Ухвала

від 31.03.2015 по справі 804/13486/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/26914/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Вербицької О.В. Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В. за участю: секретаря - Іванова Д.О.

представника позивача - Недериці В.М., Самоткана Є.В.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 р.

у справі № 804/13486/13-а

за позовом Приватного підприємства «Нафтатранссервіс»

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Нафтатранссервіс» (далі - позивач, ПП «Нафтатранссервіс») звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Криворізька ЦОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 р. №0001772200 та №0001782200.

У касаційній скарзі Криворізька ЦОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 р. скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Нафтатранссервіс», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Криворізькою ЦМДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Нафтатранссервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.06.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2013 р.№1704/220/30442560.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп.14.1.13 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.44.1 ст.44, п.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 5143403,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 1497857 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 3007912 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 637634 грн.; п.44.1 ст.44, п.198.2, 198.6 ст.198, п.201 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1647634 грн., у тому числі: червень 2011 року - 206712 грн.; липень 2011 року - 66184 грн.; серпень 2011 року - 785167 грн.; вересень 2011 року - 337543 грн.; жовтень 2011 року - 182989 грн.; листопад 2011 року - 69039 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення №0001772200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5143403 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001782200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 2368096 грн., у тому числі за основним платежем - 1647634 грн., штрафні (фінансові) санкції - 720462 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.08.2010 року між ПП «Нафтатранссервіс» (покупець) та ТОВ «Кванта Коста» (поставщик) було укладено договір №25/02/01-10 поставки нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан), згідно якого поставщик зобов'язався поставити нафтопродукти, а покупець оплатити вартість товару.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: договором поставки, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, шляховими листами, паспортами якості, сертифікатами відповідності, рахунками-фактурами тощо.

Крім того, 04.08.2011 року ПП «Нафтатранссервіс» (покупець) уклало договір поставки №УМ-05 з ТОВ «Усмарь» (постачальник), згідно якого постачальник зобов'язався поставити нафтопродукти (дизельне паливо), кількість, асортимент та ціна товару визначалась у специфікаціях.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: договором поставки, специфікацією до договору поставки, актом прийому-передачі нафтопродуктів, податковою накладною, залізничною накладною, сертифікатом відповідності на дизельне паливо, паспортом якості на дизельне паливо тощо.

У подальшому дизельне паливо було реалізовано іншим суб'єктам господарювання через власні АЗС позивача.

Також судами встановлено, що постановою слідчого СВ ФР Криворізької Північної МДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.12.2013 року закрито кримінальне провадження у відношенні службових осіб ПП «Нафтатранссервіс» на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності складу кримінального правопорушення. У даному кримінальному провадженні предметом розслідування були господарські взаємовідносини ПП «Нафтатранссервіс» з ТОВ «Кванта Коста» та ТОВ «Усмарь».

Крім того, постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2014 року та постановою цього ж суду від 10.02.2014 року закриті за відсутністю складу адміністративного правопорушення провадження по адміністративним справам про притягнення директора та головного бухгалтера ПП «Нафтатранссервіс» до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності було встановлене перевіркою податкового органу заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Кванта Коста» та ТОВ «Усмарь», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов