Постанова

від 13.08.2014 по справі 804/8960/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 р. Справа № 804/8960/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Євтушок Т.А.

представник відповідача Рябоконь С.В.

представник відповідача Захаревич В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002091501, №0002101501 від 04.06.2014 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 р. провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Надав додаткові пояснення та документи по справі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом у період з 10.04.2014 р. по 13.05.2014 р. проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТЕХНОІНОКС» (код ЄДРПОУ 36699548) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 рр., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 рр.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 20.05.2014 р. № 184/221/36699548 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення п. 138.4 ст. 138, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 39.1, п. 39.4 ст. 39, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на прибуток у 2013 р. на суму 674573,00 грн.; п.188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п.198.2, п.198.3, п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 73140,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач надав податковому органу заперечення (лист 26.05.2014 р. №127-14), за результатом розгляду якого висновки Акту перевірки залишені без змін (лист від 02.06.2014 р. №7462/10/04-08-22-01-18).

04.06.2014 р. податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0002091501, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1011859,50 грн. (за основним платежем - 674573,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 337286,50 грн.), №0002101501, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109710,00 грн. (за основним платежем - 73140,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36570,00 грн.).

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення.

За період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. ТОВ «ТЕХНОІНОКС» задекларовано доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 47 631 697,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 p. встановлено наступне.

Перевіркою відображених у рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 p. у загальній сумі 47712928,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив проведені операції від здійснення оптової торгівлі нержавіючої сталі (рулони, листи) та здавання в оренду власних основних засобів.

Перевірку відображеного показника за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 p. в сумі 47712928,00 грн. здійснено на підставі таких документів: первинні документи (договори купівлі-продажу, специфікації, видаткові накладні, акти виконаних робіт, виписки банку, виписані рахунки покупцям, журнали-ордери, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Дохід від реалізації та інші документи».

ТОВ «ТЕХНОІНОКС» згідно даних бухгалтерського обліку отримано убуток за 4 кв. 2012 р. та 2013 р. за результатами фінансово - господарської діяльності.

Згідно проведеного аналізу на результати роботи підприємства вплинуло формування незначної торгівельної націнки у 4 кв. 2012 р. та у 1 півріччі 2013 р., яка не перекриває усіх витрат підприємства.

Основним видом діяльності ТОВ «ТЕХНОІНОКС» є оптова торгівля металами (прокат плоский з корозійностійкої (нержавіючої) сталі, рулон з нержавіючої сталі холоднокатаний з масовою часткою нікелю, прутки з нержавіючої сталі, гарячекатані, круглі), яку підприємство придбавало у нерезидента.

Обсяг імпортної продукції в 4 кв. 2012 р. складав 90,3% в 2013 році - 77,6% від загального. Постачальником імпортної продукції є STEEL AND SERVICE LIMITED INC, який в свою чергу є єдиним засновником підприємства ТОВ «ТЕХНОІНОКС». Частина в статутному фонді складає 100% (сума внеску 75000,00 грн.).

Протягом 2013 р. позивач реалізовував металопрокат більш ніж 440 контрагентам. Основним покупцем імпортованої продукції було підприємство TOB «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС».

Відповідно реєстраційних даних, даних баз ДПА просліджується фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТЕХНОІНОКС» з пов'язаною особою, а саме з ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» в наслідок чого, виникає можливість на зменшення платником податкових зобов'язань.

У даному випадку ОСОБА_5 (іпн НОМЕР_1) - директор ТОВ «ТЕХНОІНОКС» згідно наказу № 069-ВК від 24.12.2012 р., відповідно баз даних ДПА в той же час є директором ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС».

Крім того, згідно інформаційних баз даних АІС «Податковий блок» STEEL AND SERVICE LIMITED INC (який є засновником ТОВ «ТЕХНОІНОКС») був засновником у ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС».

При проведенні аналізу баз даних ГУ Міндоходів встановлено, що ТОВ «ТЕХНОІНОКС» та ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» здійснювали фінансово - господарські операції та отримували ідентичні послуги від наступних контрагентів: ПАТ «ТРАНСКОНТИНЕНТ» (24247573) - надання транспортно - експедиційних послуг; ПП «AM ГРУП» - з надання послуг по обробці. Орендовані офісні та складські приміщення у: ПП «AM Груп» (код 36699490); ТОВ «АТП 14854» (код 01337895); ТОВ «Скада», (код 32335553).

При здійсненні порівняльного вибіркового аналізу методом неконтрольованої ціни (аналогів продажу) по видам продукції при продажу ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» у розрізі товару, встановлено реалізація товару нижче звичайних на загальну суму - 343727,50 грн.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) досліджувались договори укладені ТОВ «ТЕХНОІНОКС» з контрагентами, видаткові накладні, виписані на контрагентів у порівнянні з реалізацію ідентичного товару на ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС».

У договорах, укладених ТОВ «ТЕХНОІНОКС» з контрагентами, не передбачено відображення інформації про характеристику ринку товарів, на якому здійснено господарську діяльність, бізнес-стратегія підприємства, звичайні надбавки чи знижки до ціни.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при проведенні перевірки та викладенні вказаних висновків податковий орган посилався на наступні норми законодавства.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пп.14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

У відповідності до положень ст. 39 Податкового кодексу України звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, зокрема, операцій з пов'язаними особами.

Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) «витрати плюс»; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.1, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України).

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження підприємством доходу при здійсненні операцій з пов'язаними особами у сумі 343727,50 грн.

Крім імпорту товарів ТОВ «ТЕХНОІНОКС» у 2013 р. надано оформлені та відображені у податковому та бухгалтерському обліку документи на придбання ідентичної металопродукції у TOB «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС».

В ході вибіркової перевірки по групам товарів встановлено, що ТОВ «ТЕХНОІНОКС» згідно укладеного договору з ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» № 086-11/1 від 10.05.2011 р. реалізовувало металопрокат, який в чергу був придбаний в рамках Контракту № 11287 від 30 вересня 2011 року з компанією «Steel & Service Limited, Inc», Панама.

В свою чергу аналізуючи первинні документи та дані бухгалтерського обліку в подальшому ТОВ «ТЕХНОІНОКС» придбавало у ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» даний товар за ціною вищою ніж був реалізований ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» у попередніх періодах.

ТОВ «ТЕХНОІНОКС» здійснювало реалізацію товару за договором купівлі-продажу №002-14 від 11.01.2011 р., відповідно до якого товар постачається самовивозом на склад продавця.

ТОВ «ТЕХНОІНОКС» отримано від ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» грошові кошти у сумі - 5 515 392,46 грн.

В той же час протягом 2013 р. згідно документів ТОВ «ТЕХНОІНОКС» укладено договір на придбання продукції у ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» № 086-1 1/1 від 10.05.2011 р.

Згідно умов договору ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» (продавець) продає, а покупець придбає металопродукцію в асортименті. Найменування, кількість та ціна продукції визначається згідно товарних (видаткових) накладних на продукцію. Продукція постачається автомобільним транспортом на умовах DDP - склад покупця.

За даним бухгалтерського обліку підприємством ТОВ «ТЕХНОІНОКС» отримано металопродукцію на суму - 3511887,41 грн. з ПДВ, але жодних розрахунків у безготівковій або іншій формі не здійснювалось.

Оскільки складські приміщення ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» та ТОВ «ТЕХНОІНОКС» знаходяться за одними адресами у м. Новомосковську, Миколаєві, Харкові, неможливо підтвердити рух товару, а лише документальне оформлення передачі права власності на товар.

Крім того, згідно прайс - листа на офіційному сайті ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» (http://www.cetab.com.ua) наявність товарних позицій надано в загальній кількості з урахуванням товарних залишків ТОВ «ТЕХНОІНОКС».

Наявність цих ознак, на думку відповідача, може свідчити про спрямованість наміру платника податків на відсутність економічної доцільності угоди та є доказом вчинення суб'єктом господарювання господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань без економічної обґрунтованості укладених угод.

Таким чином, підприємством безпідставно відображено у складі доходів від операційної діяльності суму - 2653944,57 грн.

Встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 декларацій «Дохід від операційної діяльності» в наслідок порушення п. 135.1, п.135.2 ст. 135, п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п 39.1, п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України на суму 2310216,77 грн.

У зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки з'ясовано, що операції по реалізації TOB «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» металопрокату не мали реальний товарний характер, сума отриманих грошових коштів підлягає включенню до складу доходу у сумі 3184733,48 грн.

В порушення пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, ст. 138 Податкового Кодексу України підприємством не віднесено до складу «Інших доходів» в 2013 суму безповоротної фінансової допомоги (фактично сплачені кошти ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» отримані ТОВ «ТЕХНОІНОКС» на розрахунковий рахунок) в сумі - 3184733,48 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. встановлено їх завищення у 2013 р. на суму 2675864,58 грн. грн.

Перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. у загальній сумі 45079237,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції з придбання металевої продукції (листи із нержавіючої стали, рулони, прутки) за даними бухгалтерських рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Перевірку відображеного показника було здійснено на підставі таких документів: журнали - ордери по рахункам - 631, 632, 311; договори на придбання товарів, робіт, послуг та ін.; первинні документи щодо отримання послуг (видаткові накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт та наданих послуг), виписки банку та ін. первинні документи.

В наслідок встановлених порушень, підприємством безпідставно відображено суму - 2675864,58 грн. у складі собівартості товарів.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів придбаних нерезидента та в подальшому придбанню цього ж товару у TOB «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС».

Витрати на придбання металопродукції у ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС», ціна придбання (які в подальшому формують собівартість), завищені, та не можуть за своєю сутністю у повному обсязі відповідати п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, яким передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників за рахунок безпідставного відображення суми - 2 675 864,58 грн. у складі собівартості товарів.

Встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в порушення п.138.4 ст. 138, п. 39.1, п.39.4 ст. 39, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 за 2013 р. на суму - 2675864,58 грн.

З приводу встановлених порушень суд зазначає наступне.

Спірні відносини між сторонами, відповідно до охоплюваного періоду перевірки (з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р.), регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України.

Протягом 2012 - 2013 рр. норми, які визначали правове регулювання порядку обчислення і сплати податку на прибуток та ПДВ із застосуванням звичайних/ринкових цін зазнавали змін відповідно до різних редакцій вищезазначених законодавчих актів.

Так, умовно, правове регулювання порядку обчислення і сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні операцій між пов'язаними особами позивача можна поділити на такі періоди: до 01.01.2013 р. (діяв п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»); з 01.01.2013 р. до 01.09.2013 р. (з 01.01.2013 р. набула чинності ст.39 Податкового кодексу України «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни». До 01.09.2013 р. оподаткування операцій з пов'язаними особами було регламентовано п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України); з 01.09.2013 р. до 31.12.2013 р. (з 01.09.2013 р. ст.39 Податкового кодексу України «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни» змінила назву на «Трансфертне ціноутворення»; п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України має відсильний характер на ст. 39. Податкового кодексу України; оподаткування контрольованих операцій здійснюється лише за правилами ст. 39 Податкового кодексу України).

Отже, для вирішення даної справи по суті, враховуючи дію норми права у часі, треба розглядати особливості оподаткування податку на прибуток та ПДВ при визначенні і застосуванні звичайної ціни в межах фінансово-господарської діяльності позивача окремо по кожному із вказаних періодів.

Згідно з п. 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України вбачається, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію ст. 39 цього Кодексу застосовується п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Під час проведення перевірки, відповідачем не було встановлено порушень податкового законодавства України у періоді з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р.

Пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України передбачено, що ст. 39, яка встановлює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності з 01.01.2013 року. Отже, починаючи з 01.01.2013 р. оподаткування операцій з пов'язаними особами регламентує не Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна з 01.01.2013 р. до 01.09.2013р.) звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне.

Статтею 153 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна з 01.01.2013 р. до 01.09.2013 р.) було визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до пп. 153.2.2 Податкового кодексу України витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Отже, платник податків зобов'язаний застосувати звичайну ціну товарів у випадку, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари. Відповідно, якщо ж договірна ціна на товари відрізняється від звичайної ціни на такі ж самі товари, менше, ніж на 20%, то правило застосування звичайної ціни свою дію не розповсюджує.

Як вбачається з Акту перевірки, майже всю поставку товару від ТОВ «ТЕХНОІНОКС» на адресу ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» було здійснено у період дії п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України (з 01.01.2013 р. по 01.09.2013 р.).

Крім того, в той час діяла норма п.39.15. ст. 39 Податкового кодексу України, яка визначала, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Доказів того, що договірна ціна (ціна поставки товару на користь ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС») відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (тобто поставки такого ж саму асортименту товару на адресу інших контрагентів позивача) до суду не надано.

Натомість позивачем під час судового розгляду справи, як приклад наведено наступний розрахунок на підтвердження дотримання 20% бар'єру.

Вихідні дані: ціна тони листа (модифікація ХК 0,4x1000x2000 12X17/1.4016/430 ВА, код товару 7219359000) при продажі на адресу ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» складала 18666,66 грн. (договірна ціна). Ціна тони листа (цієї ж модифікації та коду товару) за даними відповідача на користь вже іншого контрагенту складала 19369,86 грн. (звичайна ціна). Різниця між ціною продажу до ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» і до іншого контрагента: (19369,86 грн. - 18666,66 грн.) = 703,20 грн./т.

Сама конструкція пп. 153.2.1 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України передбачає, що за основу при визначенні відхилення договірної ціни від звичайної береться саме звичайна ціна.

У даному випадку, звичайною ціною є 19369,86 грн. за тону металевого листа, а договірною ціною є реалізований товар на користь ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» за ціною 18666,66 грн. за тону. Отже, звичайна ціна 19 369,86 грн. повинна прийматись за 100 %, тоді відхилення договірної ціни 18 666,66 грн. від звичайної становить 703,20 грн., або 3,63% (703,20 грн. х 100%) : 19 369,86 грн.) = 3,63%), що менше законодавчо встановлених 20%.

Також, позивачем наданий Висновок експертного економічного дослідження № 1845/1846-14 від 20.06.2014 р., відповідно до якого експертами не було встановлено порушень ТОВ «ТЕХНОІНОКС» вимог податкового законодавства у операціях з пов'язаною особою.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення», викладення окремих правових норм Податкового кодексу України набрали чинності у новій редакції з 01.09.2013 р.

Зокрема, зміни стосувалися норм Податкового кодексу України, які регламентували оподаткування операцій із пов'язаними особами, а саме статті 14, 39, 153, 188 Податкового кодексу України.

З 01.09.2013 р. втратив чинність пп. 153.2. ст. 153 Податкового кодексу України, який регламентував правила визначення доходів і витрат при здійсненні операцій із пов'язаними особами із застосуванням договірної ціни, якщо вона відрізняється не більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни.

Починаючи з 01.09.2013 р. ця правова норма має вже відсильний характер на ст. 39 Податкового кодексу України, яка змінили свою назву зі «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни» на «Трансфертне ціноутворення», та визначила необхідність застосування звичайних цін лише у контрольованих операціях.

