Постанова

від 10.04.2015 по справі 826/2790/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2015 року № 826/2790/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Амікс-Груп" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амікс-Груп" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2014р. №0003982299, від 09.09.2014р. №0003992209.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення, оскільки позивач вимог чинного законодавства не порушував, відповідачем безпідставно під час здійснення перевірки не враховано первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до валових витрат сум сплачених за договором та формування позивачем податкового кредиту згідно договору оренди автомобіля № 27/3 від 10.05.2012р. з ТОВ "Алмаз-Олма".

Відповідач відзиву на позов суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини 1 статті 52 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 16.03.2015 р. за згодою позивача судом було здійснено заміну первинного відповідача - ДПІ у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на належного відповідача - ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд в судовому засіданні 16.03.2015 року дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2014р. №0003982299 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 500,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 875,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2014р. №0003992209 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 334,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 833,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту від 01.09.2014 р. №36/26-57-22-03-10/37499807 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Сельта» (код ЄДРПОУ 35534315), ТОВ «Діджітал Технолоджі» (код ЄДРПОУ 37146262), ПП «Юридична компанія «Форт» (код ЄДРПОУ 36309459), ТОВ «Алмаз-Олма» (код ЄДРПОУ 32824137), ТОВ «Дельта Трейд» (код ЄДРПОУ 33540730), ТОВ «Еколан» (код ЄДРПОУ 22946700), ТОВ «Андрій і К» (код ЄДРПОУ 6282191), ТОВ «Престижбуд» (код ЄДРПОУ 35670423), ТОВ «Бекор Груп» (код ЄДРПОУ 37145211), ТОВ «Сокіл СБ» (код ЄДРПОУ 33228807), ТОВ «Тренінг Центр «Гудвіл-Україна» (код ЄДРПОУ 34763951), ТОВ «Бастіон Ко» (код ЄДРПОУ 36413802), ТОВ «Компанія Сельта» (код ЄДРПОУ 35534315), ТОВ «Живий Хліб» (код ЄДРПОУ 35234970), ТОВ «Сігма Компані» (код ЄДРПОУ 37145562), ПП «Лепта» (код ЄДРПОУ 31758975), ТОВ «Гронінген» (код ЄДРПОУ 35534315), ТОВ «Континент-Стиль» (код ЄДРПОУ 34763925), ТОВ «Юридична Компанія «Астра Інвест» (код ЄДРПОУ 35660504), ТОВ «Компанія Талісман Київ» (код ЄДРПОУ 37145227), ТОВ «Атласс Компані» (код ЄДРПОУ 37200392), ТОВ «Компанія «Контроль» (код ЄДРПОУ 37025371), ПП «Безпека Комплекс» (код ЄДРПОУ 36038201), ПП «Марсбуд» (код ЄДРПОУ 38347350), ТОВ «Відео АРТ» (код ЄДРПОУ 38546784) за період з 01.01.2011р. по 23.06.2014р.

Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог: пп.138.10.3 п. 138, п. 138.2, п.138.4 , п.138.11 ст. 138, пп. 139.1.1., пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми з податку на прибуток на загальну суму 3 500,00 грн., в тому числі: за 3 квартали 2012р. у сумі 2 800,00 грн., за 2012 р. у сумі 3 500,00 грн.;

вимог п.198.2, п. 198.6 ст.198, п. 201.2 , п. 201.6, п. 201.12 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 334,00 грн., в тому числі за липень 2012 р. у сумі 1 333,00 грн., за серпень 2012 р. у сумі 667,00 грн., за вересень 2012 р. у сумі 667,00 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 667,00 грн.

Висновок про порушення позивачем зазначених норм перевіряючими зроблено з посиланням на те, що перевіркою не підтверджено реальності вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Алмаз-Олма». Такі висновки податкового органу мотивовані тим, що згідно з актами ДПІ, на обліках яких значиться ТОВ «Алмаз-Олма», у даного підприємства встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, що є економічно необхідним для використання даних послуг в господарській діяльності.

Так, посилаючись на Акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.12.2013 року № 591/26-51-22-03/32824137 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Алмаз-Олма» за період діяльності з 01.11.2011 р. по 30.11.2012 р.» перевіряючими було зроблено висновок про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Алмаз-Олма».

Суд бере до уваги, що висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагента позивача, не знайшли свого підтвердження, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Алмаз-Олма» відповідачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду вироку суду щодо контрагента позивача, фіктивного підприємництва, тощо.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

10.05.2012р. року між позивачем та TOB «Алмаз-Олма» було укладено договір оренди автомобіля № 27/3, відповідно до п.1.1 договору ТОВ «Алмаз-Олма» (орендар) передав за плату позивачу (суборендарю) у строкове користування автомобіль, який позивач прийняв та сплатив ТОВ «Алмаз-Олма» орендну плату.

Відповідно до п. 5.1 договору розмір орендної плати за користування автомобілем встановлено у сумі 4 000,00 грн. за кожен місяць строку користування.

Згідно акту прийому-передачі предмета оренди (автомобіля) від 10.05.2012р. відповідно до договору № 27/3 від 10.05.2012р. ТОВ «Алмаз-Олма» передав позивачу автомобіль марки ЗАЗ 110558, номерний знак АІ 8823 СЕ, рік випуску 2009, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САА068816.

Відповідно до тимчасового реєстраційного талону серії ДАР № 260651, виданого Броварським ВРЕР ДАІ ГУМВС в Київській області, встановлено, що автомобіль ЗАЗ 110558, номерний знак АІ 8823 СЕ тимчасово на період дії договору оренди № 27/3 від 10.05.2012р., а саме з 01.06.2012 р. по 10.05.2013 р. належить позивачу.

Про виконання сторонами умов договору, а саме отримання позивачем від ТОВ «Алмаз-Олма» послуг оренди автомобіля свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №0207/5 від 02.07.2012 оренда автомобіля за червень 2012 року на суму 4 000,00 грн.; № 3107/5 від 31.07.2012 оренда автомобіля за липень 2012 року на суму 4 000,00 грн.; № 3108/5 від 31.08.2012 оренда автомобіля за серпень 2012 року на суму 4 000,00 грн.; № 2809/5 від 28.09.2012 оренда автомобіля за вересень 2012 року на суму 4 000,00 грн.; № 3110/5 від 31.10.2012 оренда автомобіля за жовтень 2012 року на суму 4 000,00 грн.

На виконання договору № 27/3 від 10.05.2012 року ТОВ «Алмаз-Олма» виписано, податкові накладні: №3 від 02.07.2012 р.; № 13 від 31.07.2012 р.; № 2 від 29.08.2012 р.; № 17 від 28.09.2012 р.; № 29 від 31.10.2012 р.

Позивачем на виконання зобов'язань за користування автомобілем за договором оренди було перераховано ТОВ «Алмаз-Олма» грошові кошти згідно банківських виписок: 02.08.2012 р. платіжне доручення № 617 на суму 4 000,00 грн.; 02.08.2012 р. платіжне доручення № 616 на суму 4 000,00 грн.; 29.08.2012 р. платіжне доручення № 691 на суму 4 000,00 грн.; 10.10.2012 р. платіжне доручення № 909 на суму 4 000,00 грн.; 05.11.2012 р. платіжне доручення № 42 на суму 4 000,00 грн.

Так, згідно договору оренди № 27/3 від 10.05.2012 року орендна плата встановлюється в розмірі 4 000 грн. за кожен місяць строку користування автомобілем, що орендується. Для реалізації ділової мети позивач постійно використовував орендований автомобіль у власній господарській діяльності, що підтверджується подорожніми листами службового автомобіля, в яких вказано реквізити транспортного засобу, прізвище водія, час виїзду/приїзду автомобіля, кількість пального, пробіг, маршрут (наявні у справі).

Позивач зазначив, що економічно доцільним для позивача було саме орендувати автомобіль, оскільки автомобіль був відносно новим та вартість оренди відповідала ринковим цінам, що підтверджується рекламними пропозиціями ринку.

При цьому, позивач надав суду докази використання орендованого автомобіля під час здійснення господарської діяльності, зокрема, у період з червня 2012 року по листопад 2012 року позивачем виконувалися роботи та надавалися послуги ПАТ «Готель «Прем'єр Палац», ТОВ «Егіда-плюс», ТОВ «Євротрансбуд», ТОВ «НФ Трейдінг Україна», ЗАТ «Інфузія» з використанням орендованого у ТОВ «Алмаз-Олма» автомобіля.

Оренда автомобіля для позивача була зручнішим варіантом, ніж замовлення автомобіля або користування послугами таксі, оскільки таким чином, позивач значно заощаджував час, який необхідно було б витратити на очікування у разі виклику автомобіля, пошуку та подачі машини.

Заборгованість позивача перед ТОВ «Алмаз-Олма» відсутня.

Після закінчення терміну оренди та виконання сторонами умов договору, позивач відповідно до акту прийому-передачі предмета оренди (автомобіля) від 01.11.2012 р. згідно договору № 27/3 від 10.05.2012р. передав ТОВ «Алмаз-Олма» автомобіль марки ЗАЗ 110558.

Таким чином, реальний характер господарських відносин щодо оренди автомобіля між позивачем та ТОВ «Алмаз-Олма» підтверджується договором оренди, актом прийому-передачі об'єкта оренди, тимчасовим реєстраційним талоном, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками, податковими накладними та подорожніми листами.

Отже, надані позивачем первинні та супутні документи по взаємовідносинах позивача та ТОВ «Алмаз-Олма» щодо оренди автомобіля підтверджують реальність здійснених операцій та мету здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Позивачем на підтвердження реальності виконання договорів було надано до перевірки та надано суду акти виконаних робіт, податкові накладні, докази сплати.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Отже, формування валових витрат платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих здійснення господарських операцій первинних документів.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Вироку або рішення суду за щодо встановлення та доведеності у відповідності до вимог чинного законодавства того факту, що ТОВ «Алмаз-Олма» займалося фіктивним підприємництвом, тощо, суду не надано.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено факту фіктивності чи удаваності зазначеного договору, визнання його недійсним, тощо. Крім того, слід відмітити, що позивачем надано всі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Алмаз-Олма».

Отже, податковим органом в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про те, що надані позивачем документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сукупність наведених вище первинних, платіжних та супровідних документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договору оренди автомобіля та отриманих позивачем у зв'язку з такою орендою послуг від ТОВ «Алмаз-Олма» та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Враховуючи, те що позивачем доведено належними доказами реальність здійснення операцій щодо тимчасового користування автомобілем отриманого від ТОВ «Алмаз-Олма» на виконання договору оренди автомобіля від 10.05.2012 р. № 27/3, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення у зв'язку їх обґрунтованістю та доведеністю.

Враховуючи викладене, висновок викладений в Акті перевірки про порушення позивачем вимог: пп.138.10.3 п. 138, п. 138.2, п.138.4 , п.138.11 ст. 138, пп. 139.1.1., пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми з податку на прибуток на загальну суму 3 500,00 грн., в тому числі: за 3 квартали 2012 р. у сумі 2 800,00 грн., за 2012 р. у сумі 3 500,00 грн. та п.198.2, п. 198.6 ст.198, п. 201.2 , п. 201.6, п. 201.12 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 334,00 грн., в тому числі за липень 2012 р. у сумі 1 333,00 грн., за серпень 2012 р. у сумі 667,00 грн., за вересень 2012 р. у сумі 667,00 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 667,00 грн., є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи. А відтак донарахування податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 09.09.2014р. №0003982299, від 09.09.2014р. №0003992209 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві здійснено не правомірно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки, доводи позивача не спростовують, суд дійшов висновку, про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікс-Груп" задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення 09.09.2014р. №0003982299 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві визнати протиправним та скасувати.

3. Податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014р. №0003992209 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві визнати протиправним та скасувати.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікс-Груп" судові витрати в сумі 182,70 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук