Ухвала

від 16.03.2015 по справі 13/52

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2015 р. м. Київ К/9991/54535/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Солекс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р.

у справі № 13/52 (2-а-13/52)

за позовом Приватного підприємства «Солекс»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Солекс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2008 р. позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001422330/0 від 05.05.2008 р. на суму 3 426 337,08 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 02.04.2008 року по 14.04.2008 року працівниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку Ужгородської філії позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

За результатами перевірки було складено акт від 02.04.2008 року № 017977, яким встановлено, що за період, який перевірявся, Ужгородською філією позивача здійснювалася діяльність у сфері грального бізнесу (надання послуг з використанням гральних автоматів) на території Закарпатської області; видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування в установленому порядку щодо раніше виданих під звіт коштів на загальну суму 342,25 грн.; перевищення строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 2047,75 грн.; перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у позаробочий час на загальну суму 1 712 869,79 грн.

На підставі акту перевірки, яким зафіксовано порушення вимог, встановлених пунктами 2.8, 2.11,5.4, 5.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, було прийнято спірне рішення від 05.05.2008 року № 0001422330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 426 337,08 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, у відповідності до п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Пунктом 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом «в» пункту 5.1 у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Пунктом 5.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що ліміт каси підприємства сфери грального бізнесу установлюють з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих закладів відповідно до переліку та правил ведення азартних ігор і затвердженого положення про призовий фонд, як правило, у межах відповідного середньоденного показника, визначеного згідно з пунктом 5.3 цієї глави. За рішенням керівника підприємства сфери грального бізнесу або уповноваженої ним особи дозволяється встановлювати ліміт каси з перевищенням визначеного середньоденного показника, але не більше суми максимально можливого виграшу клієнта.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Наказу № 10-Ф від 01.09.2006 р. позивачем встановлено ліміт каси по Ужгородській філії у розмірі 100 000 грн.

Спір між сторонами виник внаслідок помилкового, на думку позивача, тлумачення відповідачем терміну «максимально можливий виграш клієнта».

Так, на думку перевіряючих, поняття «максимально можливий виграш клієнта» ототожнюється з поняттями «максимальний виграш ігрових автоматів», який відповідно до Наказу позивача № 10/1 від 01.09.2006 р. складає 25 000 грн.

Пунктом 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано погодився із доводами позивача, при цьому зазначивши, що максимальний виграш ігрових автоматів у розмірі 25 000 грн. - це можливий виграш на кожен окремий гральний автомат при максимальній ставці клієнта, встановленій Правилами азартних ігор, затвердженими Загальними зборами Власників позивача № 8 від 08.10.1007 р. У той же час, максимально можливий виграш клієнта не обмежується максимальним виграшем клієнта на одному ігровому автоматі.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що законодавцем не визначено поняття «максимально можливий виграш клієнта», тим більше Положенням не передбачено кількісної характеристики такого виграшу, як то - один чи кілька таких виграшів. Отже, висновки відповідача про невідповідність визначеного позивачем ліміту каси п. 5.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є передчасними та необґрунтованим.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, які полягали, на думку відповідача у видачі позивачем готівкових коштів під звіт без повного звітування у встановленому порядку щодо раніше виданих під звіт коштів на загальну суму 342,25 грн. та перевищенні строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 2047,75 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Відповідальність за порушення вказаних нормативних приписів передбачена абз. 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95, відповідно до якого за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів суб'єктами підприємницької діяльності до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Разом із тим, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач помилково у спірному рішенні посилається на абз. 4 ст. 1 Указу.

Судом першої інстанції було також встановлено, що відповідачем в Таблиці № 2 Додатку № 3 до Акту перевірки безпідставно визначено суму у розмірі 1357,75 грн. в якості коштів, відзвітованих з перевищенням встановлених строків, виходячи з того, що відомості про первинні документи не відповідають фактичним обставинам.

У матеріалах справи міститься картка рахунку НОМЕР_1 співробітника ОСОБА_1 за 2007 рік, з якої випливає, що ВКО № 000178 від 24.06.2007р. на суму 3700 грн. не видавався 24.06.2007 р., тоді як авансовий звіт АО-0000052 від 25.06.2007 р. (копія міститься в матеріалах справи) було надано на суму 1700 грн., а не на 1357,75 грн.

За вказаних обставин, судом першої інстанції цілком правильно не прийнято ВКО №000178 від 24.06.2007 р. на суму 3700 грн. та авансовий звіт АО-0000052 від 25.06.2007 р. як належний і допустимий доказ, оскільки відповідачем не було доведено перевищення встановлених строків звітування на 1357,75 грн.

Варто також зазначити, що в силу п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості доводів відповідача про порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки, оскільки кошти, отримані під звіт у розмірі 690,00 грн., були спрямовані на вчинення цивільно-правових дій по сплаті орендної плати та купівлі канцтоварів від імені та за рахунок Ужгородської філії позивача, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 22.01.2008 р. № 0000002 та звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 30.10.2007 р. № АО - 0000088.

З огляду на зазначене, передчасність висновків відповідача про порушення позивачем п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» обумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у цій частині.

З урахуванням викладеного, судова колегія вбачає наявність підстав погодитись із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись приписами ст. 226 КАС України , відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Солекс» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р. у справі № 13/52 (2-а-13/52) скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2008 р. у справі № 13/52 (2-а-13/52) залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.