Ухвала

від 16.02.2015 по справі 2а/0270/3331/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Київ К/9991/81960/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерне товариство "Вінницяфармація"

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011

у справі №2а/0270/3331/11

за позовом Публічного акціонерне товариство "Вінницяфармація"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання правильності обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Радіус-Консалтинг-Плюс» за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 12.04.2011 №147/23/01974968 .

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.1.31 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 93750 грн.; а також порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 75000 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення - №0001712310 від 27.04.2011, відповідно до якого товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 117188 грн., в тому числі 93750 грн. - за основним платежем та 23438 грн. - за штрафними (фінансовим) санкціями; № 0001702310 від 27.04.2011 про донарахування ПАТ "Вінницяфармація" податкового зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 93750 грн., в тому числі 75000 грн. - за основним платежем та 18750 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що формування позивачем валових витрат та податкового кредиту відбулося за наслідками господарських операцій з надання ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" маркетингових послуг згідно податкової накладної б/н від 14.07.2008 на суму 450000 грн., в тому числі ПДВ 75000 грн.

Для розрахунків з контрагентом ПП "Радіус-Консалтин-Плюс" позивач використовував векселі власної емісії №0377484 від 11.08.2008 та №0377485 від 11.08.2008, які передані ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" в рахунок погашення кредиторської заборгованості на суму 450000 грн. (строк погашення по пред?явленню).

Дані векселі були пред?явлені позивачу до оплати ТОВ "ФК "КІТ" м. Київ та погашені 13.08.2008.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для цілей оподаткування платники податків ведуть облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством або сплати грошових коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір про надання маркетингових послуг від 01.07.2008 з ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" було укладено по пошті, засобами поштового зв'язку надсилалися і акт виконаних робіт від 14.07.2008 та маркетинговий звіт. У такий же спосіб здійснювалася оплата векселями. Разом з тим, у позивача відсутні первинні документи (оригінали), які б підтвердили реальність надання маркетингових послуг контрагентом, зокрема, договору про надання послуг, акту виконаних робіт, відповідного звіту за результатами дослідження, докази надіслання документів поштою, тощо, що було встановлено під час проведення перевірки.

При цьому вимоги абз.5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не виконано.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно результатів проведеної Ленінською МДПІ у м. Луганську перевірки ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" останнє за своїм місцезнаходженням відсутнє, не встановлено будь-яких документів про фінансово - господарську діяльність підприємства, наявності у нього основних засобів та виробничих активів. Громадянин ОСОБА_2, зазначений у договорі від 01.07.2008 та акті виконаних робіт від 14.07.2008 як директор ПП "Радіус-Консалтинг-Плюс" ніякого відношення до даного підприємства не має та будь-яких договорів з контрагентами від імені підприємства не укладав, бухгалтерської і податкової звітності не складав.

За встановлених обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відсутність у позивача належних первинних документів, а також доказів, підтверджуючих факт здійснення господарської операції щодо надання маркетингових послуг дає підстави для висновку про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених в касаційній скарзі мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерне товариство "Вінницяфармація" відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун