Ухвала

від 01.07.2015 по справі 826/2790/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2790/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікс-Груп" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амікс-Груп" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003982299, №0003992209 від 09.09.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку "Амікс-Груп" з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 01.09.2014 року №36/26-57-22-03-10/37499807, де встановлено порушення вимог: пп.138.10.3 п. 138, п. 138.2 , п.138.4 , п.138.11 ст. 138 , пп. 139.1.1 ., пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України , що призвело до заниження суми з податку на прибуток на загальну суму 3 500,00 грн., в тому числі: за 3 квартали 2012р. у сумі 2 800,00 грн., за 2012 р. у сумі 3 500,00 грн.; та вимог п. 198.2 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.2 , п. 201.6 , п. 201.12 ст. 201 ПК України , що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 334,00 грн., в тому числі за липень 2012 р. у сумі 1 333,00 грн., за серпень 2012 р. у сумі 667,00 грн., за вересень 2012 р. у сумі 667,00 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 667,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 року: №0003982299, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 500,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 875,00 грн.; та №0003992209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 334,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 833,50 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «Алмаз-Олма».

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, 10.05.2012р. року між позивачем та TOB «Алмаз-Олма» було укладено договір оренди автомобіля № 27/3, відповідно до п.1.1 договору ТОВ «Алмаз-Олма» (орендар) передав за плату позивачу (суборендарю) у строкове користування автомобіль, який позивач прийняв та сплатив ТОВ «Алмаз-Олма» орендну плату.

Відповідно до п. 5.1 договору розмір орендної плати за користування автомобілем встановлено у сумі 4 000,00 грн. за кожен місяць строку користування.

Згідно акту прийому-передачі предмета оренди (автомобіля) від 10.05.2012р. відповідно до договору № 27/3 від 10.05.2012р. ТОВ «Алмаз-Олма» передав позивачу автомобіль марки ЗАЗ 110558, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2009, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2.

Відповідно до тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3, виданого Броварським ВРЕР ДАІ ГУМВС в Київській області, встановлено, що автомобіль ЗАЗ 110558, номерний знак НОМЕР_1 тимчасово на період дії договору оренди № 27/3 від 10.05.2012р., а саме з 01.06.2012 р. по 10.05.2013 р. належить позивачу.

На виконання договору № 27/3 від 10.05.2012 року ТОВ «Алмаз-Олма» виписано, податкові накладні: №3 від 02.07.2012 р.; № 13 від 31.07.2012 р.; № 2 від 29.08.2012 р.; № 17 від 28.09.2012 р.; № 29 від 31.10.2012 р.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу . Як зазначено у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентом та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: договір оренди автомобіля; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні; банківські виписки; подорожні листи службового автомобіля, які містять обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентом здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагента.

Позивачем на виконання зобов'язань за користування автомобілем за договором оренди було перераховано ТОВ «Алмаз-Олма» грошові кошти згідно банківських виписок: 02.08.2012 р. платіжне доручення № 617 на суму 4 000,00 грн.; 02.08.2012 р. платіжне доручення № 616 на суму 4 000,00 грн.; 29.08.2012 р. платіжне доручення № 691 на суму 4 000,00 грн.; 10.10.2012 р. платіжне доручення № 909 на суму 4 000,00 грн.; 05.11.2012 р. платіжне доручення № 42 на суму 4 000,00 грн., і які містять обов'язкові реквізити.

Відтак, як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю ТОВ «Афікс-Груп», та витрати підтверджуються документально.

Крім того, колегія суддів вказує на вірність посилань суду першої інстанції що, позивач надав докази використання орендованого автомобіля під час здійснення господарської діяльності, зокрема, у період з червня 2012 року по листопад 2012 року позивачем виконувалися роботи та надавалися послуги ПАТ «Готель «Прем’єр Палац», ТОВ «Егіда-плюс», ТОВ «Євротрансбуд», ТОВ «НФ Трейдінг Україна», ЗАТ «Інфузія» з використанням орендованого у ТОВ «Алмаз-Олма» автомобіля.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 року.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагента позивача та у самого позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» , серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України , суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 10.04.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.