Рішення

від 09.04.2015 по справі 233/6868/14-ц

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/6868/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суду Донецької області у складі головуючого судді Леміщенко О.О., при секретарях Кліменко І.В., Войтюк О.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Свєтікова В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клингер» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Клингер» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з урахуванням уточнення та пояснила, що вона з 10.08.2010 року працювала у ТОВ «Клингер» на посаді головного бухгалтера. При прийомі на роботу їй було обіцяно більшу високу зарплатню, ніж та, яку вона почала отримувати. Через це в неї неодноразово виникали конфлікти з керівництвом підприємства. Так, коли вона побачила, що за квітень 2014 року іі заробітна плата складає трохи більше ніж 250,00 грн., то вона була цим обурена і звернулась до директора за роз'ясненнями. Директор їй відповів, що якщо вона не хоче працювати, то може звільнятися. Тоді вона вирішила звільнитися. Оскільки трудова книжка була в неї на руках і кадровою роботою займалася на підприємстві також вона, то вона самостійно внесла до трудової книжки запис про своє звільнення відповідно до ст. 38 КЗпП України. Підставою для звільнення вона зазначила наказ №5/05-к від 07.05.2014 року, але такого наказу не було видано, вона просто подивилася у книзі наказів наступний номер і записала його. Заборгованість по заробітній платі в сумі 351,88 грн. вона не отримала до теперішнього часу. Також не отримала і компенсацію за невикористані відпустки за весь період роботи в сумі 4390,90 грн. Просила стягнути з відповідача зазначену заборгованість, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.05.2014 року по 23.03.2015 року в сумі 19976,14 грн., індексацію заборгованості в сумі 1280,53 грн. Крім того, несвоєчасною виплатою належних коштів відповідачем їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя через брак грошей, переживала за своє майбутнє та майбутнє членів своєї сім'ї, дуже нервувала через неможливість своєчасно виконувати свої зобов'язання за договором кредиту. Розмір моральної шкоди вона оцінює у 5000,00 грн., яку також просила стягнути з відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 07.08.2014 року, в судовому засіданні підтримав пояснення позивача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Свєтіков В.О., який діє на підставі довіреності від 26.01.2015 року, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 дійсно працювала у ТОВ «Клингер» на посаді головного бухгалтера, але звільнена була 07.05.2014 року не за її власним бажанням, як вона сама собі записала в трудову книжку, а за прогул. Заробітну плату за квітень 2014 року та компенсацію за невикористані відпустки вона могла отримати самостійно, оскільки сама підписувала відповідні відомості як головний бухгалтер. 07.04.2015 року на адресу позивача було направлено грошовими переказами нарахована, але не виплачена, заборгованість по зарплаті та компенсації за невикористані відпустки, за виключенням обов'язкових платежів. В зв'язку з тим, що на його думку, позивач навмисно не приходила на підприємство і не отримувала розрахункові, вважає, що вини підприємства у затримці розрахунку немає, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Проти стягнення індексації заборгованості також заперечував, оскільки вважає, індексація заборгованості не передбачена законодавством. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні достовірно встановлено та не заперечувалося сторонами, що позивач ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Клингер» з 10.08.2010 року по 07.05.2014 року.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 у її трудовій книжці зазначено ст. 38 КЗпП України (наказ №5/05-к від 07.05.2014 року), але суд не приймає це до уваги, оскільки цей запис не засвідчений підписом керівника підприємства. В той же час відповідачем надано суду копію наказу №5/05/-2014 від 07.05.2014 року, згідно з яким ОСОБА_1 звільнена з займаної посади з 07.05.2014 року відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, і цей наказ до теперішнього часу позивачем не оскаржений (т. 1 а.с. 40).

Суд звертає увагу на ці розбіжності, але зазначає, що ці розбіжності не є предметом розгляду.

Судом було роз'яснено сторонам право заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи для проведення необхідних розрахунків, але жодна зі сторін таким правом не скористалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до копії розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000004 за квітень 2014 року (т. 1 а.с. 169) ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 257,14 грн., з яких утримано ЄСВ в сумі 9,26 грн., тобто до виплати належить 247,88 грн.

З копії відомості на виплату грошей №ВЗП-000006 за квітень 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 не отримала належної до виплати суми у розмірі 247,88 грн., крім того цей факт визнано представником відповідача.

Представником відповідача в судовому засіданні надано копії фіскальних чеків на підтвердження того, що 07.04.2015 року на адресу ОСОБА_1 здійснено поштові перекази грошових коштів в сумі 254,38 грн. на рахунок погашення заборгованості по заробітній платі та 1190,39 грн. на рахунок погашення заборгованості з компенсації за невикористані відпустки.

Щодо заборгованості по заробітній платі за 1 відпрацьований робочий день у травні 2014 року, а саме - 07 травня 2014 року, то в судовому засіданні не встановлено наявності заборгованості, оскільки позивач була звільнена 07.05.2014 року за прогул, тобто в зазначений день не працювала.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають, оскільки встановлена судом заборгованість в сумі 257,14 грн. (за вирахуванням ЄСВ - 247,88 грн.) вже погашена.

Щодо позовних вимог в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки, то необхідно зазначити наступне.

Позивач ОСОБА_1, як інвалід ІІ групи (т. 1 а.с. 285, 286) відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» має право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів.

Відповідно до наказу №9/2011 від 10.05.2011 року, копію якого не надано суду, ОСОБА_1 перебувала у відпустці за період роботи з 10.08.2010 року по 09.08.2010 року з 17.05.2011 року по 31.05.2011 року, тобто 15 календарних днів. Про це зазначено у її особовій картці (т.1 а.с. 51-52) та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

В подальшому до дня звільнення ОСОБА_1 не перебувала у відпустках.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що на день звільнення - 07.05.2014 року, позивач мала 105 календарних днів невикористаної щорічної відпустки виходячи з наступного:

· невикористана частина щорічної відпустки тривалістю 15 календарних днів за період роботи з 10.08.2010 року по 09.08.2011 року;

· невикористана відпустка тривалістю 30 календарних днів за період роботи з 10.08.2011 року по 09.08.2012 року;

· невикористана відпустка тривалістю 30 календарних днів за період роботи з 10.08.2012 року по 09.08.2013 року;

· невикористана відпустка тривалістю 30 календарних днів за період роботи з 10.08.2013 року по 07.05.2014 року (враховуючи положення ч. 9 ст. 10 Закону України «Про відпустки» та ч. 3 ст. 79 КЗпП України, відповідно до яких щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року).

При цьому суд приймає до уваги, що позивач в період з червня 2013 року і по день звільнення працювала за неповним робочим тижнем відповідно до наказів №02/НРН-2013 від 01.04.2013 року (т. 1 а.с. 67), №04/НРН-2014 від 01.11.2013 року (т.1 а.с. 68), №3/НРН-2014 від 03.01.2014 року (т. 1 а.с. 72), але приходить до висновку, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників, що передбачено ч. 3 ст. 56 КЗпП України, в тому числі і щодо скорочення тривалості щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Аналогічна правова норма закріплена і у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Згідно пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 (далі - Порядок №100) відпускні розраховуються шляхом ділення сумарного заробітку за розрахунковий період на кількість календарних днів розрахункового періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку №100, для розрахунку суми компенсації беруть виплати за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації.

З розрахункового періоду виключають святкові та неробочі дні, а також періоди, упродовж яких працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. 6 п. 2 Порядку № 100). Ідеться про відпустки без збереження зарплати за ст. ст. 25 і 26 Закону про відпустки, періоди по догляду за дитиною до трьох років (за медичним висновком - до 6-ти та в деяких випадках, передбачених законодавством, - до 16?років). Те ж саме з часом простою, коли його оплачено в розмірі, меншому за середній заробіток. Крім того, на підставі цієї норми з розрахункового періоду виключають робочі дні, не відпрацьовані у зв'язку із запровадженням за ініціативою роботодавця неповного робочого тижня.

Терміну давності для виплати грошової компенсації за невикористані працівником дні відпустки не встановлено (лист Мінпраці від 22.02.2008 року № 33/13/116-08).

Таким чином, для розрахунку суми компенсації необхідно взяти період з травня 2013 року по квітень 2014 року включно.

З наданих відповідачем копій розрахунково-платіжних відомостей та табелів обліку використання робочого часу за зазначений період встановлено, що позивачем за період з 01 травня 2013 року по 30 квітня 2014 року відпрацьовано 125 днів, і за цей же період їй була нарахована заробітна плата в сумі 10492,80 грн. (таблиця 1)

Таблиця 1.

Місяць, рікНарахована заробітна плата, грн.Кількість відпрацьованих днів травень 2013 681,82 10 червень 2013 1200,00 12 липень 2013 1095,65 14 серпень 2013 1114,29 13 вересень 2013 1114,29 13 жовтень 2013 1017,39 13 листопад 2013 1114,29 13 грудень 2013 1063,64 13 січень 2014 1114,29 13 лютий 2014 270,00 3 березень 2014 450,00 5 квітень 2014 257,14 3

Виходячи з цього, розмір середньоденної заробітної плати позивача на день звільнення складав 83,94 грн. (10492,80 грн. / 125 днів).

Таким чином, за невикористані відпустки за весь час роботи у ТОВ «Клингер» ОСОБА_1 має право отримати компенсацію у сумі 8813,70 грн. (105 календарних днів невикористаних щорічних відпусток * 83,94 грн.).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи положення ст. 11 ЦПК України, суд позбавлений можливості вийти за межі позову, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористані відпустки в межах заявлених вимог в цій частині (4390,90 грн.) без врахування вже виплаченої (за винятком обов'язкових платежів) суми компенсації в розмірі 1261,48 грн. (т. 1 а.с. 176), тобто в сумі 3129,42 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи те, що відповідачем не було вжито будь-яких заходів для здійснення розрахунку з позивачем при звільненні (не направлено відповідного листа із пропозицією отримати належні кошти; належні кошти не були надіслані грошовим переказом на адресу позивача тощо) і суду не було доведено неможливість проведення своєчасного розрахунку через будь-які причини, суд вважає вину відповідача у не проведенні такого розрахунку з позивачем при звільненні доведеною.

Відповідно до довідки ТОВ «Клингер», наданої представником відповідача в судовому засіданні, кількість робочих днів бухгалтера на ТОВ «Клингер» за період з 01.05.2014 року по 28.02.2015 року складає 52 дні. Зазначена кількість робочих днів підтверджується також наказами №01/05-НРТ-14 від 26.05.2014 року, №01/06-НРТ-14 від 01.07.2014 року, №01/10-НРТ-14 від 01.10.2014 року, №01/01-НРТ-15 від 15.01.2015 року, №01/02-НРТ від 02.02.2015 року.

В березні 2015 року за наказом №01/03-НРТ-15 від 02.03.2015 року бухгалтеру ТОВ «Клингер» встановлено 10 робочих днів. Враховуючи те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише до 23.03.2015 року, кількість робочих днів необхідно рахувати шляхом пропорційності: 10/31*23 = 7 (з округленням) робочих днів.

Таким чином, виходячи з визначеного розміру середньоденної заробітної плати при звільненні у сумі 83,94 грн., а також кількості робочих днів у ТОВ «Клингер» в період з 08.05.2014 року (тобто наступного дня за тим, коли розрахунок мав бути проведений) по 23.03.2015 року (що відповідає позовним вимогам) включно складає 59 робочих днів, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 5033,29 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення індексації, то слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачає, що індексація грошових доходів населення це - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 ЗУ України «Про оплату праці» структуру зарплати становить основна та додаткова зарплата, яка включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, тощо. З приписів п. 1.3 Розділу 1, п. 2.2.7 Розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 5 від 13 січня 2004 року, вбачається, що суми виплат, пов'язаних з індексацію заробітної плати, входять до структури заробітної плати.

Суд вважає, що дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки проіндексовані можуть бути поточні доходи працівників, а на прострочену заробітну плату може бути нарахована лише компенсація, наявність факту порушення трудового законодавства відповідачем в частині невиплати позивачці індексації вже отриманої заробітної плати не надано, тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексації на несвоєчасно виплачену заробітну плату та компенсацію за невикористані відпустки необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про працю щодо своєчасного розрахунку з позивачем при звільненні, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача суми моральної шкоди знайшли своє підтвердження, оскільки погоджується з тим, що несвоєчасний розрахунок вплинув на організацію нормального життя позивача, можливість своєчасно забезпечувати свої побутові потреби шляхом придбання продуктів харчування, ліків, певних матеріальних цінностей, оплати необхідних послуг, але, одночасно з цим, приходить до висновку, що розмір такої шкоди позивачем значно завищений, тому з урахуванням глибини моральних страждань позивача, а також принципів розумності та справедливості, зменшує суму, що підлягає стягненню, до 500,00 грн.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільненай від сплати судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клингер» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клингер», ЄДРПОУ 32832415, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1) компенсацію за невикористані відпустки в сумі 3129 (три тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 42 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5033 (п'ять тисяч тридцять три) грн. 29 коп., а всього 8162 (вісім тисяч сто шістдесят дві) грн. 71 коп. за вирахуванням всіх необхідних податків і зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клингер», ЄДРПОУ 32832415, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клингер», ЄДРПОУ 32832415, на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Запорізької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя