Постанова

від 26.03.2015 по справі 810/442/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року (16:13 год.) м.Київ 810/442/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтек Київ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі головного управління Держаної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Пшенична В.В., довіреність № б/н від 12.01.2015;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору : До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтек Київ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Держаної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 № 0015971502, 0015981502.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених акті №26/15-02/37866852 від 18.07.2014 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтек Київ", код ЄДРПОУ 37866852, наданої за травень 2014 року» щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість по операціях з контрагентом ТОВ "Промлогістик". Так, позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, відображених у письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначає, що податкові накладні, отримані від ТОВ "Промлогістик" не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що не дає права позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товарситва з обмеженою відповідальністю "Валтек Київ", код ЄДРПОУ 37866852, за результатами якої складено акт №26/15-02/37866852 від 18.07.2014 (т.1 а. с. 10-11).

За результатами акту перевірки встановлені порушення 201.10, 201.6 статті 201, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ за травень 2014 у розмірі 252800,36 грн.

Позивач 04.08.2014 подав заперечення на акт перевірки №26/15-02/37866852 від 18.07.2014 до податкового органу, яким складено акт перевірки, на які 11.08.2014 надано відповідь №8483/10/15-02-26 про залишення висновків перевірки без змін (т1, а.с.16-20).

Акт перевірки №26/15-02/37866852 від 18.07.2014 покладено Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень:

- від 14.08.2014 №0015971502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 241139,20 грн., в тому числі 192911,36 грн. за основним платежем та 48227,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 14.08.2014 № 0015981502 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59889 грн.(т1., а.с. 12-15).

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження рішення податкового органу, звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Київській області (т. 1, а.с.21-24).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області скаргу № 277/09/14 від 04.09.2014 на податкові повідомлення рішення від 14.08.2014 № 0015971502 та № 0015981502 - відхилено, відповідні податкові повідомлення рішення залишено без змін (т.1, а.с. 25-28) .

Не погоджуючись з рішенням Головного управління ДФС у Київській області, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України, рішенням про результати розгляду скарги від 05.12.2014 № 8155/6/99-99-10-01-25 у задоволенні заяви відмолено, податкові повідомлення-рішення залишено без змін (т1, а.с. 34-35).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень судом встановлено, що в травні 2014 року ТОВ "Валтек Київ" мало господарські відносини з ТОВ "Промлогістик".

Так, 05.05.2014 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Промлогістик" (Постачальник) укладено договір поставки № 6 з відстроченням платежу (далі - Договір №6), згідно пункту 1.1 даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця устаткування для систем тепло- і водопостачання, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлений товар відповідно до умов договору (далі - Договір) (т. 1, а.с. 35-41).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, при цьому асортимент, кількість і ціна товару визначаються на підставі видаткової накладної.

Одержання товару відповідно до Договору здійснюється особою, уповноваженою на одержання товару від імені покупця. При передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві видаткову накладну, податкову накладу та інші необхідні товарні й супровідні документи (п. 3.14 Договору № 6).

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець оплачує товар за ціною, встановленою відповідно до діючого прайс-листа постачальника та зазначеної у видатковій накладній, наданій постачальником. Ціна на товар є вільною, включає ПДВ, вартість тари й упаковки.

Положеннями п. 8.1 Договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

Позивачем було направлено заявки на постачання товару з переліком виду та кількості відповідних одиниць до ТОВ "Промлогістик":

- № 110/05/14 від 05.05.2014;

- №117/05/14 від 16.05.2014;

- № 119/05/14 від 16.05.2014;

- №120/05/14 від 16.05.2014; (т.1, а. с. 87-100).

Матеріали справи свідчать, що в травні 2014 року на виконання умов Договору позивачу було поставлено товар у кількості 546 найменувань на загальну суму 1516802,20 грн. в тому числі ПДВ 252800,37 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 0513/01 від 13 травня 2014 року, всього 156 найменувань на загальну суму 181926,13 грн., в тому числі ПДВ 30321,00 грн.

- № 0519/02 від 19 травня 2014 року, всього найменувань товару 70 на суму 482968,46 грн., в тому числі ПДВ 80494,74 грн.;

- № 0519/03 від 19 травня 2014 року, всього найменувань 62, на суму 481594,28 грн., в тому числі ПДВ 80265,71 грн.;

- № 0519/04 від 19 травня 2014 року, всього найменувань 258, на суму 370313,33 грн., в тому числі ПДВ 61718,92 грн.; (т.1, а. с. 61-72).

Факт транспортування товарів позивачу за замовленням контрагента - ТОВ "Промлогістик" підтверджується товарно-транспортними накладними №1/1305414 від 13 травня 2014 року та № 1/190514 від 19 травня 2014 року (т.1, а. с 79-82).

Також суду надано витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2012-2015 роки позивача з якого слідує, що 13.05.2014 позивачем виписано довіреність строком дії до 22.05.2014 на директора товариства Лавриненко С.Т. на отримання товару від ТОВ «Промлогістик» (т.2, а. с. 49-71).

Вартість отриманих товарів позивачем сплачено в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 142 від 04.06.2014, № 190 від 17.06.2014, № 191 від 17.06.2014, № 192 від 17.06.2014, №194 від 17.06.2014, № 196 від 19.06.2014 на загальну суму 1516802,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 252800,37 грн. (т.1, а.с.73-78).

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ТОВ "Промлогістик" були виписані податкові накладні на загальну суму 1516 802,20 грн., в тому числі ПДВ 252800,37 грн.:

- № 14 від 13.05.2014 на загальну суму 181926,13 грн., втому числі ПДВ 30321,00 грн.;

- №15 від 19.05.2014 на загальну суму 482968,46 грн., в тому числі ПДВ 80494,74 грн.;

- № 16 від 19.05.2014 на загальну суму 481594,28 грн., в тому числі ПДВ 80265,71 грн.;

- № 17 від 19.05 2014 на загальну суму 370313,33 грн., в тому числі ПДВ 61718,92 грн. (т.1, а.с.42-60).

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за травень 2014 року (т. 2, а.с. 72-101).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 252800,36 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.1, а.с.83-86).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Промлогістик" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про невідображення суми податку на додану вартість у податкових зобов'язаннях ТОВ "Промлогістик", з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про нікчемність господарських операцій був зроблений на підставі аналізу документів податкової звітності позивача, який здійснено під час проведення камеральної перевірки.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеним контрагентом, суд зазначає наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №19892502 від 14.01.2015 основним видом економічної діяльності ТОВ "Валтек Київ" є: 46.74 оптова торгівля залізничними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням до нього (т.2 а.с.8-9).

Тобто, отримання товарів від ТОВ "Промлогістик" та подальше використання у власній господарській діяльності відповідає видам діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтек Київ" та пов'язано з його господарською діяльністю.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що отриманий товар позивачем використано для виконання зобов'язань перед контрагентами:

- ТОВ "Епіцентр К" за договором поставки № 259970 від 24.09.2012 (т.2, а.с. 117-124);

- ТОВ "Торговельно-будівельний дім "ОЛДІ" за договором поставки №2002244 від 18.09.2012 (т.2, а.с. 151-157);

- ТОВ "Леруа Мерлен Україна" за договором поставки № 08221 від 20.04.2014. (т. 2, а.с. 125-150).

На підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ "Промлогістик" товарів та їх подальшої реалізації контрагентам, позивачем надано видаткові, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, видані контрагентам під час поставки придбаних у ТОВ "Промлогістик" товарів.

Вартість отриманих товарів контрагентами сплачено, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по банківському рахунку позивача за 17.06.2014, 11.06.2014, 06.06.2014, 02.06.2014, 27.08.2014, 26.08.2014, 20.08.2014.

З матеріалів справи вбачається, 01.08.2012 між позивачем (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудінформ-1" укладено договір оренди № 17 складських приміщень без опалення та відкриту площадку загальною площею 982, кв. м. та Додаткові угоди №6, №12, №8, №4, №10 до даного договору (т.2, а. с. 25-44).

Відповідні приміщення згідно пункту 1.4. договору будуть використовуватись для здійснення господарської діяльності Орендаря - під розміщення складу та передані позивачу відповідно до акту передачі нежитлових приміщень №1 (т.2, а. с. 45-48).

Надані докази свідчать про наявність у позивача приміщень для зберігання отриманого товару, а надані позивачем прибуткові накладні № 113 від 13.05.2014, № 116 від 19.05.2014, № 115 від 19.05.2014, № 114 від 19.05.2014 (т. 3, а.с. 135-148) підтверджують оприбуткування товару та його знаходження на складі № 1. Списання в подальшому придбаних товарів у зв'язку з їх реалізацією підтверджують надані позивачем накладні на реалізацію товарів та послуг зі складу № 1: №1794 від 12.06.2014, №1818 від 12.06.2014, №1521 від 28.05.2014, №1524 від 28.05.2014, №1793 від 11.06.2014, №1788 від 11.06.2014, №1784 від 11.06.2014, №1769 від 10.06.2014, №1741 від 11.06.2014, №1783 від 11.06.2014, №1525 від 28.05.2014, №1523 від 28.05.2014, №1522 від 28.05.2014, № 1639 від 06.06.2014, №1742 від 10.06.2014, №1725 від 06.06.2014, №1528 від 28.05.2014, №1717 від 10.06.2014, №1718 від 10.06.2014, №1526 від 28.05.2014, №1848 від 17.06.2014 (т. 3, а.с. 149-178).

Крім того, на підтвердження реальності здійснених операцій позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за травень 2014 року (рух товару по складу) (т.2 а. с. 102- 116) та картки рахунку за травень та червень 2014 року (т. 2, а.с. 179-184).

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ "Промлогістик", його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для висновків про завищення позивачем податкового кредиту в травні 2014 року відсутні.

Посилання відповідача, викладені в письмових запереченнях, судом до уваги не приймаються, оскільки відношення до фактичних підстав здійснення контролюючим органом відповідних донарахувань не мають та протиправність висновків, викладених в акті камеральної перевірки, не спростовують.

Суд зазначає, що правова позиція відповідача, зазначена в запереченнях, стосуєтьсяіншої справи і жодним чином не має відношення до розглядуваної справи.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Промлогістик", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно платіжного доручення № 923 від 26.01.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету.

Судом 26.03.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 01.04.2015 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі головного управління Міндоходів у Київській області №0015971502 від 14.08.2014 та № 0015981502 від 14.08.2014.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтек Київ" (08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Тарасівка, вул. Київська, буд. 77/2, ідентифікаційний код 37866852) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.