Ухвала

від 17.06.2015 по справі 233/6868/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 233/6868/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Леміщенко О.О.

Номер провадження 22-ц/778/3969/15 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клингер» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнювала до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клингер» (далі ТОВ «Клингер») про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що з 10 серпня 2010 року працювала у ТОВ «Клингер» на посаді головного бухгалтера. При прийомі на роботу їй була обіцяна більш висока заробітна плата, ніж та, яку вона отримувала. Через це, в неї неодноразово виникали конфлікти з керівництвом підприємства. Отримавши у квітні 2014 року заробітну плату у розмірі 250,00 грн., вона звернулася до директора за роз'ясненнями, а не отримавши їх, вирішила звільнитись. Оскільки, трудова книжка була в неї на руках і кадровою роботою займалася на підприємстві також вона, то самостійно внесла до трудової книжки запис про своє звільнення відповідно до ст. 38 КЗпП України. Підставою для звільнення зазначила наказ №5/05-к від 07 травня 2014 року, але такий наказ не видавався.

Заборгованість по заробітній платі в сумі 351,88 грн. вона не отримала дотепер. Також не отримала і компенсацію за невикористані відпустки за весь період роботи в сумі 4390,90 грн.

Несвоєчасний розрахунок вплинув на організацію нормального життя позивача, можливість своєчасно забезпечувати свої побутові потреби шляхом придбання продуктів харчування, ліків, певних матеріальних цінностей, оплати необхідних послуг, тому їй завдана моральна шкода, яку вона оцінила в розмірі 5000,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 1800,00 грн., середній заробіток за затримку розрахунку 9898,35 грн., грошову компенсацію за невикористані щорічні обов'язкові відпустки за 2012 рік та 2013 рік включно в розмірі середнього заробітку діючого на той час, та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клингер» на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористані відпустки у сумі 3129,42 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4952,46 грн. Всього: 8081,88 грн. за вирахуванням всіх необхідних податків і зборів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клингер» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у сумі 5033 грн. 29 коп., в частині відмови у стягненні індексації на несвоєчасно виплачену заробітну плату, в частині відмови в стягненні заробітної плати за 07 травня 2014 року в сумі 94 грн. 74 коп. ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2015 року в цій частині та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у сумі 19976 грн. 14 коп., компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати в сумі 1280 грн. 53 коп., заробітну плату за 07 травня 2014 року в сумі 94 грн. 74 коп.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначена апеляційному суду Запорізької області.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від апелянта ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі. Від відповідача ТОВ «Клингер» 17.06.2015 року о 11.57 годин факсом надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що в цей же день на 09.00 годину у Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області було призначено розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Клингер» про зміну формулювання причин звільнення. Розгляд справи не відбувся, а враховуючи відстань між м. Костянтинівкою та м. Запоріжжям не має можливості своєчасно прибути до суду.

Судова колегія розглянувши надане клопотання, не вбачила підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 305 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, а оскільки апелянт оскаржує рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у сумі 5033 грн. 29 коп., в частині відмови у стягненні індексації на несвоєчасно виплачену заробітну плату, в частині відмови в стягненні заробітної плати за 07 травня 2014 року в сумі 94 грн. 74 коп., у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення переглядається лише в цій частині позовних вимог ОСОБА_3

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 частково та стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5033,29 грн., суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні з посади головного бухгалтера ТОВ «Клингер» 07 травня 2014 року за п.4 ст.40 КЗпП України, з нею не здійснений остаточний розрахунок та не виплачена заробітна плата, а виплачена лише 07 квітня 2015 року, тому стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку з 08.05.2014 року по 23.03.2015 року за 59 робочих днів у сумі 5033,29 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних ОСОБА_3 в частині стягненні індексації на несвоєчасно виплачену заробітну плату, суд керуючись Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», дійшов висновку,що проіндексовані можуть бути поточні доходи працівників, а на прострочену заробітну плату може бути нарахована лише компенсація за наявності факту порушення трудового законодавства, однак такі докази відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення заробітної плати за 07 травня 2014 року у сумі 94 грн. 74 коп., суд виходив з того, що в цей день позивач не працювала, оскільки була звільнена за п.4.ст. 40 КЗпП України (за прогул).

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, закон, який їх регулює та правильно вирішив спір.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала головним бухгалтером ТОВ «Клингер» за сумісництвом з неповним робочим днем та 07 травня 2014 року була звільнена за п.4 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення відповідач з нею розрахунок не провів. Остаточний розрахунок відповідачем проведений 07 квітня 2015 року (т.2 а.с. 27).

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позову, та наявності передбачених ст. ст. 116,117 КЗпП України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 травня 2014 року по 23 березня 2015 року за 59 робочих днів у сумі 5033,29 грн.

Щодо доводів апелянта відносно того, що судом не вірно розрахований період за який має бути стягнутий середній заробіток за затримку розрахунку, то судова колегія зазначає, що оскільки ОСОБА_3 працювала за сумісництвом з неповним робочим днем, тому відповідно довідки ТОВ «Клингер», за період затримки розрахунку з 08 травня 2014 року по 23 березня 2015 року кількість робочих днів склала 59 робочих днів (т.2 а.с.28).

Середньоденний заробіток розрахований судом на підставі довідок ТОВ «Клингер» та становить 83,94 грн., а щодо допущеної судом арифметичної помилки при підрахунку середнього заробітки, який підлягає стягненню, то вона може бути виправлена судом в порядку ст. 219 ЦПК України.

Відносно доводів апелянта з незгодою в частині відмови стягнення індексації за несвоєчасну виплачену заробітну плату, то судом першої інстанції вірно застосовані норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та обґрунтовано відмовлено у задоволенні цих позовних вимог, оскільки в силу ч.1 ст.2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Оскільки, за рішенням суду стягнута компенсація за невикористані відпустки, середній заробіток за час затримки розрахунку, які носять разовий характер, тому індексації вони не підлягають.

Щодо доводів апелянта про стягнення заробітної плати за 07 травня 2014 року у сумі 94,74 грн., то судом зроблений правильний висновок про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки відповідно наказу № 5/05/-2014 від 07 травня 2014 року ОСОБА_3 звільнена з 07.05.2014 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (прогул) (т.1 а.с. 40), тому в цей день не працювала, а відповідно не має права на отримання заробітної плати за цей день.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: