Ухвала

від 02.04.2015 по справі 802/45/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/45/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

02 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника відповідача Грусевич Н.М.

представника позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Немирівської районної державної адміністрації на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Немирівської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Обідненська сільська рада Немирівського району, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання протиправним і скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 року позивач - ОСОБА_6 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Немирівської районної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування розпорядження першого заступника голови Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області №246 від 29 серпня 2005 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Обідненської сільської ради".

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 16.02.2015 року задовольнив вказаний адміністративний позов.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи, що оспорюване розпорядження є таким, що прийняте відповідно до вимог діючого законодавства, подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та просив скасувати вказану постнову.

В судовому засіданні представник відповідача та третя особа підтримали доводи апеляційної скарги, в свою чергу представники позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частоково, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи фермерське господарство "Джерело" зареєстроване 21.01.1997 за ідентифікаційним кодом 23056121 за адресою с.Обідне, Немирівського району, Вінницької області, керівником якого є ОСОБА_9

Рішенням 8 сесії 21 скликання Немирівської районної ради народних депутатів від 02.06.1992 "Про надання земельних ділянок для ведення селянських/ фермерських господарств" ОСОБА_9 видано державні акти на право довічного успадкованого володіння землею, зокрема, 29,40 га на території Обідненської сільської ради Вінницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , який є батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 помер.

29.08.2005 Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області розпорядженням за №246 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 в оренду для створення фермерського господарства на території Обідненської сільської ради та надано ОСОБА_5 в оренду терміном на 40 років 27,235 га землі за рахунок земель запасу, в тому числі ріллі - 21,3151 га, чагарників - 4,7548 га та пасовищ - 1,1655 га на території Обідненської сільської ради.

Позивач, вважаючи, що вказана земельна ділянка у відповідності до державного акту на право довічного успадкування володіння землею від 12.06.1992 та статуту ФГ "Джерело" належить на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6, тому наявні підстави для скасування зазначеного акту звернувся з позовом до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Земельного кодексу України, прийшов до висновку, що оскільки земельна ділянка на території Обіденської сільської ради Немирівського району Вінницької області площею 29.4 га належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України ( далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Статтею 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Виходячи з положень ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

За змістом ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст. 11 ЦК України, ст.ст. 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер.

Як досліджено із змісту позову, позивач просить визнати протиправним і скасувати розпорядження першого заступника голови Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області №246 від 29 серпня 2005 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Обідненської сільської ради" на підставі якого 27.02.2006 року Немирівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ОСОБА_5, як орендарем, укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Обідненської сільської ради Немирівського району загальною площею 27,2354 га у тому числі 27,235 га землі за рахунок земель запасу, в тому числі ріллі - 21,3151 га, чагарників - 4,7548 га та пасовищ - 1,1655 га, з терміном оренди 40 років.

В даному випадку Немирівська районна державна адміністрація Вінницької області реалізує свої повноваження власника землі, і виступає рівноправним суб'єктом земельних відносин. У відносинах з приводу яких виник спір, відповідач не здійснював владні управлінські функції. Тобто, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно - правовий характер.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, від 01 жовтня 2013 року у справі №21-228а13, від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, від 09 грудня 2014 р. у справі №21-308а14 та від 16 грудня 2014 р. у справі №21-544а14, висновки яких є обов'язковими для врахування судами у відповідності до положень ст.244 КАС України.

Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Враховуючи вищевикладене, суд І інстанції порушив вимоги КАС України щодо визначення підсудності позову.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказану справу потрібно розглядати в порядку цивільного судочинства.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по даній справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Немирівської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Немирівської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Обідненська сільська рада Немирівського району, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання протиправним і скасування розпорядження закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.