Ухвала

від 16.02.2015 по справі 2а-4075/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Київ К/9991/15592/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Чернігівської митниці Державної митної служби України та Першого заступника прокурора Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі №2а-4075/10/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ТекстильЦентр»

до Чернігівської митниці Державної митної служби України

про скасування податкових повідомлень форми «Р», -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення форми «Р» Чернігівської митниці Державної митної служби України від 17.06.2010 №28 та №29.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та прокурора, у яких ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано митниці ВМД №102000001/9/021040 від 01.06.2009 для митного оформлення в режимі імпорту товару за кодом УКТЗЕД 6305 33 91 00 як «Сітка-мішок синтетичний (виготовлений з полівінілхлориду) для зберігання овочів», за ставкою ввізного мита 4 %.

Зазначена ВМД була подана для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі (інспектору) відповідача. Останній здійснив перевірку факту повноти та правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у ВМД відповідним штампом «сплачено» та особистим підписом. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару у зв'язку з виявленими невідповідностями (за умови їх наявності) не скористався.

01.06..2010 митницею проведена камеральна перевірка, за результатами якої складено акт №К/0011/0/102000000/0032016467 від 04.06.2010, у ході якої встановлено, що при митному оформленні товару позивачем були допущені методологічні помилки при визначенні коду товару, зазначена у графі 31 ВМД інформація є підставою для класифікації товару за кодом 6305 39 00 00 згідно УКТ ЗЕД зі сплатою ввізного мита за ставкою 7,2%. Наведене, як зазначено в акті перевірки, свідчить про порушення позивачем статті 267 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) у частині повноти визначення митної вартості в результаті невірної класифікації товарів, які імпортуються в Україну, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків , з яких: ввізне мито - 8285,20 грн., податок на додану вартість - 1657,05 грн. На підставі акта перевірки прийнято оспорювані податкові повідомлення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач та прокурор у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК).

У пункті 19 статті 1 МК міститься визначення терміна «митні процедури», згідно з яким це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Аналіз наведеного визначення дає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз положень наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 265 МК).

Згідно з визначеною Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 9 квітня 2008 року № 339 на виконання вимог статті 265 МК, процедурою контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митними органами, зокрема, шляхом проведення камеральної перевірки. У разі коли в результаті здійснення такого контролю виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою ДМСУ формою. У разі заниження податкового зобов'язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» порядку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митному органу.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до статті 88 МК на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажній митній декларації недостовірних відомостей.

Однак, таких обставин у справі встановлено не було. Митним органом підтверджено, що позивачем у графі 31 ВМД опис товару зазначено як «Сітка-мішок синтетичний (виготовлений з полівінілхлориду) для зберігання овочів», що стало підставою для визначення коду товару за УКТЗЕД 6305 33 91 00, доказів зазначення позивачем недостовірних даних в описі товару відповідачем не надано.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Чернігівської митниці Державної митної служби України та Першого заступника прокурора Чернігівської області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун