Постанова

від 11.06.2015 по справі 826/1876/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1876/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ТОВ «Страхова компанія «Кардіф» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20 листопада 2014 року № 0001854302 та № 0001874302.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що витрати на ведення справи є частиною страхового платежу. Також позивач посилається на те, що питання про достатність наданих документів на підтвердження настання страхового випадку, вирішується у кожному окремому випадку індивідуально.

Під час судового засідання представники позивача підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби України - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, про що складено акт від 05 листопада 2014 року № 1282/28-10-43-20/34538696.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2014 року № 0001854302, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1884887 грн. 40 коп., з яких 1507909 грн. 90 коп. за основним платежем та 376977 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції та від 20 листопада 2014 року № 0001874302, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18780 грн. 83 коп., з яких 11276 грн. 45 коп. за основним платежем та 7504 грн. 38 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» суд першої інстанції виходив з того, що витрати на ведення страхової справи є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Також суд першої інстанції погодився із думкою податкового органу про те, що позивач виплатив 214-ти особам кошти як додаткове благо, проте не виконав функції податкового агента щодо перерахування податку на доходи фізичних осіб із зазначених сум до бюджету.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно акту перевірки від 05 листопада 2014 року № 1282/28-10-43-20/34538696, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2014 року № 0001854302 став висновок податкового органу про те, що витрати на ведення страхової справи у випадку дострокового припинення договору страхування є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Так, у вказаному акті перевірки зазначено, що позивач при достроковому припиненні договорів страхування повертав страхувальникам страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи. У зв'язку з цим податковим органом було зроблено висновок про те, що сума витрат на ведення справи є доходом ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», що не пов'язаний із наданням послуг із страхування та є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до пп. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Таким чином, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити чи є кошти у вигляді витрат на ведення справи, які залишаються у ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» у разі дострокового припинення договору страхування, частиною вартості послуги страхування, чи самостійним доходом від здійснення інших видів діяльності.

У відповідності до ч.ч. 1. 2 ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Згідно п. 1 розділу ІІІ Методики визначення ціни страхового тарифу, затвердженої розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28 листопада 2013 року № 4370 (далі - Методика) при укладенні договорів за видами добровільного страхування страховики застосовують страховий тариф, обчислений актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Розмір страхових тарифів є складовою частиною правил страхування, розроблених для кожного виду страхування окремо та зареєстрованих у Нацкомфінпослуг.

Конкретний розмір страхового тарифу (брутто-тариф) визначається в договорі страхування за згодою сторін та складається з нетто-тарифу (частина страхового тарифу, призначена для забезпечення поточних виплат страхового відшкодування за договором страхування) та навантаження (частина страхового тарифу у відсотках, призначена для покриття витрат на ведення страхової справи).

З наведеного вбачається, що витрати на ведення страхової справи є невід'ємною частиною страхового тарифу. В свою чергу, страховий тариф є ставкою страхового внеску за визначений період.

Таким чином, витрати на ведення страхової справи є невід'ємною частиною суми коштів, які ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» отримує від страхувальника у зв'язку з укладенням договору страхування, а, отже, у зв'язку з наданням послуг із страхування.

Згідно ч. 2 ст. 28 Закону України «Про страхування» дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 28 вказаного Закону передбачено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Отже, Закон України «Про страхування» прямо передбачає, що у разі дострокового припинення договору страхування, сума витрат на ведення страхової справи не повертаються страхувальнику, а залишається у розпорядженні страховика.

Дослідивши вказані норми права у їх взаємозв'язку, колегія суддів дійшла до висновку про те, що сума коштів у вигляді витрат на ведення страхової справи, навіть у випадку дострокового припинення дії договору страхування, залишається нерозривно пов'язаною із наданням послуги страхування.

Відповідно, сума витрат на ведення страхової справи, яка залишається у ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» після дострокового припинення договору страхування, згідно пп. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 ПК України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 244 2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування ст.ст. 10, 28 Закону України «Про страхування» у правовідносинах, пов'язаних із дослідженням питання про те, чи є витрати на ведення страхової справи складовою страхового платежу та чи відноситься сума цих коштів, у разі дострокового припинення договору страхування, до доходу, одержаного від страхової діяльності, міститься у постанові від 02 грудня 2014 року (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 42202882).

У вказаному судовому рішенні зазначено, що сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а, отже відноситься до доходу, одержаного від страхової діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центрального офісу з обслуговування великих платників та суду першої інстанції про те, що сума витрат на ведення справи, які залишається у позивача у разі дострокового припинення договору страхування, є доходом ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» від здійснення інших операцій, ніж надання послуг із страхування.

За таких обставин, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2014 року № 0001854302 є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2014 року № 0001874302 став висновок податкового органу про те, що позивачем було здійснено виплати страхового відшкодування без повного та належним чином оформленого пакету документів щодо настання страхового випадку. У зв'язку з цим відповідач вважає, що для цілей оподаткування зазначені суми страхового відшкодування для страхувальників є доходом, отриманим як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Суд першої інстанції погодився із зазначеним висновком податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» та фізичними особами, зазначеними у додатку № 24 до акту перевірки від 05 листопада 2014 року № 1282/28-10-43-20/34538696, були укладені договори страхування майна держателя платіжних карток.

У зв'язку з настанням страхових випадків у вигляді втрати (викрадення) платіжних карток, вказаним особам було виплачене страхове відшкодування.

Згідно додатка № 1 до вищевказаних договорів «Умови договору страхування майна держателя платіжних карток» для отримання страхового відшкодування страховину мають бути подані копії договору страхування, документа, що посвідчує особу, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, договору банківського обслуговування. Додатково за страховим випадком «втрата або викрадення картки» необхідна надати копію заяви, поданої до банку про втрату (викрадення) платіжної картки, квитанцію щодо платежу за перевипуск платіжної картки (за наявності), довідку про щодо проведених операцій із застрахованою платіжною карткою.

Податковим органом було перевірено документи, надані страхувальниками для підтвердження страхового випадку, та зроблено висновок про те, що вони є недостатніми. Відомості про те, які саме документи були надані на підтвердження страхового випадку, зазначені у колонці 7 додатка № 24 до акту перевірки від 05 листопада 2014 року № 1282/28-10-43-20/34538696.

Дослідивши перелік наданих документів, колегія суддів встановила, що страхувальниками були надані не всі документи, передбачені Умови договору страхування майна держателя платіжних карток. Разом з тим, із наданих страхувальниками документів вбачається факт настання страхового випадку.

Також колегія суддів приходить до висновку про те, що податковий орган, перевіряючи правомірність дій страховика щодо несплати податку на доходи фізичних осіб із суми коштів, виплачених фізичній особі, зобов'язаний встановити чи були такі кошти виплачені саме як страхове відшкодування.

Відповідно до п.п. 11.9, 11.10 Правил добровільного страхування від нещасних випадків ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», затверджених генеральним директором товариства 01 вересня 2010 року, за результатами вивчення документів, поданих страхувальником, страхувальник приймає рішення про здійснення страхової виплати або про відмову в страховій виплаті.

За таких обставин колегія суддів вважає, що податковий орган, перевіряючи підстави виплати коштів фізичним особам, зазначеним у додатку № 24 до акту перевірки від 05 листопада 2014 року № 1282/28-10-43-20/34538696, зобов'язаний був перевірити чи було уповноваженою особою ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування таким особам. Натомість перевірка наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування виходить за межі компетенції податкового органу, визначеної Податковим кодексом України.

З метою перевірки обґрунтованості виплати коштів особам, зазначеним у додатку № 24 до акту перевірки від 05 листопада 2014 року № 1282/28-10-43-20/34538696, судом апеляційної інстанції були витребувані копії відповідних рішень уповноваженої особи ПАТ «Страхова компанія «Кардіф».

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції представники позивача надали копії 213-ти наказів про проведення страхових виплат особам, зазначеним у вищевказаному додатку (у додатку зазначено 214 осіб, однак прізвище страхувальника ОСОБА_2 зазначено двічі).

Вказані накази підтверджують, що відповідні кошти були виплачені саме як страхове відшкодування.

У відповідності до пп. «б» пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення. Під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» не було зобов'язане утримувати із коштів, виплачених особам, зазначеним у додатку № 24 до акту перевірки від 05 листопада 2014 року № 1282/28-10-43-20/34538696, податок на доходи фізичних осіб.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2014 року № 0001874302 також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «Страхова компанія «Кардіф» спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 30 березня 2015 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року - скасувати.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20 листопада 2014 року № 0001854302 та № 0001874302.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 16 червня 2015 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С