Ухвала

від 02.04.2015 по справі 804/15976/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № 804/15976/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Головко О.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Справжні фарби» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2014р. №0001251501 про визначення грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 438 617,00 грн. 25 коп.; № 0001242201 від 15.09.2014р. про визначення грошового зобов'язання податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 862 366,25 грн.

Позивні вимоги обґрунтовано незгодою з висновками відповідача вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо відсутності реальності господарських операцій оскільки такі підтверджені відповідними первинними документами, що свідчить про реальність їх здійснення та правомірність формування показників податкової звітності з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована зокрема тим, що до перевірки не надано позивачем документів щодо укладення ряду договорів купівлі-продажу, доказів поставки товару.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, з урахуванням поданих документів позивачем, що позивач має у наявності всі первинні документи, які надавались до перевірки, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів та які підтверджують фактичне реалізацію товару та придбання товару.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Справжні фарби» з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 за результатами якої складено акт від 11.08.2014 №890/2201/32513664.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п. 135.1, п.135.2 ст.135 п. 138.2, п.п.135.5.5, п. 135.5, ст.135 п. 138.2 ст.138, п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 на загальну суму 2065766,43 грн., (податок з інших доходів отриманих від ФОП (6360296 грн.) за 3 роки - 1331143,78 + завищені витрати по операціям з ТОВ «Алгол Кемікалз», ТОВ «Синтез Ресурс» - 734622,65=2 065 766 грн.); п. 44.1. ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України занижено податок на додану вартість на загальну суму 715493 грн.

Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що оскільки позивачем не було укладено письмові договори з реалізації продукції, відповідач не зміг ідентифікувати безпосередньо фізичних осіб від яких надходили грошові кошти позивачу за реалізовану готову продукцію, а тому надходження таких коштів безповоротною фінансовою допомогою. З підстав відсутності транспортних документів, прийшов до висновку, щодо відсутності первинних документів, що підтверджують придбання продукції.

За результатами перевірки прийняті податкове повідомлення рішення форми "Р" від 15.09.2014р. №0001251501 про визначення грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 438 617,25 грн. в тому числі за основним платежем 2 065 766,00 грн. та штрафними санкціями 372 851,25 грн., та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 15.09.2014р. №0001242201 про визначення грошового зобов'язання податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 862 366,25 грн. в тому числі за основним платежем 689 893,00 грн. та штрафними санкціями 172 473,00 грн.

Щодо заниження податку на прибуток за реалізацію виготовленої продукції фізичним особам.

Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., здійснювало реалізацію виготовленої продукції фізичним особам підприємцям, зазначених в акті перевірки на загальну суму 6 366 507,00 грн. з ПДВ, що підтверджується документально наступним чином: рахунок - фактура, в якому зазначені банківські реквізити продавця, накладні на відпуск товару, податкові накладні (єкз. покупця та єкз. продавця) обидва екземпляри залишені у продавця у зв'язку тим, що ФОП не є платниками ПДВ.

Сплата (передоплата) за продукцію за перевіряємий період була здійснена покупцями - ФОП на загальну суму 6 366 507,00 грн. з ПДВ, які надходили на розрахункові рахунки ТОВ "Справжні фарби", що відкриті в ПАТ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ", на р/р 2600600101878; АТ "ОТП Банк" на р/р 26008001355297 та АТ "ЕРСТЕ БАНК" на р/р 26002000179374.

Відповідач не спростовує, що позивачем отримані кошти відображені в декларації на прибуток як дохід від операційної діяльності.

Відповідно до вимог пп. 14.1.257. п.14.1 ст. 14 ПК України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до вимог п.135.1, 135.2, ст.135Податкового кодексу України:

п. 135.1. Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

п. 135.2. доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п 135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Враховуючи зазначене, є помилковими висновки відповідача щодо відсутності доказів не реалізації продукції, та отримання від ФОП безповоротної фінансової допомоги.

Також колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції, що є помилковими висновки відповідача як на порушення норм законодавства - відсутності письмових угод з ФОП, оскільки норма ст. 205 ЦК України встановлює, що правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Щодо визначеного порушення відповідачем - завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами з придбання ТМЦ, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Алгол Кемікалз», укладені договори поставок : № 170511 від 17 травня 2011р., № 260213 від 26 лютого 2013р. на умовах СРТ- склад покупця. Між позивачем та ТОВ «Синтез ресурс» укладені: договір купівлі-продажу № ДГ-000115 від 01 липня 2011р., договір купівлі-продажу № ДГ-20120124001 від 24 січня 2012р., договір купівлі-продажу № 1912/06 від 12 грудня 2012р. на умовах СРТ, склад покупця.

Виконання договорів позивачем підтверджується договорами, прибутковими накладними, банківськими виписками, додатково підтверджується, картками складського обліку матеріалів форми № М-17, податковими накладними.

Таким чином виконання договорів та отримання товару підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно із п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину за наявності доказів які підтверджують вказані обставини, а саме: специфікаціями, накладними (товарно-транспортні, в т.ч. і залізничні), платіжними документами, податковими накладними, документами, що свідчать про оприбуткування товару та його використання у виробничій діяльності.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем доведено отримання товару.

Первинні документи оформлені відповідно до норм чинного законодавства, а судом першої інстанції правильно встановлено, та не спростовано в суді апеляційної інстанції, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано витрати та податковий кредит на підставі первинних документів, які складені при виконанні господарських операцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Відповідачем в свою чергу не зазначено у чому невідповідність первинних документів наданих позивачем, а лише містять припущення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Справжні фарби» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.А. Щербак