Постанова

від 30.03.2015 по справі 826/1876/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року № 826/1876/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кардіф" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001854302 від 20.11.2014 та №0001874302 від 20.11.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Кардіф" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001854302 від 20.11.2014 та №0001874302 від 20.11.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки Податкового органу викладені в Акті перевірки суперечать положенням Податкового кодексу України та Закону України «Про страхування», оскільки витрати на ведення справи є частиною страхового платежу і, відповідно, доходом від страхової діяльності, що отриманий Товариством в результаті надання послуг страхування, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, відповідно до пп. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, а надання будь-яких інших послуг в даному випадку відсутнє. Крім того, позивач зазначає, що податковим органом в акті перевірки не зазначено, в чому конкретно полягає порушення Товариством вимог податкового законодавства в частині оподаткування податком на доходи фізичних осіб та яких документів не вистачає для здійснення страхового відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні представник надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №1282/28-10-43-20/34538696 від 05.11.2014.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 28.08.2014 по 08.10.2014 Міжрегіональним головним управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кардіф" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення: п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу урахуванням вимог п.6 ст.996 Цивільного кодексу, ст.16, ст.28 Закону «Про страхування» в істині не включення до бази оподаткування ПДВ доходу від діяльності іншої, ніж страхова (компенсація за ведення справ) занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 554 103,40 грн., в т.ч. по періодах: січень 2011 року - 1 389,00 грн.; лютий 2011 року - 1 091,60 грн.; березень 2011 року - 1 054,80 грн.; квітень 2011 року - 1 087,70 грн.; травень 2011 року - 1 192,10 грн.; червень 2011 року - 2 557,40 грн.; липень 2011 - 5 905,60 грн.; серпень 2011 року - 20 810,10 грн.; вересень 2011 року - 11 105,30 грн.; жовтень 2011 року - 9 810,80 грн.; листопад 2011 року - 10 355,70 грн.; грудень 2011 року - 14 567,70 грн.; січень 2012 року - 18 309,90 грн.; лютий 2012 року - 18 762,00 грн.; березень 2012 року - 29 178,80 грн.; квітень 2012 року - 34 219,00 грн.; травень 2012 року - 40 787,70 грн.; червень 2012 року - 45 753,10 грн.; липень 2012 року - 60 672,00 грн.; серпень 2012 року - 58 616,20 грн.; вересень 2012 року - 68 006,90 грн.; жовтень 2012 року - 92 336,40 грн.; листопад 2012 року - 93 317,50 грн.; грудень 2012 року - 76 517,80 грн.; січень 2013 року - 76 599,50 грн.; лютий 2013 року - 73 724,40 грн.; березень 2013 року - 78 755,40 грн.; квітень 2013 року - 93 037,90 грн.; травень 2013 року - 64 768,00 грн.; червень 2013 року - 76 583,30 грн.; липень 2013 року - 81 723,50 грн.; серпень 2013 року - 57 042,90 грн.; вересень 2013 року - 65 770,20 грн.; жовтень 2013 року - 55 374,60 грн.; листопад 2013 року - 57 030,10 грн.; грудень 2013 - 56 288,60 грн.; пп. 162.1.1 п.162.1 ст.162, абз. «е» п.п.164.2.17, п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1, п. 168.4 ст.168, абз. «а» п. 171.2 ст.171, ст.176 Податкового кодексу не нарахування, не утримання та не сплати (не перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 16 028,45 грн.

За результатами перевірки складено акт від 05.11.2014 №1282/28-10-43-20/34538696 (надалі - Акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: №0001854302 від 20.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 884 887,40 грн., у тому числі, за основним платежем 1 507 909,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 376 977,50 грн.; №0001874302 від 20.11.2014, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у сумі 18 718,83 грн., у тому числі, за основним платежем 11 276,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 7 504,38 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України (ДФС), за результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 23.01.2015 №1383/6/99-99-10-01-03-15, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Кардіф" не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0001854302 від 20.11.2014 та №0001874302 від 20.11.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001854302 від 20.11.2014, суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено, що за перевіряємий період ПрАТ «СК «Кардіф» в податковому обліку віднесено до складу інших доходів страховика суми компенсації за ведення справи на загальну суму 7 770 517,00 грн.

Так, між ПрАТ «СК «Кардіф» (Страховик) за перевірємий період були укладені ряд типових договорів страхування з фізичними особами (Страхувальниками).

Відповідно до умов типових договорів страхування, у разі дострокового припинення дії Договору за вимогою Страхувальника, Страховик повертає йому частину страхових платежів за період з дати отримання Страховиком письмового повідомлення від Страхувальника до дати закінчення строку дії договору, за вирахуванням страхових виплат та нормативних витрат на ведення справи у розмірі 40% від страхового платежу.

В бухгалтерському обліку нарахування доходів у вигляді утримання на ведення справи у зв'язку з достроковим розірвання договорів страхування відображається на аналітичних рахунках Дт.6858 Кт.719, де рах.6858 - розрахунки по поверненню страхових премій, рах.719 - інші доходи від операційної діяльності.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував те, що в період з 01.01.2011 по 31.12.2013 були достроково припинені договори страхування та за якими нараховано дохід в частині утримання на ведення справ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частинами 2 та 4 статті 28 Закону «Про страхування», передбачено, що дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України. У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Відповідно до пункту 6 статті 997 Цивільного кодексу України, договір страхування припиняється, якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування.

З вищезазначених норм права вбачається, що з припиненням договору страхування припиняються цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, зазначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що в перевіряємому періоді достроково припинялися договори страхування та страховик повертав клієнтам страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням «нормативних витрат на ведення справи», визначених в договорах страхування (40% від страхового платежу), фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Таким чином, сума компенсації за ведення справи, для страховика є самостійним доходом, в частині надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії (провадження певної діяльності), що не пов'язаний з наданням послуг зі страхування, оскільки цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника припинені, таким чином ці операції є доходами від діяльності іншої, ніж страхова та є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом було правомірно встановлено порушення вимог законодавства та правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0001854302 від 20.11.2014, а отже, позовні вимоги позивача в частині щодо скасування податкове повідомлення-рішення №0001854302 від 20.11.2014 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001874302 від 20.11.2014, суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено, що ПАТ «СК «КАРДІФ» здійснювало перерахування грошових коштів у вигляді страхового відшкодування фізичним особам на відшкодування витрат, без дотримання умов Договорів добровільного страхування майна держателя платіжних карток та відповідно Правил добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР).

Згідно з статтею 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (стаття 17 Закону №85/96-ВР).

Страховим випадком за Договором добровільного страхування майна держателя платіжних карток є подія, а саме: шахрайство, викрадення готівки, втрата або викрадення картки, втрата або викрадення ключів (від квартири/будинку), втрата ключів (від транспортного засобу), втрата або викрадення документів, викрадення гаманця (сумки), та яка покривається в період дії Договору (з урахуванням умов Договору).

У відповідності до пункту 4 умов Договорові страхування майна держателя платіжних карток, у разі настання події, що може бути визнана страховим випадком. Страхувальник зобов'язаний: негайно, але не пізніше ніж через 48 годин, з моменту виявлення факту втрати (викрадення) картки, повідомити про це банк, який видав картку та подати заяву про блокування операцій за картковим рахунком (або про внесення картки до стоп-листу), а уразі виявлення факту викрадення коштів з карткового рахунку подати до Банку відповідну заяву у той самий строк; негайно подати до правоохоронних органів заяву про факт викрадення застрахованого майна (в тому числі про незаконні дії з картковим рахунком), викликати на місце події їх представників, дочекатися і отримати від них документи, які підтверджують факт настання, дату, час, місце та обставини події. У разі неприбуття зазначених представників на місце події звернулись до органу, який був повідомлений про подію, для отримання довідки, що підтверджує факт і час звернення; протягом 2 робочих днів з дня настання події, що має ознаки страхового випадку, повідомити Страховика про настання страхового випадку, у будь-якій формі та у той самий строк подати Страховику письмову заяву-повідомлення за встановленою Страховиком формою з переліком та описом викраденого (втраченого) майна; надати Страховику всі документи, необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Згідно пункту 17 типових Договорів, для отримання страхового відшкодування Страхувальник, крім заяви-повідомлення, надає страховику наступні документи: копія договору; копія паспорту страхувальника (Вигодонабувача) (сторінки 1-5, 10-11 (сторінки з реєстрацією). До вищезазначених документів, відповідно до типових договорів добровільного страхування майна держателів платіжних карток, повинні бути додані документи, що підтверджують настання страхового випадку, а також розмір збитків. Такими документами в залежності від характеру страхового випадку є: При викраденні застрахованого майна: копія заяви, поданої до правоохоронного органу про факт викрадення застрахованого майна з відміткою правоохоронного органу про прийняття заяви; постанова про порушення кримінальної справи у зв'язку з викраденням застрахованого майна або постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, або постанова про закриття кримінальної справи; постанова у справі про адміністративне правопорушення; інші документи, видані (складені) компетентними органами, що містять про факт настання страхової події, повне ім'я (найменування) власника (користувача) викраденого застрахованого майна, місце, дату, час та обставини настання події, перелік та оціночна вартість викраденого застрахованого майна, про протиправне заволодіння яким мало місце звернення до правоохоронних органів; перелік тілесних ушкоджень, заподіяних Страхувальнику внаслідок події; письмові показання очевидців події (якщо такі є) із зазначенням ПІБ очевидця, його місця проживання, дати народження, дати, часу, місця та обставин події; документ, що свідчить про характер тілесних ушкоджень (синців, саден, тощо), завданих Страхувальнику під час незаконного заволодіння третіми особами застрахованим майном (якщо такий факт мав місце). Додатково, за страховим випадком «викрадення готівки»: чек з банкомату з зазначенням дати, місця, та суми готівки, отриманої Страхувальником з банкомату з використанням картки - за наявності; довідка про транзакції проведені через АТМ/POS. За страховим випадком «Шахрайство»: копія заяви, поданої до Банку про втрату (викрадення) картки з відміткою Банку про прийняття заяви; довідка Банку про блокування платіжної картки; копія заяви, подана до Банку про виявлення факту незаконних операцій по картковому рахунку з відміткою про прийняття такої заяви; довідка Банку про спірну транзакцію з платіжною карткою; виписка руху коштів по рахунку Страхувальника за період, в який сталося списання коштів, скріплена печаткою Банку. За страховим випадком «Втрата або викрадення картки»: копія заяви, поданої до Банку про втрату (викрадення) картки з відміткою Банку про прийняття заяви; довідка Банку про блокування платіжної картки; виписка руху коштів по рахунку Страхувальника за період, в який були списані кошти, скріплена печаткою Банку, або квитанція щодо сплати платежу за пере випуск платіжної карти. За страховим випадком «Втрата або викрадення ключів (від квартири/будинку)» або «Втрата або викрадення ключів (від транспортного засобу)»: Фіскальний чек або інший документ, що свідчить про придбання Страхувальником нового замка та ключів із зазначенням назви товару, дати, часу та місця оплати, суми платежу; Акт виконаних робіт або інший документ, щ о підтверджує оплату вартості робіт із заміни(встановлення) замка із зазначенням назви послуги, дати, часу, місця оплати, суми платежу. За страховим випадком «Втрата або викрадення документів»: копія заяви про заміну Застрахованого документа, подана до уповноваженого органу із відміткою уповноваженого органу про прийняття заяви, та/або документ виданий компетентним органом, що свідчить про заміну Застрахованого документа у зв'язку з його втратою (викраденням); копія документа, виданого замість втраченого або викраденого; документ, що підтверджує оплату Страхувальником встановлених законодавством платежів у зв'язку із заміною застрахованого документа або його копія. За страховим випадком «Викрадення гаманця»: Фіскальний чек або інший документ, що свідчить про придбання Страхувальником нового аналогічного майна (гаманця (портмоне) та/або сумки (барсетки)) із зазначенням назви товару, дати, часу та місця оплати, суми платежу. У разі несвоєчасного повідомлення Страховика про настання страхового випадку з поважних причин, до вищевказаних документів додаються докази наявності поважних причин (зокрема, документи, видані закладами охорони здоров'я).

Згідно Договору страхування та відповідно Правил, Страхувальник повинен надати Страховикові документи, що підтверджують настання страхового випадку та витрати на оновлення вкраденого та/або втраченого майна. Всі документи надаються, Страховикові у формі: оригіналів, нотаріально засвідчених копій, простих копій, за умови надання Страховій компанії можливості завірення копій цих документів з їх оригіналами. Якщо документи не надані в повному обсязі та/чи в належній формі, або оформлені з порушенням існуючих норм, виплата страхового відшкодування не проводиться до усунення цих недоліків.

В ході вибіркової перевірки податковим органом встановлено, що за перевіряємий період Страховою компанією було здійснено виплати страхового відшкодування без повного та належним чином оформленого пакету документів, що є обов'язковою умовою відповідно до Договорів страхування, Закону «Про страхування» та Правил ПАТ «СК «КАРДІФ».

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду документи на підставі, яких здійснено виплати, проте в деяких заявах-повідомленнях про страховий випадок за програмою страхування майна держателів платіжних карток (Додатку №2), відсутні дані, які були надані Страхувальником документи («Документи, що додаються до заяви-повідомлення:»), що підтверджували настання страхового випадку, також відсутні довідки про порушення кримінальних справ або відмову у порушенні кримінальної справи, фіскальні чеки, які підтверджували придбання товару із зазначенням дати, часу та місце оплати товару, суму платежу та інших документів, які є обов'язковими при підтвердженні настання страхового випадку, згідно пункту 17 типових Договорів.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що Страховою компанією було здійснено виплати страхових відшкодувань без отримання всіх підтверджуючих документів щодо настання страхового випадку від Страхувальника.

Виходячи з вищевикладеного, в цілях оподаткування, зазначені суми страхового відшкодування для Страхувальників є доходом, отриманим платником податку як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Під час перевірки встановлено, що ПАТ «СК «КАРДІФ» протягом перевіряємого періоду не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб із сум доходів, отриманих платниками податку як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 106856,31 грн., чим порушено вимоги абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.4 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 16028,45 гривень, суд погоджується з даними висновками.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, встановлено, що платником податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в України, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (абзацу «е» цього підпункту).

Відповідно до абзацу «а» пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 168 Податкового кодексу України встановлений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, пунктом 168.1 цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом «б» пункт 176.2 стаття 176 Податкового кодексу України, особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування; при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позивачем здійснено виплати страхових відшкодувань без отримання всіх підтверджуючих документів щодо настання страхового випадку від Страхувальника, а тому, в цілях оподаткування, зазначені суми страхового відшкодування для Страхувальників (позивача) є доходом, отриманим платником податку як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001874302 від 20.11.2014 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кардіф" (код ЄДРПОУ 34538696) решту суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімсот чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов