Ухвала

від 01.04.2015 по справі 804/4571/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/800/60846/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від

23.05.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від

23.10.2013

у справі № 804/4571/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроексім»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.

Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної

податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013, задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Електроексім» (надалі - ТОВ «Електроексім») до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська), визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 15.03.2013 №0000212220, №0000232220 та від 20.03.2013 №0000412280, №0001371720.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо порушення податковим органом порядку проведення перевірки позивача.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Електроексім» у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська на виконання постанови від 17.01.2012 старшого слідчого прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська по матеріалам кримінальної справи №43119025 щодо взаємовідносин з ТОВ «Аргентит-8» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електроексім» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.2.1, ст. 5, п. 5.3.9 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1, п. 135.2, п. 135.4 ст. 135, п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662, Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 844871,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, ст. ст. 185, 186, 189, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 151546,00 грн.; порушення п. 160.5 ст. 160, пп. 49.18.2. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем несплачено 717,81 грн. податкових зобов'язань з податку на доходи нерезидентів; пп. 4.2.1, пп. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4, п.8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з фізичних осіб», п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1. ст. 168, пп. 164.2.11 п. 164.2. ст. 164, пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, п. 176. 2. ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності обчислення та своєчасності до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5224,05 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки №810/224/31958772 від 22.02.2013 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013: № 0000212220 на суму 1056088,00 грн., № 0000232220 на суму 189433,00 грн., від 20.03.2013 № 0001371720 на суму 7040,06 грн. та № 0000412280 на суму 717,81 грн.

Скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що перевірку позивача призначено на підставі постанови слідчого від 17.01.2012 в рамках кримінальної справи №43119025, проведено її 22.02.2013, а постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, якою закрито провадження у зазначеній кримінальній справі, набрала законної сили 06.03.2012. На підставі вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності у відповідача правових підстав для проведення перевірки, а, як наслідок, про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень є, зокрема, висновок про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій. Проте, судами попередніх інстанцій аналізується виключно підстави проведення перевірки, без з'ясування фактичних обставин справи та надання оцінки доводам податкового органу.

Водночас, судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При цьому, з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Електроексім», суди попередніх інстанцій зазначали виключно на відсутності підстав у податкового органу для проведення відповідної перевірки. При цьому, не взято до уваги те, що перевірку фактично проведено та встановлено порушення податкового законодавства, а тому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оцінка висновків акта перевірки та доводів апеляційної скарги має бути здійснена не залежно від підстав та способу проведення такої перевірки.

Зазначене судами попередніх інстанцій здійснено не було. У зв'язку з чим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт

виконання господарських зобов'язань, з'ясувати їх економічний зміст та господарську мету, встановити рух активів при здійсненні господарських зобов'язань, а також використання отриманих благ у господарській діяльності позивача.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не були досліджені докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, що унеможливлює правильне вирішення спірних правовідносин.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210 , 214 , 215 , 220 , 222, 223 , 227 , 230 , 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі № 804/4571/13-а скасувати.

Справу № 804/4571/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна