Рішення

від 07.04.2015 по справі 909/166/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 р. Справа № 909/166/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Асторія", вул. Городоцька,15, м.Львів, 79007

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Тимофіїва Василя Івановича, вул. Щорса,15, с. Мишин, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78280

про стягнення 35460,14 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Сай В.Б. - представник, довіреність від 15.01.15р.

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель Асторія" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Тимофіїва Василя Івановича про стягнення заборгованості в сумі 60230,91 грн., в тому числі 34946 грн. основного боргу, 15330,29 грн. пені, 6989 грн. штрафу, 2620,95 грн. інфляційних та 344,67 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.15 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 17.03.15. Ухвалою суду від 17.03.15 відкладено розгляд справи на 07.04.15.

07.04.15 на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 06.04.15 (вх.№3903/15 від 07.04.15), в якій позивач просив стягнути 34946 грн. основного боргу та 514,14 грн. - 3% річних.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).

Господарський суд подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог розцінює як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає до розгляду.

Таким чином, предметом спору даної справи є стягнення 35460,14 грн. заборгованості, в тому числі 34946 грн. основного боргу та 514,14 грн. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача повторно в засідання суду не з"явився, натомість направив суду заяву від 06.04.15 (вх.№5534 від 06.04.15), в якій повідомив суд, що знаходиться на стаціонарному лікуванні в Коломийській ЦРЛ, а тому не зможе взяти участь в судовому засіданні, однак будь-яких доказів в підтвердження не надав.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

27.03.13 між сторонами по справі укладено договір підряду №27.03-13, відповідно до умов п.2.1 якого, підрядник (відповідач) зобв"язується за завданням замовника (позивача) на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені робити на об"єкті будівництва, а також виконати комплекс робіт, визначених в п.2.1.1 договору.

Пунктом 12.1 договору сторони передбачили, що ціна договору становить 69892 грн. Платежі за цією угодою здійснюються трьома траншами: 50 % від суми контракту - авансовий платіж до початку робіт, 20% після постачання виробів на будівельний майданчик та 30 % - після виконання та передачі робіт Замовникові, шляхом банківського переказу замовником відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури (пункт 12.3 договору).

На виконання умов п.12.3 договору позивач перерахував відповідачу 50 % авансового платежу в розмірі 34946 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №60 від 04.04.13.

Відповідно до затвердженого графіку виконання робіт, виконання робіт повинно бути завершено до 30.04.13 (додаток №2 до договору).

Відповідно до п.4.2.19. договору відповідач зобов"язаний повернути позивачу грошові кошти (авансові платежі) протягом п"яти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги позивача в разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань по договору.

Враховуючи, що станом на 05.02.15 відповідач навіть не приступив до виконання своїх обов"язків по договору, позивач звернувся до останнього з претензією №06/01-1 від 06.01.15 повернути авансовий платіж в сумі 34946 грн., однак останній залишив її без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 34946 грн. авансового платежу обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконану роботу.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З врахуванням наведеного, в стягненні 514,14 грн. - 3% річних слід відмовити (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1800,51 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Асторія"до Фізичної особи - підприємця Тимофіїва Василя Івановича про стягнення 35460,14 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Тимофіїва Василя Івановича (вул. Щорса,15, с.Мишин, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78280, код 2602016674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Асторія" (вул. Городоцька,15, м. Львів, 79007, код 35444206) - 34946 (тридцять чотири тисячі дев"ятсот сорок шість) грн. 00 коп. основного боргу та 1800 (одну тисячу вісімсот) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 514,14 грн. - 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 10.04.15

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"