 24678327) судовий збір у розмірі 13838 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 87 коп.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.04.2015

Суддя І.М. Отрош