Ухвала

від 16.03.2015 по справі 2а-950/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/66122/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року

у справі №2а-950/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-К»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова,

за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-К» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - Відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року, позовні вимоги задовольнив, визнав недійсним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2011 року № 0012751501, а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2 039,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Податковий орган провів камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток позивача за ІІ квартал 2011 року, про що склав акт від 06 жовтня 2011 року №3052/15-1/31215361, яким встановив порушення позивачем вимог п.3 підр.4 розділу ХХ Податкового кодексу України «Перехідні положення», а саме - платником невірно визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток, що призвело до заниження грошового зобов'язання з вказаного податку на 1 329 255,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2011 року №0012751501, яким позивачу зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 329 255,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач, подаючи до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, у р.06.6 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення р.07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)» задекларував суму 1 338 010,00 грн.

При цьому висновок податкового органу про завищення вказаної суми об'єкта оподаткування податком на прибуток ґрунтується на тому, що включенню до витрат ІІ кварталу 2011 року підлягає лише від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за результатами господарської діяльності позивача в І кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення об'єкту оподаткування отриманого за результатами діяльності у 2010 році.

Отже, спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування позивачем приписів пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України , яким визначені особливості застосування у 2011-2012 роках пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України .

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Пунктом 6.1 статті 6 вказаного Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , якою було визначено обмеження щодо врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 вказаного Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону , без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися.

При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01 січня 2010 року так і суми, які виникли у попередніх роках.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2011 року.

За наведених обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки попередніх судових інстанцій стосовно того, що до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворились у попередніх періодах.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про завищення позивачем у ІІ кварталі 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 329 255,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі №2а-950/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.