Ухвала

від 08.04.2015 по справі 824/2995/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2995/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

08 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Варт Сервіс" до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи, у період з 08 травня 2014 року по 15 травня 2014 року представниками відповідача на підставі наказу №779 від 07 травня 2014 року ДПІ у м. Чернівцях та направлення від 08 травня 2014 року №003549 та №003550 проводилась документальна позапланова перевірка ТОВ "Варт Сервіс" з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду податку на додану вартість по декларації за лютий 2014 року (вх.№9014732022 від 20 березня 2014 року).

У зв'язку із проведенням документальної позапланової перевірки з питання правомірності декларування ТОВ "Варт Сервіс" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації за лютий 2014 року, відповідач звернувся до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із запитами №849/7/24-12-15-02-10 від 07 травня 2014 року та від 03 липня 2014 року №9365/7/24-12-15-02-10 "Про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання".

У відповідь отримано інформацію про передачу службової записки №1490/15-29 від 27 травня 2014 року управлінням оподаткування юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до першого відділу кримінальних розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо сприяння в розшуку ТОВ "Фірми Варт" та надано інформацію, що ТОВ "Фірма Варт" не звітує.

Перевіркою ТОВ "Варт Сервіс" встановлено, що за період з 21 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року сформовано податковий кредит по ПДВ на загальну суму 197000,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних у січні 2014 року, постачальником в яких значиться ТОВ "Фірма Варт", та які включені до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ "Варт Сервіс" у лютому 2014 року. Вказані операції відображено у бухгалтерському обліку записами Д-ту рахунку 281 та К-ту рахунку 631 в сумі 985000,00 грн., Д-ту рахунку 644 та К-ту рахунку 631 в сумі 197000,00 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, згідно виписаних ТОВ "Фірма Варт" рахунків на оплату.

Згідно підсистеми "Аналітична система" ІС "Податковий блок" стосовно ТОВ "Фірма Варт" (код ЄДРПОУ 22970644) значиться наступне: дата взяття на облік в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндходів м. Київ 19 лютого 1996 року №15085/8533; засновник: ТОВ "Проект-Енергобуд"; керівник: ОСОБА_2; головний бухгалтер: ОСОБА_3; юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20; фактична адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 62; основна діяльність: неспеціалізована оптова торгівля; дата початку дії свідоцтва платника ПДВ: 04 червня 2002 року; стан підприємства: 0 - платник податків за основним місцем обліку.

В центральній базі Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" останнє декларування ТОВ "Фірма Варт" 02 лютого 2014 року - звіт про суми нарахованої зарплати застрахованих осіб та нарахування єдиного внеску.

Остання декларація з ПДВ ТОВ "Фірма Варт" подана за грудень 2013 року. Операції ТОВ "Варт Сервіс" з ТОВ "Фірма Варт" проводились в січні 2014 року. Декларації по ПДВ з січня 2014 року та по даний час ТОВ "Фірма Варт" до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Київ не подано.

Перевіркою шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ "Варт Сервіс" з ТОВ "Фірма Варт" встановлено розбіжність у січні 2014 року на суму 197000,00 грн., а саме: за даними ТОВ "Варт Сервіс" сума податкового кредиту становить 197000,00 грн., за даними ТОВ "Фірма Варт" сума податкового зобов'язання у січні 2014 року становить 0,00 грн., розбіжність складає 197000,00 грн.

Згідно видаткових накладних ТОВ "Фірма Варт" від 23 січня 2014 року та від 27 січня 2014 року на основі договору №01-01 від 17 січня 2014року, ТОВ "Варт Сервіс" приймає товар за адресою: Київська область, с. Погреби, вул. Софіївська, 30-32 та одночасно згідно представлених актів прийому-передачі товару ТОВ "Варт Сервіс" від 23 січня 2014 року та від 27 січня 2014 року передає товар на відповідальне зберігання фізичній особі ОСОБА_4 за невідомою адресою.

TOB "Варт Сервіс" до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які обов'язкові при перевезенні вантажу, що визначено наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995року №488/346 (із змінами та доповненнями) та в яких повинні бути обов'язково зазначені адресні дані завантаження товару та адресні дані розвантаження товару. У TOB "Варт Сервіс" відповідно до наданих регістрів бухгалтерського та податкового обліку відсутні витрати на транспортування продукції та товарно-транспортні накладні, інші документи, в тому числі, акти виконаних робіт (послуг), що свідчать про транспортування (доставку) товару з складу TOB "Фірми Варт" до фізичної особи ОСОБА_4

Також, в ході проведення перевірки виявлено серед постачальників суб'єкта господарювання, який надав податковий кредит і не задекларував податкові зобов'язання, тобто здійснює операції, не обумовлені економічними причинами, а саме: ТОВ "Фірма Варт" не задекларувала податкові зобов'язання при реалізації запчастин ТОВ "Варт Сервіс".

Перевіркою правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань сумою податкового кредиту в лютому 2014 року встановлено, що згідно з поданої декларації за лютий 2014 року різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з податку на додану вартість має від'ємне значення та складає 183631,00 грн. Згідно перевірки декларації за лютий 2014 року різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з податку на додану вартість має позитивне значення та складає 13369,00 грн.

Виявлені в результаті перевірки порушення зафіксовано актом №1036/15-02/39049284 від 22 травня 2014 року, примірник якого, позивач отримав 27 травня 2014 року. За висновками вказаного акта перевірки, перевіркою встановлені наступні порушення:

1. Перевіркою не підтверджено відображене ТОВ "Варт Сервіс" у декларації за лютий 2014 року суму від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податкового кредиту з ПДВ у сумі 183631 грн.;

2. На порушення вимог п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року ТОВ "Варт Сервіс" безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 197000,00 грн. по декларації за лютий 2014 року з вартості отриманих товарів постачальником яких задокументовано ТОВ "Фірма Варт", що призвело до:

- завищення рядка 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" на суму 183631,00 грн.

- заниження рядка 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" на суму 13369,00 грн.;

- заниження рядка 25 "Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету" на суму 13369,00 грн.

Ознайомившись з актом перевірки №1036/15-02/39049284 від 22 травня 2014 року позивач 02 червня 2014 року подав до ДПІ у м. Чернівцях ГУ Міндоходів у Чернівецькій області заперечення на нього. Розглянувши заперечення на акт перевірки, ДПІ у м. Чернівцях ГУ Міндоходів у Чернівецькій області висновком №21/1036/15-02/39049284 від 10 червня 2014 року повідомила позивача про те, що надані заперечення не спростовують висновки викладені в акті документальної перевірки, в зв'язку з чим висновки викладені в акті документальної перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки №1036/15-02/39049284 від 22 травня 2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13 червня 2014 року №0015731502, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 16711,25 грн., в тому числі за основним платежем 13369,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3342,25 грн. (а.с.139 т.1). Вказане податкове повідомлення-рішення позивач отримав 11 липня 2014 року.

18 липня 2014 року позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2014 року №0015731502 до Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області. Рішенням Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 01 серпня 2014 року №1132/10/24-13-10-02-08 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2014 року №0015731502, - без змін.

29 серпня 2014 року позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2014 року №0015731502 та рішення Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 01 серпня 2014 року №1132/10/24-13-10-02-08 до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної інспекції України від 07 жовтня 2014 року №4559/6/99-99-10-01-15 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області та Державної фіскальної інспекції України, позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2014 року №0015731502.

Суд І інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що згідно норм Податкового кодексу України обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Можливі порушення, допущені платником податків ТОВ "Фірма Варт" у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення контрагентами документації, неподання ними будь-яких документів чи за неналежне ведення бухгалтерського та/чи податкового обліку.

Колегія суду погоджується з вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI (далі - ПК України) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 ст.198 ПК України, зокрема, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в т.ч при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Поряд з цим, відповідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV зі змінами і доповненнями (далі - Закон №996-XIV) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судом першої інстанції встановлено те, що за перевіряємий період ТОВ "Варт Сервіс" мало взаємовідносини з ТОВ "Фірма Варт".

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ "Варт Сервіс" та ТОВ «Фірма Варт" підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором поставки №01-01 від 17 січня 2014 року, податковими та видатковими накладними, договорами відповідального зберігання від 23 січня 2014 року та від 27 січня 2014 року, актами прийму-передачі, договором про надання послуг №2 від 11 лютого 2014 року, подорожніми листами, актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ТОВ "Варт Сервіс" від 28 лютого 2014 року, що підтверджують факт реальності зміни майнового стану позивача.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів, укладених між ТОВ "Варт Сервіс" та ТОВ "Фірма Варт".

Враховуючи вище викладене, позивач не може нести відповідальність через відсутність задекларованих у ТОВ "Фірма Варт" податкових зобов'язань при реалізації товару позивачу.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення не врахував усіх обставин, що мали значення та діяв всупереч податковому законодавству України.

Вищий адміністративний суду в Інформаційному листі від 20 липні 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Висновки про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року - без змін.

ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.