Ухвала

від 07.04.2015 по справі 813/6301/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р. Справа № 876/10805/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Костіва М. В.

за участю секретаря Гнатик А. З.

представника відповідача Холявка І. Я.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року по справі № 813/6301/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпук" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а в задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позов взяв до уваги аргументацію товариства з обмеженою відповідальністю «Інпук», яке вказувало, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, які, на думку платника податків, є вичерпними для обґрунтування правильності формування бази оподаткування з податку на додану вартість по операціях з контрагентами. Проте, така аргументація не спростовує висновків акту перевірки.

Позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи він вживав для отримання інформації щодо господарської діяльності його контрагента.

Також, доводи позивача про те, що на час виконання розглядуваних операцій його контрагенти були зареєстровані в установленому порядку та не мали дефектів у правовому статусі, цілком об'єктивно були відхилені судом першої інстанції. Адже платник податку повинен був бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє. через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Позивачем не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи, так як у всіх видаткових накладних не зазначено суб'єктів, які брали участі у здійсненні господарської операції. Аналогічна позиція податкового органу підтримується також й судовою практикою.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, однак просить провадження в справі закрити оскільки між сторонами досягнено примирення -прийнято рішення про застосування податкового компромісу щодо обох податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не належить задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Інпук" з питань господарських відносин з ТзОВ "Мета-Днепр" за січень 2014 року, ПП "Симетрія" з 1 грудня 2011 року по 31 січня 2011 року, ПП "Вікторія Галкомсервіс" за період з 1 січня 2011 року до 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено Акт від 15 серпня 2014 року №1443/13-05-22-10/35620676, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено:

- пункти 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та занижено податок на прибуток за VI квартал 2011 року на суму 8616,95 грн - щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Симетрія";

- пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та завищено суму податкового кредиту на 40836,33 грн, в т. ч. за січень 2014 року на 33333,33 грн, за грудень 2011 року на 7493 грн - щодо проведення взаєморозрахунків з ТзОВ "Мета-Днепр", ПП "Симетрія".

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2013 року №0001622210, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 40826,33 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 10206,58 грн та №0001632210 від 29 серпня 2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 8616,95 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2154,23 грн.

Колегія суддів погоджується із сторонами, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

На переконання колегії суддів наявні в матеріалах справи докази свідчать про виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Зокрема господарські відносини з ТОВ "Мета-Днепр" за січень 2014 року підтверджуються договором підряду №12-12/13 від 12 грудня 2013 року, предметом якого є поставка електричного обладнання, розробка програмного забезпечення і виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт по модернізації системи транспортування і зберігання зерна, актами №1 приймання виконаних робіт за квітень 2014 року, виписками з банку, податковими накладними, ліцензією, виданою 30 квітня 2013 року ТзОВ "Мета-Днепр" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, дозволом на виконання робіт №0642.13.12, свідоцтвом про реєстрації платника ПДВ, договором №9-12/13 від 9 грудня 2013 року на виконання підрядних робіт.

Заслуговує на увагу і той факт, що відповідачем проведена перевірка лише за січень 2014 року, а господарська операція здійснювалась з січня до квітня 2014 року, відтак відповідачем не взято до уваги документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції з лютого до квітня 2014 року.

На підтвердження господарських відносин з ПП "Симетрія" позивачем надано договір №11/12 від 21 грудня 2011 року про надання послуг по ремонту транспортних засобів, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, виписки з банку, свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Симетрія", доповідну записку, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача не знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції, щодо необґрунтованості висновку податкового органу про нереальність вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту шляхом, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

В основу висновків щодо безтоварності господарських операцій покладено акти про неможливість проведення зустрічних звірок, у яких податкові органи прийшли до переконання про безтоварність операцій без дослідження жодних первинних документів, використовуючи лише облікову справу контрагента та інформаційні системи ДПС.

Однак, використана відповідачем при перевірці інформація без дослідження у контрагента відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та невідповідність правочинів вимогам законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про вірне вирішення судом першої інстанції спору.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги клопотання сторін про закриття провадження у справі на підставі примирення.

З огляду на вимоги статті 157 КАС України та статей 51, 136, 203 цього Кодексу суд апеляційної інстанції , не вбачає, що ці дії сторін суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

До клопотань про закриття провадження у справі долучено платіжні доручення від 3 квітня 2015 року на суму 2042 грн та 431 грн, а також рішення про погодження процедури податкового компромісу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до переконання що клопотання про закриття провадження у справі належать до задоволення, а з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для скасування рішення суду першої інстанції таке належить визнати нечинним.

Керуючись статтями 51, 136, 157, 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року по справі № 813/6301/14 визнати нечинною, а провадження в справі закрити.

Ухвалу апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Кузьмич С. М.

Судді: Гулид Р. М.

Костів М. В.

Повний текст ухвали складено 10 квітня 2015 року