Так, відповідно до пп. 39.1.3. п.39.1. ст. 39 Податкового кодексу України ціна в контрольованій операції для цілей оподаткування визнається звичайною, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не доведено зворотне або платником податків використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій.

З огляду на нову редакцію п. 153.2 Податкового кодексу України визначення пов'язаних осіб відбувається виключно для цілей трансфертного ціноутворення. У свою чергу, трансфертне ціноутворення застосовується виключно щодо контрольованих операцій, перелік яких міститься в п. 39.2 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції до 01.10.2013 р.) пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Відповідно до пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України контрольованими операціями є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік

Згідно Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затвердженої Наказом Міндоходів України від 22.11.13 № 699 визначено, що у сторони, яка має збиткового контрагента (відповідно до декларації з податку на прибуток за попередній рік), поточні операції з таким контрагентом вважатимуться контрольованими.

Що ж стосується безпосередньо підприємства, яке задекларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік, але при цьому його контрагент декларував оподатковуваний прибуток, то для нього такі операції контрольованими не стають.

Пояснюється це тим, що критерій щодо декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік стосується виключно контрагента, з яким у платника податку на прибуток проводяться господарські операції (пов'язаної особи - резидента), а не самого платника податку на прибуток.

Судом встановлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності з урахуванням перевіряємого періоду ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» отримало прибуток, а не збиток, тобто декларувало позитивне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 5035 969,00 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 р. TOB «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС». Крім того, ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» задекларувало позитивне значення об'єкту оподаткування й за 2013 рік.

Відповідно до пп. 39.2.1.4 п. 39.2.1 ст. 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

При цьому, для визначення обсягу контрольованих операцій враховується вартісний показник усіх операцій окремо з кожним контрагентом у цілому за календарний рік; загальний обсяг (сумарне значення) операцій з продажу та операцій з придбання з таким контрагентом; за договірними (контрактними) цінами.

У періоді з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. між ТОВ «ТЕХНОІНОКС» і ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» було укладено Договір №002-14 від 11.01.2011 р. (ТОВ «ТЕХНОІНОКС» (продавець), а ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» (покупець), ціна договору - 10000000,00 грн., Договір №086-11/1 від 10.05.2011 р. (ТОВ «ТЕХНОІНОКС» (покупець), а ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» (продавець), ціна договору - 4000000,00 грн.

На виконання умов цих договорів, у 2013 році ТОВ «ТЕХНОІНОКС» відвантажило на користь ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» товар на суму 5788184,45 грн. з ПДВ (на виконання Договору №002-14 від 11.01.2011 р.), та отримало товар на суму 3511887,41 грн. з ПДВ (на виконання Договору №086-11/1 від 10.05.2011 р.).

Отже сумарне значення операцій з продажу та операцій з придбання товарів ТОВ «ТЕХНОІНОКС» у загальному розмірі 9300071,86 грн., не перевищують 50 мільйонів гривень.

Таким чином, за даним критеріями господарські операції ТОВ «ТЕХНОІНОКС» із ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» не підпадають під визначення їх контрольованими.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 14.1.231 и.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, основний обсяг товару позивачем було придбано у нерезидента - STEEL AND SERVICE LIMITED INC.

Згідно Акту перевірки, обсяг імпортної продукції у 4 кв. 2012 р. складав 90,3%, а в 2013 р. - 77,6% від загального обсягу отриманого товару. У 2013 році (основний період по якому було здійснено відповідачем донарахування податків), ТОВ «ТЕХНОІНОКС» отримало товар на загальну суму 30287420,97 грн., у тому числі від нерезидента STEEL AND SERVICE LIMITED INC на суму - 26384948,38 грн. (87.2% від загального обсягу); від TOB «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» на суму - 3511887,41 грн. (11.6% від загального обсягу).

Отже, ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» не є єдиним постачальником ТОВ «ТЕХНОІНОКС».

Позивачем на підтвердження того, що придбаний товар у інших контрагентів - постачальників, є повністю ідентичним (за артикулом, кодом товару згідно УКТ ЗЕД та номенклатурою) тому товару, що був придбаний підприємством у ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС», надано аналіз поставки товару від інших контрагентів в розрізі товару, який ідентичний тому товару, що поставлявся від ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» у визначених періодах часу.

В матеріалах справи містяться копії первинних документів (ВМД, інвойси), які підтверджують придбання позивачем товару від нерезидента, який повністю ідентичний тому товару, який був придбаний між ТОВ «ТЕХНОІНОКС» та ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС».

За поясненнями позивача, після отримання результатів перевірки, ТОВ «ТЕХНОІНОКС» звернулось до ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» із проханням надати інформацію щодо джерел отримання товару ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» від своїх контрагентів (тобто відомості про постачальників - контрагентів ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС»), який у подальшому був відвантажений ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» на адресу позивача. У відповідь ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» надало лист №30-06 від 30.06.2014 р. у якому викладені основні постачальники ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» товару, який у 2013 році був відвантажений на користь позивача.

З даного листа вбачається, що ТОВ «ТЕХНОІНОКС» не є єдиним постачальником товарів на адресу TOB «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС», а відтак неможливо погодитися з висновком відповідача, що TOB «ТЕХНОІНОКС» отримував від ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» той саме товар, що раніше був відвантажений на ТОВ СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС».

Таким чином, висновок податкового органу щодо відсутності економічного ефекту від господарських операцій не знайшли свого відображення у ході судового розгляду справи.

Крім того, як вбачається зі змісту Акту перевірки, при проведенні перевірки ТОВ «ТЕХНОІНОКС», податковим органом було застосовано метод порівняльної неконтрольованої ціни шляхом порівняння ціни продажу товарів на адресу пов'язаної особи - ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС», із ціною продажу ідентичного товару на адресу інших контрагентів позивача.

Позивач вказує, що під час здійснення такого аналізу відповідачем для відбору порівняльних контрагентів не було дотримано відповідних умов щодо необхідності співпадання моменту продажу та ідентичності товарів. Наприклад, якщо реалізацію товару на адресу ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» було здійснено у березні 2013 року, то відповідач вибірково приймав для порівняння реалізацію товару на адресу іншого контрагента - непов'язаної особи, здійснену у грудні місяці 2013 р. (тобто майже після спливу 9 місяців). Окрім не співпадання моментів продажу, відповідач прийняв за основу інформацію по реалізації не ідентичного товару.

Позивачем самостійно було здійснено визначення звичайної ціни товару за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) з використанням інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у порівнянних умовах на найближчу до дня здійснення контрольованої операції дату, на інших контрагентів - непов'язаних осіб. В результаті здійсненого позивачем методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) вбачається, що у порівнянних умовах, TOB «ТЕХНОІНОКС» відвантажувало на адресу інших контрагентів - непов'язаних осіб у тому ж самому періоді, той саме товар, за ціною, ще нижчою, ніж на адресу ТОВ «СЕТAB СТАЛЬСЕРВІС».

Відносно викладених обставин відповідач пояснень не надав.

Суд звертає увагу, що твердження відповідача про убуток (збитковість) конкретно взятої господарської операції не узгоджується з положеннями Податкового кодексу України, норми якого не передбачають збитковість підприємства від окремо взятої господарської операції та наданими доказами про те, що позивачем у вказаному періоді був отриманий дохід від господарської діяльності підприємства в цілому та суми податку на прибуток сплачені до бюджету, що не оспорювалося відповідачем у судовому засіданні.

Слід зазначити, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Податковий кодекс України також не пов'язує право формування валових витрат та податкового кредиту платником податків із фінансовим результатом звітного періоду підприємства.

Отже, навіть збитковість господарських операцій не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської і не економічно вигідною, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного суду України від 28.02.2011 року у справі № 21-13а11.

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також суд вважає за необхідне додати, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, факт поставки товарів між позивачем та ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» підтверджено належним чином оформленими первинними документами, висновком експертного економічного дослідження №1845/1846-14 від 20.06.2014 р. Отримання товару пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Дослідження первинних документів, які опосередковують господарські відносини між позивачем та його контрагентами свідчить, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, податковою інспекцією не спростовано того факту, що відповідні первинні документи, наявні у позивача, оформлені відповідно до законодавчих вимог, та вони містять усі необхідні реквізити, встановлені для таких первинних документів.

Щодо застосування податковим органом штрафних санкцій по операціям із пов'язаною особою, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 20 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України штраф у розмірі 1 гривня застосовується за заниження податкового зобов'язання за період з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року внаслідок застосування платником у контрольованих операціях цін, що не відповідають рівню звичайних цін, виявленого самостійно платником податку або за результатами перевірки контролюючим органом.

Відповідачем під час судового розгляду справи надано розрахунки штрафних санкцій за Актом перевірки, з яких вбачається, що до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі.

З даного приводу податковим органом пояснень не надано.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на те, що змінами до пп. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України скасовано відповідальність платників податків за відхилення договірної ціни від звичайної, то з урахуванням ст. 58 Конституції України, зазначене пом'якшує умови оподаткування і поширює дію таких змін у часі до спірних правовідносин.

Як вже зазначалося вище, одним із основних порушень, виявлених під час перевірки, було встановлення порушення податкового законодавства України при визначенні ціни під час здійснення TOB «ТЕХНОІНОКС» контрольованих операцій.

Податковий контроль за визначенням цін у контрольованих операціях здійснюється шляхом моніторингу цін у контрольованих операціях, а також проведення перевірок платників податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій.

Відповідно до пп. 39.5.2. п.39.5. ст. 39 Податкового кодексу України перевірка контрольованих операцій проводиться відповідно до положень глави 8 розділу II цього Кодексу з урахуванням особливостей, визначених пп. 39.5.2.1 - 39.5.2.24 цієї статті.

Згідно п. 39.5.2 ст. 39 Податкового кодексу України під час проведення перевірки контрольованих операцій не допускається здійснення перевірки додержання інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки контрольованої операції здійснюється у порядку, передбаченому статтею 86 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою встановлено заборону податковим органам України під час проведення перевірки контрольованих операцій, здійснювати перевірку інших питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства України.

Проте, податковим органом було здійснено перевірку ТОВ «ТЕХНОІНОКС» з питань валютного та іншого законодавства і донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість у тому числі не з контрольованих операцій. При цьому, розрахунок такого донарахування було здійснено з урахуванням суми контрольованої операції, а не окремо.

З даного приводу відповідач вказав, що перевірка дотримання підприємством ст. 39 Податкового кодексу України у Акті перевірки не відображалася, ніяких досліджень з даного питання не проводилося. Проте, суд звертає увагу, що дане твердження прямо суперечить змісту Акту перевірки.

Також слід додати, що позивач неодноразово вказував на численні порушення податковим органом вимог, передбачених Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772.

Так, відповідно до вказаного порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

З огляду на те, що в Акті перевірки не викладено чітко зміст допущених ТОВ «ТЕХНОІНОКС» порушень, позивач звернувся до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою на проведення експертного економічного дослідження відносно питання чи підтверджується документально висновки Акту перевірки в частині донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість. За наслідками проведеного дослідження складено Висновок №1845/1846-14 від 20.06.2014 р.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Отже, судом при вирішення даної справи по суті в контексті заявлених позовних вимог було досліджено вказаний Висновок експертного економічного дослідження, про що було зароблено відповідні посилання по тексту рішення.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів у спростування реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС», з урахуванням ділової мети та економічної вигоди, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Таким чином, Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002091501, №0002101501 від 04.06.2014 р.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНОКС» судовий збір в розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 18.08.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун