Постанова

від 24.06.2015 по справі 910/1037/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/1037/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання - Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Качан В.В., представник за довіреністю б/н від 15.02.2014р.;

від відповідача: не з'явились;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. (підписано - 06.04.2015р.)

у справі №910/1037/15-г (суддя: Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-ПАК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ»

про стягнення 80 293,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-ПАК» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ» (далі - Відповідач) про стягнення 80 293,60 грн., з яких: 67 199, 58 грн. сума авансу з урахуванням індексу інфляції, 12 714, 60 грн. штрафу, 379, 42 грн. 3% річних, а також 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не передав попередньо оплачений товар покупцю, внаслідок чого у покупця виникло право вимагати повернення суму авансу з урахуванням інфляційних, трьома відсотками річних та передбаченим договором штрафом за недопоставку товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2015р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-ПАК» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/1037/15-г.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ» заперечувало проти задоволення позовних вимог та вказувало, що порушення відповідачем строків поставки товару відбулося з вини позивача. Відповідач вказув на наявне прострочення виконання позивачем зобов'язання по перерахуванню авансового платежу, що, на його думку, потягло обґрунтоване перенесення ним строку поставки товару та, в свою чергу, призвело до помилкового нарахування позивачем штрафу. На думку відповідача, він вжив усіх належних заходів щодо повідомлення позивача про готовність поставити замовлений товар в кількості зазначеній в Специфікації №1 та в обумовлені позивачем строки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. у справі №910/1037/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-ПАК» 12714 грн. 60 коп. штрафу та 289 грн. 31 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що якщо сторони не змінили чи не розірвали договір поставки, покупець позбавлений права вимагати повернення сплаченого ним авансового платежу, тому що виконання продавцем обов'язку з передачі оплаченого товару можливе до закінчення строку дії договору. Водночас, встановивши допущену продавцем прострочку у передачі оплаченого товару покупцю, суд першої інстанції задовольнив позов і стягнув з продавця передбаченій договором штраф у розмірі 10% вартості товару.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого ним рішення, відповідач (продавець за договором) звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. у справі №910/1037/15-г в частині стягнення 12714, 60 грн. штрафу та 289, 31 грн. судового збору, а в іншій частині - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неповне дослідження судом першої інстанції обставин по справі, що мають значення для її розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва не врахував, що передбачений умовами договору штраф підлягає застосуванню лише у разі наявності недопоставленого товару, а саме певної його частини, а в даному випадку має місце повна непоставка товару. З іншими висновками суду першої інстанції скаржник погоджується та не оскаржує їх.

Згідно Протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 12.05.2015р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. у справі №910/1037/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. у справі №910/1037/15-г прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд справи на 10.06.2015р.

10.06.2015р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 24.06.2015р.

У судове засідання 24.06.2015р. представники відповідача не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

У судовому засіданні 10.06.2015р. колегією суддів було оголошено перерву до 24.06.2015р.

Зі змісту протоколу судового засідання від 10.06.2015р. та наявної у справі розписки вбачається, що представник відповідача - Дробот О.В. була присутньою у судовому засіданні, про час та дату наступного судового засідання на 24.06.2015р. повідомлена, про що міститься підпис представника відповідача на розписці.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Відкладення справи застосовується не у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників сторін, а у зв'язку з неможливістю вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 24.06.2015р. за відсутності представників відповідача.

У судовому засіданні 24.06.2015р. представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як підтверджується матеріалами справи, 19.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Д-ПАК» (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ» (надалі - постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки товару № 1909-1 від 19.09.2014 р. (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором плівку для пакування з малюнком (надалі "товар"), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), умови поставки визначаються специфікацією (надалі іменується "специфікація"), що є додатком до цього Договору.

Як визначено у п. 1.4. Договору, сума Договору складає загальну суму специфікацій.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку: визначаються специфікаціями, що є додатком до цього договору.

19.09.2014р. між сторонами укладено Специфікацію №1 до Договору №1909-1 від 19.09.2014 року поставки товару, за умовами якої термін поставки товару визначено як 21 робочий день з моменту підписання специфікації.

Розділом 2 Специфікації визначені умови розрахунків між сторонами.

Зокрема, згідно п.2.1. розділу 2 Специфікації оплата за кліше флексографічне здійснюється в національній валюті України у розмірі 100 % від вартості протягом трьох днів з моменту підписання специфікації.

Передплата за Товар, у розмірі 50% від суми специфікації, Покупець сплачує протягом трьох календарних днів з моменту підписання специфікації (п.2.2. Специфікації).

Залишок оплати, згідно видаткової накладної, Покупець сплачує протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження готового Товару на склад Покупця (п.2.3.).

Як підтверджується матеріалами справи, і вірно встановлено судом першої інстанції, грошові зобов'язання, передбачені п.2.1. розділу 2 Специфікації , виконані покупцем повністю 22.10. 2014 р. таким чином :

100% вартості флексографічного кліше сплачено покупцем в сумі 7 146, 60 грн. - 02.10.2014р., 7000,00 грн. - 22.10.2014р.,

та 50% вартості плівки для пакування, в сумі 25900,00 грн. - 01.10.2014р., та 25900,00 грн. - 08.10.2014р.

Отже, загальна сума перерахованих покупцем грошових коштів, на умовах авансового платежу складала 65 946,60 грн.

Заперечуючи виникнення у позивача права на повернення сплаченого ним авансового платежу з мотивів невиконання відповідачем передачі плівки з малюнком, відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, вказував, що позивач не вправі в односторонньому порядку відмовитися від договору і прийняття товару, який виготовлений третьою особою і зберігається на її складі (ПП "Авентин"), про що позивач сповіщений у телефонному режимі та електронним зв'язком.

Утім з такими доводами відповідача погодитися не можна.

В силу ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язком продавця доставити товар ( пункт 1 ч. 1 вказаної статті).

Відповідно до п. 2.2. та 8.1. Договору поставки доставка товару здійснюється автомобільним транспортом на склад покупця за рахунок постачальника, а передача товару постачальником та приймання товару покупцем здійснюється у місці здійснення поставки. При цьому покупець зобов'язаний отримати товар протягом п'яти календарних днів з моменту отримання поштового повідомлення від постачальника про готовність товару.

У матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про виконання продавцем, який отримав оплату товару з простроченням, обов'язку доставки виготовленого товару на склад покупця.

Телефонне повідомлення покупця про виготовлення товару і знаходження товару на складі третьої особи - ПП " Авентін" доказом виконання зобов'язань постачальника поставити товар покупцю не вважається, а тому у покупця виникло право вимагати передання оплаченого ним товару або повернення суми попередньої оплати в силу приписів ст. 693 ЦК України.

22 грудня 2014 року позивач направив відповідачу рекомендованим листом із врученням вимогу про повернення у дводенний строк на вказаний розрахунковий рахунок ТОВ "Д-Пак" передоплату у розмірі 65946 грн.

Вказана вимога отримана відповідачем 29.12. 2014р. У цей же день ТОВ "Леоні " у листі №2912-1 на адресу позивача повідомило, що на сьогоднішній день не бачить підстав для повернення суми передплати.

Місцевий господарський суд не врахував змісту цього листа і зробив невірний висновок про відсутність доказів направлення позивачем вимоги про повернення передплати, пославшись на те, що відправником листа вказано не позивача, а іншу особу.

Таким чином, зваживши на сукупність обставин невиконання відповідачем зобов'язань з доставки попередньо оплаченого товару на склад позивача та отримання продавцем вимоги про повернення суми попередньої оплати покупцю, колегія суддів дійшла до висновку, що продавець (відповідач) повинен був повернути попередню оплату не пізніше 5 січня 2015р. з урахуванням того, що 1, 2, 3 та 4 січня 2015 року були вихідними днями, а відтак, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині позову.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні 65 946,60 грн. попередньої оплати підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у цій частині вимог.

Водночас такими, що не підлягають задоволенню, слід визнати вимоги позову про стягнення інфляційних та трьох процентів річних нарахованих на суму попередньої оплати, з огляду на наступне.

В силу частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України № 3-30гс13 від 15.10.2013 року.

Що стосується вимог про стягнення штрафу у розмірі 10 % від вартості недопоставленого товару, передбаченого договором, то судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За умовами п. 4 Специфікації №1 до Договору № 1909-1 від 19.09.2014 р. постачальник, який прострочив поставку товару згідно п. 1 специфікації більш, ніж на 7 календарних днів, зобов'язаний, крім неустойки, що передбачена для нього п.9.4 Договору, сплатити Покупцю штраф у розмірі 10 % від недопоставленого Товару. Сплата штрафу не звільняє Покупця від відповідальності, що передбачена для нього п. 9.4. Договору.

Разом з тим, у випадках, якщо волевиявлення сторін правочину не дозволяє однозначно встановити їх намір, справжню волю, виражену при вчиненні правочину, останній може бути витлумачений сторонами або судом, в порядку, визначеному ЦК України.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст п. 4 Специфікації №1 до Договору № 1909-1 від 19.09.2014р., встановила, що штраф у розмірі 10 % нараховується саме у зв'язку з простроченням поставки товару, тобто тоді, коли поставка фактично відбулась, але з порушенням строку.

Окрім того, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що в залежності від альтернативного способу виконання зобов'язання настають різні наслідки відповідальності по даному договору, а саме: нарахування штрафу за недопоставку товару у розмірі 10 % від вартості недопоставленого товару(п. 4 Специфікації №1 до Договору № 1909-1 від 19.09.2014р.) та нарахування штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого, недопоставленого товару (п. 9.4. Договору поставки № 1909-1 від 19.09.2014р.).

До того ж вимагаючи попередньої оплати покупець фактично відмовляється від Договору, а отже від виконання продавцем зобов'язання з простроченням.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 10 % від вартості недопоставленого товару є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення в цій частині підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат позивача в якості оплати послуг адвоката, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи, та з процесу розгляду даної справи у суді, адвокатом Турбаєвою К.Б. не вчинялося будь-яких дій, які б свідчили про здійснення представництва інтересів ТОВ "Д-ПАК" на виконання умов укладеного договору про надання правової допомоги. Представництво інтересів позивача під час розгляду спору у суді першої інстанції здійснено представником за довіреністю Качан В.В.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, частково скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. у справі №910/1037/15-г, а саме у частині задоволення вимог про стягнення 12714 грн. 60 коп. штрафу та у частині відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення 65 946,60 грн. суми передплати, в іншій частині оскаржуване судове рішення залишається без змін. Апеляційна інстанція приймає нове рішення, яким позов задовольняє частково у частині стягнення 65 946,60 грн. суми передплати, в інших частинах позовних вимогах відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. у справі №910/1037/15-г задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. у справі №910/1037/15-г скасувати частково.

3.Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015р. у справі №910/1037/15-г викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 24/2, ідентифікаційний код 38886026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-ПАК» (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 9 ідентифікаційний код 39116968) 65 946,60 грн. (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень) 60 коп., 1500,55 грн. (тисяча п'ятсот гривень) 55 коп. судового збору за розгляду спору у суді першої інстанції.

3.В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовити.».

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-ПАК» (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 9 ідентифікаційний код 39116968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНІ» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 24/2, ідентифікаційний код 38886026) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу №910/1037/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

Л.Г. Смірнова