Рішення

від 31.03.2015 по справі 910/1037/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/1037/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОНІ"

Про стягнення 80 293,60 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Качан В.В. - представник (дов. № б/н від 15.02.2014 р.)

від відповідача Дробот О.В. - представник (дов. № 1 від 19.02.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОНІ" про стягнення 80 293,60 грн. (67 199, 58 грн. - сума передплати з урахуванням індексу інфляції, 12 714, 60 грн. - штраф, 379, 42 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог щодо поставки товару за договором поставки товару № 1909-1 від 19.09.2014 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму передплати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 67 199, 58 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 12 714, 60 грн. - штрафу, 379, 42 грн. - 3% річних, а також 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 р. порушено провадження у справі № 910/1037/15-г та призначено розгляд справи на 09.02.2015 р.

Представники сторін у судове засідання 09.02.2015 р. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 11.03.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник позивача в судове засідання 11.03.2015 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

11.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача пояснення по справі із викладеними запереченнями проти позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.03.2015 р. подав суду клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 31.03.2015р., про що виніс відповідну ухвалу від 11.03.2015р. Також, даною ухвалою, продовжено строк вирішення спору у справі № 910/1037/15-г на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕОНІ" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки товару № 1909-1 від 19.09.2014 р. (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, зокрема, п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), умови поставки визначаються специфікацією (надалі іменується "специфікація"), що є додатком до цього Договору.

Як визначено у п. 1.4. Договору, сума Договору складає загальну суму специфікацій.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку: визначаються специфікаціями, що є додатком до цього договору.

19.09.2014р. між сторонами укладено Специфікацію №1 до Договору № 1909-1 від 19.09.2014 року Поставки товару.

Згідно даної Специфікації, зокрема, п.1.1 Термін поставки Товару: 21 робочих днів з моменту підписання специфікації.

Розділом 2 Специфікації визначено умови розрахунків між сторонами, зокрема, згідно п.2.1. Оплата за кліше флексографічне здійснюється в національній валюті України у розмірі 100 % від вартості протягом трьох днів з моменту підписання специфікації.

Передплата за Товар, у розмірі 50% від суми специфікації, Покупець сплачує протягом трьох календарних днів з моменту підписання специфікації (п.2.2. Специфікації).

Залишок оплати, згідно видаткової накладної, Покупець сплачує протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження готового Товару на склад Покупця (п.2.3.).

Позивач , у поданому позові зазначає, що на виконання умов Договору, а також умов Специфікації (п. 2.1., 2.2.) Покупцем було перераховано 100% вартості флексографічного кліше, в сумі 7 146, 60 грн., - 02.10.2014р., та 7000,00 грн. - 22.10.2014р., та 50% вартості плівки для пакування, в сумі 25900,00 грн. - 01.10.2014р., та 25900,00 грн. - 08.10.2014р.

Загальна сума перерахованих Покупцем грошових коштів, на умовах авансового платежу склала 65 946,60 грн.

Позивач вказує, що у зв'язку із значною затримкою поставки товару, останній звернувся до постачальника із листом від 22.12.2014р. згідно якого просив повернути сплачені грошові кошти в якості попередньої оплати.

Проте, позивач відповіді на вказаний лист не отримав, відповідач грошові кошти не повернув, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором поставки товару № 1909-1 від 19.09.2014 р. в розмірі сплаченого авансу, а саме, 65946,60 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 12 714, 60 грн. - штрафу у зв'язку із затримкою поставки товару, 379, 42 грн. - 3% річних із суми заборгованості, 1252, 98 грн. - витрати від інфляції та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач , заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача зазначав, що позивач в односторонньому порядку змінив умови укладеного Договору, здійснивши попередню оплату із значною затримкою та не у строк, що встановлено специфікацією. В подальшому, відмовився приймати виготовлений товар та передав спір на вирішення господарського суду з вимогою до Постачальника повернути сплачені кошти.

Таким чином, відповідачем порушено строки поставки товару з вини Позивача. Також, не дивлячись на порушення умов договору позивачем, відповідач виконав своє зобов'язання по виготовленню Товару та вжив заходів щодо повідомлення Позивача про готовність поставки останнього, в обумовлені строки.

За таких обставин, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку із чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору поставки товару № 1909-1 від 19.09.2014р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог вказує, що у зв'язку із значною затримкою поставки товару, останній звернувся до постачальника із листом Вих №23/1 від 22.12.2014р. згідно якого просив в дводенний термін повернути сплачені грошові кошти в якості попередньої оплати.

З даним фактом направлення листа, позивач пов'язує виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати за поставку товару, що є предметом укладеного між сторонами договору.

Проте, суд не може погодитись з наведеними висновками позивача.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази як зміни або розірвання договору товару № 1909-1 від 19.09.2014 р. так і звернення позивача до відповідача з відповідними вимогами, зокрема, щодо пропозиції зміни або розірвання договору.

Так, додане до позову повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0311318044886, як доказ надіслання листа Вих №23/1 від 22.12.2014р. відповідачу, не може вважатися належним доказом такого надіслання, оскільки в останньому не ідентифіковано, що саме надсилалось відповідачу. Більше того, як вбачається з даного повідомлення, відправником поштового відправлення значиться ТОВ "Делішес фуд" в той час, як вказана особа жодним чином не має відношення до сторін у даній справі.

Інших доказів звернення до відповідача з зазначеними пропозиціями чи вимогами позивачем не додано.

Суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи, договір поставки товару № 1909-1 від 19.09.2014р. є чинним та таким, що підлягає виконанню сторонами.

Згідно умов якого, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений Договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості в розмірі сплаченого на виконання умов договору авансового платежу, в розмірі 65 946,60 грн.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 65 946,60 грн. судом відмовлено.

Щодо стягнення з відповідача суми 3%річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає таке.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, у відповідача відсутній обов'язок перед позивачем щодо повернення суми авансу в зазначеному розміру, оскільки укладений між сторонами договір є чинним та таким, що підлягає виконанню сторонами.

Обов'язком відповідача за договором є поставка товару, що обумовлена у специфікації до даного договору. Станом на час розгляду справи, у відповідача відсутній обов'язок перед позивачем щодо виконання грошового зобов'язання, у зв'язку із порушенням якого, можливим є застосування норми зазначеної статті.

Таким чином, у даному випадку, не підлягає до застосування положення статті 625 ЦК України, а отже, в задоволенні вимог позивача про стягнення 379, 42 грн. - 3% річних із суми заборгованості та 1252, 98 грн. - витрати від інфляції судом відмовлено.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 Специфікації №1 до Договору № 1909-1 від 19.09.2014 р. Постачальник, який прострочив поставку товару згідно п. 1 специфікації більш, ніж на 7 календарних днів, зобов'язаний, крім неустойки, що передбачена для нього п. 9.4 Договору, сплатити Покупцю штраф у розмірі 10 % від недопоставленого Товару. Сплата штрафу не звільняє Покупця від відповідальності, що передбачена для нього п. 9.4. Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази, що також підтверджується поясненнями представників сторін, щодо поставки відповідачем товарів, що визначені у специфікації №1 до Договору № 1909-1 від 19.09.2014 р. на користь позивача.

Згідно умов договору, термін поставки товару складає 21 робочий день з моменту підписання специфікації (п.1 Специфікації).

З огляду на наведене, зважаючи, що специфікацію та договір підписано сторонами 19.09.2014р., станом на дату подання позову (21.01.2015р.), відсутні докази поставки відповідачем товарів, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочку поставки товару є обґрунтованою.

Згідно з розрахунком позивача сума штрафу обчислюється від загальної вартості товарів згідно специфікації та становить 12714,60 грн. (127146,60 х 10% = 12714,60 грн.).

Суд визнає дану вимогу обґрунтованою, а отже такою, що підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми на оплату юридичних послуг в розмірі 3000 грн. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) від 11.07.2013 р. N 6-рп/2013, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката .

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 3000, 00 грн., позивач надав договір про надання юридичних послуг № б/н від 03.12.2014р., укладений між ТОВ "Д-ПАК" та Адвокатом Турбаєвою Катериною Борисівною, предметом якого є надання за плату юридичних послуг.

Також, позивачем додано Додаток - заявку №1 до Договору про надання юридичних послуг від 05.12.2011р. та акт виконаних робіт по Заявці №1 від 03.12.2014р., згідно якого зазначено, що виконавець - адвокат Турбаєва К.Б. виконав юридичні послуги, в обсязі і на умовах, передбачених Договором про надання юридичних послуг від 03.12.2014р. та заявкою №1 від 03.12.2014р. на суму 3000 грн., та надано квитанцію до прибуткового касового ордера №169 від 19.12.2014р. згідно якої адвокатом Турбаєва К.Б. отримано від ТОВ "Д-ПАК" 3000 грн.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву №б/н від 20.01.2015р. підписано представником позивача В.В. Качан на підставі Довіреності №б/н від 15.05.2014р.

До матеріалів справи у якості додатку №8 до позову, позивачем додано вказану довіреність, з якої вбачається, що Генеральний директор підприємства позивача п. Хоменко В.М. уповноважила п. Качан Вікторію Віталіївну представляти інтереси товариства позивача, зокрема, у судах з правом підписувати та подавати позовні зави.

У судовому засіданні 31.03.2015р. інтереси позивача представлені також представником Качан В.В. Адвокат Турбаєва К.Б. у судові засідання не з'являлась, клопотань, заяв чи інших документів які б свідчили про участь останньої у процесі розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, та з процесу розгляду даної справи у суді, адвокатом Турбаєвою К.Б. не вчинялося будь-яких дій, які б свідчили про здійснення представництва інтересів ТОВ "Д-ПАК" на виконання умов укладеного договору про надання правової допомоги.

З огляду на наведене відсутні підстави для покладення на відповідача 3000,00 грн. витрат позивача в якості оплати послуг адвоката, оскільки представництво інтересів позивача у суді здійснено представником за довіреністю Качан В.В.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОНІ" (04074, м. Київ, вул.. Автозаводська, будинок 24/2, ідентифікаційний код 38886026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК" (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 9 ідентифікаційний код 39116968) 12714 (дванадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 60 коп. штрафу та 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 31 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 06.04.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева