Рішення

від 03.04.2015 по справі 910/3066/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2015Справа №910/3066/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник», м.Київ, ЄДРПОУ 34603890

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», м.Київ, ЄДРПОУ 19071913

про стягнення 1 362 998,40 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники

від позивача: Хаславська А.А. - по дов., Щербінін Д.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 20.03.2015р. та 01.04.2015р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», м.Київ (з урахуванням заяви №12 від 26.02.2015р.) про стягнення авансу в сумі 705 741,60 грн. та неустойки в розмірі 657 256,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №11110 від 07.10.2013р. в частині проведення підрядних робіт з монтажу систем вентиляції та кондиціонування, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» виникло право вимагати повернення невикористаного авансу та нарахування неустойки за порушення господарського зобов'язання.

Відповідач у відзиві №16-03-юд від 16.03.2015р. та під час розгляду спору у судових засіданнях 04.03.2015р., 20.03.2015р. та 01.04.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК», незважаючи на порушення замовником своїх обов'язків з передачі технічного завдання, будівельного майданчика, обладнання для монтажу за актами приймання-передачі, було належним чином виконано будівельні роботи з монтажу систем вентиляції та кондиціонування на підставі договору підряду №11110 від 07.10.2013р. До того ж, за твердженнями відповідача, роботи за вказаним договором були фактично виконані, проте, акти-приймання передачі безпідставно були залишені заявником без прийняття та погодження.

У судове засідання 03.04.2015р. відповідач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним Кодексом України, під час розгляду спору у наведеному судовому засіданні не скористався. Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВІК» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду спору, з огляду на таке.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, враховуючи, що присутність представників відповідача у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом судового засідання від 01.04.2015р., суд дійшов висновку, що вказаний учасник судового процесу був обізнаний про час та місце наступного слухання справи.

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

За приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» вже неодноразово було висловлено свою правову позицію по суті спору.

Господарський суд зазначає, що клопотань про відкладення розгляду справи з боку відповідача не надходило.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи 03.04.2015р. так і не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на приписи ст.69 вказаного нормативно-правового акту, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 07.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» (підрядник) було укладено договір підряду №11110, відповідно до п.2.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати замовнику у встановлений договором строк закінчені роботи з монтажу системи вентиляції та кондиціонування й поставки матеріалів, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт та доступ до будівельного майданчика, передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника роботи і оплатити їх.

Контрагентами у п.1.1.12 договору №11110 від 07.10.2013р. погоджено, що об'єктом будівництва є готель бренду «Companile», загальною орієнтовною площею 6375,84 м 2 (основна будівля), будівництво якого здійснюватиметься на земельній ділянці разом з комплексом інтегрованих, працездатних і комплектних мереж та системою інженерного і технологічного забезпечення, розташованих на земельній ділянці. Під земельною ділянкою розуміється частина земної поверхні, яка розташована за адресою: м.Донецьк, пр.Ілліча, 15ж.

За умовами п.1.1.17 договору №11110 від 07.10.2013р. роботами є комплекс будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт в межах, передбачених правочином, котрі необхідні замовнику для передачі завершеного будівництвом об'єкту, а також здійснення відповідних адміністративно-дозвільних процедур, необхідних погоджень.

Умовами п.14.1 укладеного між сторонами правочину визначено, що договірна ціна становить 1 145 436 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Договірна ціна включає в себе, в тому числі, вартість робіт по розробці робочих креслень.

Додатковою угодою №1 від 24.12.2013р. сторонами було збільшено розмір договірної ціни на 37 891,40 грн.

Договір підряду вступає в силу з моменту його підписання та залишається чинним до повного і належного виконання сторонами всіх зобов'язань (п.30.5 договору №11110 від 07.10.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №11110 від 07.10.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.2 спірного договору визначено, що роботи включають в себе всі роботи, виконання яких передбачено обсягом та кошторисом, що окреслені у додатку №1, зокрема: корегування і адаптацію робочої документації розділ «Опалення, вентиляція, кондиціонування», том 15, погодження замовником, внесення коригувань по зауваженням замовника, друкування в трьох екземплярах; організацію та виконання всіх необхідних підготовчих, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт; закупівлю та поставку на об'єкт необхідних матеріалів; встановлення, пуско-налагодженння обладнання, систем та мереж; проходження всіх необхідних приймальних комісій згідно чинного законодавства, а також усунення дефектів під час гарантійного строку; координацію з технічним представником робіт інших підрядників, роботи якими прямо чи опосередковано стосуються робіт підрядника, а саме, але не обмежуючись цим, систем електротехнічного, слабкострумного, протипожежного, освітлювального, сантехнічного, технологічного, операційного та іншого обладнання, меблів (вбудованих та окремо розташованих), аксесуарів, елементів оздоблення і декору, дверей та вікон, а також їх взаємне розміщення та ув'язка, примикання, сполучення, переходи; складання виконавчої документації.

У відповідності до п.п.7.1 договору №11110 від 07.10.2013р. організація підрядником виконання робіт здійснюється у відповідності до наданої замовником затвердженої проектної документації. Протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору замовник передає підряднику доступ на будівельний майданчик.

Як вбачається з погоджених контрагентами кошторисної документації та графіку виконання робіт (додаток №2 до договору №11110 від 07.10.2013р.) у межах договору підрядником повинно було бути виконано наступні роботи:

- монтаж системи кондиціонування у період з 07.10.2013р. по 29.11.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою кондиціонування на 11-10 поверхах у строк з 07.10.2013р. по 14.10.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою кондиціонування на 9-8 поверхах у період з 15.10.2013р. по 22.10.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою кондиціонування на 7-6 поверхах у період з 23.10.2013р. по 31.10.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою кондиціонування на 5-4 поверхах у період з 01.11.2013р. до 08.11.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою кондиціонування на 3-2 поверхах у період з 11.11.2013р. по 18.11.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою кондиціонування на 1 поверсі у період 3 11.11.2013р. по 22.11.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою кондиціонування на покрівлі у період з 28.10.2013р. по 22.11.2013р.;

- поставка холодильних машин замовником 15.10.2013р.;

- монтаж обладнання кондиціонування на покрівлі за наявності будівельної готовності з 07.10.2013р. по 8.11.2013р.;

- поставка фанкойлов замовником 15.10.2013р.;

- монтаж номерних фанкойлов - 16.10.2013р. - 31.10.2013р.;

- здача робіт ПНР за системою кондиціонування за наявності будівельної готовності у період з 18.11.2013р. по 29.11.2013р.

Пунктом 12.1 договору №11110 від 07.10.2013р. передбачено, що строки виконання робіт - це строки, наведені у календарному графіку, але за умови отримання технічного завдання, надання фронту робіт, сплати авансу на умовах цього договору та отримання від замовника обладнання, а також виконання замовником інших робіт, без яких підрядник не може розпочати виконання своїх обов'язків.

Отже, з наведених вище норм спірного договору вбачається, що належне виконання підрядником своїх обов'язків з підготовки виконавчої документації, встановлення та монтажу системи конціонування на об'єкті залежить, насамперед, від факту отримання технічного завдання, будівельного майданчика та попередньої оплати.

За висновками суду, замовником було вчинено всі дії з метою надання підряднику можливості належно виконати свої обов'язки за договором №11110 від 07.10.2013р. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.1.6 договору №11110 від 07.10.2013р. проектна документація - це текстові та графічні матеріали, затверджені у встановленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні, інженерні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва, виконані відповідно до умов чинного законодавства. Вказана документація повинна бути надана замовником у відповідності до п.4.5.2 вказаного договору.

Наразі, заперечення відповідача, наведені у відзиві №16-03-юд від 16.03.2015р., стосовно неотримання від замовника проектної документації та технічного завдання на будівництво, є необґрунтованими та такими, що були спростовані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» у судовому засіданні 01.04.2015р. та представленими відповідачем документами.

Зокрема, разом з поясненнями №0204-юд від 02.04.2015р. відповідачем було представлено до матеріалів справи вихідні креслення з проектної документації. При цьому, судом прийнято до уваги, що у представлених суду документах саме представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» було зроблено написи проте, що наведені аркуші є витягами з проектної документації (аркуші №17, №33, вихідні креслення, тощо), а в судовому засіданні 01.04.2015р. саме представниками відповідача представлено оригінал тому 15 проектної документації для огляду судом.

Одночасно, твердження підрядника стосовно непередання останньому будівельного майданчика також не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, наведені твердження спростовуються тим, що фактично частину робіт за спірним правочином було виконано, про що контрагентами було складено акт №1 приймання передачі будівельних робіт за березень 2014р.

Зазначене вказує на те, що у разі, якщо б замовником дійсно не було передано підряднику ані будівельного майданчика, ані проектної документації, у відповідача була б відсутня практична можливість виконати будь-які будівельно-монтажні роботи на підставі договору №11110 від 07.10.2013р.

Як зазначалось вище, передумовою виконання робіт за договором №11110 від 07.10.2013р. сторонами було визначено також отримання підрядником авансу.

За умовами п.п.14.3.1, 14.2.2 договору №11110 від 07.10.2013р. протягом п'яти днів з дати підписання договору, замовник перераховує на банківський рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі, погодженому у додатку №3 до договору. Для здійснення такого авансового платежу підрядник виставляє замовнику рахунок.

У додатку №3 до спірного правочину контрагенти визначили, що авансовий платіж становить 768 618,80 грн.

Судом вказувалось, що додатковою угодою №1 від 24.12.2013р. сторонами було погоджено збільшення ціни договору на 37 891,40 грн., а замовника зобов'язано сплатити на рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі 25 021,40 грн.

Як свідчать наявні матеріали справи, 08.10.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» на сплату авансу рахунки №ИВ131008/2 від 08.10.2013р. на суму 768 618,80 грн., та №ИВ131227/1 від 27.12.2013р. на суму 25 021,40 грн., що в повному обсязі відповідає умовам п.п.14.3.1, 14.2.2 договору №11110 від 07.10.2013р. та додаткової угоди №1 від 24.12.2011р.

Замовником було належним чином виконано свої обов'язки з перерахування на рахунок підрядника суми авансу, що підтверджується платіжними дорученнями №224 від 09.10.2013р. на суму 768 618,80 грн. та №294 від 27.12.2013р. на суму 25 021,40 грн. з відмітками банку про проведення платежу.

В судових засіданнях відповідачем факт отримання авансу у розмірі, визначеному умовами спірного договору, не заперечувався.

До того ж, господарський суд зауважує, що за умовами п.4.1.3 договору №11110 від 07.10.2013р. підрядник має право зупиняти виконання робіт у разі невиконання замовником своїх зобов'язань за договором, що призвело до ускладнення або до неможливості виконання робіт.

Тобто, у даному випадку факт неналежного виконання замовником своїх обов'язків міг спричинити зупинення виконання робіт, що, за поясненнями відповідача, не відбулось.

У п.5.2 спірного правочину підрядник підтвердив, що до моменту укладання договору він відвідав будівельний майданчик, отримав всю необхідну для виконання робіт інформацію, здійснив всі необхідні дослідження та розрахунки з метою отримання всіх даних та умов виконання підрядних робіт на об'єкті, врахував всі витрати у договірній ціні стосовно ризиків, що можуть виникнути в ході виконання робіт.

Одночасно, п.10.6 договору №11110 від 07.10.2013р. передбачено, що підрядник здійснює виконання робіт у відповідності до проектної документації на роботи по об'єкту. Строк виконання робіт відкладається на строк надання замовником проектної документації.

Наразі, господарський суд зауважує, що твердження відповідача стосовно фактичного виконання підрядних робіт за договором №11110 від 07.10.2013р. та щодо ненадання замовником проектної документації є взаємосуперечливими, оскільки за умовами спірного правочину виконання підрядних робіт може здійснюватись лише у відповідності до затвердженого належним чином проекту.

За висновками суду, наведені обставини додатково свідчать про належне виконання позивачем своїх обов'язків за спірним правочином.

Отже, наведеними в матеріалах справи документами підтверджується, що фактично Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» було виконано умови договору №11110 від 07.10.2013р., виконання яких передує початку будівельно-монтажних робіт.

Як зазначалось вище, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст.853 Цивільного кодексу України).

Пунктами 4.2.1, 4.2.2 договору №11110 від 07.10.2013р. передбачено обов'язок підрядника виконати свої зобов'язання з виконання робіт в порядку та строки і з дотриманням вимог якості, передбачених правочином, та у суворій відповідності з проектною документацією, державними будівельними нормами й правилами України.

Розділом 15 договору №11110 від 07.10.2013р. контрагентами визначено порядок виконання та здачі-приймання робіт за правочином.

Роботи підрядника будуть прийняті замовником після їх виконання шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт, розрахунку вартості виконаних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць, оформлених у типових формах КБ-3 і КБ-2в (п.15.1 договору №11110 від 07.10.2013р.).

Відповідно до п.15.2 спірного договору, зважаючи на значні обсяги робіт підрядника, їх прийняття буде здійснюватись у відповідності до будівельних норм та стандартів України у термін 2 діб таким чином: інспекція та прийняття певного обсягу робіт і послуг, що були виконані протягом календарного місяця шляхом підписання актів про прийняття виконаних робіт та довідок про їх вартість; здача-прийняття робіт замовником та завершеного, впорядкованого, неушкодженого об'єкта в частині робіт, передбачених договором, і передача їх замовнику.

За умовами п.15.3 укладеного між сторонами правочину жодна з наступних робіт не може бути розпочата підрядником до тих пір, поки замовником, представником авторського нагляду та контролю, а у разі необхідності, представниками органів державного нагляду та контролю не буде проведена перевірка якості попередніх прихованих робіт у відповідності до умов правочину та поки підрядник не передасть замовнику виконавчу документацію на цю попередню роботу.

Підрядник повинен офіційно проінформувати замовника та будь-яких інших представників нагляду у письмовій формі про: готовність виконаної роботи до інспектування за один робочий день до фактичної дати проведення такої інспекції; готовність певного пакету виконаних робіт до остаточної інспекції і прийняття - за три робочі дні до фактичної дати проведення такої перевірки; готовність всіх виконаних робіт до прийняття та передачі генеральному підрядникові за 10 робочих днів до дати здачі. Передача-прийняття виконаних робіт можливі за умови їх повного та остаточного завершення підрядником на належному рівні якості, наявності пакету виконавчої документації та відсутності недоліків у відповідності до стандартів та вимог договору, проектної документації і чинного законодавства (п.п.15.4, 15.6 договору №11110 від 07.10.2013р.).

Пунктом 15.8 спірного договору передбачено, що передача та прийняття робіт підтверджується підписанням обома сторонами актів у типових формах КБ-3 і КБ-2в, або відсутностю обґрунтованої відмови замовника від прийняття робіт протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідних актів.

За змістом п.15.7 укладеного між сторонами правочину замовник може відхилити передачу- прийняття виконаних робіт на термін, протягом якого існуватимуть недоліки та дефекти виконаних робіт.

Одночасно, якщо замовник у п'ятиденний строк не підписує отриманий від підрядника акт за формою КБ-2в і не надає замовнику аргументовану письмову відмову, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті на підставі одностороннього акту підрядника, який повинен бути направлений на адресу замовника поштою з повідомленням про вручення.

Як вказувалось вище, строки виконання робіт було погоджено сторонами у додатку №2 до договору №11110 від 07.10.2013р.

Одночасно, строк виконання додаткових робіт на суму 37 891,40 грн. у відповідності до умов додаткової угоди №1 від 24.12.2013р. становить 20 банківських днів за умови отримання авансового платежу.

Наразі, як свідчать матеріали справи, в межах дії договору №11110 від 07.10.2013р. підрядником було виконано, а замовником належним чином прийнято будівельно-монтажні роботи з установки системи кондиціонування на суму 87 898,80 грн., про що контрагентами складено та підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014р., який скріплено печатками господарських товариств.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, 01.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» було отримано від відповідача акт №2 приймання-передачі виконаних робіт за квітень 2014р. на суму 505 260 грн.

У листі №14 від 04.04.2014р., факт отримання якого відповідачем було підтверджено у відзиві №16-03-юд від 16.03.2015р., скориставшись правами, передбаченими п.15.7 договору №11110 від 07.10.2013р., замовник відмовився від прийняття вказаного вище акту та зазначив, що надані виконавчі схеми (схеми системи тепло-холодопостачання фанкойлів, вузли «А», «Б», «С», «Д» та «Г») не погоджені представником технічного нагляду, що не відповідає умовам п.8.5.7.5 договору та на схемах відсутні дані про фактичне розміщення змонтованих елементів системи відносно будівельних конструкцій.

Посилання відповідача на лист №14/04 від 14.04.2014р., в якості відповіді на наведені вище зауваження замовника до направленого акту, господарський суд до уваги не приймає, оскільки зі змісту вказаного листа вбачається, що останній надано у відповідь на лист №НР36/2014 від 11.04.2014р., тобто, фактично на інше звернення замовника, ніж означено вище.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, станом на момент вирішення спору по суті акт №2 приймання-передачі виконаних робіт за квітень 2014р. контрагентами підписано не було.

19.05.2014р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» від відповідача надійшов акт №3 приймання-передачі виконаних робіт за травень 2014р. на суму 138 051,60 грн. При цьому, господарський суд зазначає, що виконання робіт, наведених в акті №3 за травень 2014р. не відповідає умовам п.15.3 договору №11110 від 07.10.2013р., відповідно до якого жодна з наступних робіт не може бути розпочата підрядником до тих пір, поки замовником не буде здійснена перевірка якості попередніх прихованих робіт у відповідності до умов правочину та доки підрядник не передасть всю виконавчу документацію на вказану попередню роботу. Тобто, фактично неприйняття робіт за квітень 2014р. виключало можливість виконання підрядником робіт у травні 2014р.

Проте, від прийняття робіт та підписання вказаного акту заявник також відмовився, про що повідомив відповідача у листі №21 від 22.05.2014р., факт отримання якого відповідачем також було підтверджено процесі розгляду спору. У наведеному листі замовником зазначено, що акт виконаних робіт не приймається до розгляду оскільки підрядником не було надано повного пакету виконавчої документації, а отже акт умовам договору №11110 від 07.10.2013р. не відповідає.

У зверненні №31 від 22.07.2014р., яке було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» 24.07.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням №0100118729778 та фіскальним чеком №2844 від 24.07.2014р., замовником було наголошено, що неприйняття робіт у відповідності до актів №2 за квітень 2014р. на суму 505 260 грн. та №3 за травень 2014р. на суму 138 051,60 грн. обумовлене тим, що роботи, зазначені в актах, не відповідають погодженому кошторису та узгодженій проектній документації, а тому замовник не має змоги виконати перевірку якості виконаних робіт, відповідності їх технічному завданню на проектування і придатності до експлуатації.

Належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів усунення Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» наведених вище недоліків матеріали справи не містять.

У судовому засіданні 20.03.2015р. представниками сторін було наголошено, що проектна документація та технічне завдання, передані на початку дії договору №11110 від 07.10.2013р., за домовленістю контрагентів повинні були бути відкориговані підрядником, а наведені корегування затверджені замовником.

За твердженнями позивача, саме на підставі належним чином затвердженого Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» проекту та технічного завдання і повинно було відбуватись виконання будівельних робіт за договором, а оскільки позивачем так і не було схвалено відкоригований проект, то у останнього відсутні підстави для прийняття робіт, як належними чином виконаних та таких, що відповідають умовам договору №11110 від 07.10.2013р.

Наразі, заяви відповідача, що відкоригована проектна документація була погоджена замовником, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», підтверджується наявністю на відкоригованих кресленнях підписів робітників замовника та відтисків штампів від 14.01.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник», господарський суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність» проект - це документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Погодження проекту - це процедура встановлення відповідності проектних рішень вихідним даним на проектування.

За приписами ч.4 ст.7 Закону України «Про архітектурну діяльність» проекти об'єктів архітектури затверджуються замовником.

Отже, враховуючи наведені норми, суд зазначає, що у даному випадку будь-які коригування та зміни до затвердженого Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» проекту повинні бути погоджені уповноваженою особою позивача.

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч.3 ст.92 вказаного Кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У ст.58 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 Цивільного кодексу України зазначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За змістом положень ч.1 ст.62 Закону України «Про господарські товариства», ч.2 ст.145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Наразі, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» на момент укладання договору №11110 від 07.10.2013р. та на дату, яка зазначена у відкоригованих кресленнях до проекту (14.01.2014р.), обіймав Сінельник Володимир Миколайович.

Саме наведеною особою і було підписано від імені позивача спірний правочин, що вказує на наявність у Сінельника В.М. повноважень також на погодження виконавчої документації до договору №11110 від 07.10.2013р.. У відповідності до вимог чинного законодавства керівник підприємства також не позбавлений права та можливості видати іншим особам довіреності на представництво інтересів товариства у відносинах з іншими особами.

Також, умовами договору №11110 від 07.10.2013р., а саме п.п.8.3, 8.5.2 передбачено, що замовник письмово скеровує підряднику перелік осіб, яким доручається діяти в якості його представників, а також відомості щодо його технічного представника.

У судових засіданнях 01.04.2015р. та 03.04.2015р. представниками позивача було наголошено, що особи, підписи яких містяться у наданих відповідачем відкоригованих кресленнях, належать не представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник», вказані особи з позивачем у трудових відносинах не перебувають, довіреностей на представництво інтересів заявника у відносинах, в тому числі, з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» наведені суб'єкти не мають.

Наразі, з представленого позивачем до матеріалів справи звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» вбачається, що трудовими відносинами з позивачем пов'язано лише чотири особи: Сінельник Володимир Миколайович, Нетишенський Віктор Вікторович, Вітте Катерина Вікторівна та Бережний Антон Сергійович, тоді як у документації містяться підписи Солод В.І., Батченко А. та Вакуленко Т., які за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, ніколи у заявника не працювали.

Доказів надання позивачем Солод В.І., Батченко А. та Вакуленко Т. повноважень на представництво інтересів замовника у відповідності до п.п.8.3, 8.5.2 спірного правочину, в тому числі, надання права на погодження відкоригованої проектної та робочої документації матеріали справи не містять.

Крім того, п.10.3 договору №11110 від 07.10.2013р. передбачено право замовника надавати підряднику вказівки щодо виконання робіт на координаційних нарадах.

Проте, доказів надання позивачем вказівок щодо виконання робіт саме у відповідності до представлених відповідачем непогоджених відкоригованих креслень матеріали справи також не містять. Вказані обставини відповідачем під час слухання справи спростовано не було.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що відкоригований проект та технічна документація так і не були погоджені замовником чи уповноваженими ним особами, а отже виконання підрядником будівельних робіт на підставі робочих креслень, які позивачем не затверджувались, не відповідає умовам договору №11110 від 07.10.2013р. Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» правомірно не було прийнято будівельні роботи шляхом відмови у підписанні актів приймання-передачі №2 за квітень 2014р. та №3 за травень 2014р.

Наразі, в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» своїх обов'язків за договором №11110 від 07.10.2013р.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне також зазначити, що умовами спірного правочину передбачено не тільки кінцевий контроль та прийняття робіт шляхом підписання актів, а і складання проміжних звітів про виконані роботи.

Зокрема, у відповідності до п.9.1 договору №11110 від 07.10.2013р. підрядник складає щоденний звіт про виконання робіт та надає його замовнику у формі записів до журналів виконаних робіт. Звіт міститиме інформацію про хід, основні технологічні процеси та події, що відбуватимуться при виконанні робіт на будівельному майданчику, та кількість зайнятих на об'єкті робітників, основних будівельних механізмів та техніки підрядника.

Підрядник на підставі вказаних вище звітів складає і надає підряднику кожного вівторка щотижневий звіт про виконання робіт разом із фотографічними підтвердженнями робочої сили, розрахунками, тощо, які можуть бути на цифровому носії або скеровані електронною поштою на адресу замовника (у паперовій та цифровій формі) (п.9.2 договору №11110 від 07.10.2013р.).

За умовами п.9.4 спірного правочину окремо від щоденного звіту підрядник щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним надає генеральному підряднику звіт про виконання робіт, виконаних у звітному місяці.

Одночасно, у додатку №6 до договору №11110 від 07.10.2013р. контрагентами було погоджено, що акти виконаних робіт приймаються замовником тільки за наявності виконавчої документації, в тому числі, сертифікатів чи паспортів відповідності, актів на приховані роботи, актів у форматі PDF, виконавчих схем по змонтованим системам вентиляції і кондиціонування, скан-копій загального журналу ведення сумісних робіт.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 14.02.2015р. було зобов'язано відповідача надати звіти, складені на підставі п.п.9.1, 9.3, 9.4 договору №11110 від 07.10.2013р.

Проте, відповідачем вимог суду виконано не було, проміжних звітів про виконання робіт за спірним правочином не представлено, доказів надання замовнику всіх необхідних для прийняття актів виконаних робіт документів не надано.

Наведене вище, також вказує на відсутність у суду підстав вважати, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» було належними чином виконано будівельно-монтажні роботи в межах договору №11110 від 07.10.2013р.

До того ж, відповідно до п.п.4.2.22, 4.2.30, 4.2.38 договору №11110 від 07.10.2013р. передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснити передачу замовнику протягом виконання робіт виконавчої документації, включаючи та не обмежуючись всіма вихідними кресленнями, розрахунками, технічними описами, сертифікатами, паспортами, інструкціями та керівництвами до експлуатації та ремонту, розробити на підставі робочої документації робочі креслення, та узгодити такі креслення з замовником, за 10 робочих днів після початку виконання робіт розробити і належним чином оформити проект виконання робіт. При цьому, як вказувалось, вартість робіт з виконання таких креслень включено до ціни договору (п.14.11.17 договору №11110 від 07.10.2013р.).

Пунктом 1.1.9 спірного правочину передбачено, що виконавчою документацією є документи про хід виконання договору, відповідність робіт і матеріальних ресурсів нормативним вимогам та здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань (комплект робочих креслень для виконання робіт з анотаціями відносно процесу виконання робіт, зі змінами, внесеними до них уповноваженими особами, сертифікати, паспорти, що засвідчують якість матеріалів і устаткування, актами огляду прихованих робіт, робочими журналами, тощо).

Будь-яку документацію підрядник повинен надавати контрагенту на затвердження у двох паперових та в одному електронному варіанті. Один з них залишається у замовника, а інший повертається за результатами погодження підряднику (п.10.4 договору №11110 від 07.10.2013р.).

Одночасно, п.25.2 укладеного між сторонами правочину визначено, що вся офіційна документація повинна надаватись стороною в письмовому вигляді та передаватись безпосередньо адресату кур'єрською поштою на поштову адресу.

Отже, умовами спірного правочину контрагентами на підставі вільного волевиявлення визначено обов'язок підрядника розробляти та передавати замовнику виконавчу документацію, який підлягає виконанню у чітко погодженому порядку.

Тобто, вказане також свідчить, що фактично роботи, що виконуються на будівельному майданчику повинні здійснюватись у відповідності до наведеної виконавчої відкоригованої та погодженої документації, а її надання замовнику у визначеному правочином порядку фактично забезпечує право останнього здійснювати контроль за виконуваними роботами та встановлювати їх відповідність погодженій проектній документації.

Проте, наразі, в матеріалах справі відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази належного виконання відповідачем наведених вище обов'язків та передання у визначеному договором порядку всієї виконавчої документації замовнику. Під час розгляду спору відповідачем вказані обставини спростовано не було.

Відсутність наведених документів повторно вказує на обґрунтованість висновків суду щодо відсутності підстав вважати роботи, які за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» були виконані, такими, що відповідають умовам договору №11110 від 07.10.2013р. та як такі, що проведені на підставі відкоригованого проекту вентиляції і кондиціонування.

За приписами ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

За умовами п.20.1 договору №11110 від 07.10.2013р. у разі невиконання підрядником умов та зобов'язань за договором, в тому числі, часткового припинення робіт, замовник має право у формі листа констатувати невиконання підрядником зобов'язань з вимогою негайного відновлення виконання зобов'язань. У разі продовження невиконання підрядником зобов'язань протягом 5 днів з дати надання такого листа, замовник має право надіслати підряднику повторного листа з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку. При цьому, цей договір вважається розірваним з моменту отримання підрядником такого повідомлення про розірвання.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині належного виконання монтажно-будівельних робіт з встановлення системи кондиціонування, позивач на підставі п.20.1 спірного правочину звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» з листом №31 від 22.07.2014р., факт отримання якого підтверджено відповідачем у відзиві №16-03-юд від 16.03.2015р. У вказаному листі заявником було висунуто вимогу в найкоротший термін виконати умови правочину та завершити коригування і адаптацію документації розділ «Опалення, вентиляція, кондиціонування» том 15 і узгодити проектну і кошторисну документацію.

З огляду на невиконання відповідачем вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник», реалізувавши право, надане замовнику п.20.1 спірного правочину, заявником було направлено на адресу відповідача повідомлення №32 від 04.08.2014р. про відмову від договору №11110 від 07.10.2013р.

Вказане повідомлення було направлене 04.08.2014р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком №3465, які скріплені печаткою відділення поштового зв'язку.

Господарський суд приймає наведені документи, як належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази направлення замовником повідомлення №32 від 04.08.2014р. про відмову від договору №11110 від 07.10.2013р.

За змістом п.3 Наказу №958 від 28.11.2013р. Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - це час, установлений для пересилання поштових відправлень від об'єкта поштового зв'язку місця приймання до об'єкта поштового зв'язку місця вручення.

Відповідно до розділу II Наказу №958 від 28.11.2013р. Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Як вбачається з штампу відділення поштового зв'язку, позивачем було скеровано поштове відправлення на адресу відповідача з відділення поштового зв'язку Київ 1, тобто, у даному випадку слід застосовувати нормативні строки місцевих поштових пересилань.

Отже, враховуючи затверджені Наказом №958 від 28.11.2013р. Міністерства інфраструктури України нормативні строки пересилання поштових відправлень, суд дійшов висновку, що направлена 04.08.2014р. кореспонденція повинна була бути отримана відповідачем 07.08.2014р.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем так і не було представлено належних доказів виконання будівельних робіт у межах спірного правочину, враховуючи передбачене договором право замовника на відмову від договору підряду, з огляду на наявні в матеріалах справи докази направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» повідомлення №32 від 04.08.2014р., суд дійшов висновку, що договір №11110 від 07.10.2013р. було розірвано.

Правові наслідки розірвання договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК», контрагентами погоджено ст.20 правочину.

За умовами п.20.4 договору №11110 від 07.10.2013р. у разі припинення договору з підстав, визначених у п.20.1, підрядник зобов'язується повернути замовнику авансові платежі, які не закриті актами виконаних робіт.

Пунктом 4.2.32 підрядника зобов'язано повернути сплачені замовником в порядку п.14.3.1 договору авансові платежі в невикористаній частині протягом 10 робочих днів з моменту дострокового припинення дії цього правочину, в тому числі, розірвання договору, відмови замовника від договору у випадку невиконання чи неналежного виконання підрядником своїх зобов'язань за правочином, тощо.

Як було встановлено судом вище, на виконання умов спірного правочину заявником було перераховано на рахунок відповідача авансові платежі на підставі платіжних доручень №224 від 09.10.2013р. на суму 768 618,80 грн. та №294 від 27.12.2013р. на суму 25 021,40 грн., що загалом становить 793 640,20 грн.

Одночасно, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт закриття виконаних робіт лише на суму 87 898,80 грн. Судом було встановлено, що акти приймання-перадачі робіт №2 за квітень 2014р. та №3 за травень 2014р. позивачем обґрунтовано підписано не було, роботи за вказані періоди не прийнято.

Отже, з наведеного вбачається, що фактично сума авансових платежів, непокрита актами, становить 705 741,60 грн.

З огляду на розірвання договору №11110 від 07.10.2013р. на підставі п.20.1 договору, враховуючи умови спірного правочину, якими визначено правові наслідки припинення договору, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок повернути аванс, непокритий актами, який становить 705 741,60 грн., строк виконання якого настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» грошові кошти в сумі 705 741,60 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» перераховано не було.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» про стягнення авансу в сумі 705 741,60 грн. є обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення неустойки в розмірі 657 256,80 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р.

За умовами п.13.2 договору №11110 від 07.10.2013р. у разі недотримання підрядником строків виконання ключових етапів робіт, зазначених у додатку №2 до договору, за умови вчасного виконання замовником своїх обов'язків, підрядник сплачує неустойку в розмірі 0,5% від вартості робіт, виконання яких прострочено за кожен день затримки кожного або будь-якого етапу.

Крім того, господарський суд зазначає, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до ст.3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня до спірних правовідносин не застосовуються.

При цьому, господарський суд виходить з того, що за змістом преамбули вказаного Закону України останній регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В свою чергу, спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем негрошового зобов'язання щодо виконання робіт у строки, визначені договором.

Враховуючи порушення відповідачем, погоджених контрагентами строків виконання підрядних робіт, заявником на загальну вартість робіт за правочином (за виключенням суми, на яку роботи було виконано та прийнято на підставі акту №1 за березень 2014р.) було нараховано неустойку за період з 01.01.2014р. по 30.04.2014р. на загальну суму 657 256,80 грн.

Проте, за висновками суду, наведений заявником розрахунок є помилковим, оскільки за період з 01.01.2014р. по 27.01.2014р. позивач мав право на нарахування неустойки лише на суму 1 057 537,40 грн. (1 145 436 - 87 898,60), оскільки строк виконання робіт за додатковою угодою №1 до договору складав 20 робочих днів, а отже останнім днем було 27.01.2014р. (з урахуванням Розпорядження №920-р від 21.11.2013р. Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2014 році»), а право на нарахування неустойки з урахуванням наведеної вартості невиконаних робіт виникло лише 28.01.2014р.

Здійснивши перерахунок суми штрафний санкцій з урахування умов укладеного між сторонами правочину та його додатків, якими встановлено строк виконання робіт, господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» неустойки в розмірі 652 141,94 грн.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» про стягнення авансу в сумі 705 741,60 грн. та неустойки в розмірі 657 256,80 грн. у визначених вище сумах.

Клопотання №3 від 03.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» про об'єднання однорідних позовних заяв у справах №910/3066/15-г та №910/3065/15 г в одне провадження залишене судом без задоволення з урахуванням наступного.

За приписами ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Тобто, обов'язковими умовами об'єднання справ є насамперед однаковий склад сторін. До того ж, господарський суд зазначає, що об'єднання справ в одне провадження є правом, а не обов'язком. Аналогічну позицію наведено у п.3.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Проте, у даному випадку провадження у справі №910/3065/15-г порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», тоді як у межах справи №910/3066/15-г судом розглядались позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник», що виключає у даному випадку можливість об'єднання справ №910/3066/15-г та №910/3065/15-г в одне провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання №3 від 03.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник».

Клопотання №16/01-03-юд від 16.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» про призначення будівельно-технічної експертизи також було залишено судом без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Проте, наразі в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору. При цьому, судом самостійно встановлено всі обставини, які є необхідними для правильного вирішення спору, зокрема, стосовно непогодження сторонами кінцевих коригувань до виконавчої документації, робочих креслень, саме на підставі яких і повинно було бути виконано роботи.

При цьому, задоволення клопотання відповідача та призначення по розглядуваній справі експертизи фактично може призвести до затягування строків вирішення спору, а отже, і може спричинити порушення інтересів заявника.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, враховуючи наведене вище, за висновками суду, відсутні достатні підстави для призначення судової експертизи по справі №910/3066/15-г, а дослідження всіх обставин даного спору не потребує таких спеціальних знань, які відсутні у суду, отже, клопотання №16/01-03-юд від 16.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» є необґрунтованим та таким, що може бути направлене на затягування строків вирішення справи. З наведених підстав останнє залишене судом без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», м.Київ про стягнення авансу в сумі 705 741,60 грн. та неустойки в розмірі 657 256,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» (03115, м.Київ, Святошинський район, вул.Крамського Івана/Котельникова, буд.14/34, ЄДРПОУ 19071913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник» (01004, м.Київ, Печерський район, вул.Дарвіна, буд.6, ЄДРПОУ 34603890) аванс в сумі 705 741,60 грн., неустойку в розмірі 652 141,94 грн. та судовий збір в сумі 27 157,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.04.2015р.

Суддя М.О.Любченко