Постанова

від 08.04.2015 по справі 910/27029/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа№ 910/27029/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі:Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Бутенко І.А. дов. від 05.01.2015 №94,

від відповідача Расторгуєв О.В. дов. від 27.03.2015 №3,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП-Імпорт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015

(дата підписання - 26.01.2015)

у справі №910/27029/14 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП-Імпорт"

про стягнення 1 216 309,80 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП-Імпорт" (далі - відповідач) про стягнення 1 216 309,80 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 398 000,00 грн основного боргу, 724 360,00 грн штрафу, 93 949,80 грн 24% річних та 24 326,20 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції незаконно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення штрафу, оскільки штраф може стягуватися одноразово, а не за кожен день прострочки. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не відклав розгляд справи у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2015 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 08.04.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 27.02.2015) позивачу та відповідачу - 03.03.2015, долучені до матеріалів справи.

02.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 08.04.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір №20131104/1 (далі - договір), відповідно до якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця товар, а саме два транспортні засоби:

- автокран більше 20Т-С, марка - КРАЗ, модель 65053 КТА 25, 2008 року випуску, номер шасі (кузов рама № Y6925010580В37164 Y7А65053080809987, повна маса 28000 маса без навантаження 24500, об'єм двигуна 14860, колір оранжевий, разом з встановленою на ньому крановою установкою КТА-25, індекс крана КТА-25.00.000, виробництва Дрогобицького заводу автомобільних кранів, за ціною 630.000,00 грн (шістсот тридцять тисяч гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ 20% - 105.000 грн (п.п. 1.1.1 договору);

- автокран КС 4574, марка - КРАЗ, модель 260, 1989 року випуску, номер шасі (кузов рама № VIN-X1C260000K0661443 АР 3К0661443, повна маса 22000, маса без навантаження 12775, об'єм двигуна 14860, колір зелений, разом з встановленою на ньому крановою установкою КС-4574, КС-4574.00.000 ПС, виробництва Дрогобицького заводу автомобільних кранів, за ціною 398.000, грн (триста дев'яносто вісім тисяч гривень 00 копійок.) в т.ч. ПДВ 20% - 66 333,33 грн (п.п. 1.1.2 договору).

Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити вказані транспортні засоби.

Ціна договору відповідно до п. 2.1 складає 1 028 000, 00 грн.

Розрахунок за товар здійснюється шляхом 100% передоплати, яка повинна бути проведена позивачем протягом двадцяти банківських днів з моменту підписання цього Договору (п. 2.2 договору).

Згідно п.3.2 договору товар вважається переданим та переходить у власність покупця після підписання сторонами акта прийому-передачі.

Відповідно до п. 3.1 договору передача товару здійснюється за актом прийому-передачі протягом двадцяти календарних днів після отримання 100% передоплати за товар.

За порушення строків передачі товару відповідач сплачує штраф у розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі неможливості поставити товар в обумовлений договором термін, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму попередньої оплати в повному обсязі в термін три банківських дні з моменту вимоги позивача, а також сплатити проценти за весь час користування чужими коштами в розмірі 24% річних.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконанням сторонами своїх зобов'язань (п.7.1 договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариств.

На виконання умов договору позивач, здійснив на користь відповідача попередню оплату товару в сумі 1 028000, 00 грн, що складає 100 % від загальної вартості товару. Факт оплати підтверджується платіжними дорученням від 11.11.2013 №3745 на суму 398 000,00 та від 29.11.2013 №4321 на суму 630 000,00 грн, які наявні в матеріалах справи.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу від 04.11.2013 № 20131104/1, які визначені пунктом 1.1.2, не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про застосування до нього господарської санкції у вигляді штрафу, сума якого складає 724.360,00 грн, а також відповідальності шляхом стягнення 24 % річних в сумі 93.949,80 грн.

Станом на момент вирішення даного спору по суті відповідач здійснив поставку товару, визначеного у п. 1.1.1 договору на загальну суму 630.000,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі товару від 12.12.2013 № 1. 10.01.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути суму попередньої оплати товару 398.000,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму попередньої оплати не повернув.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, враховано відсутність належних доказів на його спростування, тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовних вимог щодо стягнення 398 000,00 грн основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Як зазначено вище у пункті 5.3 договору сторонни передбачили, що за порушення строків передачі товару відповідач сплачує штраф у розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення, а уразі неможливості поставити товар в обумовлений договором термін, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму попередньої оплати в повному обсязі в термін три банківських дні з моменту вимоги позивача а також сплатити проценти за весь час користування чужими коштами в розмірі 24% річних.

Позивачем наведено розрахунок сум штрафу та 24% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 724 360,00 грн штрафу та 93 949,80 грн 24 % річних.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем сум, суд першої інстанції стягнув 724 360,00 грн штрафу та 93 949,80 грн 24 % річних з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення товару, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену розділом п'ять договору від 04.11.2013 №20131104/1.

Що стосується твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права - невідкладення розгляду справи та порушення принципу змагальності сторін, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачу було відомо про дату розгляду справи №910/27029/14 у суді першої інстанції, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали від 05.12.2014 про порушення провадження у справі, яку отримав «уповноважений представник Коваленко» 09.12.2014. Отже, відповідач мав право скористатись своїми процесуальними правами, передбаченими ст. ст.22, 59 ГПК України та виконати вимоги ухвали суду.

Стаття 77 ГПК України надає суду право, але не зобов'язує його відкласти розгля справи.

З огляду на викладене вище, відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП-Імпорт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 у справі №910/27029/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/27029/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай