Постанова

від 25.03.2015 по справі 815/6251/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2015 р. м.Київ К/800/65590/13

К/800/65887/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представника відповідача-1 - Богач М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови та стягнення надмірно сплачених платежів,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» звернулося до суду з позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому, з урахування уточнення до позову від 03 вересня 2013, просило визнати протиправними та скасувати рішення від 02 серпня 2013 року №№500060001/2013/610082/2, 500060001/2013/610086/2, 500060001/2013/610085/2, від 09 серпня 2013 року №500060001/2013/610091/2, від 20 серпня 2013 року №500060001/2013/610105/2 про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 02 серпня 2013 року №№500060001/2013/00465, 500060001/2013/00464, 500060001/2013/00463, від 09 серпня 2013 року №500060001/2013/00478, від 20 серпня 2013 року № 500060001/2013/00507, а також стягнути з державного бюджету України через головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача, надмірно сплачені платежі у загальному розмірі 426418, 82 грн., з яких мита у сумі 82003,62 грн. та податку на додану вартість у сумі 344415,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішень про коригування митної вартості та відмови у застосуванні заявленої декларантом митної вартості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, позов задоволено.

При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із ненадання відповідачем доказів, які б об'єктивно свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, недоведеності митницею неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південна митниця Міндоходів звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять судові рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області у касаційній скарзі зазначає про відсутність правових підстав на здійснення операцій щодо повернення спірної грошової суми, оскільки висновок від Південної митниці про повернення з Державного бюджету України на користь позивача коштів надмірно сплаченого мита та ПДВ не надходив.

Південна митниця Міндоходів у касаційній скарзі зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» у поданих запереченнях просить касаційні скарги залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача-1, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2011 pоку між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» (покупець) та компанією Termo Teknik Tic ve San A.S. (Туреччина) (продавець) укладено контракт №02-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити ТОВ «Водолій-Логістик» товар - металеві радіатори, в асортименті, кількості та за цінами визначеними у рахунках-фактурах (інвойсах) до контракту.

Згідно рахунків-фактури (інвойсів) від 09 липня 2013 року №5535, 5536, 5537, 5538; від 11 липня 2013 pоку №5552; від 09 липня 2013 pоку №5540, 5541, 5542, 5543; від 11 липня 2013 pоку №5551; від 16 липня 2013 pоку №5598, 5599; від 25 липня 2013 року №5669 до контракту №02-11 до поставки затверджений товар: радіатори панельні сталеві код УКТЗЕД 73221900, у кількості 283720,23 кг. нетто за ціною 299702,89 євро.

Для проведення митного оформлення ввезеного на митну територію України товару декларантом до митного органу подано декларації від 27 липня 2013 pоку №500060001.2013.030600, від 23 липня 2013 pоку №500060001.2013.030611, №500060001.2013.030601, від 31 липня 2013 pоку №500060001.2013.032292, від 13 серпня 2013 року №500060001.2013.034463, відповідно до яких митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною контракту.

Згідно графи 31 МД імпортувалися такі товари: виріб з чорних металів - радіатори панельні сталеві/несекційні для центрального опалення з неелектричним нагрівом, виготовлені зі сплаву на основі заліза (виріб з чорних металів), легуючі елементи в легуючих кількостях не виявлені, зовні мають лакофарбове покриття на основі складаних поліефірів та епоксидів. В комплект до кожного радіатора входить: вироби для кріплення - 4 кріпильних різьбових вироби (шурупи металеві оцинковані), 1 кран з латуні, 1 заглушка з латуні з гумовим кільцем, 4 циліндроподібних вироби з полімерного матеріалу (дюбелі), насадка на кріплення до радіаторів (виріб складної форми), вироби зі сплаву на основі заліза (оцинковані) для кріплення радіаторів/- TYPE 22 и 11 РККР в комплекті. Торговельна марка Termo Teknik. Виробник Termo Teknik Ticaret ve Sanayi A.S. Країна виробництва Туреччина, TR.

На підтвердження митної вартості товару позивачем одночасно з митними деклараціями надані зовнішньоекономічний контракт із додатками, специфікації, рахунки-фактури (інвойси), банківські платіжні документи, ВМД країни відправлення, висновок ТПП, та інші необхідні та додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, для визначення її складової.

Під час здійснення митного контролю митним органом встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, наявні ознаки підробки:

- за МД від 23 липня 2013 року №500060001/2013/030600 - в поданих до митного оформлення зовнішньо економічному договорі від 27 січня 2011 року №02-11 та доповненнях до нього, рахунку-фактурі від 25 липня 2013 року № 5669, прайс-листі від 01 січня 2013 року б/н різні підписи іноземної сторони договору. Відповідно до п.3.2 зовнішньоекономічного договору №02-11 передбачає, що вантаж повинен супроводжуватися сертифікатами якості, які відсутні у пакеті документів. У пакувальному листі від 25 липня 2013 року №VOD13-0033 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір або інвойс;

- за МД від 23 липня 2013 року №500060001/2013/030611 - у висновку ТПП від 03 липня 2013 року №000673 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо. В наданому до митного оформлення сертифікаті відповідності виробника від 11 липня 2012 року № 0030 посилання на інвойси від 11 липня 2013 року № 5552. Тобто у сертифікаті про походження вказана дата інвойсу майбутнього року. В поданому до митного оформлення контракті від 27 січня 2011 року №02-11 та інвойсі від 11 липня 2013 року №5552 відрізняються підписи іноземної сторони контрактоутримувача. Також у наданому пакувальному листі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір або інвойс;

- за МД від 23 липня 2013 року № 500060001/2013/030601 - у висновку ТПП від 03 липня 2013 року №000673 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо. В наданих до митного оформлення сертифікатах відповідності виробника №№ 0026, 0027, 0028, 0029 від 09 липня 2012 року є посилання на інвойси №№5540, 5541, 5542, 5543 від 09 липня 2013 року. Тобто у сертифікатах про походження 2012 року, вказані дати інвойсів майбутнього 2013 року. В поданому до митного оформлення контракті від 27 січня 2011 року № 02-11 та Інвойсах від 09 липня 2013 року № 5540-5543 відрізняються підписи іноземної сторони контрактоутримувача. Також у наданому пакувальному листі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір або інвойс;

- за МД від 31 липня 2013 року № 500060001/2013/032292 - в поданих до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі від 27 січня 2011 року № 02-11 та інвойсах від 11 липня 2013 року № 5551, від 16 липня 2013 року №5599, від 16 липня 2013 року № 5598 підписи іноземної сторони контрактоутримувача різняться. У наданому пакувальному листі не має посилання на зовнішньоекономічний договор та інвойс. Також у висновку ТПП від 03 липня 2013 року №000673 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо;

- за МД від 13 серпня 2013 року № 500060001/2013/034463 - у висновку ТПП від 03 липня 2013 року №000673 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо. В наданому до митного оформлення сертифікаті відповідності виробника № 0022-0025 від 09 липня 2012 року посилання на інвойси № 5535-5538 від 09 липня 2013 року. Тобто у сертифікаті про походження 2012 року вказана дата інвойсу майбутнього 2013 року. В поданому до митного оформлення контракті від 27 січня 2011 року.

У зв'язку з викладеним митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості та усунення наявних розбіжностей та неточностей, зокрема: виписки з бухгалтерської документації; каталоги (прайс-листи), специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристика товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організації про вартість товару або сировини, розрахунок ціни (калькуляцію).

За результатами розгляду поданих позивачем для митного оформлення документів, проведених консультацій з декларантом митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 02 серпня 2013 pоку №500060001/2013/610087/2, №500060001/2013/610086/2, №500060001/2013/610085/2, від 09 серпня 2013 pоку №500060001/2013/610091/2 та від 20 серпня 2013 року №500060001/2013/610105/2, відповідно до яких Південною митницею застосовано резервний метод визначення митної вартості. Внаслідок цього митна вартість товару (радіатори панельні сталеві) за вказаними рішеннями збільшилася та загальна сума, яку було донараховано, склала 426418,82 грн.

На підставі вищезазначених рішень про коригування митної вартості ТОВ «Водолій- Логістик» відмовлено у митному оформленні товарів та видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

В подальшому задекларований товар випущений у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю та надання гарантій.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Як вбачається із матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили неповні відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів.

Отже, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала достатні та обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів.

У зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.57 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару митницею обґрунтовано застосований резервний метод оцінки згідно ст.64 Митного кодексу, у рішеннях митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України винесені у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням наданих декларантом документів. При винесенні рішень та карток відмови відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваних рішень та картки відмов не вбачається. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині повернення із Державного бюджету платежів, сплачених при митному оформленні товару.

Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційні скарги відповідачів підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-Логістик» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді