Ухвала

від 05.03.2015 по справі 804/8960/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 804/8960/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Пасічника А.М.,

за участю представників:

позивача: - Євтушок Т.А. (довіреність від 10 лютого 2015 року),

відповідача: - Фадєєва Д.С. (довіреність від 05 січня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року

у справі № 804/8960/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 04 червня 2014 року № 0002091501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1011859,50 грн., та № 0002101501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109710,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з планом-графіком, у відповідності до пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2014 року № 184/221/36699548.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, пункту 138.4 статті 138, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 39.1, 39.4 статті 39, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на прибуток у 2013 році на суму 674573,00 грн.; пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 73140,00 грн.

При цьому, така позиція податкового органу ґрунтується на тому, що при здійсненні порівняльного вибіркового аналізу методом неконтрольованої ціни (аналогів продажу) по видам продукції при продажу товариству з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» у розрізі товару, встановлено реалізація товару нижче звичайних цін.

Перевіркою також встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів, придбаних у нерезидента та в подальшому придбання цього ж товару у товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС».

На підставі акту перевірки від 20 травня 2014 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 04 червня 2014 року № 0002091501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1011859,50 грн., в тому числі 674573,00 грн. за основним платежем та 337286,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002101501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109710,00 грн., в тому числі 73140,00 грн. за основним платежем та 36570,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна до 01 вересня 2013 року) звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне.

Підпунктами 153.2.1, 153.2.2 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

З аналізу зазначених норм вбачається, що платник податків зобов'язаний застосувати звичайну ціну товарів у випадку, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари. Відповідно, якщо ж договірна ціна на товари відрізняється від звичайної ціни на такі ж самі товари, менше, ніж на 20 відсотків, то правило застосування звичайної ціни свою дію не розповсюджує.

З матеріалів справи вбачається, що майже всю поставку товару від товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» здійснено у період дії пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України у період з 01 січня 2013 року по 01 вересня 2013 року.

Крім того, в той час діяла норма пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України, яка визначала, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Судом встановлено, що позивачем дотримано 20 відсотковий бар'єр при визначенні ціни товару. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» надано Висновок експертного економічного дослідження від 20 червня 2014 року № 1845/1846-14, відповідно до якого експертами не встановлено порушень позивачем вимог податкового законодавства по операціях з пов'язаною особою.

З 01 вересня 2013 року втратив чинність підпункт 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, який регламентував правила визначення доходів і витрат при здійсненні операцій із пов'язаними особами із застосуванням договірної ціни, якщо вона відрізняється не більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни, у зв'язку з чим ця правова норма має вже відсильний характер на статтю 39 Податкового кодексу України, яка змінили свою назву: «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни» на «Трансфертне ціноутворення», та визначила необхідність застосування звичайних цін лише у контрольованих операціях.

Так, відповідно до підпункту 39.1.3 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України ціна в контрольованій операції для цілей оподаткування визнається звичайною, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не доведено зворотне або платником податків використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій.

З огляду на нову редакцію пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України визначення пов'язаних осіб відбувається виключно для цілей трансфертного ціноутворення. У свою чергу, трансфертне ціноутворення застосовується виключно щодо контрольованих операцій, перелік яких міститься в пункті 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01 жовтня 2013 року) пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Згідно з підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України контрольованими операціями є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік

Узагальнюючою податковою консультацією з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затвердженої Наказом Міндоходів України від 22 листопада 2013 року № 699 визначено, що у сторони, яка має збиткового контрагента (відповідно до декларації з податку на прибуток за попередній рік), поточні операції з таким контрагентом вважатимуться контрольованими. Що ж стосується безпосередньо підприємства, яке задекларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік, але при цьому його контрагент декларував оподатковуваний прибуток, то для нього такі операції контрольованими не стають.

Пояснюється це тим, що критерій щодо декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік стосується виключно контрагента, з яким у платника податку на прибуток проводяться господарські операції (пов'язаної особи - резидента), а не самого платника податку на прибуток.

Судом встановлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності з урахуванням перевіряємого періоду товариство з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» отримало прибуток, а не збиток, тобто декларувало позитивне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 5035969,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2012 рік. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» задекларувало позитивне значення об'єкту оподаткування й за 2013 рік.

Відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

При цьому, для визначення обсягу контрольованих операцій враховується вартісний показник усіх операцій окремо з кожним контрагентом у цілому за календарний рік; загальний обсяг (сумарне значення) операцій з продажу та операцій з придбання з таким контрагентом; за договірними (контрактними) цінами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» та товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» укладено договори купівлі-продажу нержавіючої сталі (ролони, листи), а саме від 11 січня 2011 року № 002-14, за умовами якого товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» виступало продавцем, а товариство з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» покупцем товару, ціна договору - 10000000,00 грн., та від 10 травня 2011 року договір № 086-11/1, за умовами якого товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» виступало покупцем, а товариство з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» продавцем товару, ціна договору - 4000000,00 грн. На виконання умов цих договорів, у 2013 році товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» відвантажило на користь контрагента товар на суму 5788184,45 грн. з ПДВ, та отримало товар від контрагента на суму 3511887,41 грн. з ПДВ.

Отже, сумарне значення операцій з продажу та операцій з придбання товарів товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» у загальному розмірі 9300071,86 грн., що не перевищують 50 мільйонів гривень, у зв'язку з чим, за даним критеріями, господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» та товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» не підпадають під визначення їх контрольованими.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Закон України «Про податок на додану вартість» містить аналогічні приписи Податковому кодексу України.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, основний обсяг товару позивачем придбано у нерезидента - STEEL AND SERVICE LIMITED INC (87,2% від загального обсягу), у зв'язку з чим можна дійти висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» не є єдиним постачальником товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС».

В матеріалах справи також містяться копії первинних документів (ВМД, інвойси), які підтверджують придбання позивачем товару від нерезидента, який повністю ідентичний тому товару, який придбано товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» та товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» за укладеними між ними договорами.

В матеріалах справи також міститься лист товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» від 30 червня 2014 року № 30-06 у якому викладені основні його постачальники товару, який у 2013 році був відвантажений на користь позивача, з якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» не є єдиним постачальником товарів на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС», а відтак неможливо висновок відповідача, що позивач отримував від товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» той саме товар, що раніше був відвантажений на товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» є помилковим.

Посилання податкового органу на убуток (збитковість) конкретно взятої господарської операції не узгоджується з положеннями Податкового кодексу України, норми якого не передбачають збитковість підприємства від окремо взятої господарської операції та наданими доказами про те, що позивачем у вказаному періоді отримано дохід від господарської діяльності підприємства в цілому та суми податку на прибуток сплачені до бюджету.

Приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Податковий кодекс України також не пов'язує право формування валових витрат та податкового кредиту платником податків із фінансовим результатом звітного періоду підприємства.

Отже, навіть збитковість господарських операцій не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської і не економічно вигідною, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товарів між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а також висновком експертного економічного дослідження від 20 червня 2014 року № 1845/1846-14, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні). Крім того, отримання товару пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Щодо застосування податковим органом штрафних санкцій по операціям із пов'язаною особою, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 20 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України штраф у розмірі 1 гривня застосовується за заниження податкового зобов'язання за період з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року внаслідок застосування платником у контрольованих операціях цін, що не відповідають рівню звичайних цін, виявленого самостійно платником податку або за результатами перевірки контролюючим органом.

Разом з тим, з розрахунків штрафних санкцій за актом перевірки вбачається, що до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на те, що змінами до підпункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України скасовано відповідальність платників податків за відхилення договірної ціни від звичайної, то з урахуванням статті 58 Конституції України, зазначене пом'якшує умови оподаткування і поширює дію таких змін у часі до спірних правовідносин.

Одним із основних порушень, виявлених під час перевірки, було встановлення порушення податкового законодавства України при визначенні ціни під час здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» контрольованих операцій.

Відповідно до підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України перевірка контрольованих операцій проводиться відповідно до положень глави 8 розділу II цього Кодексу з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 39.5.2.1 - 39.5.2.24 цієї статті. Під час проведення перевірки контрольованих операцій не допускається здійснення перевірки додержання інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки контрольованої операції здійснюється у порядку, передбаченому статтею 86 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою встановлено заборону податковим органам під час проведення перевірки контрольованих операцій, здійснювати перевірку інших питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства України.

Разом з тим, податковим органом було здійснено перевірку позивача з питань податкового, валютного та іншого законодавства і донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість, у тому числі не з контрольованих операцій. При цьому, розрахунок такого донарахування здійснено з урахуванням суми контрольованої операції, а не окремо.

Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не надано доказів у спростування реальності здійснення господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС», з урахуванням ділової мети та економічної вигоди, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Таким чином, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим