Постанова

від 10.04.2015 по справі 826/3196/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2015 року           08:10           № 826/3196/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Мустанг-Люкс»

до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Мустанг-Люкс» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:

1) визнати протиправними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів № 151220141 від 15.12.2014, укладеного між ПП «Мустанг-Люкс» та ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві;

2) зобов'язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві приймати податкові документи в електронному вигляді, податкову звітність ПП «Мустанг-Люкс», надіслані засобами телекомунікаційного зв'язку.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено договір про визнання електронних документів.

Між тим, як зазначає позивач, під час подання податкової звітності з'ясувалося, що для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, оскільки можливо відсутній договір. Письмового повідомлення про розірвання договору, як зазначає позивач, він не отримував. Однак, в усному порядку позивачу з боку ДПІ було повідомлено, що договір розірвано з тих підстав, що відповідно до довідки про встановлення місцезнаходження, контролюючим органом місцезнаходження позивача не встановлено.

Вважає дії ДПІ щодо розірвання договору протиправними, оскільки місцезнаходження не змінював, фактично перебуває за адресою, визначеною в ЄДР.

Враховуючи наведене у сукупності позивач просить задовольнити позов.

ДПІ у письмових запереченнях на позов зазначає, що договір було розірвано в односторонньому порядку у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням. Відносно наведеного, як зазначається ДПІ, було складено повідомлення за ф. 18-ОПП, яке було направлено державному реєстратору. ДПІ також зазначає, що позивачу направлено повідомлення про розірвання договору від 05.01.2015 р. № 5049/10/26-57-10-11, яке направлено позивачу 23.01.2015 р. З урахуванням наведеного ДПІ просить відмовити у задоволенні позову.

У той же час, в судове засідання 02.04.2015 р. не з'явився представник ДПІ з належним чином оформленим оригіналом довіреності. Враховуючи наведене та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи розпочатий за відсутності відповідача.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Мустанг-Люкс» зареєстровано у статусі юридичної особи 09.09.2014 р. Код з ЄДР 39384937. Адреса з ЄДР: 03134, м. Київ, Святошинський район, вулиця Сім'ї Сосніних, 9 офіс 705.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

15.12.2014 р. між позивачем та ДПІ укладено договір про визнання електронних документів № 151220141, предметом якого є визнання податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ, інших звітних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях.

Згідно із договором орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

До матеріалів справи позивачем надано копію податкової декларації з ПДВ за грудень 2014, де позивачем задекларовано, крім іншого, обсяг постачання 24 926 972 грн., ПДВ – 4 985 394 грн.

У прийнятті вказаної звітності відмовлено відповідно до квитанції від 17.01.2015 р. у зв'язку з тим, що можливо відсутній договір з ДФСУ.

Між тим, 05.01.2015 р. за № 5049/10/26-57-10-4 ДПІ сформовано повідомлення на адресу позивача «Про розірвання договору». Як вбачається з фіскального чеку, вказане повідомлення направлено на адресу позивача 23.01.2015 р.

У повідомленні зазначається про розірвання договору. Зазначається у зв'язку з цим, що відповідно до довідки ГВПМ ДПІ від 30.12.2014 р. № 4554 встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням позивача. Тобто, як зазначено у повідомленні, позивачем надано недостовірну інформацію про місцезнаходження підприємства. Зазначено, що зобов'язання за договором припиняються.

Крім того, ДПІ зазначається, що державному реєстратору направлено повідомлення ф. № 18-ОПП від 05.11.2014 р. для внесення змін до ЄДР.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до пункту 45.2. ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

В даному конкретному випадку суд вважає, що контролюючий орган правомірно розірвав договір про визнання електронних документів.

Так, в матеріалах справи наявна низка копій конвертів про направлення на зареєстровану адресу позивача кореспонденції податковим органом. В усіх випадках кореспонденція повернута поштою із зазначенням «вибули», «адресат вибув», у т.ч. повернуто і повідомлення про розірвання договору. Більш того, під час розгляду справи судом на адресу підприємства також направлялася поштова кореспонденція, яка також повернута суду без вручення підприємству з причин «вибули». Крім того, до матеріалів справи надано довідку від 30.12.2014 р. про перевірку знаходження позивача за зареєстрованою адресою та встановлено відсутність позивача

Сама по собі наявність записів в ЄДР про місцезнаходження позивача, не є безумовним доказом фактичного місцезнаходження позивача відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 ЦК України.

Що стосується договору суборенди від 14.09.2014 р. між позивачем та ПП «Фаворит-Голд», слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів належності приміщення ПП «Фаворит-Голд», яке визначено орендодавцем, хоча на наведене судом зверталась увага представника позивача. По суті, наведене також не може вважатися безумовним доказом фактичного перебування позивача в орендованому приміщенні. При цьому, судом враховується, що відсутні будь-які акти щодо надання послуг з оренди, а платежі за оренду сплачені лише 27.03.2015 р. декількома платежами, тобто вже після відкриття провадження у справі, що, однак, само по собі не доводить фактичного місцезнаходження позивача за зареєстрованою адресою. За договором з поштою взагалі не надано будь-яких платіжних документів на оплату послуг.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, положення якого застосовуються до зобов'язань, що виникли за вищезгаданим адміністративним договором, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, оскільки інше не передбачено договором, то, виходячи з системного аналізу положень ст. 188 ГК України («Порядок зміни та розірвання господарських договорів»), ст. 525 ЦК України («Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання»), ст. 611 ЦК України («Правові наслідки порушення зобов'язання»), ст. 615 ЦК України («Одностороння відмова від зобов'язання»), ст. 651 ЦК України («Підстави для зміни або розірвання договору»), 653 ЦК України («Правові наслідки зміни або розірвання договору»), які за аналогією застосовуються до регулювання відносин сторін за вищезгаданим адміністративним договором, слід дійти висновку, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу передбачає доведення з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

В даному випадку, як вбачається в вищевикладеного, позивач за своїм місцезнаходженням фактично не знаходиться, а наявні: копії договору суборенди, договору з поштою (строком дії до 31.12.2014 р.) є лише атрибутами, за допомогою яких створювалась видимість (зовнішні ознаки) щодо реального місцезнаходження позивача за зареєстрованою адресою позивача та його фактичної та легітимної діяльності за такою адресою.

Відтак, суд вважає, що в даному конкретному випадку податковий орган обґрунтовано розірвав договір про визнання електронних документів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача, а відтак приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.          

Суддя                                                                                 О.А. Кармазін