Постанова

від 13.02.2015 по справі 804/119/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2015 р. Справа № 804/119/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

12.01.2015р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" (далі ТОВ «Агрофірма «Вікторія») до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Східно-Дніпровська ОДПІ), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення Східно-Дніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів уДніпропетровській області від 21.11.14р. №000491421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 365,70, у тому числі штраф у розмірі 10% - 365,70грню та №000490421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 1985,96грн., у тому числі штраф у розмірі 20%-1985,96грн.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі акту від 21.11.2014 року за №602 про результати камеральної перевірки податкової звітності позивача, а саме перевірки граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по податках і зборах у висновку якого встановлено несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання орендної плати за землю, яке самостійно задекларовано у податковій декларації, що порушенням п.57.1 ст.57 ПК України. Позивач вважає зазначений висновок необґрунтованим та таким, що прийнятий з порушенням норм діючого законодавства України, виходячи з того, що відповідач не зазначив в акті обов'язкові реквізити, в наслідок чого на його думку не має описової частини акту, додатки до акту не підписані посадовою (службовою) особою контролюючого органу, яка здійснила перевірку. Також, на думку позивача підстав для складання акту перевірки не було, оскільки актом перевірки не зафіксовано порушення строків сплати визначеного у податковій декларації на 2013 рік податкового зобов'язання з орендної плати за землю, визначених п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, акт перевірки не зареєстровано у контролюючому органі. Спірні рішення прийняті не у строк визначений податковим законодавством, внаслідок чого порушене право позивача на подання заперечень до акта перевірки. Від-так, рішення прийняті без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення,а тому вони не відповідають критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, визначених ч.2 ст.3 КАС України. До того ж відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності за п.126 ст.126 ПК України, оскільки позивачем на підтвердження своєчасної сплати податкових зобов'язань за податковими деклараціями з орендної плати за землю (первинної та уточнених) надано до суду копії платіжних доручень, поданою позивачем уточнюючою декларацією позивач не зменшував суму податкового боргу, оскільки такий борг взагалі не виникав.

Ухвалою суду від 15.01.2015р. відкрито провадження в адміністративній справі № 804/119/15 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.01.2015р., в подальшому розгляд справи відкладено на 13.02.2015р.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

30.01.2015р. позивач подав до суду клопотання, в якому просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі, розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився; 13.02.2015р. подав заперечення на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що податковим органом в ході перевірки граничних строків сплати СГ ТОВ «Агрофірма «Вікторія» суми грошового зобов'язання орендної плати за землю в розмірі 28505,85грн., яке було самостійно задекларовано у поданій декларації від 27.01.13р. №9002484199 встановлено несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання орендної плати за землю. Зазначене порушення зафіксоване в акті перевірки від 21.11.14р. №602. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення від 21.11.14р. №000491421 та №000490421 про застосування штрафних санкцій до СГ ТОВ «Агрофірма «Вікторія» за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб. Враховуючи вищевикладене, Східно-Дніпровська ОДПІ вважає, що висновки, зроблені в акті перевірки щодо несвоєчасної сплати СГ ТОВ «Агрофірма «Вікторія» суми грошового зобов'язання орендної плати за землю, яке самостійно задекларовано у поданій декларації та розраховані штрафні санкції є законодавчо обґрунтованими.

Враховуючи клопотання позивача, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

21.11.14р. Східно-Дніпровською ОДПІ на підставі п.75.1 ст.75 ПК України проведена камеральна перевірка СГ ТОВ «Агрофірма «Вікторія» з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по податках і зборах, по результатам якої складений акт №602 від 21.11.2014р., яким зафіксовано порушення пп.57.1 ст.57 ПК України,а саме: платник податку не сплатив суму податкового зобов'язання. зазначеного у поданими ним податкової звітності протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку. Керуючись п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, за порушення граничних строків сплати суми податкового зобов'язання до платника застосовано штрафні санкції .

На підставі акту перевірки податковим органом 21.11.2014року винесено податкове повідомлення-рішення №000491421, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 365,70грн., у тому числі штраф у розмірі 10% - 365,70грн. та податкове повідомлення-рішення №000490421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 1985,96грн., у тому числі штраф у розмірі 20% - 1985,96грн.

Позивач не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішенням, в зв'язку з чим звернувся до суду.

Судом встановлено, що у листопаді 2013 року позивачем була подана відповідачу декларація від 29.11.13р. №9002484199 за 2013 рік.

В подальшому СГ ТОВ «Агрофірма «Вікторія» подало до податкового органу уточнюючу декларацію з плати за землю від 27.06.2013р. №9038114680 за 2013 рік та від 27.11.2013р. № 99076896829 за 2013 рік, які були прийняті як податкова звітність та відповідно то яких було зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку.

Судом встановлено, що позивачем, як платником орендної плати за землю державної власності, було самостійно задеклароване податкове зобов'язання згідно декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.01.2013 року реєстраційний номер документа 9002484199, що підтверджується Квитанцією №2 про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, в якій було самостійно визначено податкове зобов'язання у розмірі річної суми 28505,85 грн., у тому числі 2375,63 грн. на місяць - за лютий-грудень 2013 року, та у розмірі 2375,62 грн. за грудень 2013 року.

За приписами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

27.06.2013 року позивачем було подано до Східно-Дніпровської ОДПІ уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення суми грошового зобов'язання з плати за землю за 2013 рік, реєстраційний номер документа 9038114680, що підтверджується Квитанцією №2 про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, відповідно до якої раніше задеклароване податкове зобов'язання зі сплати за землю згідно декларації від 27.01.2013 року №9002484199 на 2013 рік зменшено на 11128,30 грн., у тому числі по строку:30.06.2013р. - на 1391,25 грн.; 30.07.2013р. - на 1391,25 грн.; 30.08.2013р. - на 1391,25 грн.; 30.09.2013р. - на 1391,25 грн.; 30.10.2013р. - на 1391,25 грн.; 30.11.2013р. - на 1391,25 грн.; 30.12.2013р. - на 1391,25 грн.; 30.01.2014р. - на 1389,55 грн.

Крім того, відповідно до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України (затверджених наказом Міністерство доходів і зборів України від 14.06.2012 року № 516) декларація, надана платником, вважається прийнятою за умови дотримання вимог, встановлених ст. ст. 48 і 49 Податкового кодексу України. За відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, зазначених у пункті 4.7 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання ОДПС. Така податкова звітність вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, реєстрації документа та реєстраційний номер. Обробка та занесення інформації електронних баз виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків на паперових (електронних) носіях, несуть відповідальність підрозділи, що приймають податкову звітність.

Отже, обов'язок платника податків подати декларацію узгоджується обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. (Пункт 66.1 ст. Податкового кодексу України.)

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4.3 розділу 4 Інструкції про поряд ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів , бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами держави податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 (надалі - Інструкція №27( при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкового зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання, тобто цією датою погашається податковий борг.

Виправлення помилок в майбутніх періодах здійснюється з урахування строків давності, визначених ст. 102 ПК України. В загальному випадку такий строк визначено не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

При цьому, кількість показників в деклараціях, що можуть бути уточнен платниками податків у наступних періодах, законодавством не обмежена.

Результатом помилки може бути не лише заниження податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, але завищення попередньо задекларованого податкового зобов'язання, як такого що підлягало сплаті до бюджету.

27.11.2013 року позивачем було подано до Східно-Дніпровської ОДПІ уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення суми грошового зобов'язання з плати за землю за 2013 рік, реєстраційний номер документа №907689682 підтверджується Квитанцією №2 про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, відповідно до якої раніше задеклароване податкове зобов'язання зі сплати за землю згідно декларації від 27.01.2013 р. №9002484199 на 2013 рік зменшено на 2953,14 грн., у тому числі по строку:

до 30.11.2013р. - на 984,38 грн., до 30.12.2013р. - на 984,38 грн., до 30.01.2014р. - на 984,38 грн.

Законодавцем не обмежено характеру помилок, які можуть бути виправлені платником податків, а абзацом 1 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України прямо передбачено обов'язок платника податків надіслати уточнюючий розрахунок податкової декларації, у якій ним самостійно виявлено помилку, і позивач виконав свій обов'язок, визначений п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України.

Таким чином, саме податковий орган, в якому платник податків перебуває і податковому обліку, здійснює внесення інформації до відповідних облікові карток, тому й корегування таких даних є повноваження такого органу.

Всупереч приписам пп.66.1.5 п.66.1 ст.66, п. 50.1. ст. 50, ст. 102 Податкового кодексу України податковий орган при розрахунку штрафних санкцій не врахував дані уточнюючих податкових декларацій за 2013 рік від 27.0б.2013р. №9038114681 та від 27.11.2013р. №9076896829, що вбачається із додатків до акта перевірки "Розрахунок штрафних санкцій".

Таким чином, позивачем не допущено заниження значень податку до сплати, оскільки останнім подано 27.06.2013р. та 27.11.2013р. уточнюючі податкові декларації з плати за землю.

Крім того, уникненню виникнення податкового боргу сприяла наявна станом на 01.01.2013 року у позивача переплата в розмірі 8935,23 грн., що підтверджується актом звірення №3021/9/4-21/20 від 13.12.2013р. наявним в матеріалах справи.

Згідно із п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 38.1. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 9.3. ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Пунктом 9.1.10. ст.9 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних податків та зборів належить плата за землю.

Згідно із ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Положеннями п. 290.1. ст. 290 ПК України, що є загальною нормою як для земельного податку так і для орендної плати, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. Тобто, саме Бюджетним кодексом України визначаються загальні вимоги до порядку та процедури здійснення платежів до відповідного бюджету.

Згідно ч. 5 ст. 78 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 N 122 (далі Положення), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 р. за N 594/6882 єдиний казначейський рахунок (далі ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).

Позивачем на підтвердження своєчасної сплати податкових зобов'язань за податковими деклараціями з орендної плати за землю (первинної та уточнених) надано до суду копії платіжних доручень, у яких Код бюджетної класифікації зазначено 13050200, який відповідає зазначеному у Наказі Міністерства фінансів України від 14.01.2011р.№11 "Про бюджетну класифікацію" коду для орендної плати з юридичних осіб: від 18.01.2013р. № 444 про сплату орендної плати за землю в сумі 1 391.25 грн.; від 27.02.2013р. №457 про сплату орендної плати за землю в сумі 1391,25 грн.; від 25.03.2013р. №475 про сплату орендної плати за землю в сумі 1391,25 грн.; від 29.04.2013р. №486про сплату орендної плати за землю в сумі 1395,00 грн.; від 29.05.2013р. № 492 про сплату орендної плати за землю в сумі 1391,25 грн.; від 30.10.2013р. №511 про сплату орендної плати за землю в сумі 905,00 грн.

Відповідно до пункту 31.11 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави щодо нарахування штрафних санкцій позивачу шляхом винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки сплата податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб за податковими деклараціями з орендної плати за землю за 2013 рік здійснена у встановлені чинним податковим законодавством терміни, а саме у строки, передбачені п. 287.3 ст. 287 ПК України.

Від-так, правових підстав для притягнення позивача податковим органом до відповідальності, за п. 126.1 ст. 126 ПК України немає, оскільки виходячи з наведених правових норм, законодавець пов'язує погашення грошових зобов'язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна, але не із зменшенням самостійно визначеної платником податків суми податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, подача уточнюючої декларації не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм пп. 14.1.152 п. 14.1. ст. 14, ст. 50, ст. 87, ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки платник податків не погашав (не сплачував) податковий борг, а корегував податкові зобов'язання (грошові зобов'язання) в сторону зменшення, тобто, фактично, усував помилку при визначення суми податкового зобов'язання.

При цьому, у даному випадку, позивач не зменшував уточнюючою декларацією суму податкового боргу, оскільки такий борг взагалі не виникав, так як сума податкового зобов'язання платником податків була визначена невірно, а тому відсутня протиправна поведінка платника податку, а отже відсутні правові підстави для застосування до платника податку міри відповідальності такої як штраф.

А від-так, оскільки штраф нараховується лише на ті суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, то у даному випадку, коли позивач, шляхом надання уточнюючих розрахунків, зменшив суму податкового зобов'язання (грошового зобов'язання), задекларовану раніше, така сума (до зменшення) не підлягає сплаті в бюджет, а відповідно на таку суму не нараховується штраф.

Таким чином, законні підстави для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень форми «Ш» від 21.11.14р. №000491421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 365,70грн., у тому числі штраф у розмірі 10% - 365,70грн. та №000490421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 1985,96грн., у тому числі штраф у розмірі 20% - 1985,96грн. відсутні.

Згідно з положеннями частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до норм частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судові витрати, понесені позивачем, стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. 69-71,158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Східно-Дніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів уДніпропетровській області від 21.11.14р. №000491421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 365,70, у тому числі штраф у розмірі 10% - 365,70грню та №000490421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 1985,96грн., у тому числі штраф у розмірі 20%-1985,96грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" (код ЄДРПОУ 32433909) судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.В. Ніколайчук